22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.

Колектив — це соціально значуща група людей, які об´єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення постав­леної мети і мають органи самоврядування. Колектив як соціально діюча система має виконувати такі функції.1. Організаторську: спрямовану на об´єднання членів колек­тиву з метою виконання певних соціально-педагогічних завдань.2.Виховну: спрямовану на створення оптимальних умов для розумового, морального, фізичного, трудового й естетичного ви­ховання, що забезпечує умови для психічного й соціального роз­витку особистості. 3.Стимулювальну: вона сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості у всіх сферах; регулює поведінку членів колективу, впливає на формування позитивних якостей особистості — волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, справедливості, цілеспрямованості, гідності та ін.   

Педагогічні засади формування і розвитку колективу є загаль-ноохопними. Тому, говорячи про види колективів, особливості їх функціонування, не можна обмежуватися лише означенням дитячих колективів. Це колективи молоді, що навчається у про­фесійних навчальних закладах, об´єднання людей на вироб­ництві, в установах, військових підрозділах та ін. У загальному аспекті функціонування колективів варто ви­значити такі види: первинний (клас, академічна група); колектив навчального закладу, підприємства, установи, організації; тим­часовий, сімейний, виробничий. Етапи розв. колективу: Перша стадія. колектив лише складається; його члени недостатньо знають один одного та й куратор мало знає вихованців; студенти, зараховані на навчання і згруповані де­канатом в академічні групи (первинні колективи), перебувають на першій стадії розвитку. Друга стадія. сформовано актив, члени колективу усвідомлюють свої завдання; актив починає виявляти ініціативу, готовий бра­ти на себе виконання окремих функцій з організації діяльності колективу; з´являються неформальні, харизматичні лідери. Третя стадія. Ознаки: більшість членів колективу свідомо ви­конує вимоги колективу, його керівника; більшість перейшла на позиції активу; колектив усвідомлює свої завдання, готовий підтримати, захистити, допомогти кожному членові колективу; більшість здатна формувати нові завдання, визначати шляхи їх реалізації.

12. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.

У практиці навчально-виховної діяльності сучасного вищого навчального закладу найпоширеніші такі техноло­гії навчання: диференційоване навчання, проблемне на­вчання, ігрові технології навчання, інформаційні техноло­гії навчання, кредитно-модульна технологія навчання, особистісно орієнтоване навчання. Диференційований підхід викладача передбачає використання за умов довільного навчання усіх можливостей урізноманітнення освітніх компонентів: вибір навчальних дисциплін з вибіркових предметів навчального плану, спецкурсів, спецсемінарів та факультативів: вибір тем рефератів, курсових та дипломних робіт; вибір тем науково-дослідної роботи; вибір довготривалих завдань самостійної роботи. Диференціація навчання спрямована на досягнення студентами, які мають різний початковий рівень підготовки, однакового рівня знань, умінь та навичок. Проблемне навчання —дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах / методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.Таке навчання передбачає проблемне викладання, тобто створення системи послідовних проблемних ситуацій і управління процесом їх вирішення, а також проблемне учіння — особливу форму творчої навчальної діяльності студентів щодо засвоєння знань і способів діяльності з наявністю аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв'язання шляхом висунення припущень, обґрунтування і доведення гіпотез.Проблемне навчання покликане формувати в студента такі професійні вміння:— самостійно побачити і сформулювати проблему;— висунути гіпотезу, знайти спосіб її перевірки, зібрати дані, проаналізувати їх, запропонувати методику їх оброблення;— сформулювати висновки і побачити можливості практичного застосування отриманих результатів; — бачити проблему загалом, аспекти та етапи її розв'язання самостійно або в колективній роботі. Етапи проблемного навчання: 1. Створення проблемної ситуації. 2. Аналіз і формування проблеми. 3. Висунення гіпотез. Ігровий метод навчання передбачає визначення мети, спрямованої на засвоєння змісту освіти, вибір виду нав­чально-пізнавальної діяльності і форми взаємодії педагога і студентів. Застосування цього методу навчання вимагає: — з'ясування і усвідомлення його цілей, тобто бажано­го результату; без цього діяльність суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою;— вибору способу діяльності для досягнення мети;— необхідних засобів інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов'язана з ними;— наявності певних знань про об'єкт діяльності. Головною метою навчальних ігор є формування в майбутніх фахівців уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Ігрова діяльність виконує такі функції: спонукальну ; комунікабельну ; самореалізації ; розвивальну ; розважальну; діа­гностичнукорєкційну. Виокремлюють ігри-вправи(кросворди, ребуси, вікторини), ігрові дискусії, ігрові ситуації(проблемна ситуація), рольові і ділові навчальні ігри. Інформатизація є одним із головних напрямів сучасної науково-тех­нічної революції, на якому ґрунтується перехід від індус­тріального етапу розвитку суспільства до інформаційного. Це процес перебудови життя суспільства на основі вико­ристання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх суспільно значущих видах діяльності. Інформатиза­ція охоплює три взаємопов'язаних процеси:а) медіатизацію (лат. тейіаіиз — посередник) — удос­коналення засобів збирання, збереження і поширення ін­формації;б) комп'ютеризацію — удосконалення засобів пошуку та оброблення інформації;в) інтелектуалізацію — розвиток здібностей, сприй­няття і продукування інформації, тобто підвищення інте­лектуального потенціалу суспільства, в т. ч. використання засобів штучного інтелекту. Загальна характеристика кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Ця система передбачає відхід від традиційної схеми «навчальний семестр — навчальний рік, навчальний курс»; раціональ­ний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі (логічно завершені частини теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни) і перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля; перевірку якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття; використання широкої шкали оцінювання знань; вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни; стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань; підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів; запровадження здорової конкуренції в навчанні; виявлення та розвиток творчих здібностей студентів. Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєд­нанні модульних технологій навчання та залікових освітніх оди­ниць (залікових кредитів) Вимоги до впровадження КМСОНП1) інформаційний пакет2) договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом 3) академічну довідку оцінювання знань Демократизація нав-ня, забезпечення автономії студентів у навчанні(самост роб), індивідуалізація навчального процесу, кооперативне навчання( навч.проект) , інформатизація навчального процесу.