lisovi_kulturi_chastina_3

Частина З Лісові культури

вувати саджанці з добре розвиненою кореневою системою, вирощених в першій деревній шкілці.

На свіжих зрубах з частковим груповим п р и р о д н и м відновлен­ ням ялини та супутніх порід вимагається введення по прогалинах та " в і к н а х " бука, ялиці, клена - явора, а т а к о ж і м о д р и н и європейсь ­ кої о к р е м и м и к у р т и н а м и р о з м і р о м 5 х 5... 15 х 15 м. Р о з м і щ е н н я садивних місць - 2-3 х 0,8-1,0 м.

М о д р и н у європейську найдоцільніше вводити в свіжих типах, де вона за інтенсивністю росту переважає ялину. К р а щ і приживлю ­ вання та ріст спостерігаються п р и введенні м о д р и н и групами; при введенні її рядами можливий значний відпад породи. Крім модрини, ялиці та бука, особливо в нижній смузі ялинових лісів, доцільним є т а к о ж введення в ялинові к у л ь т у р и клена - явора, в'яза гірського, псевдотсуги Мензіса. П р и цьому введення модрини та в'яза обмежу­ ється висотою 900-1000 м, бука, ялиці - 1200-1250 м, клена-явора - 1300-1400 м, псевдотсуги - 600-700 м н . р . м .

В умовах вологої ялицевої сусмеречини на лісокультурних ділянках без природного відновлення використовують кулісний та рядовий

способи змішування: 3 ряди ялини, 1-2			ряди супутньої породи,
2 ряди ялиці;		4 ряди ялини, 2 ряди ялиці	1 ряд супутньої породи;
1	ряд ялини	1 ряд ялиці, 1 ряд ялини,	1 ряд супутньої породи .
Я к	супутню	п о р о д у в и к о р и с т о в у ю т ь клен-явір, який п о к р а щ у є

р о д ю ч і с т ь л і с о в и х ґ р у н т і в . Р о з м і щ е н н я п о с а д к о в и х м і с ц ь - 2-2,5 х 0,8 м. Співвідношення введених порід наступне: ялини - 50-60, ялиці - 20-25, супутньої породи - 15-20%.

На зрубах з груповим п р и р о д н и м відновленням ялиці ялину слід вводити малими групами площею до 100 м2 з міркувань підви­ щення вітровалостійкості насадження в цілому.

Цікавим є створення лісових культур в малопоширеному типі лісу - вологій кедровій сусмеречині, який трапляється лише в Горганах на висотах 1000-1400 м н.р.м. Сосна кедрова європейська є цінною породою, деревина якої відзначається високою якістю і використо­ вується в столярному, меблевому, м у з и к а л ь н о м у в и р о б н и ц т в і . Деревина легко піддається обробці, при висушуванні не дає тріщин, відзначається міцністю та стійкістю проти гниття. "Кедрові горішки" є цінним харчовим продуктом.

Для садіння на лісокультурну ділянку придатні 3-4-річні саджан­ ці кедрової сосни. Для кращого приживлення в кожне садивне місце

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

потрібно вносити мікоризну землю. Сосна кедрова не вибаглива до родючості ґрунту, але погано росте на бідних ґрунтах, погано переносить і ісрезволожені та сухі типи лісорослинних умов. Вона добре росте на схилах в умовах сусмеречин та смеречин і навіть там, де частково

^іиищений верхній родючий шар ґрунту.
На свіжих зрубах з незадовільним	а б о відсутнім п р и р о д н и м
підновленням п о т р і б н о с т в о р ю в а т и	суцільні к у л ь т у р и . С х е м а

змішування може бути наступною: 3 ряди ялини, 1-2 ряди кленаявора, 2 ряди сосни кедрової. Співвідношення садивних місць: ялини - 60, сосни - 20-25, супутньої породи - 20-15%.

М о ж л и в и м є також створення і чистих культур сосни кедрової з розміщення м посадкови х місць 2,5-3 х 0,6-0,8 м та густото ю 4,2-6,7 тис. шт./га.

Як уже з а з н а ч а л о с ь , в межах свого п р и р о д н о г о п о ш и р е н н я найкращим ростом відзначається ялина на висотах 900... 1000 м н.р.м. і підняттям висотних умов зростань інтенсивність росту породи поступово зменшується. В цілому, високопродуктивні ялинники зростають в основному до висоти 1200 м н.р.м., а вище цієї межі смерека характеризується менш інтенсивним ростом і росте тим повільніше, чим більша висота над рівнем моря. Приблизно на цих висотах (980... 1500 м н.р.м.) р о з п о в с ю д ж е н а волога високогірна сусмеречина, де зростає смерека І-ІІ класу бонітету з незначною домішкою клена-явора та берези. М.А.Голубець (1978) зазначає, що незважаючи на те, що в даному типі лісу ялина утворює чисті д е р е в о с т а н и , в о н а в д а н и х у м о в а х , в п о р і в н я н н і з ч и с т и м и фітоценозами інших лісорослинних умов, є найбільш стійкою проти вітровалів, слабо пошкоджується шкідниками та хворобами.

Лісокультурні ділянки представлені свіжими зрубами переваж­ но з недостатньою кількістю п р и р о д н о г о відновлення головної породи. Д л я підвищення вітростійкості насаджень ялини культури створюють середньої густоти. П р и цьому формується досить потуж­ на коренева система породи. Ялину висаджують рядами з розмі­ щ е н н я м 2-3 х 1 м (3,3 - 5 т и с . ш т . /га), а т а к о ж б і о г р у п а м и з 3-5 сіянців в площадку розміром 0,7 х 0,7 - 1,5 х 1,5 м.

Для підвищення біологічної стійкості насаджень ялини в їх склад вводять клен-явір - ланками із 3-5 садивних місць в ряди породи. Схеми змішування: 3 ряди ялини 2 ряди ялини з явором 3 ряди

448

Частина З						Лісові	культури
ялини 1		ряд явора . Я л и н а повинна займати			біля	80% загального
числа садивних місць. A . M . Гаврусевич (1987) рекомендує створю ­
вати культури ялини рядами з			ш и р и н о ю міжрядь			2-3 м залежно
від	" з а п о в н ю ю ч и х " порід а б о		л а н к а м и	3-5	штук	на відстані до
1,5	м, а	т а к о ж г р у п а м и по 3-5	сіянців	на	п л о щ а д к а х		р о з м і р о м
1,5	х 1,5	або 0,7 х 0,7 м в кількості 2,0 тис. шт. /та.
	К л е н - я в і р , в в е д е н и й в к у л ь т у р и я л и н и ш т у ч н и м ш л я х о м ,

значною мірою випадає зі складу насадження, але найбільш стійкі та високопродуктивні екземпляри залишаються . Т о м у при прове­ денні рубок догляду слід забезпечувати сприяння збереженості та доброму росту цієї породи в складі культур ялини європейської.

