Історія

Перші суперобкладинки з'явилися приблизно в середині XIX. Служили вони в основному для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Було не прийнято зберігати книгу в суперобкладинці, їх викидали.

Поступово суперобкладинки стали повноцінним елементом оформлення книги, надавати їй витонченість і привабливість, вони розширювали можливості оформлення, так як на палітурці з тканини (або його замінника) неможливо було віддрукувати такі складні багатоколірні зображення, як на папері.

Сучасність

Треба відзначити, що зараз можливості текстиль ної промисловості дозволяють робити як завгодно складні візерунки на обкладинках, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати.

Фо́рзац (нім. Vorsatz) – це однозгинний аркуш паперу, скріплений з першим і останнім зошитамиблока і призначений для з’єднання блока з палітуркою.

Види

За характером оформлення форзаци поділяються на задрукований (мається на увазі, що поверхня форзацу задруковується будь-яким рисунком чи орнаментом) або залишається незадрукованим.

За конструкцією форзаци поділяються на суцільно паперові, окантувальні, складені, прикантовані.

• Суцільно паперовий форзац – паперовий аркуш, сфальцьований в один згин, а по розміру дорівнюєформатувидання до його обрізки з трьох сторін. Розкроювання такого форзацу повинно здійснюватися з врахуванням повздовжнього напрямку волокон.

• Окантувальний форзац – це такий форзац, який має наклеєну на своєму фальціабо смужку паперу, або смужку нетканого матеріалу, абоколенкора.

• Складений форзац складається з окремих паперових заготовок, які з’єднуються в корінцевій частині смужкою тканини – фальчиком. За міцністю складені форзаци перевищують суцільно паперові і, як правило, виготовляються вручну. Фальчик – це смужка матеріалу, яка з’єднує паперові сторони складеного форзацу.

• Прикантувальний форзац – це такий форзац, який кріпиться на смужці тканини або паперу, яка називається стержнем.

Вибір того чи виду форзацу визначається товщиною видання, конструкцією палітурки і форматом. Наприклад, складені форзаци, як правило, застосовуються для видань великого обсягу і формату, оскільки маса блока в них більша.

За способом приєднання до блока форзаци діляться на накидні, приклеєні, прошивні і пришивні.

• „Свій” форзац застосовується найчастіше для видань при товщині блока до 20 мм, задрукованих на папері щільністю не менше 100г/м² при повздовжньому розкрої з врахуванням напрямку паперу вздовж корінця. Назву „свій” даний форзац отримав через те, що він є складовою частиною першого і останнього зошитів книжкового блока.

• „Накидний” форзац застосовується для малого обсягу видань. Сам форзац накидається на блок видання в процесі його комплектування вкладкою. Папір для такого форзаца відрізняється за структурою від паперу видання. Цей вид форзаца за своєю конструкцією може бути одинарним або подвійним.

• Приклейний (простий) форзац застосовується для книжкових видань, скомплектованих підбиранням і зшитих нитками, при товщині видання до 30 мм, використовується також для видань, скомплектованих підбиранням, скріплених термонитками, клейовимспособом і мініатюрних видань. Цей форзац є найрозповсюдженішим, тому що має просту конструкцію. Сам форзац приклеюється до корінцевого поля зошита з невеликим відступом до його краю.

• Ти́тульний а́ркуш (від лат. titulus — напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому та інше.

На первой выходной странице издания можно прочитать все самые важные сведения о нем: фамилию автора, название, год и место издания. Такая страница называется титульным листом, или титулом. Обычно под титул отводится целиком вся первая полоса издания. Если имеется контртитул или фронтиспис, то титул будет на третьей полосе.

Для журнальной верстки характерно, когда вместо титула ставится «шапка» – верхняя часть первой полосы, содержащая все титульные данные.

Верстка каждого издания подразумевает прежде всего установку титула и, если требуется, также контртитула, фронтисписа и авантитула. Колонцифры, колонтитулы, нормы и сигнатуры на этих полосах не нужны.

65. Правила верстки бібліографічних списків.

Часто в издании приводятся перечни литературы, использованной в издании или рекомендуемой для углубленного изучения. В них в виде библиографических записей простой структуры содержатся краткие сведения о каждом упоминаемом издании. Это библиографические списки, или указатели литературы. Указатели литературы бывают прикнижные, внутрикнижные, внутрижурнальные и пристатейные.

