lisovi_kulturi_chastina_3

Частина З		Лісові	культури
і п і в н і ч н о - с х і д н и х е к с п о з и ц і я х у віці	80 р о к і в д о с я г а є		з а п а с у
1200 м3 /га (Гунчак та ін., 1998).

Для вирощування лісових культур дугласії тисолистої придатні різноманітні типи лісу свіжих і вологих сугрудків і грудів більшої частини лісостепової зони Правобережжя України та Українських Карпат . В гірських лісах Карпат дугласія тисолиста успішно зростає на висотах до 750-850 м н.р.м. залежно від експозиції і крутизни схилів (рис. 7.3).

Н а й к р а щ і результати щ о д о приживлюваності лісових культур дає використання в якості садивного матеріалу 2-річних сіянців висотою не менше 20 см при діаметрі кореневої шийки 3 мм і більше.

Вибір способу обробітку ґрунту під лісові культури дугласії залежить від конкретних умов лісокультурної ділянки. Це може бути суцільний чи частковий (смугами, площадками) обробіток.

Лісові культури дугласії с т в о р ю ю т ь с я чистими і змішаними . Чисті культури рекомендується створювати при наявності природ ­ н о г о п о н о в л е н н я а б о р и г е н н и х деревних і ч а г а р н и к о в и х видів. Дугласія в таких випадках вводиться в культури рядами (1.5 х 1.0 м), біогрупами по 3 садивні місця (відстань між рослинами в біогрупі 0.7-1.0; між центрами біогруп в ряду - 3.0-4.0 м).

П р и		наявності задовільного природного		поновлення	допуска­
ється	введення дугласії		в лісові к у л ь т у р и	к у р т и н а м и	р о з м і р о м
20 х	20	м з ш а х о в и м їх	р о з м і щ е н н я м . Відстань між с а д и в н и м и

місцями в куртинах - 2 м (Бродович, Шляхта, 1979).

Основними заходами щодо доглядів за новоствореними лісовими культурами дугласії є боротьба з бур'янами протягом перших 3-4- ох років. Вона проводиться шляхом розпушування ґрунту навколо с т о в б у р і в в и с а д ж е н и х р о с л и н т а в и к о ш у в а н н я б у р ' я н і в . Т а к е розпушування ґрунту і викошування, залежно від ступеня заростання лісокультурної площі, необхідно проводити Щорічно 1-3 рази.

Молоді рослини дугласії пошкоджуються копитними тваринами. Тому, при наявності значного поголів'я копитних, ділянки лісових культур дугласії потрібно обгороджувати дерев'яними парканами висотою не менше 2.0 м.

7.6. Культури інтродукованих видів модрини

Із інтродукованих видів м о д р и н в Україні в лісових культурах зростають модрина сибірська, модрина японська та європейська. Ареал

488

Особливості	створення лісових	культур	екзотів
Розділ 7	татехнічно	цінних	порід

модрини сибірської розташований за межами України і в природних наладженнях в о н а не зустрічається. М і ж т и м м о д р и н а ш и р о к о використовується в лісових культурах Полісся та Лісостепу. Лінія

і іівденної межі, до якої успішно впроваджуються культури за участю модрини сибірської, проходить через Могилів-Подіїгьський, Кременчук, Полтаву, Харків, Саратов.

Н а й б і л ь ш и х розмірів м о д р и н а сибірська досягає н а г л и б о к и х д о б р е д р е н о в а н и х с у г л и н и с т и х і с у п і щ а н и х ґ р у н т а х , я к і підстилаються суглинками . П о г а н о росте вона на сухих піщаних і навіть супіщаних ґрунтах, які сформовані на пісках з низьким рівнем ґрунтових вод . М о д р и н а більш чутлива до вологи, ніж до хімічної родючості ґрунту. Вона відрізняється інтенсивним ростом в свіжих та в о л о г и х д і б р о в а х і с у д і б р о в а х . С п і в с т а в л я ю ч и е к о л о г і ч н і особливості м о д р и н и сибірської і д у б а з в и ч а й н о г о , х о ч а в о н и в п р и р о д н и х у м о в а х не р о с т у т ь на одній ділянці, ці дві п о р о д и проявляють близькі вимоги до родючості і вологості ґрунту. К р і м того дуб звичайний значно вимогливіший до тепла.

Із усіх деревних порід, які зростають в наших широтах, модрина сибірська відноситься до найбільш світлолюбивих. Висока вимогли­ вість д о світла о б у м о в л ю є ф о р м у в а н н я н е ю а ж у р н о ї к р о н и , я к а сприяє поселенню під її наметом трав'яних рослин. В органічному опаді м о д р и н и сибірської азоту (1,4%) і ф о с ф о р у (0,7%) більше, ніж в опаді дуба звичайного (відповідно, 1,2 і 0,4%). Калію однакова кількість (0,4 %) в органічному опаді обох порід. Органічний опад м о д р и н и с и б і р с ь к о ї ш в и д ш е м і н е р а л і з у є т ь с я , ніж о п а д д у б а з в и ч а й н о г о . Д о м і ш к а м о д р и н и в к у л ь т у р а х д у б а збільшує вміст гумусу, азоту, фосфору, підвищує вміст поглинених основ, помітно знижує гідролітичну кислотність і п о к р а щ у є фізичні властивості ґрунту. На слабопідзолистих супіщаних ґрунтах (свіжі судіброви) і негких сірих лісових суглинках (свіжі діброви) м о д р и н а сибірська розвиває глибинну кореневу систему. В свіжих і вологих ацидофільпих д і б р о в а х м о д р и н а сибірська в п р о д о в ж всього ж и т т я з а й м а є пануюче п о л о ж е н н я в д у б о в о - м о д р и н о в и х н а с а д ж е н н я х і в цих дібровах взаємодія складається на користь модрини. В кальцієфільипх дібровах конкурентна здатність дуба підвищується, а м о д р и ­ ни - д е щ о послаблюється .

Домішка модрини сибірської в культурах сосни звичайної, ство­ рених на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах (свіжі судіброви)

489

Частина	З	Лісові	культури

підвищить вміст нітратного азоту, калію, кальцію, а навесні і во­ сени - фосфору. В цих умовах місцезростання обидві породи знахо­ дяться в одному ярусі.