Багаторічний досвід показує, що культури ялини періодично пошкоджуються вітровалами та буреломами. Змішані насадження, створені у відповідності до типу лісу, є більш стійкими. За даними A . M . Гаврусевича (1987), питома вага вітровалів у монокультурах ялини становить 78%, в той час як в змішаних, де участь ялини в складі не перевищувала 50-60% - лише 7%. Тому в смеречинах та сусмеречинах ялина повинна бути переважаючою породою, але з введенням в склад насаджень вітростійких порід.

На ділянках сильної вітроударності (750-900 м н.р.м.) викорис­ товують кулісний спосіб змішування: 3 ряди ялини, 2 ряди бука, 1 ряд супутньої породи, 2 ряди ялиці (ялина - 40, бук - 25, ялиця - 25, супутня порода - 10%).

На висотах 900-1200 м н.р.м. д о л ь о в а участь ялиці в складі збільшується: 4 ряди ялини, 2 ряди бука, 2 ряди ялиці (ялина - 50, ялиця - 25, бук - 25%).

На ділянках меншої вітроударності (750-950 м н.р.м.) культури до­ цільно створювати за схемами: 4 ряди ялини, 1 ряд бука, 1 ряд супутньої породи, 1 ряд ялиці; 2 ряди ялини, 1 ряд бука з модриною, 2 ряди ялини, 1 ряд бука з модриною, 1 ряд супутньої породи, 1 ряд ялиці.

Введення меншої кількості вітростійких глибокоукорінених порід в склад ялинових насаджень (10-15% на вітроударних і 20-25% - на дуже вітроударних ділянках) дуже слабо або зовсім не підвищує вітровалостійкості насаджень . С и л ь н и м в і т р о в а л а м у ялинових насадженнях сприяють також сильнощебенисті ґрунти.

Д о г л я д и за лісовими культурами, створених на свіжих зрубах, проводять у відносно невеликій кількості. Значного розвитку трав'яна

450

Розділ 6		Культури	лісоутворювальних	порід
рослинність	набуває л и ш е на третій рік після створення лісових

культур. До цього часу сіянці вже досягають розмірів, що дає їм можливість успішно конкурувати з трав'яною рослинністю. Вимага­ ється лише обжинання трави та кущів малини вздовж рядів садіння: на і іерший р і к - 1 -разове, на другий -1 -2-разове, на третій - 2-3-разове, і іа четвертий - 2-1 -разове, на п'ятий -1 -разове або зовсім непотрібне. При сильному заростанні зрубів малиною чи злаковою рослинністю вимагається дещо більша кількість доглядів (на 1 -2 рази).

Під культури ялини європейської відводять зруби, низькоповнотні насадження, галявини, поляни та інші площі з відповідними лісорослинними умовами. Ялина найкраще росте на вологих легких за

м е х а н і ч н и м с к л а д о м	ґ р у н т а х ( о п т и м а л ь н і	у м о в и д л я неї -
у вологих сугрудках).	П р и закладанні культур	на площах, де не

дуже давно були або ж зовсім не росли ліси, а також на зрубах і згарищах, на яких відсутнє чи не очікується поновлення, перевагу слід надавати суцільному обробітку ґрунту за системою чорного або раннього пару. На постійне місце висаджують 2-річні сіянці та 3-5-річні саджанці. У перші 3-4 роки після закладання культур необхідно проводити ретельний догляд за ґрунтом.

Удерев ялини розвивається густа крона. Органічний опад ялини розкладається повільно. Щ о б прискорити його розкладання, до культур ялини вводять листяні і шпилькові породи . З шпилькових порід найчастіше вводять модрину, з листяних - дуб звичайний, липу дрібнолисту, вільху чорну тощо .

Вкультурах ялини домішка модрини підлужує ґрунт і підвищує вміст поживних речовин. У гумусовому горизонті дерново-підзо­ листих супіщаних ґрунтів культур модрини протягом усього веге­ таційного періоду нітратного азоту в 1,1-6,5 рази більше, ніж у ґрунті культур ялини, калію - в 1,2-1,4, кальцію влітку - в 2,4 рази.

Узмішаних ялино -модринових культурах протягом вегетацій­ ного періоду встановлюється незмінний режим кореневого жив­ лення і менше вилужуються з ґрунту поживні речовини.

Ялина європейська і модрина європейська добре поєднуються

ів дендрологічному відношенні. Ялина тіневитривала і розвиває поверхневу кореневу систему, а модрина - світлолюбна і формує глибинну кореневу систему. У сугрудах дерева ялини віком до 60-80 років нижчі, ніж дерева модрини . Продуктивність утворе-

451

Частина З Лісові культури

них із цих порід насаджень вища, ніж продуктивність чистих ялинових< чи модринових насаджень (рис. 6.4). У вологих судібровах і дібровах при створенні культур ялини кращою схемою змішування її з модриною є чергування 1 -2 рядів ялини з одним рядом модрини. У такі культури бажано вводити супутні листяні породи чистими рядами або ланками, чергуючи їх із чагарниками.

Культури ялини можна створювати з домішкою сосни звичайноїу але остання менш ефективно впливає на родючість ґрунту. У гумусо-, вому горизонті дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів культур сосни протягом усього вегетаційного періоду менше калію (в 1,6-3,7 рази), кальцію (в 2-3 рази), фосфору (навесні і восени - в 2,5-3,8 р а з и ) , ; аміачного азоту (восени - в 3 рази), ніж у ґрунті культур ялини. Тому , її доцільно вводити у насадження разом з листяними породами. * Я л и н а у свіжих сугрудках росте повільніше, ніж сосна. У цих лісорослинних умовах більш доцільно створювати культури сосни і вводити один ряд ялини через 3-5 рядів сосни як домішку. П р и . цьому між с о с н о ю і я л и н о ю необхідно висаджувати р о с л и н и з

листяних порід.

У вологих сугрудках ялина має найвищу енергію росту, тому к і л ь к і с т ь її в к у л ь т у р а х д о ц і л ь н о з б і л ь ш у в а т и . За ц и х у м о в

культури ялини необхідно створювати	за схемою 1-2р.Ял1р.С чи
1-2р.Ял1р.Лп1р.С1р.Лп. Липу м о ж н а	замінити кленом, грабом,
ліщиною, бузиною тощо.

Дуб звичайний - одна з найбільш поширених порід у насаджен­ нях ялини у межах її ареалу. У зоні шпильково - широколистяних лісів на родючих ґрунтах дуб є природною домішкою в ялинових насадженнях. На межі цієї зони з Лісостепом дуб і супутні йому породи домінують у природних насадженнях, а ялина трапляється в них як домішка. В природних насадженнях у зоні шпильково-игироколистяних лісів завдяки значній вологості повітря і легкому механічному складу ґрунтів дуб та ялина знаходяться в одному ярусі, проте ялина володіє вищою конкурентноздатністю.

