Українська вишивка . Рушники . Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розко- пок та свідчення мандрівників і літописців доводять , що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро- дота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Чер- кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які да- туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українсько- го народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрів- ник Хст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг .На жаль , пам`ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами,які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту , три-пільської культури . Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з по-коління впокоління передавали найтиповіші,найяскра-віші зразки орнаменту , кольору , вишивальну техні-ку. Вишивки , передаючи характерні ознаки місцевос-ті ,різняться між собою орнаментом , технікою вико- нання та гамою барв . Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивках втрачався , але тра-диції використання їх не зникли .За мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні , рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань ,культів . Геометричні орнаменти , наприклад , притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфо-логії .Різноманвтні кружальця , трикутники , ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову , тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космоло- гічних символфів у народі створенна своя система назв .Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики», «кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо. В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі , рослині . Крім поширеного символу «дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орна- ментом популярні стилізовані зображення Берегині , використання таких мотивів , як «виноград» -символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» - сим-вол кохання тощо . На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а також звірі , що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви , які властиві баченню візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове око , риб`яча луска тощо. Полтавські вишивки виконуються хрестиком , плу-таним хрестиком , подвійним прутиком , зубчиками , мережкою , ланцюжком тощо . Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів .Вишивають переважно білими нитками ,зрідка - червоними та сі-рими , візерунок обводять чорними або кольоровими смугами . Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із стилізованими гронами винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами .Основні кольо-ри білий , коралово-червоний , трапляється жовтий і голубий . Виконується вишивка хрестиком , знизуван-ням , гладдю . Для вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних техніках виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком ,часто викорис- товується вирізування та гаптування .Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним , при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як бі-лі , так і багатокольорові орнаменти. Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги надавали рушни- кам - старовинним оберегам дому , родини . У давни-ну рушник , вишитий відповідними візерунками-симво-лами , був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали дорогих гостей , справляли шлюбні обряди , проводжали в ос-танню путь , прикрашали , образи та накривали хліб на столі . Крім обрядового значення , рушники мали і чисто практичне застосування .Відповідно до функ- цій ,які вони виконували , рушники мали свої назви. Наприклад , для втирання обличчя і рук - утирач , посуду і стола - стирок , для прикрашення образів - покутник , для шлюбних церемоній - весільний , для похорон - поховальний , для пов`язування сватів - плечовий тощо . Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення , так , при зведенні хати рушниками застелялися підвалини , хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив , на рушниках опускалась домовина з небіжчиком , рушниками скріп-лювали купівлю-продаж тощо . Відповідно до призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання . Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям , за якими розріз-няються «подільські» , «поліські» , «київські» , «гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» .

Українська вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу .

Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

Зміст

  [сховати] 

• 1 Історія

• 2 Призначення

• 3 Традиційні орнаменти, стилі

• 4 Математичне моделювання в українській вишивці

• 5 Див. також

• 6 Виноски

• 7 Література

• 8 Посилання

Історія[ред. • ред. код]

Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в II ст. до н. е. Великий вплив на характер вишивки мали ткані візантійські матерії. Про вишивку на білій сорочці українців є звістки ХІ-ХІІ ст. візантійських письменників. Відомі малюнки на мініатюрах і фресках в Україні тієї ж доби. Ще вХІ ст. на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха — Ганкою, де дівчата вчилися гаптувати золотом ісріблом. Про українські вишиванки згадують іноземні мандрівники XVI-XIX ст. Збереглися вишиванки з козацьких часів 17-18 ст. У 16-18 ст. центрами вишивання були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині та інші. Вишивали у кожному селі, монастирях, дворянському, купецькому середовищі. У 19-20 ст. відкривалися навчально-кустарні майстерні, художньо-промислові артілі, великі спеціалізовані підприємства з вишивки.