В р а х о в у ю ч и ажурну крону м о д р и н и сибірської, яка пропускає велику кількість світла і тепла під намет, домішка її в насадженнях повинна бути не більше ЗО % за числом дерев за умов рівномірного їх розміщення по площі. Вводити її в культури дуба звичайного при створенні культур в свіжих і вологих дібровах і судібровах доцільно одним чистим рядом, або ланками в рядах підгону. В обох випадках один-два ряди дуба і ряд з модриною сибірського слід розділяти рядом підгінних порід.

В свіжих і вологих судібровах за участю іншої головної породи - с о с н и з в и ч а й н о ї , в и с о к а п р о д у к т и в н і с т ь ш т у ч н и х н а с а д ж е н ь досягається за умов створення культур із застосуванням схеми: три- п'ять рядів сосни і один ряд підгінних порід з чагарником, один ряд модрини сибірської, один ряд підгінної породи з чагарником. Підгінні п о р о д и і ч а г а р н и к и р о з м і щ а ю т ь в р я д а х л а н к а м и по т р и - п ' я т ь посадкових місць.

Модрина сибірська значно краще росте в дібровах і судібровах по суцільно обробленому ґрунті. На ділянках, на яких за лісівничими чи г о с п о д а р с ь к и м и м і р к у в а н н я м и суцільний о б р о б і т о к ґрунту недоцільний, можна прокладати смуги.

І н ш о ю дуже цікавою п о р о д о ю є модрина японська, яка ш и р о к о представлена в лісових насадженнях західного регіону України . Проникненням цього виду модрини на схід України лімітується сухістю та континентальністю клімату.

М о д р и н а японська, як вказує с а м а назва, походить із Японії. В культурі ця порода трапляється по всій Японії, однак природний ареал її обмежується лише вулканічними гірськими хребтами Хондо . За Х . Е й з е н р е й х о м (1959) на півночі її а р е а л обмежується 38° Пн

ш и р о т и ,	на заході - п р и б л и з н о	173° і на сході - 140° Сх д о в г о т и .
В и с о т н а	м е ж а її п р и р о д н о г о	п о ш и р е н н я р о з м і щ е н а між 1200

і2900 м. Однак, вище 2300 м модрин а японська зростає переважно

увигляді чагарника (var. minor).

Вкраїнах Європи модрини тонколуската або японська (Latix leptolepis [Sieb, et Zu.cc.] Gord) культивується з середини X I X століття. Ця порода була віднесена до числа екзотів, придатних для вирощування в певних

Особливості	створення лісових культур	екзотів
Розділ 7	та технічно цінних	порід

умовах. Кращою продуктивністю росту в Центральній Європі модрина японська відзначається в областях з атлантичним кліматом. Т а к о ж «сприятливими для зростання порода є прохолодно - дощові гірські положення на ґрунтах з доброю вологоємкістю, де модрина європейська

значно пошкоджується раком.

В середині 80-их років минулого століття вийшла ціла серія науко­ вих праць з питань стану та продуктивності модрини японської на федеральних землях Німеччини з одночасним порівнянням її показни­ ків з більш поширеною тут модриною європейською. Так, в Гессені на долю цієї породи припадає 8% модринових насаджень, де перева-жають насадження І та II класів віку (Ціммерман, 1987). Найбільш вдалим тут виявилось куртинне введення модрини в насадження при високій початковій густоті садіння. Садіння модрини японської Г.Ціммерман пропонував проводити разом з іншими породами.

Р . Шобер (1987) спростував помилкове уявлення про модрину японську як про тимчасову допоміжну породу-затінювача, що має сильний ріст в молодому та низьку продуктивність - в старшому віці. Автор зазначав, що при вдалому підборі умов місцезростання середня висота насаджень породи досягає 35-38 м при середньорічному прирості 12-15 м3 /га на кінець V класу віку. В подібних умовах місцезростання таксаційні показники модрини європейської виявились нижчими. За Г.Дітріхом (1987), що пріоритет використання модрини європейської над японською при створенні лісових культур в Баварії полягає у меншій схильності першої до утворенні товстих сучків. Крім того, в порівнянні з модриною європейською, модрина японська має меншу генетичну різноманітність.

На відміну від модрини європейської, яка навіть при вільному стоянні рідко утворює товсті сучки, японська модрина схильна до їх утворення (Ейзенрейх, 1959). При наявності простору вона формує крупні, широко

розкинуті гілки і	л и ш е ш л я х о м	густого р о з м і щ е н н я п о р о д и	в
насадженні м о ж н а	п е р е ш к о д и т и	ф о р м у в а н н ю товстих сучків	і
утворенню більш-менш тонких.

І.Я.Олійник (1977) відзначає, що в більшості випадків в західному регіоні України модрина японська є більш швидкорослою породою, ніж модрина європейська, по крайній мірі в молодому віці. Однак, сам автор, а також інші дослідники часто фіксували випадки, коли навіть в оптимальних умовах для зростання модрини японської,

491

490

Частина З Лісові культури

модрина європейська переважала її за висотою та діаметром. І.Я.Олійник пояснює це явище наявністю певних екотипів модрини європейської за швидкістю росту.

Д о б р и й ріст модрини японської в Прикарпатті на темно-сірих лісових ґрунтах відзначав З . Н . Живицький (1968), де ця порода не поступалася в рості модрині європейській із Судет.

Висока конкурентноздатність модрини японської та витіснення нею зі складу насадження інших порід полягає передусім у розвитку потужної кореневої системи породи . Активне витіснення абориген­ них порід характерне т а к о ж і д л я м о д р и н и європейської, хоча цей процес дещо затягується в часі.

В роботах В.С.Пєшка (1959), І.Я.Олійника (1974) відзначено кращу

п р и с т о с о в а н і с т ь	м о д р и н и	японської в порівнянні	з м о д р и н о ю
є в р о п е й с ь к о ю д о	н а д л и ш	к о в о г о з в о л о ж е н н я т а ї ї	к р а щ и й ріст

увологих едатопах. Ослаблення росту модрини європейської в типах

Б3 , С3 починається вже в 20-річному віці, коли стовбури покриваються

лишайниками і спостерігається локальне всихання крон. Модрина ж японська в цих умовах, н а в п а к и - відзначається більш сильним ростом та продуктивністю, ніж в свіжих умовах. Модрина японська вимагає більш вологих ґрунтів і з більшою водопроникністю, ніж модрина європейська.