Сведения об авторах, названии издания, номере тома, месте и годе издания обычно присутствуют в каждой библиографической записи. Библиографические записи для журнальных статей содержат сведения об авторах, названии статьи, названии журнала, годе его издания и номере.

Часто, набирая указатели литературы, используют различные виды выделений, иностранные шрифты. Система сокращений и расстановки знаков препинания тоже подчиняется особым правилам.

Прикнижные списки литературы заверстывают после приложений на отдельной полосе со спуска. Как дополнительный текст к тексту разделов размещают в подверстку внутрикнижные и пристатейные указатели литературы (к отдельным частям, главам или статьям).

66. Електронні книги, їх види.

Термін Електронна книжка походить від англійського словосполучення Electronic Book і в сучасній мові найчастіше зустрічається як скорочення eBook або e-Book. Електронна книжка це всього лише ще один носій інформації, тому традиційно складається з двох складових понять — носій і вміст. Носієм служить електронний пристрій. В англійській термінології використовується поняття device, тобто переклад за змістом — пристрій. Він може бути пристосованим або спеціалізованим. Наприклад телефон, основна функція якого здійснювати дзвінки, — це пристосований для читання пристрій, а спеціалізований якраз розрахований, в основному, тільки для читання книг.Вміст іноді називають контентом від англійського слова content. Ми поки не визначилися як українською правильно вживати цей термін і використовуємо поняття книга, журнал і навіть просто текст або вміст. Це будь-яка форма зберігання інформації, наприклад текст, відео, аудіо чи інші електронні форми. Найчастіше в якості вмісту електронної книжки використовується текст з ілюстраціями, аналогічно до звичайної книги.Електронні книги бувають декількох видів:• Повні або часткові копії паперових видань. Часто подібні речі поширюються не зовсім законно, адже автори видання хотіли продавати паперову книгу, і зовсім не планували займатися благодійністю. Навіть важко уявити людину, яка сканує підручник на 800 сторінок і безкоштовно викладає його в мережу, але такі є. В Інтернеті в електронному вигляді можна знайти скановані підручники, журнали та іншу літературу.• Безкоштовні електронні книги та журнали. Найчастіше автори випускають їх для створення вірусного трафіку. Зазвичай це невеликі за обсягом книги, хоча зустрічаються і великі. Якщо взяти продавців електронних книг і посібників, то вони або роблять переклади книг іноземних авторів, або роблять збірники статей.• Платні електронні книги. Автори пишуть їх з метою подальшого продажу. Це різні посібники та інструкції, часто тим чи іншим чином повязані із заробітком. За обсягом книги найчастіше не дотягують до паперових видань, але можуть бути значно інформативнішими.За типом захисту від копіювання:• Незахищені книги у відкритих форматах, доступні для редагування та зміни: DOC, HTML• Незахищені книги в спеціалізованих форматах: незашифрованих PDF, DJVU. У такому вигляді найчастіше йдуть електронні копії паперових видань.• Формати книг із захистом від редагування та копіювання тексту в буфер обміну: EXE, PDF. Найчастіше застосовується в книгах для створення вірусного трафіку, хоча не рідкість і в платних електронних книгах.• Книги з привязкою до компютера, індивідуальним кодом активації або активацією через Інтернет: EXE. Застосовується в комерційних електронних книгах. Електронні книги можуть розповсюджуватися у файлах різних форматів, зокрема:

простий текст plain text.

текстові з оформленнням — HTML, відкритий формат електронних книг OPF FlipBook, OpenDocument, SGML, XML, FictionBook .fb2, TeX, PDF, HTMLHelp .chm, Microsoft .lit, eReader, PostScript .ps, .eps, ExeBook, Mobipocket .prc та ін.

графічні растрові — TIFF, JPEG, DjVu и т. п.

мультимедіа книги — SWF, EXE, мультимедіа книга і т. ін.

Файли деяких форматів OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC та ін. окрім тексту можуть містити і растрові або векторні зображення. Файли сучасних електронних книг мультимедіа книга окрім тексту містять декілька каналів сприйняття: звуково-музичний, зображально-динамічний фотографії і галереї та інтерактивно-ментальний.

