9. Фрустрація – особливий психічний стан людини у конфліктній ситуації

Фрустрація (від лат. frustration – обман, розлад, руйнування планів, марне очікування) – це психічний стан агресивності, незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети. Труднощі ці можуть бути представлені у вигляді непереборних (або суб'єктивно оціню­ваних як непереборні) перешкод, а також у вигляді зовнішніх або внутрішніх конфліктів, зокрема загроз, звинувачень, вимог.

Таким чином, фрустрація визначається як стан, викликаний двома моментами:

1) наявністю сильної мотивації досягнення мети (задоволення потреб);

2) перешкодою у процесі досягнення мети. Перешкодами на шляху до досягнення ме­ти можуть бути причини різного характеру:

• фізичного (позбавлення волі);

• біологічного (хвороба, старіння);

• психологічного (страх, інтелектуальна недостатність);

• соціокультурного (норми, правила, заборони).

У вітчизняній літературі термін «фрустрація» використовується для визначення специфічного психічного стану незадоволеності і переживання життєвих труднощів. Теорія Н. Міллера припускає, що фрустрація викликає безліч різних деструктивних реакцій, а не тільки агресивність. Фрустраційну агресивність та її корекцію досліджував Е. Фромм. Агресивність виступає як інструментальна реакція людини, яка викликана шкідливими подразниками при фрустрації – антецеденцією.

На думку Ч. Ліксона, реакція на фрустрацію у конфліктах з'являється тоді, коли на шляху до мети з'являється яка-небудь перешкода, що може виражатися у:

наполегливості – продовжувати свою лінію; посиленні – прагнути діяти сильніше; обході – йти до мети окружним шляхом; агресії – добиватися свого за допомогою насильства; звинуваченні – шукати помилку або винних: відході – піти від проблеми; втечі – піти від всього. Якщо розглядати виявлення фрустрації, то можна говорити про різні ступені переходу ситуації скрути у ситуацію, коли трудність у здійсненні діяльності стає неперебор­ною.

Виникнення фрустрації обумовлене не тільки об'єктивною ситуацією, але й особли­востями особистості: гнівом, роздратуванням, агресивністю, відчуттям вини.

З погляду порушень у сфері поведінки фрустрація може виявлятися у двох рівнях:

• як втрата вольового контролю (дезорганізація поведінки);

• як зниження ступеня обумовленості свідомості адекватною мотивацією (втрата терпіння і надії).

Ложкін Н. В. та Повякель Н. І. відзначають, що фрустрація постійно наявна усере­дині людини і може за певних сприятливих умов у будь-який момент вийти назовні у формі агресії. Агресивна поведінка, що викликається фрустрацією, може бути спрямована на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною розвитку фрустрації або пред­ставляються такими. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію в іншого індивіда або групи, і з цієї миті починається конф­лікт.

Проте не всяка фрустрація приводить до конфлікту. Емоційна напруга, незадоволе­ність, пов'язана з незадоволенням потреб, повинні перейти певний кордон, за яким агресія виступає у формі направленої соціальної дії. Ця межа визначається рядом чинників, які стримують прояв агресивних дій:

• станом суспільного страху;

• культурними нормами;

• дією соціальних інститутів.

Якщо у суспільстві або соціальній групі спостерігаються явища дезорганізації, знижу­ється ефективність дії соціальних інститутів, людина легше переходить грань, шо відділяє її від конфлікту. Тому керівнику необхідно здійснювати позитивний вплив на підлеглого, що перебуває у стані фрустрації.

Таким чином, для виникнення конфлікту необхідно, по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей і, по-друге, щоб на агресивну дію виникла у від­повідь реакція, тобто взаємодія.

Особа, що знаходиться у стані фрустрації, відчуває переживання, емоційну напру­гу, а поведінка у конфлікті може прийняти деструктивні форми, направлені на руйнуван­ня умов, що перешкоджають досягненню цілей і реалізації потреб. Багато дослідників об'єднують стан фрустрації із станом стресу і негативним станом, що впливає на актив­ність особи, ефективність дій при рішенні складних життєвих проблем.