В порівнянні з модриною європейською модрина японська краще переносить задерніння ґрунту, менш світлолюбна, розвиває густе охвоєння, із-за чого під наметом модрини японської ґрунт не задерніває, підстилка дооре розкладається, утворюючи м'який гумус. Особли­ вої уваги заслуговує той факт, що модрина японська на відміну від європейської, в чистих насадженнях утворює зімкнутий намет, який добре притінює ґрунт і захищає його від задерніння (рис. 7.4).

За даними Р.М.Яцика, Р.І.Бродовича (1995) обстеження культур модрини японської в передгір'ях Карпат підтвердило думку про більш високі п о к а з н и к и її росту в багатих вологих едатопах . А в т о р и вважають, що в окремих випадках виправдовує себе використання даного інтродуцента при створенні часткових культур в зоні букових лісів з наступною її вибіркою в процесі проміжного користування.

Ф . Л . Щепотьев, Ф . А . Павленко (1975) відзначали слабкий ріст модрини японської (в 30-річному віці Нс=8-10 м, Ос=16-19 см) в сухому кліматі Полтавської області з глибоким заляганням ґрунтових

492

Особливості	створення лісових	культур	екзотів
Розділ 7	татехпічно	цінних	порід

под. Автори вказують на модрину японську як перспективну породу тільки в сприятливих для неї умовах місцезростання.

« З а даними І.Я.Олійника (1990), в тиіґах D 2 , С2 , С3 , D3 модрина японська переважає за ростом і продуктивністю модрину європейську і ісзалежно від експозиції схилу. Для формування однорідної за якістю деревини автор пропонує в молодому віці знизити приріст за діаметром, а н старшому - збільшити. Тому культури модрини необхідно створювати густими (4,4-5,0 тис. шт./га) з розміщенням 1,5 х 1,5 або 1 х 2 м. Д л я зменшення кількості товстих сучків в кроні Р . Шобер (1987) також рекомендує високу початкову густоту садіння (4,5 тис. шт./га) з наступним селекційним зріджуванням.

Какихара Митиеси (1972) вказує оптимальну густоту початково­ го садіння модрини японської на о. Хоккайдо - 1500...2000 шт./га залежно від умов місцезростання. П о ч а т к о м проміжного користуиання є вік насадження, при якому число стовбурів на 1 га складає 80% від початкового, а середній діаметр досягає 16 см.

Х.Ейзенрейх (1959) відзначав, що модрина японська пошкоджу ­ ється тими ж шкідниками і хворобами, що й європейська, однак пнтор все ж зауважував більшу її стійкість до пошкоджень . Засуш­ ливі р о к и м о ж у т ь нанести серйозну шкоду модрині японській . 11 ричини пошкодження модрини дослідник вбачав у її поверхневій кореневій системі і дещо н е п р о п о р ц і й н о м у співвідношенні між кореневою системою і к р о н о ю . В більш сухих та добре провітрю­ ваних місцеположеннях корені не в стані компенсувати витрати

води, витраченої на в и п а р о в у в а н н я .		Н и з ь к у стійкість	м о д р и н и
японської до низьких	т е м п е р а т у р в	о с і н н ь о - з и м о в и й	період в
умовах Ленінградської	області відзначав С.П.Гусєв (1968).

Дуже небезпечною хворобою, яка сильно пошкоджує модрину японську є збудник Phomopsis pseudotsugae Wils, який уражає кору

нсевдотсуги (Ейзенрейх,	1959).	Х в о р о б а сильно	пошкоджує дерева
в м о л о д о м у віці, к о л и	в о н и	ще не з а х и щ е н	і т о в с т о ю к о р о ю .

Н наслідок кільцеподібного пошкодження стовбура або гілки, вище від місця пошкодження спостерігається посилений ріст в товщину, годі як нижче п о ш к о д ж е н н я приріст за діаметром залишається нормальним. Однак, в Україні модрина японська є досить біоло- і ічно стійкою породою, яка слабо пошкоджується фітопатогенами.

Таким чином, модрина японська у відповідних типах лісоросіішших умов відзначається високою швидкістю росту та продуктив-

493

Частина З	Лісові	культури

ністю. В зв'язку з цим ця порода є перспективною для отримання значних запасів деревини за короткі терміни. Негативну власти­ вість модрини японської формувати потужну крону можна усунути шляхом створення чистих густих насаджень породи, де модрина мала б можливість лише для н а р о щ у в а н н я висотного приросту. П р и цьому насадження модрини японської повинні бути постійно зімкнутими і чистими за складом, оскільки інші породи в молодо ­ му віці практично не витримують конкуренції з цим видом модрини.

		Питання та завдання для самоконтролю
/.	Що	розуміють під		терміном	"інтродукція"?			Акліматизація?
Натуралізація?
2. За яких умов			доцільно	вводити в лісові культури екзоти?
3. Що		таке	ступінчаста	акліматизація		рослин?
4.	Особливості		створення	лісових	культур		сосни	Веймутової
та	жорсткої.
5.	Особливості		створення	лісових	культур	ялиці великої.
6.	Особливості		створення	лісових	культур		дугласії	зеленої.
7. Особливості			створення	лісових	культур		інтродукованих видів
модрини.

Розділ 8

Лісові культури технічно цінних порід

РОЗДІЛ 8

ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ ТЕХНІЧНО ЦІННИХ ПОРІД

8.1. Горіхоплідні

З в а ж а ю ч и н а в и с о к у ц і н н і с т ь г о р і х о п л і д н и х к у л ь т у р д л я харчової промисловості, виникла потреба в утворенні їх штучних насаджень . До н а й п о ш и р е н і ш и х горіхоплідних н а л е ж а т ь горіх в о л о с ь к и й , м и г д а л ь з в и ч а й н и й , ф і с т а ш к а с п р а в ж н я , л і щ и н а звичайна та фундук.

Горіх волоський добре росте на дерново-підзолистих супіщаних, сірих лісових с у г л и н к о в и х грунтах і ч о р н о з е м а х у степових і лісостепових районах України. Надмірно зволожені, дуже сухі й надто засолені ґрунти непридатні для культур горіха волоського.

Горіх волоський - теплолюбна деревна культура. Бруньки горіха починають розпускатися у травні, часто до закінчення останніх весняних приморозків . У деякі р о к и він пошкоджується пізніми весняними приморозками .