Призначення[ред. • ред. код]

Вважається, що основне призначення вишивки — прикрашання одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, та насправді вишивка несла і несе більш окультний характер, а саме вишивка має велике значення для поганського світу наших предків. Вишивки — це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя, уроків та інших чар зловмисних людей. Розміщення вишивки було не випадковим. Наприклад, в одязі орнамент розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме — в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або подолах одягу. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику. Вишивали головні убори — очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишивальними матеріалами були тканини домашнього і фабричного виготовлення (вовняні, льняні, полотняні, перкаль, коленкор, батист, китайка,шовк, кумач тощо). Для гаптування використовували ручно-прядені і фабричні нитки: заполоч, біль, гарус, шовк та інші; металічні золоті й срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер; металеві пластинки — лелітки, ґудзики, намистинки, блискітки, сап'янові стрічки, монети тощо.

Традиційні орнаменти, стилі[ред. • ред. код]

Українська сім'я у вишитих сорочках.

Запис програми «Різдво у долі Івана Франка»

Багатство і різноманітність геометричних елементів в українській вишивці (ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі), зображенням тварин, птахів, рослин (дерево життя — верба, дуб, явір та ін.; листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо), людей із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами. В Україні налічувалось близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь,хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо). Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією, колоритом. І все ж переважає стрічкова, букетна і вазонна композиції. Відповідно до етнографічних особливостей вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей. Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів — слов'янських і неслов'янських. Архаїчні зразки, звичайно одного кольору, відомі були на Поліссі, Волині йБойківщині. Строго геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині. Сильно стилізовані рослинні мотиви властиві дляПобужжя, Волині, Поділля, Буковини. Більше рослинного характеру, з натуралістичним і мальовничим трактуванням вишиванки Київщини і особливо Полтавщини. Мережка і загалом ажурні вишиванки відомі на Полтавщині, середньому Поділлі й Покутті. Кольори української вишиванки загалом відомі в обмеженій кількості й гармонійних сполуках. Найбільше уживані чорна і червона барва або чорна, червоногаряча і жовта. Часами долучають також зелену й синю. Рідко вживаються срібна, золота і сіра нитки. Взагалі багатство барв збільшується з півночі на південь. . Спеціальні мотиви вживалися для чоловічих сорочок, інші — для жіночих і дитячих. Різні мотиви для людей старших і молодших. Відмінні мотиви і барви для рушників та обрусів, для речей буденних, весільних і жалобних.

Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві. Наприклад, рушники з вишитими зображеннями голубів, півнів, коней, хрестиків тощо були своєрідними оберегами, що захищали людину від злих сил. Вагоме значення мала й кольорова символіка (червоний — любов, жага, світло, боротьба; чорний — смуток, нещастя, горе, смерть; зелений — весна, буяння, оновлення, життя тощо). Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева життя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби наших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого. Крім того, вишивання як національна традиція сприяло формуванню у дівчат і жінок терпіння, відчуття краси. Дівчина мала вишивати милому сорочку, хустину, весільні рушники. Вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки. Вишивка сьогодні живе, розвивається, збагачується новими аспектами. Сьогоднішня українська вишивка — результат унікальної духовно-матеріальної еволюції нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою.

Математичне моделювання в українській вишивці[ред. • ред. код]

Симетричні структури в основі української вишивки.

Сучасні орнаменти для вишивки часом створюють за допомогою ПЗ.

Низкою вчених були розроблені методи опису складних симетричних зображень-орнаментів української вишивки^[1][2], які базуються на алгоритмах формалізації груп перетворень зображень на основі осьових симетрій, мові опису мінімальних рисунків та алгоритмах формалізації рапортів. Принципова можливість моделювання української вишивки обумовлюється тим, що в її основі лежить побудова симетричних структур.

Математична формалізація дозволяє розробити інформаційну модель побудови орнаментів української вишивки і редактор зображень-орнаментів. Математична модель вишивки забезпечує можливість створення нових та економного зберігання наявних зображень-орнаментів, автоматизацію процесу створення та редагування вишивок для відтворення їх в натуральному вигляді (на тканині).

