Глава 18. Циклічний характер суспільного відтворення

Таблиця 18.1

Середньорічні темпи зростання ВВП і основного капіталу (%)

	1913–1950 рр.		1950–1973 рр.		1973–1989 рр.
	ВВП	Основний	ВВП	Основний	ВВП	Основний
		капітал		капітал		капітал
Франція	1,1	1,21	5,0	6,37	2,3	3,69
Німеччина	1,3	1,06	5,9	7,71	2,1	2,68
Нідерланди	2,4	2,43	4,7	6,89	2,0	2,16
Великобри-	1,3	1,55	3,0	5,70	2,0	2,25
танія
Японія	2,2	3,59	9,3	10,21	3,9	6,65
США	2,8	1,69	3,6	3,84	2,7	2,59

*) М.Бурда, Ч.Виплош. Макроекономіка. Європейський контекст. — К.: «Основи», 1998. — С. 175, 185.

§ 3. СЕРЕДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ

Перший середній економічний цикл почався з економічної кризи у 1825 р., яка вразила економіку Великобританії. Наступна економічна криза розпочалася у 1836 р., яка охопила економіку Великобританії та США. У 1847 р. настала нова економічна криза, яка вже вразила економіку Великобританії, США, Франції, Німеччини. У 1857 р. вибухнула перша світова економічна криза, чим був започаткований світовий характер цього явища. Наступні економічні кризи відбувалися у 1866р., 1873 р., 1882 р., 1890 р., 1900 р., 1907 р.,1913–1914 рр., 1920–1921 рр., 1929–1933 рр., 1937–1938 рр. Після Другої світової війни світова економіка переживала економічні кризи 1948–1949 рр., 1953-1954 рр., 1957–1958 рр., 1960–1961 рр., 1969–1970 рр., 1980–1982 рр., 1990–1991 рр., 2000–2001 рр.

Середні економічні цикли тривалістю 7–11 рр. справляють найбільш відчутний вплив на розвиток економічних процесів. Тому їх часто називають базовими. Економісти, які досліджували класичні економічні цикли ХІХ ст., як правило, виділяли чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Сучасні дослідники, враховуючи

451

Політична економія

своєрідність та особливості економічних циклів ХХ ст. виділяють дві фази: спад (рецесія) і піднесення (експансія), а поворотні точки відповідно називають — піком (вершиною) і дном.

Основними фазами середнього економічного циклу є криза і піднесення (див. рис. 18.1).

ВВП

Пік Тренд

Пік	4	а

3

Дно

1

2

Дноt цикла

Рис. 18.1. Схема середньоекономічного циклу:

1 — криза, 2 — депресія, 3 — пожвавлення, 4 — піднесення.

Що відбувається з економікою на різних фазах економічного циклу?

Криза — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується не менше як протягом двох кварталів підряд. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо довгострокового користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому зменшується обсяг виробництва промислової продукції і ВВП в цілому. Скорочуються інвестиції в будівництво, зменшується попит на машини та устаткування. Одночасно падає попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня (тижня), частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надалі й зовсім звільняють, збільшується безробіття. У фазі спаду доходи макроекономічних суб’єктів зменшуються, а це спричиняє подальше скорочення сукупного попиту, що штовхає економіку до подальшого спаду.

452

Глава 18. Циклічний характер суспільного відтворення

Спад болісно вражає економіку, передусім, галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування. У роки спаду в цих галузях відбувається значне зниження обсягів виробництва і зайнятості, зокрема у важкому машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських машин, автомобілів, холодильників, меблів, а також у будівельній галузі.

Інша справа — продукти харчування, взуття, одяг та інші споживчі товари щоденного вжитку, а також послуги закладів освіти, охорони здоров’я, комунальної сфери. Їх закупівлю не можна відкласти надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель цих товарів та послуг може дещо зменшитися.