Ґрунт під культури горіхоплідних готують за системою чорного пару п л а н т а ж н и м п л у г о м на глибину 40-50 см. П р и створенні культур на крутих схилах роблять тераси, на яких глибоко розпу­ шують ґрунт.

Закладають чисті й змішані культури горіха волоського. Вро­ жайність у чистих культурах н а й в и щ а тоді, коли гілки сусідніх дерев не затінюють одна одну. Садивні місця у чистих насадженнях розміщують за схемою 8 х 8 - 10 х 10 м. Оскільки горіх волоський належить до світлолюбних порід і не переносить затінення, для змішаних насаджень вибирають деревні рослини, які не бувають вищі за дерева горіха. До таких рослин належать груша звичайна, берека, ліщина звичайна, дерен, бузина чорна і червона, калина звичайна, смородина чорна. Відстань між садивними місцями у

494

495

Частина З	Лісові	кильтг/ри
з м і ш а н их культурах становить 2,5-3,0 м,	між деревами	горіха -

10-12 м. У змішаних культурах чисті ряди горіха і супутньої породи розділяють чистим рядом чагарника.

Культури горіха чорного. Н а й к р а щ и м и умовами для розвитку та росту горіха чорного є заплави річок за умов, які затопляються водою на короткий термін. Досить інтенсивно він росте на свіжих, багатих на поживні речовини ґрунтах (сірих лісових суглинках та чорноземах). На таких ґрунтах горіх за продуктивністю перевищує дуб звичайний. В умовах свіжих та вологих дібров горіх досягає

висоти 30 м і діаметра стовбура до	одного метра. Сухі багаті, а
т а к о ж бідні на поживні речовини	(дерново-підзолисті супіщані)

ґрунти для горіха чорного непридатні.

Горіх чорний вперше завезений із Північної Америки в Західну Європу (Париж) в 1629 році, на південь України - в 1809 році. Зимо­ стійкий, світловибагливий, але терпить від пізніх весняних заморозків. Горіх чорний розвиває ажурну крону, тому хворобливо переносить задерніння ґрунту і краще росте в змішаних насадженнях. В свіжих дібровах Поділля України в 50-річних культурах з участю дуба звичайного досягає середньої висоти понад 27 м і середнього діаметра близько 32 см, а дуб, відповідно, 27 м і 29 см. В змішаних насадженнях у дерев горіха крона за висотою займає 40-45 %, і тут формуються рівні повнодеревні стовбури. В чистих насадженнях горіха очищення від гілок слабке. Крона займає більше половини висоти дерев.

В лісових культурах, створених на свіжих лісових суглинках і чорноземах (свіжі діброви) горіх чорний розвиває глибинну коре­ неву систему. В усіх його дерев є багато якірних коренів і у деяких - добре виражений стрижневий. Сусідство дуба звичайного та липи д р і б н о л и с т о ї с п р и я є з о с е р е д ж е н н ю к о р і н н я г о р і х а ч о р н о г о у верхніх шарах ґрунту і збільшенню маси коріння у одиниці об'єму ґрунту. Горіх чорний також сприяє збільшенню дрібного коріння дуба звичайного та дещо - у липи дрібнолистої за рахунок нижніх шарів ґрунту. П о р я д з кленом гостролистим, горіх чорний дещо заглиблює та зменшує масу дрібного коріння. П р и сумісному рості горіха чорного і бархата амурського в ризосфері більш сприятливі умови складаються на користь останнього . На розповсюдження коріння горіха у вертикальній площині бархат не впливає.

Д о м і ш к а о р г а н і ч н о г о опаду горіха ч о р н о г о д о органічного опаду дуба звичайного сприяє швидкій мінералізації підстилки,

496

Розділ 8 Лісові культури технічно цінних порід

через рік зменшує масу останньої на 42% і підвищує вміст гумусу, а з о т у , ф о с ф о р у , калію і суми увібраних основ у ґрунті (рис. 8.1).

Для культур за участю горіха чорного к р а щ и м способом обро ­ бітку ґрунту є суцільний. Інтенсивний ріст горіх чорний проявляє при садінні його сіянців по середині розпушеної смуги. В суцільних з м і ш а н и х к у л ь т у р а х о п т и м а л ь н е р о з м і щ е н н я с а д и в н и х місць 1,5 х 0,5 (0,7) м і 2,0 х 0,5 (0,7) м забезпечує загальне зімкнення крон в 5-6 років після створення культур.

Горіх чорний, дуб звичайний, липа дрібнолиста в лісових культу­ рах свіжих і вологих дібровах знаходяться в одному ярусі. Від'ємного взаємовпливу цих порід в насадженнях не виявлено. Клен гостро­ листий з початку жерднякового віку в насадженнях за участю горіха чорного і дуба звичайного переходить в другий ярус. Але як підгінна порода, клен гостролистий в економічному відношенні поступається перед липою дрібнолистою. Тому, при необхідності використовування його в культурах з участю горіха та дуба в якості підгінної породи, частка його повинна бути обмеженою. Введення бархату амурського і кизилу в культури за участю горіха чорного та дуба звичайного підвищує прибуток з одиниці площі, зайнятої лісом. Щ о б запобігти затінення бархату зверху горіхом і дубом, в культурах всі ці три породи слід розділяти рядом підгону.

Пкорі білий. Гікорі білий (овальний), кошлатий або карія овальна, кошлата, повстяна в Європі культивується з 1629 р. В садах України введений з 1809 р. В умовах України не пошкоджується осінніми заморозками і зимовими морозами. Найбільшу інтенсивність росту по висоті проявляє з 5-6 до 20-25 р. Найстаріші, навіть на території України, культури гікорі білого створені в Соболівському лісництві Вінницької області на свіжих темно-сірих лісових суглинках. До 96 років сформувалось насадження повнотою 0,8 і збереглось 380 дерев на 1 га. В цьому віці дерева його мали середню висоту 26,8 м (максимальну 30,5 м) і середній діаметр 30,4 см (максимальний 48,0 см). У дерев, розташованих в середині насадження, крона по висоті займає 23-26%. Плодоносити починає з 16-17 р. Утворює самосів і порость від пенька.

Гікорі білий формує ажурну крону, яка пропускає велику кількість світла та тепла, і сприяє появі під його наметом самосіву та підросту навіть таких порід як дуб звичайний. Водяні пагони на стовбурах і і корі з'являються з восьмого десятиріччя.