Домішка дуба в культурах ялини нейтралізує ґрунтовий розчин. Гідролітична кислотність гумусового горизонту дерново-підзолис­ тих супіщаних ґрунтів в я л и н о в и х насадженнях більша, а сума поглинених основ - менша, ніж у насадженнях дуба . На д е р н о в о - підзолистих ґрунтах під чистими насадженнями ялини утворюється

452

Розділ 6

Культури

лісоутворювальних

порід

орштейновий горизонт, що перешкоджає підняттю ґрунтових вод у верхні горизонти і утримує дощові води близько до поверхні ґрунту, які негативно впливають на ріст ялини.'У змішаних ялиново-дубових культурах орштейновий горизонт не утворюється. У свіжих сугруд­ ках д о ц і л ь н о один ряд я л и н и р о з м і щ у в а т и через 1-2 ряди дуба . В ряди ялини можна вводити чагарник або супутні породи. У вологих сугрудках ялина росте краще, ніж дуб, і її доцільно вводити 2-3-ма суміжними рядами, а дуб - одним рядом. Щ о б зменшити несприят­ ливий вплив ялини на дуб, між ними необхідно висаджувати супутні

іюроди з чагарником.

Укультурах ялини органічний опад листяних порід знижує кислот­ ність ґрунтового розчину і прискорює розклад підстилки, що в свою чергу покращує умови росту ялини. Вільха, липа, клени, граб сприят­ ливо впливають на ріст ялини і їх бажано вводити в культури чистими рядами а б о л а н к а м и р а з о м із ліщиною, бузиною та іншими чагар ­ никами.

Дещо по іншому ялина європейська впливає на важкі за механіч­ ним складом ґрунти в зв'язку з їх великою буферністю. Гідролітична кислотність гумусового горизонту сірих лісових суглинків і опідзолених чорноземів більша в чистих насадженнях дуба (3,05), ніж в насадженнях ялини (1,62 мг-екв. на 100 г ґрунту). Сума поглинених основ цього горизонту, навпаки, менша (12,36 мг-екв. на 100 г ґрунту) в насадженнях дуба, ніж в насадженнях ялини (17,58 мг-екв.). В цих ґрунтах, навіть в чистих н а с а д ж е н н я х я л и н и , не у т в о р ю є т ь с я орштейновий горизонт (І.І.Гордієнко, 1967). Поселення ялини на важких за механічним складом ґрунтах супроводжується збагаченням їх органо-мінеральними сполуками за рахунок біогенної акумуляції, а під н а с а д ж е н н я м и д у б а ці п р о ц е с и послаблені . Н а в і т ь т и м ч а с о в е перебування ялини на темно-сірих лісових суглинках підвищує активність амонітрифікаціїі нітрифікації.

Проте, на важких за механічним складом ґрунтах ялина розвиває поверхневу кореневу систему і в чистих насадженнях, старших 50 років дерева її вивалюються вітром. Характерною особливістю ялини є і те, що вона в культурах з дубом, створених на сірих лісових суглинках по суцільно обробленому ґрунті (свіжі діброви) в Лісостепу, проявляє оільш інтенсивний ріст, ніж дуб звичайний. В Шпиківському лісництві Вінницької області культури з участю ялини та дуба звичайного створювались на свіжих сірих лісових суглинках (свіжі діброви)

453

Частина З Лісові культури

за схемою 6р.Д2р.Ял. В 74 роки ялина досягла середніх висоти 27,4 м і діаметра 41,0 см, а дуб, відповідно, 24,8 м і 30,4 см. Незважаючи ira те, що в культури ялину вводили в три рази менше, на час обстеження збереглось її дерев більше (170 шт./га), ніж дерев дуба (157 шт./га). Більшу висоту (на 1,8-2,0 м) дерева ялини мали уже після 30 років. Ялина розвиває поверхневу кореневу систему і витісняє коріння дуба з верхніх в нижні шари ґрунту. Отже, ялина тіснить дуб в надземній і підземній частинах . Ц и м м о ж н а пояснити більший відпад дуба в сусідніх з нею рядах, ніж в середніх його кулісах. В сусідніх з ялиною рядах у дерев дуба гілки розвиваються з більшою інтенсивністю, а стовбури відхилені в бік власних куліс.

Отже, я к щ о з'явиться потреба створювати в свіжих дібровах культури з участю ялини звичайної та дуба з в и ч а й н о г о , між їх рядами слід розміщати ряди підгінних порід. К р а щ и м и із останніх будуть породи, які з раннього віку формують густооблиствену крону і розвивають глибинну кореневу систему. За таких умов можна буде до мінімуму звести небажаний вплив ялини на дуб.

П р и цьому слід зазначити, що питання доцільності використання ялини як компонента дубових насаджень в умовах дібров і судібров Лісостепу є складним і суперечливим. Ялина тут зростає за межами свого природного ареалу, де породі властиві суттєві зміни її біоло­ гічних особливостей в порівнянні з умовами ареалу, передусім - рання кульмінація приростів та висока продуктивність в молодому віці. Останню особливість ялини і використовують для підвищення загальної продуктивності дубових культур.

Однак, створення стійких ялиново-дубових культур пов'язано з певними труднощами, викликаними відмінностями у лісівничобіологічних властивостях цих порід: більшою тіньовитривалістю ялини, неоднаковою інтенсивністю росту порід в різні вікові періо­ ди, сприйнятливістю ялини до захворювань, що може призвести до розладнання насаджень уже в 30-40-річному віці. Ці аспекти повин­ ні враховуватись при розробці технології створення ялиново-дубових культур для забезпечення переваги в складі головної та корінної поро­ ди - дуба звичайного . Недооцінка цього є п р и ч и н о ю наявності численних прикладів незадовільного стану ялиново-дубових культур.

Проведені дослідження (Дебринюк, Калінін, 1991) показали, що ріст і взаємовідносини між п о р о д а м и перш за все залежать від

Розділ 6		Культури	лісоутворювальних	порід
застосованих способів та	схем змішування, що з н а ч н о ю			мірою

визначає склад майбутнього деревостану, а, значить, стан і продук­ тивність в ньому дуба як головної породи.

В свіжих дібровах та судібровах ялина є менш сильним конку­ рентом дуба, ніж у вологих, але при чергуванні окремими посад­ ковими місцями дуб повністю випадає зі складу насадження ще в молодому віці, не витримуючи конкуренції з ялиною.

