Висновки

Етичні правила визначають загальні орієнтири поведінки, але вибір рішення соціальним працівником буде залежати від багатьох реальних обставин. До того ж майбутній фахівець повинен бути психологічно готовим до діяльності соціального працівника, мати сформоване професійне мислення, вміти самостійно аналізувати конкретну ситуацію, оцінювати можливі наслідки та брати відповідальність за обрані рішення, які часто пов’язані з життям людини.

Такі особистісні якості як витримка, толерантність, врівноваженість, розсудливість, інтуїтивність є важливими для соціального працівника. Сучасна соціальна робота звільнена від чітких ідеологічних догм, тому підвищується інтерес до ціннісного аспекту діяльності й морально-етичних проблем. І в цьому значенні важливо розвивати у майбутніх спеціалістів соціальної сфери моральну чутливість.

Отже, роблячи висновок можна сказати, що професія соціального працівника, цілком залежить від етичних принципів. Цей висновок, можна зробити на підставі тих фактів, що соціальний працівник весь час контактує безпосередньо з людьми, в якій би організації він не працював. Організаційну структуру інститутів соціального захисту населення можна охарактеризувати, як упорядкований зв'язок і взаємодію органів соціальної роботи та його суб’єктів , що забезпечують загальні умови, раціоналізацію організацій і норм здійснення допомоги для підтримки груп та осіб, які опинилися у стані соціального ризику, відповідно до їх інтересів, потреб і можливостей.

Тому, соціальний працівник повинен не лише бути кваліфікованим робітником своєї справи, але і вміти бути добрим психологом і мати певні уявлення про етичні норми у спілкуванні з людьми якими він безпосередньо контактує, бо мораль одна із форм духовного життя , один із найдавніших універсальних способів соціальної регуляції. Вона має загальнолюдський сенс і моральний вимір дає нам уявлення про міру людяності суспільства і особистості.

Розділ 3. Вдосконалення морально-етичних норм в соціальній сфері

3.1 Моральні-етичні норми в соціальній сфері

Принципи діяльності соціального працівника реалізуються комплексі в різних сферах соціальної роботи:

Сфера освіти: загальноосвітні і спеціалізовані школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, будинки і центри дитячої освіти та виховання, центри технічної та екологічної освіти, школи санаторного типу, культурологічні центри.

Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі лікувальні санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді.

Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення, притулки, кризові центри для жінок.

Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

Сфера соціального становлення і розвитку молоді: центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, клуби за місцем проживання, молодіжні служби працевлаштування, центри молодої сім'ї.

З метою реалізації соціальної політики в Україні соціальний-працівник повинен володіти такими групами професійно-особистісних якостей:

Психологічні якості є складовими здатності спеціаліста до соціа-льної-педагогічної діяльності. В першу чергу це емоційна врівноваженість, опір стресам, низька тривожність, творче мислення, добра увага та пам'ять, наполегливість, спостережливість, витримка.

Морально-етичні якості є сукупністю уявлень стосовно моральних вимог до особистості спеціаліста, його професійної поведінки і вчинків. Такими якостями для соціального працівника, перш за все, мають бути: чесність, доброта, альтруїзм, терплячість, справедливість, тактовність, емпатійність, скромність, відповідальність, відвертість, гідність, уважність, віра в людину.

Психоаналітичні якості орієнтовані на вдосконалення соціального працівника як особистості і професіонала. Це адекватна самооцінка, самоконтроль, самокритичність, самоаналіз, самодисципліна, самонавіювання.

Педагогічні якості спрямовані на створення соціальним працівником образу особистої привабливості: він досягається за рахунок оптимізму, комунікабельності, зовнішності, красномовства, перцеп-тивності, ґрунтовності.

Професійні протипоказання:

1. Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо).

2. Моральна неохайність.

3. Рукоприкладство.

4. Грубість.

Начало формы

5. Некомпетентність у питаннях викладання і виховання.

6. Обмеженість світогляду.

7. Безпринципність.

8. Безвідповідальність. [10.]

Посада соціального працівника на сьогоднішній день офіційно встановлена ​​в установах двох відомств - освіти і комітетів у справах молоді. В системі установ комітетів у справах молоді посаду « соціальний працівник » введена в штатний розклад 8 типів закладів : дворові дитячі клуби, будинки дитячої творчості , молодіжні гуртожитки , будинки відпочинку для підлітків , освітні молодіжні центри , центри профорієнтації , центри зайнятості , дитячі та молодіжні біржі праці .

Правовою основою діяльності соціального працівника в цій сфері є закон « Про громадські об'єднання ».

У сфері освіти ця посада введена в штатний розклад 6 типів освітніх установ , мережа яких динамічно розвивається: дошкільні освітні установи; загальноосвітні установи; загальноосвітні школи- інтернати ; освітні установи для дітей- сиріт і дітей , які залишилися без піклування батьків; спеціальні навчально -виховні установи для дітей і підлітків з девіантною поведінкою ; освітні установи початкової професійної освіти. Незважаючи на те , що посада «соціальний працівник » встановлена ​​тільки в двох відомчих сферах , практична потреба в такого роду фахівцях набагато ширше. Фактично ця посада може вводитися у всіх соціальних установах , які надають допомогу нужденним в ній дітям . Залежно від умов регіону (села , міста , району міста та ін ) установи , що надають допомогу дітям , можуть носити комплексний міжвідомчий характер (центри сім'ї і дитинства , центри дозвілля , центри здоров'я та ін.) Соціальні працівники, які працюють в цих установах , проводять первинну діагностику соціуму і виявляють дітей з проблемами , диференціюють проблеми дітей , визначають їх причини , шляхи і способи вирішення . Вони також повинні бути добре інформовані про можливості всіх соціальних установ міста , села , селища і т. д.

Якщо особистісні проблеми дитини не можуть бути зняті в умовах природного середовища його розвитку , дитина направляється до закладів , що мають ту чи іншу спеціалізацію (установи соціальної реабілітації дітей з фізичними та психічними вадами , установи соціальної реабілітації дітей , які не отримали загальної та професійної освіти , і др . ) .

Установи , в яких повинні працювати соціальні працівники , можуть носити

державний , громадський чи суспільно - державний характер.

У громадських чи суспільно - державних установах діяльність фахівця , його посада і заробітна плата визначаються нормативними документами , регулюючими діяльність даної установи (законом « Про громадські об'єднання » , законом « Про благодійну діяльність та благодійні організації» , кваліфікаційною характеристикою установи , статутом або положенням установи , штатним розкладом , посадовими окладами і ставками заробітної плати , встановленими установою) .

Крім того , в країні зароджується волонтерський рух , в рамках якого соціальні працівники надають допомогу дітям безкоштовно. [7.]