497

К о р е н е ва система добре розвинена з наявністю якірних коренів, але бокові провідні корені слабо розгалужені.

Гікорі білий вимогливий до родючості ґрунту. Інтенсивний ріст він проявляє на свіжих і вологих сірих лісових суглинках і чорно­ земах, на яких сформувались діброви і багаті судіброви. Культури' його доцільно створювати по суцільно обробленому ґрунті. На свіжих' зрубах можна проводити смуги. Повне змикання крон в 5-7-річному віці забезпечується за умов розміщення рядів через 1,5-2,0 м. Кращий ріст гікорі проявляє за умов участі його в культурах до 30% за числом садивних місць (дерев) і рівномірному розміщенні їх по площі. В культури з участю цього інтродуцента можна вводити дуб звичайний одним-двома рядами. Щ о б забезпечити добре очищення стовбурів обох порід від гілок, між їх рядами слід розміщати ряд підгінної, породи з чагарником. П р и виборі останніх перевагу слід віддавати таким підгінним породам і чагарникам, які з раннього віку розви­ вають густооблистяну крону і глибинну кореневу систему. В рядах,

підгінні	п о р о д и	і чагарники потрібно	чергувати л а н к а м и по 3-5
садивних	місць.
Каштан їстівний (посівний, справжній).				На території	України
культивується з		другої п о л о в и н и X V I	ст.	(Закарпаття) .	П о р о д а

вимоглива до вологості грунту і повітря. В Закарпатті успішно зростає в місцях з річною кількістю опадів не менше 700 мм і відносною' вологістю повітря 60-65 %. К р а щ і деревостани формує на свіжи ґрунтах, але може зростати на сухих і сирих ґрунтах. В останньому випадку він формує високопродуктивні насадження, коли волога; п р о т о ч н а . На ґрунтах з н е п р о т о ч н о ю в о л о г о ю к а ш т а н формує поверхневу кореневу систему і є вітровальним.

Лісові культури каштана їстівного краще створювати рядковиі садінням однорічних сіянців. Обробіток ґрунту рекомендується п р о в о д и т и на г л и б и н у до 25 см . На свіжих з р у б а х д о ц і л ь н створювати культури без попереднього обробітку ґрунту.

К а ш т а н їстівний успішно зростає як в чистих, так і в змішани (з дубом звичайним і скельним, буком лісовим, кленом-явором-, черешнею) культурах.

Ш и р и н а міжрядь допускається від 1.5 до 4.0 м, оптимальним крок садіння 0.75-1.0 м.

Мигдаль звичайний - посухостійка і маловибаглива до родючост ґрунту р о с л и н а . Він д о б р е росте на щебенистих, с у г л и н к о в и

Розділ 8 Лісові культури технічно цінних порід

ґрунтах, сіроземах і чорноземах. Малопридатні для нього солонча­ кові й кисщіґрунти. Мигдаль належить до теплолюбних рослин, і

для його культур відводять ділянки,	щ о ' д о б р е прогріваються.
С т в о р ю ю т ь культури м и г д а л ю у	Середній Азії, Закавказзі,

Криму і степових південно-західних районах України на пустищах, площах, які вийшли з-під сільськогосподарського користування, свіжих зрубах .

При закладанні плантацій мигдалю однією з основних вимог є безполицеве розпушування ґрунту на глибину 60-80 см з наступною плантажною оранкою на глибину 60-65 см. На схилах влаштовують тераси завширшки не менше 3 м, на яких також проводять глибоке розпушування і плантажну оранку. Обробіток ґрунту і особливо влаштування терас слід проводити за рік до закладання культур, що сприяє кращому накопиченню вологи. Саджанці на постійне місце висаджують у ями розміром 50 х 50 або 60 х 60 см і г л и б и н о ю 45-50 см. У ями перед садінням саджанців доцільно вносити органічні та мінеральні добрива.

Мигдаль - світлолюбна порода. Щ о б забезпечити рясний врожай плодів, саджанці розміщують за схемою 6 x 6 м або 8 х 8 м. П р и осінньому садінні саджанців на постійне місце приживлюваність їх значно вища, ніж при весняному. Саджанці слід висаджувати на

таку глибину,	щ о б коренева ш и й к а була нижче рівня поверхні
ґрунту на 8-10	см.

Для збереження вологи у ґрунті і знищення трав'яної рослин­ ності міжряддя обробляють чотири рази протягом вегетаційного періоду на глибину 10-12 см. На 2-4-му році після з а к л а д а н н я культур рано навесні до початку руху соків у саджанців мигдалю поступово видаляють нижні гілки до висоти 0,8-1,0 м.

Фісташка справжня також належить до	посухостійких порід,
і для її культур відводять б о г а р и та схили	гір усіх експозицій.

Фісташка добре росте на супіщаних і легкосуглинкових сіроземах

з вмістом	у ґрунті кальцію . К у л ь т у р и фісташки с т в о р ю ю т ь на
південних	схилах Криму .

Основним способом закладання культур фісташки є весняне сіяння насіння на постійне місце на глибину 8 см. У роки з незначною кількістю опадів глибину сіяння збільшують до 10-12 см. П р и проростанні насіння спочатку відмічається посилений ріст корінця. До кінця першого вегетаційного періоду коріння фісташки досягає

498

499

Частина З Лісові культури

глибини 100-150 см. За інтенсивністю росту коренева система фісташ­ ки в усі вікові періоди значно перевищує надземну частину.

Незважаючи на високу посухостійкість і кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт, при закладанні культур фісташки треба застосовувати такі агротехнічні заходи, що сприяють накопиченню вологи в ґрунті. Для цього проводять суцільне переорювання ділянки, створюють виймально-насипні або наорані тераси. Доцільно також готувати ґрунт за системою чорного або раннього пару з розпушуван­ ням до глибини 50-60 см. На схилах крутістю до 8° застосовують суцільний обробіток ґрунту, на схилах крутістю від 8 до 12° наорюють смуги завширшки 1,5-2,0 м, 12-35° - прокладають тераси завширшки 2,5-4,0 м, понад 35° - вручну влаштовують площадки розміром 1 x 1 м або 2 х 1 м. Відстань між смугами повинна становити 2-4 м, тераса­ ми - 3-6 м, площадками в рядах - 3-4 м, між рядами - 5 м. На смугах і терасах розміщують по одному ряду фісташки. По середині площадок роблять 2-5 лунок, у кожну з яких висівають по 5-8 горіхів.