67. Авантитул. Контртитул. Шмуцтитул.

Авантитул (от фр. avant — перед и лат. titulus — надпись, заглавие) — страница, предшествующая титульному листу. Как правило, это первая или одна из первых страниц в книге. На авантитул обычно выносится часть информации с титульного листа — в большинстве случаев надзаголовочные данные (название организации, от имени которой выпускается издание, наименование серии), название издательства и (или) его логотип, иногда повторяют фамилию автора и заглавие. КОНТРТИТУЛ — левая страница разворотного тит. л., на которой размещают либо общие для всего многотомного или серийного издания выходные сведения, либо выходные сведения с тит. л. оригинального издания выпускаемого переводного произведения, если оно впервые публикуется в переводе, либо только имя автора переводного произведения на языке оригинала (если перевод публикуется не впервые). Последние сведения можно разместить и на обороте тит. л. На К. можно печатать также имена лиц, участвующих в создании всей серии: редактора, составителя, художника и состав редколлегии — с указанием перед каждым характера его участия: Шмуцтитул (нем. Schmutztitel — грязный титульный лист) — добавочный титул в старопечатных книгах, помещенный перед титульным листом для предохранения его от загрязнения и порчи.Современный шмуцтитул предваряет часть, главу издания, содержит краткое название этой части или главы, эпиграф и т. д. Располагается, как правило, на правой печатной полосе с пустым оборотом. По исполнению шмуцтитул может быть наборным, рисованным, комбинированным, декоративным, сюжетно-иллюстративным — в зависимости от типа издания. При экономном оформлении издания шмуцтитул заменяется шапкой. Шапка — заголовок, помещенный в самом верху начальной полосы книги или ее части, главы и отделенный от последующего текста крупным пробелом.

68. Ескізний макет видання.

Ескізний проект художнього оформлення видання.Ескізний макет худ. оформлення — макет у вигляді ескізної композиції усього видання з розрах. тексту, розміщенням ілюстрацій, текстівок та елементів оформлення.

69. Інтернет-видання. Поняття контенту.

Інтернет-ЗМІ інтернет-видання, інтернет-газета — регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації ЗМІ і користується певною популярністю і авторитетом має свою постійну аудиторію. Першим у світі новинним інтернет-виданням вважається Weekend city press review. Воно засноване 1991 р., за рік після створення першого у світі сайту. онтент означает содержимое — любое информационное наполнение ресурса к примеру, веб-сайта — вся информация, которую пользователь сможет загрузить на диск компьютера, соблюдая соответствующие законности, в основном для личного пользования. Весь контент в Интернете охраняется законом об авторских правах, являясь, продуктом интеллектуального труда и имеет авторов и владельцев. Воровство контента, так же как и использование чужих брендов или запатентованных разработок — незаконно. Важные критерии контента — это его доступность, актуальность, его значимость, и достоверность размещаемых данных, а также соответствие контента целям для его поиска. Уникальный контент — контент не имеющий аналогов эксклюзивный на сайтах похожей тематики или размещаемый на сайте с разрешения правообладателя, охраняется законом об авторских правах. Чаще всего этот термин применяют к текстовому наполнению страниц сайта. Уникальный контент, написанный для конкретного ресурса, размещается на нем и является первоисточником и перепечатка допустима только с согласия законного владельца и в соответствии с его условиями. Текстовый контент является информацией, максимально оптимизированной под поисковые системы, а также необходимой для поиска вашего сайта или вашей продукции, услуг для пользователей в сети Интернет. Контент является основой для продвижения и раскрутки сайта. Он должен быть обязательно качественным, читабельным, и уникальным, поэтому его написание лучше доверить только специалисту.