Криза починається зі сфери обігу. Ринок, який безперешкодно вбирав усі вироблені товари, в якийсь період часу виявляється переповненим, але товари все ще продовжують поступати. Попит починає поступово падати, він відстає від пропозиції і з часом майже припиняться, а між іншим, багато підприємств все ще продовжує по інерції виробляти і поставляти на ринок продукцію, але гроші у зворотному напрямі не поступають або поступають в неповному обсязі. Зростає попит на кредит, що стимулює підвищення ставки відсотка. Банки скорочують кредитування спекулятивних операцій. Підвищення відсоткової ставки, а також зменшення дивідендів внаслідок зменшення прибутків веде до зниження курсу акцій. Це спричиняє знецінення капіталу. Підприємці починають стримувати виробництво. Його скорочення призводить до подальшого зменшення прибутків, що заважає підприємцям погасити свою заборгованість перед банками. Банки втрачають активи. В таких умовах можливе банкрутство банків. Зменшення прибутків у підприємств також супроводжується їх банкрутством. Крах підприємств, неможливість збуту в одній ланці робить неможливим платежі за зобов’язаннями по всьому ланцюжку кредитної системи. Виникає криза неплатежів, що перетворює банкрутство в масове явище. Розвивається серія неплатежів з подальшою можливою ланцюговою серією крахів і банкрутств.

Треба відмітити, що кризи несуть в собі засоби одужання економіки. У міру розвитку кризи ціни на товари знижуються, створюючи тим самим можливість збуту і перспективу виходу з кризи. Після першої світової війни циклічні кризи продовжували регулярно потрясати світову економіку, але їх характер суттєво змінився.

453

Політична економія

Величезний біржовий крах у «чорний» вівторок 29 жовтня 1929 р. поклав початок довготривалій кризі (1929–1933 рр.), яка за своєю глибиною не мала аналогів. Падіння цін супроводжувалось скороченням виробництва в усьому капіталістичному світі, зокрема в США на 46%, в Німеччині на 40%, майже на 30% у Франції і «лише» на 10% — у Великобританії, де економічна криза почалась ще у 20-х роках.

Промислово розвинені країни зіткнулись у цей час з унікальною за своїми масштабами дефляцією, в результаті якої ціни у Великобританії знизились майже на 25%, дещо більше 30% — в Німеччині і США і більше ніж на 40% — у Франції.

Падіння цін, скорочення виробництва, глибока криза банківської системи, знецінення валюти — ось неповний перелік тих бід, які звалилися на економіку країн, які ще недавно вважалися процвітаючими. Але криза 1929–1933 рр. заставила уряди цих країн повернутися лицем до економіки, розробити відповідні заходи, які б впливали на економічний розвиток і попереджували, не допускали або в усякому разі зменшували глибину і тривалість економічного спаду. Тому після Другої світової війни кризи відзначаються меншою тривалістю та меншою глибиною падіння виробництва, амплітуда коливань зменшується. Це є результатом глибокого, всебічного дослідження економістами причин, характеру розвитку економічних криз та вироблення відповідних, досить ефективних рекомендацій по запобіганню економічним кризам та реалізацією урядами цих рекомендацій. Так, з листопада 2000 р. економіка країн світу почала втягуватися у чергову економічну кризу, але своєчасна реалізація урядами заходів, спрямованих на стимулювання споживчого попиту домогосподарств, інвестиційної активності підприємницького сектора дала можливість не допустити абсолютного скорочення обсягів виробництва, знизилися лише темпи економічного зростання. Якщо у 2000 р. темпи зростання ВВП у США становили 4,1%, то у 2001 р. вони знизилися до 0,3%, у країнах Європейського співтовариства — відповідно 3,5 % і 1,5%, у країнах Організації економічного розвитку та співробітництва — 3,4% і 0,9%, у країнах з високим рівнем розвитку — 3,5% і 0,8%, економіка країн світу — 3,9% і 1,2%.

Депресія. Падіння виробництва не може продовжуватися безкінечно, рано чи пізно воно припиняється і економіка вступає у нову фазу свого розвитку — депресію. Це такий стан економіки, коли

454

Глава 18. Циклічний характер суспільного відтворення

обсяги виробництва знизилися до найнижчої позначки, інвестиції близькі до нуля, найвищого рівня досягають: незавантаженість виробничих потужностей, банкрутство фірм і безробіття, падіння виробництва фактично припиняється, хоча воно ще не виявляє скільки-небудь явних ознак до стабілізації, поява деяких симптомів пожвавлення в економіці може бути зведена нанівець будь-яким чинником (внутрішнім чи зовнішнім), бо сила факторів до зростання є ще надто малою. Наприклад, економіка України у 1997– 1998 рр. фактично переживала стан депресії, намітилось певне пожвавлення, але світова фінансова криза, яка певною мірою охопила і економіку нашої країни, зіштовхнула її до подальшого падіння. І все ж необхідність задоволення потреб населення і прагнення підприємців до прибутку, заходи уряду по стабілізації економіки виводять її зі стану невизначеності, застою у наступну фазу розвитку економічного циклу — пожвавлення.