П р о т я г о м вегетаційного періоду в насадженнях фісташки систе­ матично проводять культивацію, а восени після листопаду - пере­ о р ю в а н н я ґрунту.

К р а щ и м и для ліщини звичайної є вологі сірі лісові суглинкові ґрунти і чорноземи (вологі діброви і судіброви). Досить інтенсивно росте вона на свіжих дерново-підзолистих, сірих лісових суглин­

кових ґрунтах, а	також на мокрих підзолисто-глейових та	алюві­
а л ь н и х ґ р у н т а х	(у свіжих, в о л о г и х і м о к р и х с у б о р а х ,	свіжих

і мокрих судібровах і дібровах). На глинисто-піщаних ґрунтах усіх ступенів вологості (в борах) і на сухих дерново-підзолистих ґрунтах ліщина росте погано, не плодоносить і передчасно відмирає.

Ул і щ и н и поверхнева коренева система, тому при створенні культур і плантацій з її участю слід проводити суцільний обробіток ґрунту, а на свіжих незадернілих зрубах ґрунт обробляють смугами або окремими площадками. Ґрунт обробляють на зяб або за системою чорного пару. На плантаціях необхідно систематично розпушувати ґрунт протягом багатьох років. Отже, закладати плантації без обро­ бітку ґрунту недоцільно, оскільки догляди за ґрунтом у культурах будуть малоефективні.

Узімкнутих насадженнях ліщина утворює досить густі зарості, однак плодоносить вона при повноті верхнього ярусу не більше 0,6.

Розділ 8 Лісові культури технічно цінних порід

її можна вводити у лісові культури, які створюють за деревно-чагарни- ковим, л а н к о в и м і г р у п о в о - л а н к о в и м т и п а м и змішування . На постійне місце, висаджують переважно дворічні сіянці. В культурах ряди ліщини розміщують через 1,5-2,5, а садивні місця в рядах - 0,5-0,7 м. П р и закладанні плантацій залежно від лісорослинних умов садивні місця ліщини розміщують за схемою 4x4 - 6x6м.

Густооблиствлена	к р о н а ліщини	п е р е ш к о д ж а є	р о з р о с т а н н ю
трав'яної рослинності	під її наметом з	перших років	після садіння

сіянців. У зв'язку з цим, догляд за л і щ и н о ю проводять у рядах протягом 3 років, між рядами - 4-5 років, а на плантаціях - 6-8 років.

Через кожні 20-25 років кущі ліщини в насадженнях доцільно омолоджувати .

Фундук розмножують насінням і вегетативним способом. Для створення промислових садів необхідно використовувати садивний матеріал вегетативного походження. На постійне місце висаджують 2-3-річні сіянці або укорінені живці.

Під плантації фундука відводять рівні за рельєфом ділянки і схили гір Криму та Карпат. На схилах культури фундука можна створювати до висоти 500-600 м над рівнем моря. Кращими є схили західних,

і іівнічних і східних експозицій. Південні сухі схили непридатні для фун­ дука через те, що тут він пошкоджується пізніми заморозками навесні.

Фундук добре росте і плодоносить на сірих лісових суглинках, чорноземі, а також на темно-каштанових ґрунтах; у гірських умо­ вах - на перегнійно-карбонатних, коричневих гірських суглинках, глинистих сланцях, вапняках і мергелях. Сухі піщані, заболочені і засолені ґрунти для нього непридатні.

П е р е д с а д і н н я м ф у н д у к а на р і в н и н н и х д і л я н к а х і с х и л а х крутістю до 5° проводять суцільну плантажну оранку глибиною до 50-70 см за системою чорного пару. На схилах крутістю від 5

до 12° п л а н т а ж н у	оранку проводять г о р и з о н т а л ь н и м и смугами
завширшки 2-3 м,	л и ш а ю ч и н е о б р о б л е н и м и 4-5-метрові смуги.
Па схилах крутістю	12° і вище створюють горизонтальні тераси.

Догляд за фундуком у культурах полягає в 4-5-разовому розпушу­ ванні ґрунту і проріджуванні кущів на 3-5-му році після садіння. Повторне омолоджування проводять у 25-30 років. Дуже ефективно па ріст фундука впливає внесення органо-мінеральних добрив у ямки під час садіння і 2-3-разове внесення мінеральних добрив протягом вегетаційного періоду.

500

501

Частина З

Лісові культури і

8.2.Плодові та ягідні культури

Введення плодових і ягідних порід у лісові культури р о з ш и р ю є | сировинну базу заготівлі плодів і ягід, прискорює окупність закла-;| дених культур.

Із плодових і ягідних деревних рослин у лісовому господарстві! використовують грушу звичайну, яблуню лісову, черешню, дерен^ глід однокісточковий і звичайний, калину звичайну, смородину чорну|

ізолотисту, горобину чорноплідну (аронію). Серед цих деревних рослин лише черешня протягом життя знаходиться в одному ярусі1 основними лісоутворювальними породами (дуб, бук). Вона розвивай досить густооблиствлену крону, перешкоджає задернінню ґрунту і| добре затінює головні породи з боків. Черешню в культури вводять як супутню породу.

Плодові дерева в культури вводять у кількості, що не перевищує 10-15% загальної кількості висаджених рослин, і розміщують іх BJ

узлісних	рядах .
Груша	звичайна розвиває густооблиствлену крону і н а п р и к і н ц і

ж е р д н я к о в о г о віку в н а с а д ж е н н я х сосни, дуба, бука та і н ш ш лісоутворювальних порід переходить у другий ярус. Вона переносить^ затінення зверху, але плодоносить при повноті верхнього ярус^ 0,6-0,7 і нижче. Грушу так само, як і черешню, в культури вводять як супутню породу. Особливо цінна вона у буферних рядах сосноводубових культур, що створюються у свіжих суборах і сугрудках.^ Груша порівняно з яблунею лісовою більш вибаглива до родючост| ґрунту і світла (плодоносить на добре освітлених місцях). У лісових культурах яблуні доцільно розміщувати вздовж просік і на узліссі/1