П р и чергуванні л а н к а м и садивних місць в ряду дуб не випадає зі складу насадження, але росте погано, сильно пригнічуючись ялиною. Н е д о ц і л ь н и м є т а к о ж в и к о р и с т а н н я і " ш а х і в к о в о г о " с п о с о б у змішування. К р а й н і ряди " ш а х і в о к " дуба пригнічуються я л и н о ю . Внаслідок т а к о г о о д н о б і ч н о г о підгону стовбури дуба в и к р и в л ю ­ ються. К р і м того, в и н и к а ю т ь виробничі складності з в и б и р а н н я м хвойної породи, яка в позаареальних умовах досягає віку стиглості значно раніше, ніж дуб. З цих же міркувань недоцільним є введення

вкультури дуба ялини кулісою із трьох і більше рядів.

Пр и створенні стійких та високопродуктивних ялиново-дубових культур з перевагою в складі корінної породи - дуба звичайного най­ більш доцільним є чергування 1-2 рядів ялини з 4-6-ма рядами дуба. Придатним є також застосування ланкового способу змішування, коли ланка із 4-6 посадкових місць ялини вводиться в ряди дуба через 25-30 його посадкових місць. М о ж л и в е також введення ялини окреми-ми садивними місцями через 10-15 посадкових місць дуба. П р и такому введенні хвойної породи вона не може зайняти домінуючого положен­ ня в насадженні і по мірі необхідності вибирається зі складу культур, не впливаючи при цьому суттєво на зниження повноти насадження.

Слід також зазначити, що деревина ялини коштує понад два рази дешевше, ніж д е р е в и н а дуба . В з г а д а н и х 74-річних к у л ь т у р а х Шпиківського лісництва незважаючи на більший запас стовбурової деревини ялини звичайної (219 м3 на га) вартість сортиментів менша на 11%, ніж деревини дуба звичайного, запас деревини якого лише 135 м3 на га. Враховуючи вартість деревини порід при створенні лісових культур в свіжих дібровах рівнинної частини У к р а ї н и за участю ялини європейської та дуба звичайного, частку першої доцільно обмежити в складі насаджень 15-20% за числом дерев при умові рівномірного їх розміщення на площі. Такі заходи будуть сприяти максимальному отриманню прибутку від реалізації деревини при рубках головного користування з одиниці зайнятої лісом площі.

455

454

Частина З

Лісові

культури

На зрубах, згарищах і галявинах, де спостерігається або очікується природне поновлення ялини під наметом низькоповнотних насаджень, закладають часткові культури породи. Кращим садивним матеріалом в цьому випадку є 3-4-річні саджанці . У свіжих дібровах Лісостепу саджанці ялини у 3-4-річному віці досягають висоти 45-50 см, а діаметр к р о н и становить 35-40 см. Після висаджування цих саджанців на постійне місце вони добре приживлюються і швидко ростуть. Садіння саджанців проводять вручну в шурфи або лісосадильною машиною . Д о г л я д за к у л ь т у р а м и п р и висаджуванні 3-4-річних с а д ж а н ц і в проводять протягом 1-2 років.

6.4.Культури з участю модрини європейської

Влісових культурах України зростають модрини європейська, сибірська та японська.

Найкращими для модрини європейської є умови, що формуються

на свіжих г л и б о к и х сірих лісових суглинках і ч о р н о з е м а х , які підстилаються глиною або піском, а також багаті на поживні речовини алювіальні ґрунти з близьким (1,0-1,2 м) заляганням ґрунтових вод. На таких ґрунтах формуються свіжі діброви, де дерева модрини європейської д о с я г а ю т ь м а к с и м а л ь н и х розмірів, а насадження відрізняються високою продуктивністю (рис. 6.5). Бідні на поживні речовини дерново-підзолисті піщані та супіщані ґрунти, а також багаті але сухі суглинки та чорноземи для модрини європейської непридатні. На таких ґрунтах вона погано росте і передчасно відмирає. Не виносить вона також надмірного зволоження. Модрина європейська більш в и м о г л и в а до родючості ґрунту, ніж м о д р и н а сибірська. В культурах, створених в оптимальних умовах, модрина європейська досягає більших розмірів, а її насадження мають вищу продуктив­ ність, ніж в таких же умовах модрина сибірська.

Ш и р о к е використання модрини європейської в лісових культу­ рах обмежується н и з ь к о ю (10-20 %) схожістю насіння. У дерев модрини європейської, що виросли із насіння, заготовленого на схилах гір, часто формуються шаблеподібної форми стовбури, що значно знижує вихід ділових сортиментів. Тому, насіння модрини європейської слід заготовляти в насадженнях, які займають рівні за рельєфом ділянки.

456

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

В чистих культурах дуба звичайного через рік після опаду листя запас підстилки за масою зменшується на 18 %. Домішка органічного опаду модрини європейської до органічного опаду дуба звичайного через рік зменшує масу підстилки на 42 %. В ґрунті культур модрини європейської, створених на темно-сірих лісових суглинках, менше азоту, але значно більше фосфору, калію і суми увібраних основ, ніж в суміжних одновікових культурах дуба звичайного.

НаПоділліУкраіґимодришевропейськав85-річних змішаних культурах, створених в свіжих дібровах, досягає середньої висоти 30,6 м, середнього діаметра 37,4 см і об'єму стовбура - 1,34 м3 , а в 91-річних культурах, відповідно, 31,2 м, 34,5 см, 1,39 м3 . У змішаних насадженнях, за умов домішки до 30% за числом дерев і рівномірному розміщенні їх по площі, модрина європейська значно краще росте і формує більш повнодеревні та добре очищені стовбури, ніж в чистих насадженнях. В останніх внаслідок ажурної крони породи інтенсивно розростається трав'яна рослинність.

М о д р и н а європейська розвиває потужну добре розгалужену без стрижневого кореня кореневу систему. Основна маса фізіологічно активних корінців розташована у верхньому, 50-сантиметровому шарі ірунту. З віком спостерігається тенденція до дещо більшого наближення коріння до поверхні ґрунту.

Враховуючи позитивний вплив модрини європейської на ґрунт та інтенсивний ріст, її доцільно вводити в лісові культури, які створю­ ють в свіжих та вологих дібровах. Високопродуктивні насадження за її участю можна сформувати за умов розміщення двох-трьох рядів дуба звичайного та одного ряду модрини європейської. Куліси дуба і ряди модрини слід розділяти рядом підгінної породи з чагарниками.

6.5. Культури ялиці білої

Іншою цінною деревною породою серед хвойних є ялиця біла. Деревина цієї породи, як і ялини, може бути використана для потреб целюлозно-паперової промисловості, а також в будівництві: їїфізикомеханічні властивості вищі, ніж у ялини, і близькі до таких у сосни.

Ялиця біла - вітростійка порода, яка разом з буком і ялиною, рідше - з дубом утворює високопродуктивні та біологічно стійкі насадження. Я л и ц я більш вимоглива до родючості ґрунту, ніж ялина. В К а р п а т а х в о н а зростає переважно на слабоскелетних

457

Частина З Лісові культури

темно-бурих лісових ґрунтах. Я л и ц я формує повнодеревні та добре очищені від сучків стовбури висотою 40 м і більше.