Пожвавлення. У цей період економіка починає видужувати, зростають обсяги виробництва, в кінці стадії пожвавлення вони досягають передкризового рівня. Зростає підприємницька активність. Припиняється дезінвестування, відновлюються товарноматеріальні запаси, розпочинається процес оновлення основного капіталу. Амортизаційні відрахування використовуються на придбання нового, більш продуктивного устаткування. В результаті збільшується попит на інвестиційні товари, який стимулює безпосередніх виробників знарядь праці. Збільшуються доходи, заощадження, знижується відсоткова ставка, оживає споживчий попит, особливо на товари довгострокового користування. Все це сприяє подальшому зростанню інвестицій. Їх збільшення супроводжується створенням нових робочих місць, зростає попит на робочу силу, збільшується випуск продукції, відбувається деяке підвищення рівня цін, що знову ж таки веде до збільшення доходів макроекономічних суб’єктів і до подальшого зростання їх попиту: одних — на споживчі товари, а інших — на інвестиційні. Економіка неухильно наближається за обсягом виробництва до передкризового рівня. Тому цю фазу називають фазою відновлювального економічного зростання, за якою слідує фаза піднесення.

Піднесення — це такий період у розвитку економіки, коли вона демонструє подальше розширення виробництва, збільшення доходів усіх макроекономічних суб’єктів, зростання добробуту на-

455

Політична економія

роду, економіка функціонує в режимі повної зайнятості ресурсів, безперервно зростають інвестиції, споживчі витрати, збільшується продаж товарів у кредит, зростає заборгованість, формуються диспропорції в економіці, створюються передумови для входження економіки у новий цикл свого розвитку, початок якого задає криза.

§ 4. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ ЦИКЛІВ

ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Кожний економічний цикл і, відповідно, криза є індивідуальні і історично неповторні за своїми характеристиками. Так, економіка США за 1854–1982 рр. пережила 30 циклів. Тривалість кожного з них в середньому становила дещо більше 4-х років. Але кожний цикл відрізнявся тривалістю періоду кризи (стиснення) і періоду піднесення (розширення). Стиснення тривало в середньому 18 місяців, а розширення — 33 місяці. Виявилася чітка тенденція скорочення періоду стиснення і збільшення періоду розширення.

У1854–1919 рр., коли відбулося 16 циклів, стиснення (криза) тривало в середньому 22 місяці, а розширення — 27 місяців.; у 1919– 1945 рр. (6 циклів), відповідно, — 18 і 35 місяців; у 1945–1982 рр. (8 циклів) — 11 і 45 місяців. Ця тенденція властива і циклам мирного часу.

Умирні роки економіка США пережила 25 циклів. Середня тривалість стиснення становила 19 місяців, а розширення тривало 27 місяців; відповідно, у 1854–1919 рр. таких циклів було 11 і середня тривалість стиснення дорівнювала 22 місяцям, а розширення — 24 місяцям, у 1919–1945 рр. (п’ять циклів) стиснення тривало

всередньому 20 місяців, розширення — 26 місяців, у 1945–1982 рр. (6 циклів) середня тривалість стиснення становила 11 місяців, розширення — 34 місяці. Після кризи 1990–1992 рр. економічне піднесення тривало до 2001р.

Як бачимо, середня тривалість періоду стиснення економіки в мирні роки і в цілому з урахуванням криз, що припадали на роки, коли США вели війни, фактично не відрізняється. Тривалість періодів розширення в циклах мирного часу є коротшою.

Таким чином, першою особливістю економічних циклів другої половини ХХ століття порівняно з економічними циклами поперед-

456

Глава 18. Циклічний характер суспільного відтворення

нього періоду є скорочення фази спаду виробництва. Так, у 1854– 1938 рр. економіка США знаходилась у фазах спаду виробництва 45% всього календарного часу, а у 1945–1989 рр. — лише 26%.