Дерен справжній (кизил) в свіжих дібровах Молдови має форму! дерева. В 180 р. досягає висоти 14,0 м і діаметра стовбура на висот'|] 1,3 м 42 см. В свіжих дібровах України дерен приймає форму куша з а в в и ш к и 6-8 м. Д е р е н п р о я в л я є високу біологічну стійкість в| насадженнях зімкнутістю крон 1,0 але плодоносити починає в наса-s дженнях за умов зімкнутості крон 0,7 і нижче з 20-30 років, на відкри-] тому місці - з 12-16 років, а порослеві рослини - з 5-7 років. ДеренІ розвиває поверхневу кореневу систему, але вона не впливає на розпов-J сюдження коріння дуба звичайного, ясена звичайного і сосни звичай- j ної. Добавка органічного опаду дерену до органічного опаду дуба] звичайного сприяє в 1,8 рази швидшій мінералізації органічного опаду .і

502

Розділ 8 Лісові культури технічно цінних порід

останнього. В органічному опаді дерену азоту, фосфору, калію і каль­ цію більше, ніж в органічному опаді дуба звичайного. Крона дерену пропускає до ґрунту світла в два рази більше, ніж крона дуба звичай­ ного. Проте, під кущами дерену трав'яні рослини відсутні. Дерен сприятливо впливає на стан та ріст дуба звичайного і в культури його доцільно вводити ланками по 5-6 сіянців почергово з такими за величиною л а н к а м и підгінних і супутніх порід. П р и закладанні промислових плантацій посадкові місця доцільно розміщати 3,0 х 1,5 м, 3,5 х 2,0 м. Для більш ефективного використання площі на плантація дерену у його ряди вводять горобину чорноплідну або смородину чорну.

На зрубах в свіжих і вологих суборах, судібровах і дібровах самосів і підріст глоду односім'ядольного зберігається у великій кількості і в насадженнях за умов повної (1.0) зімкнутості крон, але плодоносить при повноті 0,7 і нижче. Насіннєві дерева глоду в насадженнях починають плодоносити з 12-15 років, на відкритих місцях і узліссях - з 10-12 років, а рослини вегетативного походжен­ ня - на два - три роки раніше. Глід формує поверхневу кореневу систему, але вона не впливає на будову кореневої системи дуба звичайного, ясена звичайного і сосни звичайної. В органічному спаді глоду більше азоту, фосфору, калію і кальцію, ніж в органічному опаді дуба звичайного і сосни звичайної. Домішка органічного опаду глоду до органічного опаду дуба звичайного і сосни звичайної сприяє швидшій (в 1,6 рази) мінералізації останнього. П р и створенні лісових культур глід можна вводити чистими рядами або ланками в ряди підгінних і супутніх порід.

Калина звичайна в п р и р о д н и х н а с а д ж е н н я х т р а п л я є т ь с я в Поліссі, Лісостепу і Центральному Степу в свіжих, вологих і мок­ рих судібровах та дібровах і навіть по болоту, де досягає висоти 4,0-6,0 м і доживає до 50-60 р. Калина відноситься до тіневитри­ в а л и х р о с л и н , а л е п л о д о н о с и т и п о ч и н а є в н а с а д ж е н н я х і з зімкнутістю крон 0,8 і нижче. Насіннєві кущі на відкритому місці та узліссі починають плодоносити з 4-5 років, а кущі порослевого походження на рік раніше. Плодоношення спостерігається щорічно, але врожайні роки повторюються через рік-два. Калина звичайна розвиває поверхневу сильно розгалужену, мичкувату кореневу систему. її компактна коренева система, яка не розповсюджується

503

Частина З Лісові кі/льті/рй)

за межі проекції крони, не впливає на будову кореневої системи дуба | звичайного, ясена звичайного, сосни звичайної. Калина формує! густооблиствену крону, що запобігає поселенню трав'яних рослин Л Доміпжаїїв насадженнях сприяє швидкій мшералЬації органічного опадуі дуба звичайного і сосни звичайної.

В лісові культури калину краще вводити чистими рядами . Р я д и ! розміщають через 2,0-2,5 м, а садивні місця в рядах - через 0,7-1,0 мД П р и такому розміщенні рядів в культурах із дубом, ясеном, л и п о ю д

кленом, вільхою, сосною та і н ш и м и	в и с о к	о р о с л и м и породам*
к р о н и над к а л и н о ю змикаються через	15-18	років після садіння!

сіянців на постійне місце. Калина до 12-15 років рясно плодоносить;: Після затінення зверху кущі її зберігаються впродовж 40-50 років, а деякі з них - до рубки головного користування. З кінця жердня-

к о в о г о віку,			к о л и к р о н а головних	деревних	порід зріджується^
кущі	калини	знову рясно плодоносять.
П	л а н т а ц і ї		к а л и н и с т в о р ю ю т ь на	свіжих і	в о л о г и х д е р н о в о * !

підзолистих ґрунтах, сірих лісових суглинках і чорноземах після | суцільної оранки або прокладки смуг ш и р и н о ю 1,0x1,5 м. Садивні, місця на плантаціях розміщають за схемою 4,0 х 4,0 - 6,0 х 6,0 Ми Через кожні 25-30 років кущі бажано омолоджувати .

Аронія чорноплідна родом із Північної Америки. В межах України проявляє високу біологічну стійкість, світловибагливість, посухо­ стійкість і невисоку вимогливість до хімічної родючості ґрунту. Досить інтенсивно росте на дерново-підзолистих (в умовах свіжих та вологих суборів) сірих лісових суглинках і чорноземах (в умо­ вах сухих, свіжих і вологих судібров і дібров), де її кущі досягають

в и с о т и 1,5-2,8 м	і д і а м е т р їх	1,8-2,0 м. Н а с і н н є в і її кущ і на
в і д к р и т о м у місці	п о ч и н а ю т ь	п л о д о н о с и т и з 3 - 4 - річного віку,

урожайність їх підвищується до 7-9 років, а потім знижується . Зменшення інтенсивності п л о д о н о ш е н н я супроводиться п о я в о ю великої кількості кореневих паростків. Аронія формує компактну кореневу систему і густооблистяну крону, яка попереджає поселен­ н я т р а в ' я н и х р о с л и н . П р и с т в о р е н н і л і с о в и х к у л ь т у р а р о н і ю доцільно вводити в крайні, добре освітлені ряди.