Вступление

Украинская народная вышивка является одним из наиболее распространённых и доступных видов народного художественного творчества. Она совершенствовалась на протяжении многих столетий и до нас дошла в виде замечательных разнообразных орнаментов, швов, которыми они выполнены, интересных цветосочетаний нитей.

Образцы старинной народной вышивки поражают нас простотой и лаконичностью, разнообразием и художественным мастерством и служат неисчерпаемым источником для развития советского декоративно-прикладного искусства.

С глубокой древности ручной вышивкой оформляли разнообразные изделия, необходимые людям в быту. Популярна вышивка и сегодня. Красивы и оригинальны современные изделия, оформленные украинской народной вышивкой: салфетки, скатерти, рушники, панно, блузы, мужские сорочки и другие виды одежды.

В современной украинской вышивке постепенно изменяются колорит и швы, которыми выполнены узоры. Традиционные орнаменты обогащаются новыми элементами и интересными композиционными решениями. Оформляя изделия по народным мотивам, современные мастера сохраняют многовековые традиции народной вышивки, используют цветовые решения, орнаменты, технику исполнения, характерные для отдельных областей Украины.

Процесс выполнения вышивок увлекателен. Занятие вышиванием развивает эстетический вкус, прививает аккуратность, усидчивость, трудолюбие, творческое отношение к труду, формирует у школьников определённые навыки и умения, которые им пригодятся в практической деятельности.

Виды орнаментов

Создавая орнаменты для вышивки, художники во все времена обращались к природе, но не просто копировали её, а перерабатывали, стилизуя упрощали, сохраняя самое характерное.

В украинской народной вышивке встречаются растительные, геометрические, растительно-геометризованные орнаменты, орнаменты с изображениями животных, орнаменты с эмблемами.

В вышивке рушников, панно, посвящённых знаменательным датам, употребляются эмблемы государства.

Растительные орнаменты состоят из стилизованных (упрощённых) цветов, листьев, бутонов, стебельков.

Геометрические орнаменты состоят из разнообразных геометрических фигур: треугольников, ромбов, квадратов, звёзд и др.

В вышивке рушников, салфеток, скатертей, панно в орнаментах встречаются стилизованные животные, птицы, насекомые.

Растительно-геометризованные орнаменты состоят из геометризованных, упрощённых цветков, листьев, бутонов, стебельков.

Виды швов украинских народных вышивок

Швы украинских вышивок делятся на основные и дополнительные. Основные швы в свою очередь делятся на счётные и декоративные. Счётными называются

такие швы, для выполнения каждого стежка которых необходимо считать нити тканей. Счётными швами выполняют геометрические или растительно-геометризованные орнаменты.

К счётным швам относятся: прямая гладь, косая гладь, занизывание, набор, низь, крестик, зерновой вывод, выкалывание, вырезывание, верхошов, различные виды мережек.

Разнообразие орнаментов достигается сочетанием нескольких видов швов в одном узоре. Так, узор может быть выполнен: прямой гладью, вырезыванием, выколками, зерновым выводом, ретязем, двусторонней штаповкой.

В декоративных швах (их ещё называют свободными) стежки вышивки выполняют по рисованному контуру орнамента. Следовательно, к декоративным относятся швы, которыми вышивают растительные орнаменты. Это – двусторонняя гладь, полтавская гладь, художественная гладь, рушниковые швы. Простые декоративные швы: строчка, стебельчатый шов, цепочка или тамбурный шов, а также гладьевой шов качалочки, которыми выполняют геометрические и растительно-геометризованные орнаменты.

К дополнительным швам относятся: краевые швы, которыми оформляют края салфеток, рушников; соединительные швы (смереживание ), которыми можно соединять отдельные детали таких изделий, как блузы, платья, юбки и др.; зубцевание – швы, которыми оформляют края манжет, рукавов, воротников в изделиях, а также сборка на нитку – пухлики.

Чтобы работа над вышивкой образцов украинских народных швов приносила творческое удовлетворение, надо с самого начала стараться выполнять всё чётко и аккуратно. Красота украинских народных счётных швов зависит от точности счёта нитей ткани. Растительные орнаменты надо вышивать точно по контуру рисунка.