Іншою особливістю є зменшення амплітуди коливань обсягів виробництва відносно тренду — зменшилися зростання у фазі піднесення і падіння у фазі спаду. Так, якщо зростання ВВП США у фазі піднесення у 1919–1938 рр. становило 30,1%, то у 1948–1982 рр., 20,9%, а його скорочення у фазах спаду у ці періоди зменшилось з 14,1 до 2,5%. Спад 1990–1991 рр. продовжувався майже 9 місяців і привів до скорочення реального ВВП всього на 1,4%. Цей спад був більш короткий і більш помірний, ніж два попередніх спади 1973–1975 рр. і 1981–1982 рр. Перша економічна криза в ХХІ ст., яка охопила економіку США та інші високорозвинені країни, у 2001–2002 рр. була також досить помірною. Темп приросту реального ВВП у 2001 р. становив 0,3% порівняно з 3,6% у середньому за 1993–2000 рр. У 2001 р. приріст реального ВВП зменшився на 2,9 відсоткових пункти порівняно з 2000 р., але падіння темпів не привело до абсолютного зменшення виробництва, тобто до від’ємної позначки. У наступні роки економіка США увійшла у фазу розширення. У 2002 р. приріст ВВП становив 2,2%, у 2003 р. — 4,4% , у 2004р. — 3,7%.

Характер криз економіки США у ХХ ст. розкривають дані таблиці 18.2.

					Таблиця 18.2
	Характер криз економіки США
	Спад промислового			Спад промислового
Роки	виробництва		Роки	виробництва
кризи	Глибина	Тривалість	кризи	Глибина		Тривалість
		міс.				міс.
1900–1903	-2,0	12	1957–1958	-4,1		15
1907–1908	-6,4	12	1970–1971	-2,6		8
1913–1914	-11,5	16	1974–1975	-10,7		9
1920–1921	-16,4	14	1980–1982	-7,2		33
1929–1933	-46,0	37	1990–1991	-1,9		8
1937–1938	-10,8	9	2001–2002	+0,3		9
1948–1949	-5,8	9

457

Політична економія

Циклічність розвитку економіки по-різному впливає на стан різних галузей. Від спаду найбільше страдають галузі, що виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. Це пов’язано з тим, що в періоди економічних труднощів люди схильні відкладати на майбутнє придбання таких товарів, віддаючи перевагу збереженню грошей і їх використанню для задоволення більш насущних потреб. У цьому разі падіння попиту на дорогі продукти призводить до скорочення виробництва і зайнятості у відповідних галузях.

Таким чином, спостереження за ходом циклів показує, що в сучасних умовах картина циклу суттєво модифікується. Однак характер модифікації не обмежується лише зміною тривалості і глибини економічних коливань. Змінюється сама конфігурація циклу, його відтворювальні функції, що суттєво відрізняє теперішній цикл від класичного циклу, тобто від циклу вільної конкуренції. У класичного циклу, як відмічалося, початковою і ключовою циклоутворюючою фазою була криза. Вона була не лише формою тимчасового розв’язання суперечностей ринкової економіки, але й умовою прогресивного оновлення основного капіталу, зменшення витрат виробництва, оновлення і поліпшення якості, а також конкурентоспроможності продукції. Свою «очищувальну» функцію класична криза виконувала головним чином за допомогою механізму цін. Зниження цін на товари і фактори виробництва служило основою для встановлення нових цінових пропорцій. Пристосування до них здійснювалося, в першу чергу, в процесі знецінення основного капіталу. Коли відбувалося масове оновлення основного капіталу, ціни знову підвищувались.

Зміна конфігурації економічного циклу в другій половині ХХ ст. пов’язане з дією таких факторів:

а) монополізацією ринків; б) державним регулюванням економіки;

в) науково-технічним прогресом; г) глобалізацією (інтернаціоналізацією) виробництва.

Вплив монополізації проявляється в тому, що падіння виробництва відбувається при збереженні монопольно високих цін. Спостереження показують, що жодна післявоєнна криза (крім 1948–1949 рр.) не супроводжувалась зниженням цін. Підвищення рівня цін йде від кризи до кризи, від одного до другого циклу.

