Перша медична допомога при переломах кісток

Переломом називається ушкодження кістки з повним або частковим порушенням її цілісності. У бойових умовах у результаті кульових або осколкових поранень виникають вогнестрільні переломи, які супроводжуються порушенням цілісності м’яких тканин і шкірних покривів. Основними ознаками вогнестрільних переломів є: кровотеча, сильний біль у місці перелому, зміна форми і положення кінцівки, поява рухомості в незвичному місці, набрякання тканин, а також порушення функції пошкодженої кінцівки. При рухах та обмацуванні місця перелому відзначається хруст (крепітація) уламків кістки. Вони можуть пошкодити кровоносні судини, нервові стовбури, м’язи та внутрішні органи, що спричинить відповідні ускладнення. Для їх запобігання треба створити нерухомість у двох суглобах — вище і нижче місця перелому. Для цього застосовують стандартні транспортні шини або шини з підручних матеріалів.

Перед проведенням тимчасової іммобілізації пошкоджених ділянок тіла обов’язково вводяться знеболювальні речовини, найчастіше використовується шприц-тюбик. При наявності відкритого перелому спочатку треба припинити кровотечу, а потім на рану накласти асептичну пов’язку. Санітар перед накладанням шини повинен змоделювати цей процес на собі або на неушкодженій кінцівці травмованого. Після цього створюється найбільш зручне (фізіологічне) положення переломаної кінцівки і фіксується не менше двох суглобів, які прилягають до місця перелому. Доцільно накладати шину поверх одягу та взуття, а в місцях кісткових виступів під неї треба підкласти м’який матеріал. Не можна накладати шину в тих місцях, де уламки кістки виступають назовні. Шина закріплюється пасами, смугами тканини, бинтами, косинками медичними тощо, але їх не можна занадто туго зав’язувати, тому що будуть стискатися кровоносні судини і виникне порушення кровопостачання в іммобілізованій кінцівці. У холодну пору року треба утеплити пораненого будь-яким підручним матеріалом і, при можливості, напоїти гарячим чаєм.

Фіксація переломів кісток кисті та передпліччя проводиться за допомогою стандартної шини або шини з підручних матеріалів, яка накладається на передпліччя від пальців кисті до ліктя. Рука при цьому повинна бути зігнута в ліктьовому суглобі під прямим кутом, а долоня — напівзігнута і повернута до живота, для цього в долоню вкладають валик із м’якого матеріалу.

Закріплюють шину на косинці (платку), бинті чи паску .Іммобілізація верхньої кінцівки при переломах кісток передпліччя за допомогою малої саперної лопатки При відсутності можливості шинування можна кінцівку, зігнуту в лікті, прибинтувати до тулуба або закріпити за допомогою поли куртки, кітеля, сорочки.

При переломі плечової кістки, а також ключиці та лопатки, доцільніше користуватись табельними драбинчастими шинами, які попередньо обгортаються ватою чи іншим м’яким матеріалом та закріплюються бинтуванням. Шина повинна сягати від середини долоні пошкодженої кінцівки через спину по надлопатковій ділянці з пошкодженого боку до здорового плеча. Руку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом, пальці повинні бути напівзігнуті, а долоня — повернута до живота. Щоб не було зміщення верхнього кінця шини, його зв’язують двома бинтами з нижнім кінцем так, щоб вони проходили попереду і позаду плечового суглоба здорового боку. Рука підвішується на косинці або прибинтовується до тулуба, можна також закріпити її за допомогою гамачка, створеного полою куртки або сорочки. При переломах стегнової кістки необхідно створити нерухомість у тазостегновому, колінному і гомілковоступневому суглобах. Для іммобілізації можуть використовуватись дошки, палки тощо. Ці предмети повинні бути добре підігнані й прибинтовані так, щоб створити надійну нерухомість кінцівки.Табельним засобом для надання допомоги при переломах стегнової кістки є шина Дітеріхса. На зовнішню поверхню кінцівки шина накладається від пахвинної впадини, на внутрішню — від промежини, кінці обох шин повинні виступати за поверхню підошви на 5-7 см. У тих випадках, коли відсутні всі допоміжні засоби для іммобілізації нижньої кінцівки, її необхідно прибинтовувати до здорової в кількох місцях (рис. 6.27). Фіксація пошкодженої нижньої кінцівки до здорової. При переломах гомілки іммобілізують колінний і гомілковоступ-невий суглоби, а при переломах ступні — тільки гомілковоступневий. Для іммобілізації також можна використовувати допоміжні засоби.