Контент в Интернете. Интернет живет и развивается по своим правилам. Сегодня уже создан своеобразный словари интернет-терминов, с помощью которых специалисты всего мира общаются друг с другом. Одним из понятий в этом словаре является контент. Его ещё часто называют интернет контент. Что же такое этот самый интернет контент Контентом называют содержимое сайта: тексты, картинки, видео, аудио и прочую информацию. То есть всё то, что можно разместить на сайте и то, что пользователь может прочитатьпросмотретьпрослушать. Собственно говоря, интернет контент и есть именно то, ради чего люди идут в глобальную сеть. Информация любого рода и характера есть контент. Интернет контенту присущи свои характеристики, важнейшей из которых является уникальность. Вы легко можете обнаружить, что контент многих сайтов очень часто дублируется практически 1 к 1. Из-за этого нам с вами зачастую сложно найти необходимую информацию. Правда, в последнее время поисковые системы стараются применять самые жесткие санкции к сайтам, ворующим контент у конкурентов. И эти наказания уже дают положительный эффект.Ещё одной немаловажной характеристикой интернет контента является актуальность. Тут всё понятно: кому захочется на новостном сайте читать про то, что было неделю назад Следуя простым законам уникальности и актуальности интернет контента, крупные сайты всегда находятся в ТОПе поисковой выдачи, и мы с радостью их посещаем.

70. Правила і види верстки ілюстрацій та текстівок.

Верстка иллюстраций в издании должна быть единообразной по размещению. При открытой верстке все иллюстрации должны стоять в верхней или нижней части полос, примыкая к тексту 1ой стороной (иллюстрации в оборку — 2мя сторонами). При закрытой верстке все иллюстрации должны быть сверху и снизу закрыты не менее чем 3мя строками текста (иллюстрации в оборку должны примыкать к тексту с 3х сторон).Иллюстрации должны быть отбиты от текста снизу всегда больше, чем сверху. Если подпись к иллюстрации располагается под ней, то ее отбивка от рис. должна быть меньше, чем от последующего текста. Общая высота иллюстрации с подписью и отбивками должна быть кратна кеглю основного шрифта, а для иллюстраций в оборку — кеглю шрифта, которым делается оборка. При верстке прямоугольных иллюстраций в углу или в край полосы внешние контуры должны размещаться строго по линиям текста полосы. В изданиях, в которых иллюстрации тесно связаны с текстом (например, научно-тех. литература), их, как правило, располагают после ссылки и возможно ближе к ней. Желательно, чтобы иллюстрация помещалась на той же полосе или развороте, что и ссылка на нее. В особых случаях допустим перенос иллюстрации на следующий разворот (например, при объединении нескольких иллюстраций в 1ну полосу), при этом следует дополнить ссылку на рис. словами. Не следует заверстывать иллюстрацию (кроме концовки) на концевой полосе издания. В изданиях научно-тех. литературы, как исключение, это возможно, если ссылка на рис. находится на той же полосе, причем он должен быть закрыт снизу не менее чем 3мя строками. При заверстке иллюстрации поперек полосы (лежа) она должна быть на четной полосе верхней стороной к наружному, а на нечетной — верхней стороной к корешковому полю. Размещение иллюстраций на развороте следует согласовывать по расположению, выравнивая их по нижней или верхней линии. Если иллюстрация, заверстываемая на отдельной полосе, по своему формату меньше полосы набора, то она должна размещаться на оптической середине полосы. Если с иллюстрацией большого формата на полосе может быть размещено при открытой верстке не более 3х, а при закрытой не более 6ти строк текста, такая иллюстрация должна быть заверстана на отдельной полосе. Несколько иллюстраций могут быть заверстаны на 1ой полосе без текста. В этих случаях иллюстрации располагают в порядке их номеров и размещают в углах и к краям полосы, стремясь соблюсти ее прямоугольность. Если полосы с иллюстрациями заключаются в рамки, размер рамок должен быть точно равен формату текстовых полос. 1на иллюстрация на полосе помещается при открытой верстке вверху или внизу полосы, при закрытой — на оптической середине полосы (3/8 текста над и 5/8 — под иллюстрацией). 2е иллюстрации на полосе должны быть размещены при открытой верстке вверху или внизу полосы, при закрытой — их разделяют не менее чем 3мя строками текста и вместе с ним выключают на оптическую середину полосы. Если иллюстрация размещается на той же полосе, что и заголовок соответствующего раздела или параграфа, правило оптической середины при закрытой верстке может быть нарушено. Иллюстрации, равные по ширине или близкие к формату строки набора, заверстывают вразрез, иллюстрации, малые по формату, по указанию в издательском оригинале заверстывают в оборку. Не допускается в 1ом издании заверстывать иллюстрации одинакового формата в 1ом случае в оборку, а в др. — вразрез. При верстке вразрез 2х иллюстраций рядом, если они не занимают всей ширины полосы, пробел между рис. должен быть меньше боковых полей. Такие иллюстрации выравнивают по нижней линии. При разной высоте иллюстраций для 1ой из них должна быть сделана оборка, содержащая не менее 4х строк. Вместо основного текста разрешается поместить в оборке подрисуночную подпись. Иллюстрации, помещаемые в оборку, устанавливают в наружное поле (на четных полосах слева, на нечетных — справа). Если на полосе 2е иллюстрации в оборку, 2ую устанавливают в корешковое поле. 