Х а р а к т е р н о ю особливістю ялиці є пошкодження пізньовесняними заморозками верхівкових бруньок, в зв'язку з чим для ство­ рення культур породи або за її участю є непридатними котловини а б о схили д о л и н з їх з н а ч н и м и к о л и в а н н я м и д е н н и х і нічних температур. Т а к о ж культури ялиці можуть пошкоджуватися замо­ розками і на свіжих не задернілих відкритих зрубах.

Досвід показує, що добрі результати отримують при висаджу­

ванні ялиці білої 2-3	-річними		сіянцями,	в и р о щ е н и х в кругових
л і с о в и х р о з с а д н и к а х		а б о на	в і д к р и т и х	місцях з п е р і о д и ч н и м
притіненням . П о р я д	з	цим, застосування для садіння саджанців
значно покращує ріст		культур,	скорочує	кількість агротехнічних

доглядів за ними, наближає терміни змикання культур. Виробничий досвід зі створення лісових культур з домінування

ялиці свідчить п р о необхідність враховувати її повільний ріст в культурах протягом перших 6-12-ти років, коли можливе п р и г н ь чення ялиці більш швидкорослими породами .

Як відомо, за останні 200 років площі ялицевих насаджень Карпат зменшились на 30%. Тому завдання полягає у збільшенні їх площі і разом з цим - у підвищенні продуктивності та стійкості ялицевих насаджень шляхом оптимального підбору та розміщення порід і застосування раціональної технології вирощування.

З м і ш а н і н а с а д ж е н н я із бука, д у б а та ялиці в П р и к а р п а т т і , Буковині та Закарпатті займають місцеположення переважно на висотах 400-600 м н.р.м., де перекриваються природні ареали дуба та я л и ц і , і п р е д с т а в л я ю т ь с о б о ю цінні в и с о к о п р о д у к т и в н і та довговічні насадження. Переважаючою та головною породою в складі насаджень тут є ялиця біла за участю дуба звичайного в межах його висотного поширення та бука лісового.

В умовах свіжих і вологих дубово-букових суяличин та яличин

лісокультурні ділянки представлені різними категоріями, кожна з яких має свою специфіку створення лісових культур (рис. 6.6). Так, на свіжих зрубах з незадовільним природним відновленням або при його відсутності створюють суцільні культури по підготовлених смугах з використан­ ням кулісного способу змішування за схемами: 4 ряди ялиці 2 ряди дуба 2 ряди бука; 5-7 рядів ялиці 2-3 ряди бука 2-3 ряди дуба з

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

розміщенням 2,5-3,0 х 0,8 м. Можливе і застосування шахового способу змішування, де "шахівки" ялиці, дуба та бука чергуються між собою.

На свіжих зрубах з груповим розміщенням природного віднов­ лення ялиці та бука по прогалинах та."вікнах" крупномірним посад­ к о в и м м а т е р і а л о м в в о д я т ь д у б з р о з м і щ е н н я м 2-2,5 х 0,8 м. Обробіток ґрунту проводять площадками вручну. П р и необхідності по "вікнах" серед природного відновлення бука вводять ялицю, серед ялицево-го - бук. Орієнтовний початковий склад насадження при цьому повинен бути наступний - 5-6Яц2-ЗБк2Д.

На понижених місцях вздовж річок і потоків у зоні ялицевих лісів П р и к а р п а т т я та З а к а р п а т т я на в и с о т а х 400-800 м н . р . м . сформувалася сира дубова суяличина. Категорії лісокультурних ділянок представлені переважно свіжими зрубами з груповим розміщенням природного відновлення ялиці білої, тому вимагається створення часткових лісових культур шляхом введення по прогалинах дуба в підготовлені площадки-підвищення. Розміщення садивних місць становить 2-3 х 1,0 м.

П р и відсутності природного відновлення створюють суцільні дубово-ялицеві культури по оброблених смугах чи площадках за

схемою: 4-6 рядів ялиці 2-3 ряди дуба	з розміщенням 2-3 х 0,8 м.
В умовах вологих грабово-букових та	букових яличин і суяличин

переважно наявне природне відновлення корінних порід. П р и цьому проектовані типи лісових культур залежать від категорії лісокуль­ турних площ . Так, на зрубах з недостатньою кількістю природного відновлення головних і супутніх порід основну увагу слід приділити введенню ялиці білої. Враховуючи її повільний ріст в молодому віці, слід застосовувати раціональні способи та схеми змішування. Найбільш доцільним є застосування кулісного способу змішування: 5-8 рядів ялиці 2-3 ряди бука з розміщенням 3-4 х 0,8 м.

На зрубах без природного відновлення доцільно збільшити участь бука в складі культур: 4-6 рядів ялиці 2-3 ряди бука з розміщенням 2-3 х 0,8 м. Для збагачення породного складу насадження, підвищення родючості ґрунту доцільним є також введення одного ряду явора між кулісами ялиці та бука.

На зрубах з груповим розміщенням природного відновлення бука та ялиці створюють часткові лісові культури по "вікнах" і прогали­ нах з розміщенням посадкових місць 2-3 х 1,0 м. П р и цьому бажано використовувати крупномірний садивний матеріал.

459

458

Частина 3 Лісові культури

Д л я підвищення загальної продуктивності насаджень окремими куртинами можна вводити також і модрину з розміщенням 2 х 1,5 м. При цьому участь введених деревних порід повинна становити: ялиці - 60-65, бука - 20-30, інших - 10-15%.

На згаданих вище категоріях лісокультурних ділянок необхід­ ний частковий обробіток ґрунту площадками вручну. При цьому, в цілому, орієнтовна кількість садивних місць ялиці становить 60-70, бука - 20-30, інших порід - 10% .

На висотах 500...1000 м н.р.м. сформувалися свіжі та вологі

ялиново-букові суяличини та яличини,	категорії лісокультурних
площ яких представлені переважно	свіжими зрубами.

На свіжих незадернілих зрубах з частковим груповим відновлен­ ням головних і супутніх порід проводять частковий обробіток ґрунту площадками розміром 0,5 х 0,5 м по "вікнах" і прогалинах із створен­ ням часткових культур. В більшій кількості вводять переважно хвойні породи, оскільки природне відновлення бука представлене краще. Із супутніх порід доцільне введення клена-явора та модрини. Часткові культури створюють біогрупами розміром 5 х 5 - 20 х 20 м залежно від розміру прогалин та "вікон" із розміщенням посадкових місць 2-2,5 х 1-1,5 м. Початкова участь порід в складі насадження за відсот­ ками повинна становити: ялиці - 60-65, бука - 20, ялини -10-15, інших порід - 5%.

