2. Розвиток новонародженої дитини

Стрімкий психiчний та фiзичний розвиток протягом дитинства зумовлює послiдовну появу багатьох новоутворень й особистостi дитини та видiлення якiсно своєрідних перiодiв розвитку: новонародженостi, немовлячого, раннього та власне дошкiльного.

Перший період життя дитини триває кiлька тижнiв. Новонароджена дитина проявляє активнiсть, що грунтується на вроджених безумовних рефлексах, тому поведiнка дитини як така, що будується на вироблених за життя реакцiй, вiдсутня. Активнiсть малюка обмежена моментами задоволення бiологiчних потреб у їжі, у теплі тощо. Значну частину доби новонароджений спить, перiодично прокидаючись, щоб поїсти. Зберiгається фiзiологiчна залежнiстъ малюка вiд матерi, вiд грудного годування та гiгiєнiчного догляду. Народжуючись як бiологiчна iстота, новонароджений у соцiальному оточеннi швидко набуває соцiальних ознак. Все життя дитини будується дорослим на основi суспiльно вироблених способів: батьки привчають дитину спати у нiчний час та стимулюють його активнiсть вдень; дитину оточують прсдмети, необхiднi купання, годування, збереження тепла, iграшки. Залежнiсть існування дитини вiд дорослого, постiйний контакт iз ним зумовлює особливий iнтерес до його особи, малюк намагається доступними для себе засобами привернути увагу дорослого. Головними з них у новонародженого виступають крик та плач.

Результатом першого досвiду спiлкування новонародженого iз близькими дорослими виступає поява в нього потреби у спiлкуваннi i з дорослими.

Першi прижиттєвi реакцiї малюка виникають у контекстi його спiлкування дорослими, зокрема пiд час годування дитини матiр’ю. Погляд дитини зосереджується на обличчi матерi, дитина нiби завмирає прислуховуючись до голосу матерi. Цi реакції отримали назву зорового та слухового зосередження, яке становить основу для подальшого формування поведiнки дитини.

Під впливом умов, створених дорослими, помiтно змiнюється емоцiйне життя малюка. Вiд народження для дитини характерними є негативнi емоцiйнi реакцiї, оскiльки вони сигналiзують оточуючим про незадоволенi потреби, які мають життєво важливе значення для малюка. Створений дорослими позитивний емоцiйний фон, доброзичливiсть, ласкавi звертання, уважнiсть, турбота викликать у малюка вiдповiднi емоцiйнi реакцiї. Посмiшка новонародженого виступає першою соцiальною емоцiєю, яка включається у спiлкування з дорослим i є своєрiдною вiдповiддю на лагiдне звертання до неї. Тут проявляються першi ознаки спрямованостi поведiнки дитини, на основi якої згодом розвивається цiлепокладання, як необхiдна риса дiяльностi.

Саме в емоцiйнiй сферi психiки дитини формується важливе новоутворення — «комплекс пожвавлення, що виникає пiд час контакту дитини з дорослим i включає емоцiйнi та руховi реакцiї посмiшку, вокалiзацiї, дитина тягнеться ручками i спрямовує погляд у напрямi дорослого. Вокалiзацiї виражаютъ позитивнi емоцiї задоволення, спостерiгається пожвавлення рухових реакцiй. дитина чiтко вирiзняє дорослого з усього оточення, проявляючи позитивне ставлення до контакту з ним. У дитини виникають першi соцiальнi потреби у пiзнаннi та спiлкуваннi, тiсне переплетення яких задовольняється за допомогою «комплексу пожвавлення». Потреба малюка у спiлкуваннi реалiзується в безпосередньо емоцiйному спiлкуваннi як провiднiй дiяльностi немовлячого вiку. Поява «комплексу пожвавлення» як першої форми поведiнки дитини свiдчить про завершення перiоду новонародженостi й про початок дитинства.

ВИСНОВКИ про найважливiшi надбання у психiчному розвитку новонародженої дитини:

• набуття перших соцiальнпх ознак на основi досвіду безпосередньоемоцiйного спiлкування з дорослим;

• закрiплення специфiчно людського 6іоритму нічного сну та перiоду денної активностi;

• початок формування перших соцiальнпх потреб у пiзнаннi та спiлкуваннi, закладання основ формування людської поведiнки (зорове й слухове зосередження на облпччi дорослого, перша соцiальна емоцiя — посмiшка);

• органи чуття розвиваються швидше рухового апарату;

• зародження і розвиток першої форми поведiнки — комплексу пожвавлення.