71. Види видавничої продукції.

Поняття "видавнича продукція"

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовніш­нім виглядом, обсягом, характером інфор­мації, структурою, періодичністю та призна­ченням видань. Своєрідність і особливість будь-якого окремого виду видавничої про­дукції полягає в тому, що, з одного боку, за цілим рядом ознак він має свої специфічні особливості, а з іншого - йому притаманно немало й спільних рис, властивих будь-яко­му виданню. Спробуємо виокремити основні види видавничої продукції за цілим рядом узагальнених ознак.

2. Видавнича продукція за цільовим або соціально-функціональним призначенням

Значним масивом цього розділу є і офіційні та нормативні видання.

Інший значний за обсягом блок склада­ють наукові видання.

Навчальні віддання

Довідкові видання

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термі­нологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник.

Літературно-художні видання

Рекламні видання

Масив цієї продукції складають проспек­ти, каталоги, путівники, афіші, плакати, рек­ламні оголошення і повідомлення для за­собів масової інформації.

3. Видавнича продукція за адресністю читача

Для широкого кола читачів (масове ви­дання)

Для дітей та юнацтва

Бібліотечні видання

Видання для службового користування

Бібліофільські видання

.Видання для сліпих

4. Видавнича продукція за знаковою природою інформації

Найпоширенішими у цьому блоці друками є текстові видання.

Формою і основним засобом передачі їхнього змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Картографічні видання

Зображальні видання

5. Видавнича продукція за формою і матеріальною конструкцією

Книжкові видання

Журнальні видання

.Газетні видання

Буклетні видання

6. Видавнича продукція за належністю до видавця, автора чи спонсора

Власне видання

Спільне видання

.Піратське видання

7. Видавнича продукція за рівнем художнього оформлення і способом поліграфічного виконання

Мініатюрне видання

Подарункове видання

Факсимільне видання

8. Видавнича продукція за кількістю видань

Перше видання Стереотипне видання Перевидання

9. Видавнича продукція за періодичністю випуску

Варто розрізняти: неперіодичні, періоди­чні, серійні видання.

10. Видавнича продукція за способом укладання текстів Цей вид має таку класифікацію: однотомне видання, багатотомне видання, академічне видання, вибрані твори, повне зібрання творів, серійні видання.

72. Переваги та недоліки колірних моделей СМУК та RGB.

Колірна модель — це формальна або фізична система, службовка для пояснення і прогнозу спектральних властивостей світла. Побудова адекватної колірної моделі виявилася дуже складним завданням, яке до цих пір не отримало вичерпного рішення.RGB скорочено від англ. Red, Green, Blue — червоний, зелений, синій — адитивна колірна модель, що описує спосіб синтезу кольору, за якого червоне, зелене та синє світло накладаються разом, змішуючись у різноманітні кольори. Широко застосовується в техніці для відображення зображення за допомогою випромінення світла.У даній моделі колір кодуєтся градаціями складових каналів Red, Green, Blue. Тому за збільшення величини градації котрогось каналу — зростає його інтенсивність під час синтезу.CMYK — чотириколірна автотипія CMYK: Cyan, Magenta, Yellow, Key color — субтрактивна схема формування кольору, що використовується перш за все в поліграфії для стандартного тріадного друку. Схема CMYK, як правило, має порівняно з RGB невелике колірне охоплення. Колір в CMYK залежить не тільки від спектральних характеристик барвників і від способу їх нанесення, а й їх кількості, характеристик паперу та інших факторів. Фактично, цифри CMYK є лише набором апаратних даних для фотоскладального автомата або CTP і не визначають колір однозначно.Філософські дискусії з приводу переваг і недоліків систем RGB і CMYK не отримали свого остаточного вирішення. На сторінках спеціалізованих журналів досі ведеться жвава полеміка з цього питання. Для оператора звичайного планшетного сканера дискусія багато в чому безпредметна. Принцип дії переважної більшості пристроїв оцифрування описується моделлю RGB, і тільки барабанні сканери найвищого класу здатні видавати зображення в системі CMYK. Частка цих пристроїв невелика. На замітку! Слід зазначити, що при обробці CMYK-зображень в растрових редакторах на екрані монітора відбивається версія картинки, представлена в системі RGB. Якщо RGB-зображення можна зберегти в будь-якому форматі, то для CMYK ця свобода значно обмежена.