На свіжих зрубах без природного відновлення створюють суцільні

лісові	культури	з	використанням кулісного способу змішування:
4-6 рядів ялиці 2-3			ряди бука 2 ряди ялини з розміщенням посадкових
місць 2,5-3 х 0,8-1			м. Відносна кількість садивних місць по породах
повинна становити: ялиці - 60-65,				бука - 20-25, ялини - 15%.
В	у м о в а х	м е н ш п о ш и р е н		о ї сирої ялиново-букової суяличини

переважаючою категорією лісокультурних ділянок є свіжі зруби з груповим частковим розміщенням природного відновлення бука та ялини, м е н ш о ю м і р о ю - ялиці. Тут вимагається проведення часткового обробітку ґрунту п л о щ а д к а м и і створення часткових лісових культур по "вікнах" і прогалинах шляхом введення порід біогрупами розміром 5 х 5 - 20 х 20 м. З метою підвищення вітростійкості насадження площа біогруп ялини не повинна перевищувати 80-100 м2 . Орієнтовна відносна участь садивних місць становить: ялиці - 50-60, бука - 25-30, ялини -15-20%.

460

Розділ 6	Культури	лісоутворювальних	порід

При рівномірній але недостатній кількості природного відновлення на ділянці часткові культури створюють рядовим способом за схемою: 4-6 рядів ялиці 2 ряди бука 1 ряд ялини з розміщенням 3-4 х 1,0 м (2,5-3,3 тис. шт./га).

П р и створенні культур з перевагою ялиці необхідно враховувати експозиції схилів і пов'язані з цим температурні коливання. Слід уникати південних схилів з високими амплітудами температури і вологості повітря. На схилах північної і західної експозицій ялиця менше пошкоджується заморозками.

6.6.Культури дуба

Уприродних насадженнях рівнинної частини України зростають дуби звичайний, скельний і пухнастий. Насадження дуба звичайного займають приблизно 95 %, скельного - 4 і пухнастого - 1 % загальної

іїлощі дубових насаджень. У Західному Лісостепу трапляються зміша­ ні насадження дуба звичайного і скельного.

Н а й п о ш и р е н і ш и м і найціннішим вважається дуб звичайний . Культури його створюють у Поліссі, Лісостепу і Степу. Враховуючи с п р и я т л и в і к л і м а т и ч н і у м о в и П о л і с с я , к у л ь т у р и д у б а м о ж н а створювати як сіянням жолудів, так і садінням сіянців і саджанців. У Лісостепу і Степу перевагу слід віддавати сіянню жолудів на постійне місце. Пояснюється це тим, що культури, створені сіянням жолудів, краще витримують посуху, оскільки коріння сходів проникає на більшу глибину. В умовах свіжих дібров Лісостепу в однорічних сіянців надземна частина досягає висоти 8-10 см, а стрижневий корінь проникає на глибину понад 80-90 см. На темно-сірих лісових суглин­ ках у розсадниках Полтавщини при сіянні жолудів довжина стрижне­ вого кореня без підрізування на 23-й день становила 30 см, наприкінці вегетативного періоду - 165 см, а висота надземної частини - 11 см. Дворічні сіянці (при сіянні жолудів) мали коріння, яке досягало глибини 207 см.

У розсаднику Орловської області (Росія) стрижневий корінь на десятий день після появи сходів досягав д о в ж и н и 18-32 см, на тридцятий день - 35-48 см, на сорок п'ятий - 98-125 см. У 6-річних сіянців дуба коріння проникає до глибини 3 м.

Великі жолуді (8,7 г) швидше проростають і утворюють у пер­ ший рік значні за масою стовбурці і стрижневі корені. Якщо ці показники

461

Частино З		Лісові	культури
д л я с і я н ц і в з д р і б н и х ж о л у д і в	(3,9 г) в в а ж а т и за		100 %,

то у сіянців того ж віку, які виросли з великих за масою (8,7 г) жолудів, висота стовбура становить 206 %, глибина коріння досягала 134 %; у дворічних, відповідно, 205 і 191 %.

П р и сіянні жолудів на постійне місце у дерев дуба формується с т р и ж н е в и й к о р і н ь , що в е р т и к а л ь н о з а г л и б л ю є т ь с я в ґ р у н т , у 18-річних дерев бічне коріння відходить від стрижневого по всій довжині . В е р т и к а л ь н и й корінь більш товстий, ніж бічні. Садіння сіянців на п о с т і й н е місце з п і д р і з у в а н н я м к о р і н н я у р о з с а д н и к у в и к л и к а є у т в о р е н н я у с а д ж а н ц і в к і л ь к о х якірних к о р е н і в , які за т о в щ и н о ю м а л о відрізняються від бічних. О с н о в н а маса бічного коріння р о з т а ш о в а н а у верхньому (40-50 см) ш а р і ґрунту. Дерева дуба, у яких коріння проникає глибоко в ґрунт, характеризуються б і л ь ш о ю б і о л о г і ч н о ю стійкістю, ніж д е р е в а д у б а з п о в е р х н е в о ю кореневою системою. У насадженнях М о л д о в и і в Україні у період м а с о в о г о з а с и х а н н я дуба (1972-1975 рр . ) м е р т в и м и виявилися ті дерева, у яких були відсутні стрижневий чи якірні коріння. Дерева з корінням, що глибоко проникли в ґрунт, вижили.

Культури дуба можна закладати садінням сіянців і сіянням жолу-дів (рис. 6.7). У зонах з достатньою кількістю опадів, а також у Степу на вологих ґрунтах культури дуба можна закладати садінням сіянців. Однорічні сіянці краще приживлюються, ніж сіянці старшого віку. При закладанні культур дуба у зоні обмеженого зволоження, а також на сухих ґрунтах у зонах з достатньою кількістю атмосферних опадів доцільно висівати жолуді. Культури, створені сіянням жолудів, відзначаються високою біологічною стійкістю (рис. 6.8).

П р и створенні культур дуба застосовують деревно-чагарниковий, деревно-тіньовий, групово-ланковий і шаховий типи змішування порід. У суцільних культурах початкова участь дуба повинна становити близько 50 % кількості посівних або садивних місць (рис. 6.9).

В Українському Поліссі в культури дуба звичайного можна вводити ялину європейську, модрини сибірську та європейську, ясен звичайний, липу дрібнолисту, клен гостролистий, граб звичайний, вільхи сіру та клейку, ліщину звичайну, калину звичайну, смородину чорну, черемху звичайну та багато інших листяних порід, які є добрими супутніми і підгінними породами.