458

Глава 18. Циклічний характер суспільного відтворення

Оскільки ціни не знижуються, то фірми мають можливість отримувати прибутки навіть за умови скорочення обсягу виробництва. В той же час збереження високого рівня цін утруднює процес оновлення основного капіталу. Тому в сучасних умовах криза не може до кінця виконати свою «очисну» функцію, не стає вихідним пунктом масового оновлення техніки і технології, а значить, не сприяє звільненню економіки від старого виробничого апарату.

Вперше помітний вплив монополістичної структури ринків на цикл проявився у 1929–1933 рр., коли наступне за депресією пожвавлення не перейшло у фазу піднесення, і у 1938 р. економіка США скотилась у нову кризу.

Досвід Великої депресії і наступні післявоєнні кризи показують, що монополії, підірвавши стару ринкову форму циклу, особливо механізм виходу з кризи, не змогли самостійно справитись з породженими ними проблемами. Це вимагало втручання держави, яка вперше стала використовувати антициклічне регулювання саме в 30-і роки. Правда, як і передбачав Дж.Кейнс, це втручання було запізнілим і неадекватним, через що цикл був перерваний новим спадом.

Регулювальна роль держави проявляється в тому, що в антициклічних цілях вона використовує, перш за все, бюджетну політику. Під час кризи для стимулювання зростання виробництва вона різко збільшує замовлення приватним фірмам, а також державне будівництво.

Держава активно використовує також податкові важелі. У період кризи з метою стимулювання підприємців збільшувати інвестиції, а домогосподарств, відповідно, попит на споживчі товари, держава у законодавчому порядку знижує податкові ставки, в періоди піднесення з метою недопущення «перегріву» економіки — їх збільшення. Ці методи отримали назву стабілізаційної політики.

Одним із важливих важелів регулювальної політики держави є застосування методу прискореної амортизації основного капіталу, що означає включення в амортизаційні відрахування не тільки вартості, еквівалентної фізичному і моральному зносу засобів праці, але й частини прибутку. Таке завищення амортизаційних відрахувань веде до збільшення у підприємств власних джерел фінансування капітальних вкладень, прискоренню процесу оновлення знарядь праці.

459

Політична економія

Іншим інструментом антициклічного регулювання держави є застосування кредитної політики, яка здійснюється за допомогою зміни облікової ставки, тобто відсоткової ставки, яку бере Національний банк при наданні кредитів комерційним банкам. Зниження облікової ставки веде до зниження відсоткових ставок по всіх кредитах, у тому числі і по споживчому, і таким чином сприяє збільшенню інвестицій і розширенню продажу товарів у кредит, що стимулює зростання виробництва.

На характер економічних циклів суттєвий вплив має науковотехнічний прогрес (НТП) Всезростаючі темпи НТП зумовлюють прискорення оновлення основного капіталу, яке спостерігається на всіх фазах циклу, включаючи і фазу кризи. На відміну від ХІХ ст. і першої половини ХХ ст., коли оновлення основного капіталу здійснювалося через певні проміжки часу, нині воно здійснюється постійно, оновлення основного капіталу носить плинний характер. Це, у свою чергу, спричинюється різною тривалістю життя різних елементів основного виробничого капіталу, споживчих товарів довгострокового користування, а також зростанням частки сфери послуг в економіці країни. В результаті надвиробництво товарів, як характерна риса кризи, змінюється надвиробництвом капіталу і хронічним недовантаженням потужностей. Це веде до розмивання класичної, пофазної динаміки циклу і циклічного характеру відтворення в цілому.

Неабияку роль у формуванні змісту і характеру розвитку економічного циклу відіграє військово-промисловий комплекс. При цьому він по-різному впливає на економічний процес у тих країнах, де його частка у ВВП є незначною, і в тих, де вона велика. Разом з тим відмітимо, що економічна наука ще не здійснила всебічного аналізу впливу військово-промислового комплексу, мілітаризації економіки в цілому на характер розвитку економіки країни. Але незаперечним залишається одне, що непродуктивне використання все більшої маси обмежених матеріальних і людських ресурсів не може не позначатися на динаміці цивільних галузей і економіки країни в цілому.

Короткі економічні цикли. На відміну від циклів середньої тривалості, що відображають функціонування основного капіталу, матеріальною основою коротких циклів є процеси, що відбуваються безпосередньо у сфері обігу фінансових активів. Граничними пунк-

460