RGB. До переваг цієї моделі можна віднести її генетичне спорідненість з апаратурою сканером і монітором, — широкий колірний обхват можливість відображати різноманіття кольорів, близьке до можливостей людського зору, доступність багатьох процедур обробки зображення фільтрів в програмах растрової графіки, — невеликий у порівнянні з моделлю CMYK обєм, який займає зображенням в оперативній памяті компютера і на диску.До недоліків цієї моделі можна віднести корельованість колірних каналів при збільшення яскравості одного каналу інші зменшують її,- можливість помилки представлення квітів на екрані монітора по відношенню до квітів, що отримуються в результаті кольороподілу переведення в модель CMYK.CMYK. Перевагою цієї моделі є незалежність каналів зміна відсотка будь-якого з кольорів не впливає на інші; це рідна модель для тріадної друку, тільки її розуміють растрові процесори — RIP вивідних пристроїв неделенние RGB зображення на плівках можуть вийти сірими і тільки на чорній фотоформі.Недоліками цієї моделі є вузький колірний обхват, обумовлений недосконалістю пігментів і відбивають властивостями папери, не зовсім точне відображення кольорів CMYK на моніторі; багато фільтрів растрових програм у цій моделі не працюють, на 30% потрібно більший обсяг памяті за порівнянні з моделлю RGB.

73. Верстка допоміжних текстів.

74. Внутрішня композиція видання.

75. Зовнішня композиція видання.

76. Розробка дизайну як етап дополіграфічної підготовки видання.

Однією з важливих характеристик газетного номера є його дизайн. Поняття дизайну ширше поняття зовнішнього обличчя газети. У нього увійшов ряд характеристик, сукупність яких багато в чому визначає рівень відносин, що виникають між газетою і її читачами, можливості впливу газети на її аудиторію, конкурентоспроможність газети на інформаційному ринку. Як помітили дослідники особливості газетного дизайну, він складається під впливом низки формоутворюючих чинників. Один з них естетичний фактор, який визначається зовнішньою привабливістю газети, відповідністю її зовнішнього вигляду утримання її номерів.Дизайн газети представляє собою органічне поєднання ряду постійних і обовязкових компонентів це: розмірні характеристики газети, постійні елементи її номера, шрифтове оформлення газети, її ілюстрування, заголовки публікацій, кольоровість газети. До розмірних характеристик газети відносяться формат газети, обсяг номера, кількість і розмір текстових колонок на смузі номера, розмір пробілів між текстовими колонками смуги, площа смуги номера і його ємність. Під форматом газети розуміють розмір паперового листа сторінки номера, на якій міститься смуга відбиток розміщених на ній текстів, ілюстрацій та інших друкованих символів. У сучасній вітчизняній пресі прийняті три основні формати газети: великий формат А2, малий A3 і надмалий А4. Вони розрізняються своїми розмірами, показаними в міліметрах: А2 = 420 х 594 мм, A3 = 297 х 420 мм, А4 = 210 х 297 мм. Перше число означає ширину сторінки, друге її висоту. Газетні формати кратні один одному, кожен подальший в два рази менше попереднього. Це дозволяє газетному дизайнерові при необхідності змінювати формати смуг номери, поєднуючи дві його внутрішні вертикальні смуги в одну велику горизонтальну. Дизайн газети багато в чому залежить від вибору шрифтів, якими набирають тексти і заголовки. Перехід до компютерного набору та верстки газети надав її дизайнерам нові вельми широкі можливості гри шрифтами, звернення до нових, раніше у нас невідомим шрифтових гарнітур, зміни величини літер тощо У кожної газети свій дизайн. Залежно від типу видання його дизайн має свої особливості. Для дизайну якісної суспільно-політичної газети характерні ясність, строгість, звичайно тут використовують просту пряму верстку. Дизайн масових бульварних видань відрізняється строкатістю, невиправданим виділенням другорядних деталей і подробиць, які подаються як сенсації. Тут охоче застосовують прийоми ламаної верстки. Оскільки вечірні газети публікують в основному оперативну новинну інформацію, в них мало великих аналітичних публікацій, це отримує відображення в особливостях їх дизайну у розсипи дрібних текстів і заголовків, які обєднуються у великі подієві блоки. Редакції багатьох газет стали випускати в Інтернеті їх електронні варіанти. наприклад, газета МИГ. Зазвичай вони повторюють дизайн паперового друкованого видання. Нерідко електронний варіант збагачується новими елементами та характеристиками, зокрема, така газета може виходити з використанням декількох кольорів [3]. У цьому є плюси та мінуси. Плюси полягають у тому, що якщо людина не встигла купити якійсь номер газети або він йому вкрай потрібний, то інтернет-варіант видання врятує його. Мінуси ж можуть торкнутися лише видавців газети, тому що люди будуть знати, що існує безкоштовний варіант видання в Інтернеті і перестане купляти друкований варіант

