2. Форми грошей та їх еволюція

В ході історичного розвитку форма і зміст грошей суттєво мінялися. В обороті гроші функціонують реально і тому повинні мати певну форму, яка б забезпечувала їм довіру з боку субєктів ринку та створювала достатні зручності останнім. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми, вона постійно вдосконалюється.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші).

У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

У своїй еволюції гроші виступали у таких формах:

• товарні;

• металеві;

• кредитні.

Як було вже сказано, в історії людства гроші вперше зявилися у вигляді товарів (худоба, зерно, сіль і т. п.).

З часом товарні гроші майже повністю були витіснені металевими із срібла і золота. Спочатку металеві гроші виступали у формі зливків срібла чи золота, а згодом у формі монети. Металеві гроші у формі зливків мали свої недоліки: їх потрібно було зважувати визначати пробу і ділити на частини. Спочатку на зливках найвідоміші купці ставили своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Але авторитет купця обмежений. тому з часом ця функція перейшла до держави, як найбільш авторитетної особи.

Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.

Монета зявилася в ІІІ ст. до н. е., після закріплення ролі грошей за металами срібла і золота.

Але є відомості, що ще у VIII – VI ст. до н.е . в Китаї та країнах Близького Сходу зявилися перші мідні монети.

Монета виявилася найдосконалішою формою справжніх повноцінних грошей; вона використовувалася людством протягом багатьох століть.

Чому золоті і срібні монети це повноцінні гроші?

Тому що вони мали внутрішню реальну вартість (реальний вміст відповідає номінальній вартості).

Приклад.

Фунт стерлінгів – фунт срібла (фунт – 0,4 кг)

1 $ США (1792р.) – 371, 25 гран срібла, або 24, 75 гран золота

(1 гран – 0,0648 г.)

пізніше до 1971 р. 1 $ = 0, 88 г золота

1 гривня (ІХ ст., Київська Русь) – 0,5 фунта срібла

1 рубль – рублена гривня (гривня рубалася навпіл).

Оскільки за своїми вартісними і фізичними властивостями золото краще пристосоване виконувати роль грошей найпоширенішою була золота монета. (Золоті монети на Русі почали карбувати за Петра І). але при цьому паралельно карбувалися і срібні монети. В умовах золотомонетного стандарту монети карбувалися із золота з невеликою домішкою (для міцності) інших металів ( не> 10%). вага таких монет визначала їхню вартість.

На території України за різних часів використовувалися такі монети: гривня, карбованець, шаг.

Гривня – найстаріша шестикутна монета (1 фунт), вона була золотою і срібло. Срібна удвічі важча.

Карбованець (від слова “карбувати”) в 1534 році в Київській Русі 1 крб. містив 68 г срібла. Він поділявся на 100 копійок або 200 шагів. З кінця 18 ст. 1 крб. = 18 г срібла. з часом вміст срібла в 1 крб. зменшувався (більше домішок).

Новий етап у розвитку монети повязаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Номінальна вартість таких монет як правило перевищує їх реальну вартість. Розмінна монета карбувалася спочатку із дорогоцінного металу, а потім із сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Білонні монети функціонували в обігу як знаки вартості повноцінної монети. Емісія (випуск) таких монет є прибутковою справою від різниці між номінальною вартістю таких грошей та витратами на їх емісії називається сеньораж (монетний дохід).

Переваги білонної монети допомогли їй залишитися в обігу і до сьогодні, коли гроші є неповноцінними.

Демонетизація золота.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільно конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей – неповноцінних.

По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу.

По-друге, зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей.

По-третє, а саме вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Процес демонетизації золота розпочався під час І світової війни (1914-1918 р.р)

Припинено обмін паперових грошей на золото майже в усіх країнах. Повністю золото перестало відігравати роль грошей всередині окремих держав у 30-х роках 20 ст. У сфері міжнародних відносин золото відігравало роль грошей до 1978 року, коли вступила в дію Ямайська угода Міжнародного валютного фонду (1975 р.)

Демонетизація золота – офіційно скасований золотий вміст національних валют

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підгрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті – так званих кредитних грошей.

Кредитні гроші.

Кредитні гроші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної внутрішньої вартості.

Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з’явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам.

Основними формами неповноцінних грошей є:

білонна (розмінна) монета,

паперові гроші (казначейські зобов’язання),

банківські зобов’язання (банкноти),

депозитні вклади.

Не маючи внутрішньої вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів.

Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями.

а) Залежно від форм існування виділяють

• паперові гроші,

• монету,

• депозитні гроші,

• електронні гроші.

б)Залежно від статусу емітента та характеру емісії

• казначейські

• банківські гроші.

Поняття паперових грошей має два тлумачення:

широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо),

вузьке, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що емітуються казначейством для покриття бюджетних витрат.

Форми кредитних грошей:

• готівка

• депозитні гроші

• електронні

• торгові .

Готівка – банкноти (банківські білети), розмінна монета. Банкноти, монети в Україні випускають у Банкнотно-монетному дворі Національного банку України (з 1994 р.).

Депозитні гроші – це форма кредитних грошей, які не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів у банках (записи на рахунках). Це “абстрактні гроші”.

Це гроші безготівкових рахунків.

Розпоряджатися грошима безготівкових розрахунків можна за допомогою чеків, без участі готівки, тобто через переказ або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог.

Така форма грошей стала можливою лише за вимоги високого рівня розвитку банківської системи, коли кожен субєкт господарювання може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою або переказати будь-кому і йому гарантується повне їх збереження. Ця форма грошей має як свої достоїнства, так і свої недоліки.

Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і подавати їх у банк, щоб відобразити операцію в бухгалтерських книгах банку.

Це і обумовило появу нової форми грошей – електронної.

Електронні гроші – абстрактна, умовна назва грошових коштів, які існують у формі записів у пам’яті комп’ютерів. Використання цих грошей відбувається через електронну систему банківських послуг.

За змістом – це кредитні гроші, які обертаються за допомогою сучасних систем зв’язку.

За формою – це різновид депозитних грошей.

Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.

Торгові гроші – чек, вексель.

Вексель – універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ. Це – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Вексель може бути використаний як засіб обігу і платежу, тобто має функції платіжних засобів (грошей).

Чек – документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі.

Чеки використовуються для безготівкових розрахунків, а також для одержання готівки з банку.

Призначення чека полягає в тому, що він може виступати засобом одержання готівки в банку, засобом обігу і платежу і формою безготівкових розрахунків.

Чеки і векселі як засоби платежів можуть широко і успішно застосовуватися тільки в країнах з розвинутою ринковою економікою, де створені достатні правові передумови.