При переломах хребта у поранених часто виникає параліч кінцівок. Іммобілізація хребта повинна проводитися якнайшвидше і дуже ретельно, для цього використовують дошки, фанеру, щити, двері тощо. Пораненого прибинтовують спиною до дошки або фанери в ділянці грудної клітки, таза, колінних суглобів та гомілки. При пошкодженнях шийного відділу хребта голову потерпілого необхідно також іммобілізувати однією або двома шинами. Коли травма хребта супроводжується великими пошкодженнями м’яких тканин спини, пораненого необхідно вкладати на ношах на живіт. Поранених із переломами кісток таза кладуть на тверду поверхню (на ноші настилають дошки або кілька зв’язаних драбинчастих шин) з розведеними і напівзігнутими в тазостегнових і колінних суглобах ногами, під коліна підкладають речовий мішок чи змотану шинель. При цьому потрібно між колінними суглобами вкласти валик і зафіксувати їх бинтом "поза жаби".

При переломах нижньої щелепи дуже часто спостерігаються зміщення кісткових відломків і її деформація. Ці поранення часто супроводжуються сильною кровотечею, ядухою, шоком. При сильній кровотечі в ділянці нижньої щелепи проводиться пальцеве притискання сонної артерії на боці поранення. Травмованих з переломами щелепи і накладеною пращеподібною пов’язкою на ношах обличчям униз. Цей прийом запобігає асфіксії внаслідок западання язика та затікання крові. При переломах ребер проводиться туге бинтування грудної клітки в період видиху на рівні пошкоджених ребер. Краще для цього використовувати рушник, простирадло, скатертину тощо.

Крім детально розглянутих вище заходів надання першої медичної допомоги є ще й інші, які спрямовані не тільки на врятування життя потерпілого, але й на запобігання важким ускладненням. При тривалому стисканні кінцівки і збереженні пасивних рухів у суглобах дистальніше рівня стискання проводиться туге її бинтування з охолодженням (не обгортають одежею взимку і змочують бинти холодною водою влітку). При тривалому стисканні кінцівки, в якій відсутні пасивні рухи в суглобах внаслідок ішемічної контрактури (декомпенсована ішемія), накладається джгут вище рівня стискання, який знімається лише в омедб, перед проведенням первинної ампутації кінцівки.

На полі бою всім, хто отримав переломи, великі рани і опіки для знеболювання і профілактики шоку вводиться підшкірно або внутрішньом’язово із шприц-тюбика 1 мл промедолу в м’які тканини стегна, сідниці чи плеча. При необхідності ін’єкція може проводитись як само- і взаємодопомога через одяг. Вона протипоказана тим, хто має закриту травму живота чи підозру на це. Тут же всім ураженим з масивними травмами і великими опіками даються антибіотики з метою запобігання розвитку ранової інфекції. Використовується антибактеріальний засіб, що міститься в одному з двох безколірних пеналів аптечки індивідуальної. Такі заходи першої медичної допомоги, як зупинка кровотечі з рани, накладання асептичної пов’язки, іммобілізація кінцівки при переломах, забезпечення швидкого винесення з поля бою, правильної і своєчасної евакуації, зігрівання і давання гарячого чаю мають значний протишоковий ефект. Цьому ж сприяє дещо піднятий нижній край ніг при вираженій постгеморагічній анемії, що покращує кровопостачання мозку. Для запобігання повторним травмуванням голови під час транспортування пораненим, які мають черепномозкові травми, кладуть під голову будь-яку м’яку підкладку або шинель і повертають голову вбік з метою уникнення попадання блювотних мас у трахею.

підготував Грига І. В. ©