- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Інформаційний обсяг (зміст) модулю «Соціологія»
- •Зм 1 Загальні питання теорії соціології соціологія як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Соціологічний спосіб дослідження
- •Питання для самоконтролю
- •1.Що таке конкретно-соціологічне дослідження?
- •Історія розвитку соціологічної думки
- •Питання для самоконтролю
- •Суспільство. Соціальна структура
- •Питання для самоконтролю
- •Соціальні інститути суспільства
- •Питання для самоконтролю
- •Соціальна стратифікація і соціальна мобільність
- •Питання для самоконтролю
- •Особа як суб’єкт соціальних зв’язків
- •Макросоціологічні концепції особи
- •Мікросоціологічні концепції особи
- •Питання для самоконтролю
- •Культура: соціологічний аналіз
- •Питання для самоконтролю
- •??? Девіація і соціальний контроль
- •Біологічні і психологічні теорії.
- •Соціологічні теорії девіантної поведінки
- •Питання для самоконтролю
- •Соціальний конфлікт: сутність і методи розв’язання
- •Основні положення теорії л. Козера:
- •Питання для самоконтролю
- •Словник основних термінів і понятть
- •Література
Макросоціологічні концепції особи
З погляду макросоціології, яку цікавить, насамперед, суспільство в цілому, а не його частини, і міжгрупова взаємодія, а не міжособистісна, особа є продуктом суспільства (культури, історії тощо) і формується вона в процесі соціалізації, тобто засвоєння культури (норм поведінки, цінностей, ідей, правил, стереотипів розуміння). Образно висловився Жан Піаже: «Звірята (тобто діти) у процесі соціалізації поступово перетворюються на людей».
Еміль Дюркгейм вважав, що суспільство виникає внаслідок взаємодії індивідів, але, як тільки воно виникло, воно починає жити за власними законами. І з цього моменту вже все життя індивідів визначається соціальною реальністю, впливати на яку вони не можуть або ж впливають дуже незначно, не змінюючи суті соціальних фактів.
Ральф Дарендорф, підкреслюючи, що особа є продуктом розвитку культури, соціальних ролей, називає людину Ноmо sociоlogicus, виділяючи її типові підвиди:
Ноmо faber – у традиційному суспільстві «людина, яка працює»: селянин, ремісник, купець, воїн – людина, яка «несе ярмо» (тобто наділена важливою соціальною функцією);
Ноmо consumer – сучасний споживач, особистість, сформована масовим суспільством;
Ноmо universalis – людина, здатна займатися різними видами діяльності;
Ноmо sovieticus – людина, яка залежить від держави.
Девід Рісмен (США) розробляв концепцію так званої одномірної людини. Під впливом пропаганди, засвоюючи певні стереотипи, які нав’язуються йому засобами масової інформації, людина формує спрощені схеми чорно-білого, одномірного бачення проблем. Сучасне суспільство робить людей примітивними особами зі спрощеним соціальним сприйняттям та інтерпретацією соціальних процесів.
На думку Девіда Рісмена, у XIX ст. домінуючим типом особи була особистість, «орієнтована зсередини» (зміст прагнень якої міг бути найрізноманітнішим, скажімо, прагнення розбагатіти чи релігійний аскетизм. Але у будь-якому випадку така особа характеризується високою стійкістю життєвих цілей. У сучасному ж суспільстві, вважає Рісмен, переважає інший тип особи – «орієнтована на інших»). Особа цього типу не має стійких життєвих цілей та ідеалів, а прагне, насамперед, до «гармонії з іншими», намагаючись бути «таким як усі». Ця людина-конформіст настільки піддається зовнішньому впливу, що навіть не знає, у чому ж полягає його власне «Я».
У межах структурного функціоналізму (Толкотт Парсонс, Роберт Мертон) формується рольова концепція особи. Щодо особи соціальні системи виступають узагальнено в різноманітних формах функціональних вимог. Ці вимоги а) продиктовані необхідністю пристосування соціальної системи до навколишнього середовища, організації міжособистісного спілкування, забезпечення соціального контролю, управління і зменшення напруження у стосунках між окремими членами соціальних спільнот та б) оформлені у соціальні норми (закони, інструкції тощо). Порушення їх розглядається як девіантна поведінка, що неодмінно призводить до системних дисфункцій, які ведуть до системної дезінтеграції – «аномії».