77. Сучасні тенденції у верстці газетних і журнальних видань в Україні.

Сучасні тенденції оформлення газет:

Освітлення полос, відпова від вертикальних лінійок при «світлому наборі тексту» і посилення контрастності безлінійної верстки.

Плакатність першої сторінки (це, по суті, обкладинка з багатьма анонсами змісту внутрішніх сторінок, особливо у форматі А3, А4).

Мозаїчність структури останньої сторінки, пов’язана з розміщенням там довідкової і рекламної інформації.

Посилення ролі ілюстративного матеріалу, яка все потісняє текстовий. Внутрішні полоси мають спокійнішу композицію. Багато видань надають перевагу 4- і 3-колонковій верстці замість 6-колонкової. Комп’ютерна верстка сприяє посиленню тенденції візуалізації періодичних видань – газетні текти стають коротшими, словесна інформація доповнюється або заміняється графічною, посилюється роль абстрактних візуальних елементів.

Розвиток заголовкового комплексу: коментар виносять в анонс, врізку, підзаголовок; заголовок, підзаголовок, рубрика.ю врізка, фотозаставка (або фотоілюстрація) утворюють своєрідну композицію, яка виокремлює текст з низки йому подібних.

Підвищення шрифтової кільтури.

Прагнення до стабільності композиції і графіки, композиційно-графічного моделювання. Модель – зразок, еталон, який вбирає у себе все краще з минулого досвіду (і не лише власного). Нові прийоми виникають у процесі освоєння нового досвіду. Наприклад, маргіналії (рубрики, винесені за формат полоси) – прийом, який прижився у оформленні молодіжних журналів, особливо малоформатних. Також уводять помітки, зроблені нібито «від руки» (галочки, «NВ!») – це оригінальний і сильний графічний акцент, який порушує монотонність видання. Оформлювачі підкреслюють ще одне значення маргіналій: поміткина полях зроблені нібито читачем, який продивляється видання разом з тобою і відміча – «ц цікаво, потрібно прочитати».

Фактори, які визначають особливості оформлення періодичного видання:

А. Внутрішні: типологічні (цільова аудиторія і власник чи орган, який видає; мета і тип видання, авторський склад, жанр матеріалу, обсяг, тираж, періодичність, кваліфікація і майстерність редакторів, дизайнерів поліграфістів тощо); ринкові (видання повинне мати оригінальне обличчя при збереженні основних типологічних рис); естетичні.

Б. Зовнішні: технологічні, рекламні (реклама – один з основних джерел фінансування; сьогодні у виданнях на рівних представлені редакційна і рекламна частини, що потрібно враховувати при верстанні), національно-традиційний і читацький фактори (н-д, культурні особливості. Так, у виданнях мусульманських країн немає зображень надто оголеного тіла, натомість – багато прикрас на жінках).

В. Особистісні. Рівень професійності працівників.