7.Виняткова економічна зона

Термін "економічна зона", який з'явився в правових документах у 70-х рр, означає, що в певній частині Світового океану держава має переважні економічні інтереси. Вона має пріоритет перед інтересами інших користувачів Світового океану. У цій зоні прибережна держава переслідує і задовольняє свої економічні потреби. В Конвенції 1982 р., ця назва була уточнена: виняткова економічна зона.

Згідно зі ст. 56 Конвенції у винятковій економічній зоні прибережна держава має суверенні права на розвідування, розроблення і зберігання природних ресурсів, живих і неживих, у водах, які покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, так само як і на розроблення ресурсів з метою виробництва енергії шляхом використання води, течій і вітру. У цій зоні прибережні держави мають право на утворення і використання штучних островів, установок і споруд; проведення морських наукових до­сліджень; захист і зберігання морського середовища.

Морська виняткова економічна зона не може бути ширшою за 200 морських миль, які відраховані від тих самих ліній, що й територіальне море, тобто економічна зона включає також простір територіального моря. Суверенні права прибережної держави на ресурси виняткової економічної зони не анулюють свободи відкритого моря, тобто не можуть слугувати перешкодою для свободи судноплавства, прокладення кабелів і трубопро­водів тощо, але вочевидь виключають свободу риболовства.

Виняткова економічна зона може бути піддана делімітації між державами з протилежними або суміжними узбе­режжями на підставі узгодження з нормами міжнародного права і дотри­мання принципів справедливості.

8.Води архіпелагу

Міжнародно-правове врегулювання морських просторів, які оточують держави-архіпелаги, відбулося на 3 Конференції з морського права. До цього при визначенні границь територіального суверенітету не робилося розрізнень між континентальною і острівною державою. Визначення дер­жави, яка розташована на архіпелазі, дано в Конвенції 1982 р. — це держа­ва, яка складається з одного чи більше архипелагів і може включати також інші острови. Сам же архіпелаг означає групу островів, включаючи їхні частини, які єднають їхні води та інші природні утворення і настільки тісно взаємозв'язані, що такі острови, води та інші природні утворення склада­ють єдине географічне, економічне і політичне ціле або історично вважа­ються такими (ст. 46).

У період панування Венеції у Східному Середземномор'ї архіпелагом йменували простір між Балканським півостровом і Малою Азією, який усіяний дрібними і помірними островами. У подальшому так почали йменувати море, усіяне островами, потім – групи островів, які розташовані недалеко один від одного і утворюють деяку цілісність.

Ще до III Конференції з морського права ряд держав вжили заходів для захисту своєї самобутності й проголосили себе державами-архіпелага­ми. Так вчинили Індонезія у 1957 р., Філіппіни – у 1961 р., Маврикій – у 1970 р. Це призвело до того, що свою територію держави-архіпелаги обме­жували методом прямих вихідних ліній, замикаючи їх навколо усього архі­пелагу, що загрожувало інтересам інших країн, оскільки утворювало у між-острівних водах архіпелагу режим внутрішніх морських вод – там, де проходили шляхи інтенсивного торгового судноплавства. Конвенція 1982 р. утворила умови для усунення спорів між острівними державами і всіма іншими користувачами моря.

Для утворення нормальних умов морського судноплавства Конвенція не заборонила проведення прямих вихідних ліній (іменуючи їх прямими вихідними лініями архіпелагу), хоча й установила деякі особливості їхньо­го проведення (ст. 47). Але води архіпелагу набули статусу не внутрішніх морських вод, а по суті територіального моря з правом мирного проходження через них, як і правом прольоту над ними. Держава-архіпелаг має право встановлю­вати морські і повітряні коридори з метою ''безперервного і швидкого проходження іноземних суден... і прольоту іноземних літальних апаратів над ними" (ст. 53).

Якщо держава-архіпелаг не встановила таких коридорів для забезпе­чення безперешкодного проходження (прольоту) через води архіпелагу (або над ними), можуть бути обрані шляхи, які звичайно використовують для міжнародного судноплавства (польотів). Встановлений конвенцією статус вод архіпелагу одночасно не анулює існуючі угоди і традиційні права на риболовство і підводні кабелі.