Найбільш різноманітною за складом насаджень в межах ареалу дуба звичайного і скельного є західна частина Лісостепу, який охоплює

462

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

територію від Українських Карпат до Дніпра. У цій частині Лісостепу в к у л ь т у р и д у б а м о ж н а в в о д и т и я л и н у європейську, м о д р и н и європейську та японську, бук лісовий, ясен звичайний, горіх чорний, дуб бореальний, липи дрібнолисту і сріблясту (останню - на Поділлі), явір, клени гостролистий, польовий і татарський, граб звичайний, черешню, вільхи клейку і сіру, грушу звичайну, яблуню лісову, горобину звичайну і багато чагарників. В культури дуба звичайного центральної частини Лісостепу, яка простягається від Дніпра до кордону з Росією, можна вводити всі зазначені для Лісостепу деревні рослини, крім бука лісового, горіха чорного, явора і граба звичайного, а у східній частині Лісостепу України - всі перелічені лісові породи, крім липи сріблястої, черешні, клена польового та явора.

У західній частиш Степу (в Молдові та в Україні до Дніпра) в культури дуба доцільно вводити ясен звичайний, горіх чорний, клени гостролистий, польовий і татарський, грушу звичайну, яблуню лісову, ялівець віргінський, горобину звичайну, черемху звичайну, дерен чоловічий, каркаси західний і південний, ліщину звичайну, бузок звичайний, скумпію, смородину золотисту тощо. В культури дуба звичайного східної частини Степу можна вводити всі зазначені для цієї зони деревні рослини, крім каркаса західного, горіха чорного, ялівцю звичайного, скумпії, черемхи віргінської. Асортимент деревних рослин для культур дуба можна розширити за рахунок обліпихи, таволги різних видів і яблуні сибірської.

Зростання дуба звичайного, незважаючи на його широку еколо­ гічну амплітуду, б а г а т о в чому залежить від інших порід, з я к и м и він сумісно з р о с т а є , частки їх участі і р о з м і щ е н н я по п л о щ і . До найбільш п о ш и р е н и х порід, які з р о с т а ю т ь р а з о м з д у б о м , м о ж н а віднести ялину європейську, модрину сибірську, ясен звичайний . Д о б р и м и підгінними п о р о д а м и є л и п а дрібнолиста, клен гостро ­ листий, г р а б звичайний (рис. 6.10).

Ареал модрини сибірської розташований за межами ареалу дуба звичайного, і в природних насадженнях обидві породи на одній ділянці не трапляються . Т и м часом м о д р и н а сибірська ш и р о к о впроваджується в культури Полісся і Лісостепу України. У дуба звичайного і модрини сибірської майже однакові вимоги до родючості і вологості ґрунту, але дуб більш посухостійкий, ніж модрина. Крім того, дуб більш теплолюбна порода. Через те що модрина розвиває ажурну крону, участь її у насадженні не повинна перевищувати 30 % кількості дерев за умови рівномірного розміщення її по площі. Мод -

463

Частина З Лісові культури

рину доцільно вводити у культури дуба у свіжих і вологих сугрудках та грудах одним чистим рядом або л а н к а м и в рядах підгону. В обох випадках 1-2 ряди дуба і ряд модрини слід розділяти рядом супутніх порід.

Дуб звичайний і ясен звичайний зростають в природних насаджен­ нях на території України. Вони є основними деревними породами, на які

ведеться господарство	в дібровах	Лісостепу,	східно байрачного
і Ц е н т р а л ь н о г о С т е п у	в місцях,	де ґ р у н т	б і л ь ш з в о л о ж е н и й .

В окремих випадках високою продуктивністю та стійкістю відзна­ чаються чисті культури дуба звичайного (рис. 6.11).

Ясен звичайний, як зазначалося, не конкурує з дубом при спільно­ му їх зростанні за вологу, якщо кількість дерев ясена не перевищує 30%. У дубово-ясеневих насадженнях на свіжих і вологих сірих лісових суглинкових ґрунтах, опідзолених і звичайних чорноземах (свіжі та вологі діброви) середньорічний приріст деревини на 9-11 % вищий, ніж у чистих дубових насадженнях. Сіянці ясена можна висаджувати одним чистим рядом або змішувати їх у ряду з іншими породами, що розвивають густооблиствлену крону.

Н а й п о ш и р е н і ш и м и підгінними п о р о д а м и д л я дуба звичайного і ясена з в и ч а й н о г о є л и п а дрібнолиста, клен г о с т р о л и с т и й і г р а б звичайний у межах їх ареалу. П р и цьому липа утворює найбільший за масою органічний опад.

Так, у 20-річних культурах маса свіжого листя клена і граба стано­ вила 1,9 кг, липи - 2,2 кг; у 49-52-річних культурах: у липи - 6,1 кг, у г р а б а - 4 , 1 , клена - 3,6 кг; у 100-110-річних, відповідно, 12,5-13,8, 9,7-9,8 та 9,9-10,5 кг. Розвиток крони цих дерев безпосередньо пов'яза­ ний з утворенням листяної маси. У змішаних культурах середня площа проекції крони одного дерева становила: у 5-річному віці у липи 1,6,

клена - 0,3, граба - 1,3 м2 ; у	14-річному віці, відповідно, 10,4, 3,1,
9,3 м2 ; у 49-річної липи - 18,1	м 2 , у 52-річного клена - 11,4 м2 .

В органічному опаді липи більше азоту, фосфору, калію і кальцію, ніж в органічному опаді г р а б а і клена . О р г а н і ч н и й о п а д л и п и має нейтральну, граб - слабокислу реакцію. Липа сприяє збільшенню у верхніх ш а р а х ґрунту п а н ц и р н и х кліщів, л и ч и н о к д в о к р и л и х і багатоніжок, граб - ногохвісток та нематод. У сфері коріння липи,

яке р о з т а ш о в	а н е у верхньому	(10 см) ш а р і ґрунту, інтенсивно
р о з в и в а ю т ь с я	бактерії, г р и б и ,	а у другій половині літа - споро -

у т в о р ю ю ч і бактерії. А к т и н о м і ц е т и та олігонітрофільні бактерії інтенсивніше розвиваються у ризосфері клена.

464

Розділ 6		Культури	лісоутворювальних	порід
Велика	щільність заселення ґрунту безхребетними тваринами

у культурах липи та інтенсивний розвиток в її ризосфері мікроорганізмів позитивно позначається на фізичних і фізико-хімічних властивостях "грунту. Загальна шпаруватість верхнього (50 см) шару ґрунту в чистих культурах липи вища, ніж у чистих культурах клена. У верхньому (10 см) шарі сірих лісових суглинкових ґрунтів рухомих форм фосфо­ ру і калію більше, ніж у культурах клена і граба. Кількість аміачного іізоту у ґрунті культур липи та граба однакова, але перевищує цей показник у культурах клена. Клен гостролистий і граб звичайний розвивають поверхневу кореневу систему і витискують корені дуба та ясена звичайного з верхніх шарів ґрунту у нижні, менш родючі. Липа дрібнолиста у насадженнях з дубом і ясенем розвиває глибинну кореневу систему, хоча у неї відсутній стрижневий корінь. У гори-зонтальному напрямку коріння липи розповсюджується в ґрунті менш інтенсивно, ніж коріння граба і клена.

