1. Вчення і.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності

Визнаючи той факт, що вища нервова діяльність людини складні­ша, ніж у тварин, І.П. Павлов у той же час вказував, що основні фізіо­логічні закономірності діяльності кори головного мозку, найзагальніші основи вищої нервової діяльності однакові у вищих тварин і в людини. Це означає, що найскладніша діяльність кори великих півкуль головного мозку людини здійснюється шляхом аналізу і утворення тимчасових зв'язків (синтезу), що в ній відбуваються процеси іррадіації і концент­рації збудження і гальмування, процеси взаємодії індукції цих процесів і формування складних динамічних стереотипів¹⁰. Звичайно, проявляють­ся всі ці основні закономірності у людини складніше, ніж у тварин.

Якщо у тварин умовні рефлекси виробляються па безпосередні сигнали дійсності — зорові, слухові, нюхові, смакові і т.д., то у людини умовні рефлекси утворюються ще й на словесні подразники, тобто на слова.

Сукупність безпосередніх сигналів (звуків, кольорів, запахів і т.д.) І.П. Павлов назвав першою сигнальною системою дійсності, яка властива всім тваринам і людині. Словесні подразники утворюють дру­гу сигнальну систему, властиву людині. Слово, мовні сигнали можуть не тільки змінювати безпосередні сигнали, а й узагальнювати їх, виді­ляючи окремі ознаки предметів і явищ, встановлювати їхні зв'язки.

Виникнення другої сигнальної системи внесло новий принцип у діяльність великого мозку людини. І.П. Павлов писав, що наші відчут­тя, сприйняття і уявлення, які належать до навколишнього світу, є пер­шими сигналами дійсності, конкретними сигналами. А мова, передусім кінестетичні подразнення, які йдуть в кору від мовних органів, є други­ми сигналами, сигналами сигналів. Вони являють собою абстрагуван­ня від дійсності і допускають узагальнення, що є додатковим спеціаль­но людським явищем мислення, яке створює спочатку загальнолюдсь­кий емпіризм і, паренні, науку зброю вищого орієнтування людини у навколишньому світі і » собі самій.

У складній взаємодії першої і другої сигнальних систем провідна роль належить другій сигнальній системі. Вона регулює діяльність пер­шої сигнальної системи і безумовні рефлекси. Людина може свідомо загальмувати умовні і безумовні рефлекси. Слово, як умовний подраз­ник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фактором впливу, ніж безумовні под­разники. Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення, аб­страктне мислення, що є спеціально людським, вищим мисленням.

Значення словесної, другої сигнальної системи в житті людей над­звичайно велике: мова служить засобом спілкування, словами люди передають один одному свій досвід і знання, виражають свої думки і почуття, бажання і т.д. Весь індивідуальний розвиток дитини, набуття нею знань і майстерності зв'язані з мовою. Взаємний вплив людей здійснюється через другу сигнальну систему.

У вищій нервовій діяльності дітей молодшого шкільного віку ще переважає перша сигнальна система, яка зумовлює конкретний, наочно-образний характер їх мислення. Але й друга сигнальна система в цьому віці розвивається з наростаючою швидкістю. Це проявляється насамперед в утворенні тонших і міцніших зв'язків, що формуються на основі єдності чуттєвих вражень і слова, яке відіграє для дитини дедалі більшу роль.