Підвищення хімічної родючості ґрунту, розвиток густооблиствлеиої крони і глибинної кореневої системи сприятливо позначаються на етані і енергії зростання дуба і ясена. Останні в культурах з липою більш інтенсивно ростуть протягом усього життя насадження, ніж у культурах і грабом і кленом. За однакових умов насадження з липою більш продуктивні. Причому такі показники, як розміри дерев дуба і ясена, загальний запас, середній приріст стовбурної деревини стають стабільними. Деяку кількісну перевагу липи над дубом (насадження Західного Лісостепу) можна відрегулювати рубками догляду.

Дерева л и п и дрібнолистої дають значно більше і побічних про ­ дуктів, ніж дерева клена і граба . За о д н а к о в и х умов п р и б у т о к від реалізації деревини і побічних продуктів, в основному меду, з оди­ ниці площі у дерев липи значно вищий, ніж у клена і граба.

6.7. Культури бука лісового

Бук лісовий в Україні природно зростає в Карпатах, Прикарпат ­ ті, Прут-Дністер'ї, Розточчі, Опіллі та Подільському Лісостепу. Н Карпатах широко розповсюджений в передгірському та нижньо­ му гірському поясах, де зростає переважно на світло-бурих лісових ґрунтах.

Деревина бука дуже цінна, широко використовується для вироб- і шитва меблів, музичних інструментів, паркету, в будівництві, лісохімії та

465

Частина З Лісові культурі^

їн. Його домішка в насадженнях підвищує родючість ґрунтів, а разом з цим - і продуктивність деревостанів.

Б у к лісовий відносять до т і н е в и т р и в а л и х д е р е в н и х рОСЛИНі' Очищення від гілок при вільному стоянні у породи проходить поганої П р и наявності б о к о в о г о освітлення в н а с а д ж е н н я х у дерев бука' розвивається однобока крона і викривляються стовбури, що зменшує вихід ділової деревини.

Бук - середньовибаглива до родючості ґрунту порода. Створення; культур з перевагою бука доцільне в типах С2 -С3 , ^>2 -^>г На сухих або? перезволожених ґрунтах бук росте п о г а н о . М а л о п р и д а т н и м и ді культур бука є ґрунти, які т р и в а л и й час в и к о р и с т о в у в а л и с ь сільському господарстві. Найкращі умови для приживлювання і рост культур бука є свіжі незадернілі зруби, частково вкриті високоросло* трав'яною рослинністю. На таких ділянках утворюється своєрідни мікроклімат із значно меншою амплітудою коливання денних і нічні температур повітря і ґрунту, ніж на відкритих площах, внаслідок чог' бук майже не пошкоджується заморозками .

Сіянці (саджанці) бука розвивають поверхневу кореневу систему- і тому сильно реагують на ущільнення та задерніння ґрунту. В перші роки після садіння відзначаються сповільненим ростом. Ріст верхівкового пагона посилюється після змикання крон у міжряд* дях. В зв'язку з цим, при створенні культур бука потрібний ретель­ ний обробіток ґрунту - частковий смугами або п л о щ а д к а м и чи суцільний - за системою чорного або раннього пару.

П р и створенні насаджень в бучинах і субучинах орієнтуються п е р е в а ж н о н а п р и р о д н е в і д н о в л е н н я бука, яке, я к з в и ч а й н о ^ проходить досить успішно. Однак, в ряді випадків - на зрубах без природного відновлення, при введенні бука в дубові, ялинові, ялицеві культури, при рубці похідних насаджень - виникає необхідність в штучному відновленні породи.

Практичний досвід показує, що в свіжих і вологих бучинах доціль­ не введення ясена звичайного, клена-явора, клена гостролистого, в'яза гірського, липи дрібнолистої, а до висоти 500-600 м н.р.м. - черешні та береки.

Насадження бука лісового зростають в різних типах лісу.

В умовах свіжих грабових субучин та бучин поширеною категорією лісокультурних ділянок є свіжі зруби з груповим розміщенням природного відновлення головної (бука) та супутніх (граба, липи,

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

клена) порід. Введення бука відбувається лише в місцях, де з тих чи інших п р и ч и н й о г о п р и р о д н е відновлення відсутнє. Необхідне проведення доглядів за буком від заглушення його поростю граба та осики шляхом садіння останніх на пень.

^ На зрубах з рівномірним розміщенням природного відновлення головної та супутніх порід при умові збереження підросту бука від знищення в процесі проведення рубок можна обійтись без створення лісових к у л ь т у р . В і н ш о м у в и п а д к у н е о б х і д н е в в е д е н н я бука окремими рядами з розміщенням 3-6 х 0,8-1 м залежно від кількості збереженого природного відновлення.

На свіжих незадернілих зрубах під захистом природного віднов­ лення для висаджування можна використовувати як сіянці, так і дички. Там, де захисний рослинний ярус відсутній, краще використо­ вувати сіянці, вирощені в розсаднику в умовах повного освітлення. При достатній кількості вологи приживлення сіянців високе; відпад їх в межах 20-30% може мати місце лише на крутих південних схилах при сухій погоді.

В свіжих грабових субучинах та бучинах до висоти 800-900 м н.р.м. доцільним є створення модриново-букових культур. В цих умовах на схилах південних експозицій інтенсивним ростом відзна­ чається модрина європейська, яку тут вводять окремими куртинами розміром 10 х 10 м серед природного відновлення чи культур бука. При більшому розмірі куртин після вибирання модрини в 50-60

років в насадженні у т в	о р ю ю т ь с я п р о г а л и н и , де	ґрунт починає
задернівати. Збільшення	розміру куртин модрини	допускається в
тому випадку, коли модрина буде зрубуватися разом з буком.

П р и проектуванні та створенні культур бука лісового слід згадати такий унікальний тип лісу, як волога грабово-соснова субучина,

характерна переважно для Українського Розточчя і яка займає тут площу близько 950 га. Господарство тут слід вести на вирощування корінних сосново-букових насаджень.

Переважаюча категорія лісокультурних ділянок - свіжі зруби з к у р т и н н и м р о з м і щ е н н я м п р и р о д н о г о в і д н о в л е н н я бука, т о м у необхідне введення сосни біогрупами по "вікнах" та прогалинах з

розміщенням посадкових місць хвойної породи 2-2,5 х 0,8	м.
П р и рівномірному розміщенні природного відновлення	бука

лісового вводять сосну чистими рядами по підготовлених смугах через 4-6 м з відстанню в ряду 0,8 м.

467

466