Плантації аронії створюють на свіжих і вологих ґрунтах. Ґрунт о б р о б л я ю т ь за системою ч о р н о г о пару. Д л я к р а щ о г о плодоно ­ шення садивні місця розміщують за схемою 2,0-1,5 х 1,2-1,5 м.

Розділ 8 Лісові культури технічно цінних порід

8.3. Танідоноси

До танідоносів належать деревні рослини, органи яких містять дубильні речовини у кількостях, достатніх, для промислового вико­ ристання. Серед таких рослин найбільш цінними є скумпія і сумах дубильний .

Скумпія належить до світлолюбних деревних рослин і при затіненні зверху у високоповнотних насадженнях росте погано. Як ущільнювач, чистими р я д а м и скумпію м о ж н а в в о д и т и в н а с а д ж е н н я горіха волоського, розміщуючи рослини по площі конвертом . У наса­ дженнях з горіхом листя скумпії заготовляють з 3-4-річного віку.

П р и доброму освітленні кущів у листях скумпії підвищується вміст дубильних речовин. Плантації скумпії доцільно закладати на плато і схилах південних експозицій. Кращим способом обробітку ґрунту є суцільна зяблева або на зразок чорного пару оранка на глибину 30-35 см. П р и закладанні плантацій на схилах залежно від їх крутості влаштовують смуги або тераси з наступним глибоким розпушуванням ґрунту. Догляд за плантаціями полягає в дотриманні ґрунту у чистому і розпушеному стані до змикання гілок. Садивні місця на плантаціях при суцільному обробітку ґрунту розміщують за схемою 1,25 х 1,25 м; 1,5 х 1,5; 2 х 2 м; на смугах і терасах розта­ шовують по одному ряду кущів з відстанню між саджанцями в рядах 1,00 х 1,25 м. Для посилення пагоноутворення на 2-3-му році після садіння можна проводити омолодження кущів.

Сумах дубильний належить до світлолюбних посухостійких тепло­ любних деревних порід, і його культури створюють на ділянках, які добре прогріваються. Ґрунт під плантації, залежно від рельєфу, готують суцільним обробітком або смугами. На крутих схилах створюють тераси, площадки, шурфи.

Сіянці висаджують за схемою 1,5 х 1,5 м; 2 х 2; 2,5 х 2,5 м, а при створенні терас - рядами, відстань між якими 1,5 м, а між ряда­ ми - 3,6 м. Ґрунт у насадженнях систематично розпушують протя­ гом 3-4 років.

8.4. Корконоси

Для одержання коркової сировини створюють культури дуба коркового та бархата амурського.

505

504

Частина З	Лісові	культур

Дуб корковий дуже вибагливий до тепла й вологості повітря { вирощувати його можна у тропіках та субтропіках. К р а щ и м и дл к о р к о в о г о дуба є свіжі родючі середні за механічним складом ґрунти. На важких і мілких, а також надмірно зволожених ґрунта" дуб росте погано . Плантації його можна створювати на п л а т о , схилах гір. Залежно від рельєфу, проводять суцільний обробпчг

ґрунту, прокладають	смуги	з а в ш и р ш к и	2-3 м або	в л а ш т о в у ю ?
п л о щ а д к и розміром	1,5 х 1,5	та 2 х 2 м.	Глибоке	розпушуванн

ґрунту сприяє енергійному росту коріння і надземної частини. У перший рік сіянці дуба інтенсивно розвивають корені в гл

бину і погано переносять пересаджування. Тому на постійне місц ^ найчастіше висівають свіжозібрані жолуді. Посіяні восени жолул до зими встигають прорости, а навесні наступного року сходи з'яв. ляються рано і ростуть енергійно. До кінця першого вегетаційног, періоду такі сіянці досягають більших розмірів, ніж ті, що виросл

зжолудів, посіяних навесні.

Удерев дуба розвивається розлога крона, діаметр якої у 30-рі

ному віці досягає 4-5 м. Щ о б гілки не затінялися сусідніми дерева ми, відстань між садивними місцями на плантаціях повинна дорівр н ю в а т и 4х4-6х6м. П р и т а к о м у розміщенні у міжряддях м о ж и вирощувати ягідні та інші цінні культури.

Ґрунт у культурах у перші 4-5 років необхідно утримувати н зразок чорного пару.

Бархат амурський вимогливий до родючості ґрунту і волог За таких умов він не пошкоджується зимовими морозами. Проте умовах України верхні пагони бархату пошкоджуються пізнім:] весняними приморозками. Цей інтродуцент відноситься до світло; вибагливих деревних порід. В культурах України він не виносит затінення буком лісовим, дубом звичайним, кленом гостролистий

а	сусідство	берези	повислої о б у м о в л ю є	відхилення й о г о дере
в	сторону	к р а щ о г о	освітлення, сильно	в и к р и в л я ю ч и с т о в б у р и

Д о б р е освітлення крони зумовлює початок плодоношення дере^ бархата з 8 років. В зімкнутих насадженнях за умов відсутност' затінення його зверху, щорічне плодоношення наступає з 15-18 років; П р о т е , н е з в а ж а ю ч и на д о с и т ь рясне п л о д о н о ш е н н я , насіннєв відновлення бархата трапляється рідко. До основних причин слабкого насіннєвого поновлення відносяться зависання насіння на траві і підстилці, трудність укорінення пророслого насіння, а в зімкнути

Розділ 8

Лісові культури технічно цінних порід

насадженнях відсутність достатньої кількості світла. Бархат здатний утворювати пагони на пеньках і кореневі паростки (рис. 8.2).

Бархат амурський розвиває поверхневу кореневу систему, яка виходить далеко за межі проекції крони. На багатих свіжих і вологих ґрунтах (свіжих лісових суглинках і чорноземах) основна маса коріння зосереджена на глибині від 7-10 до 25-30 см, на сухих - ко­ ріння дещо (до 40-45 см) заглиблюється і подовжується в горизон­ тальному напрямку. На дерново-оглеєних ґрунтах коріння бархата нижче горизонту оглеєння не розповсюджується, а на алювіальних (наносних) ґрунтах бокові корені здатні розвиватись в напрямку поверхні землі. В насадженнях з участю деревних рослин з поверх­ невою кореневою системною (ясен звичайний, ш о в к о в и ц я біла, свидина) коріння бархата помітно поглиблюється.

Бархат амурський не утворює чистих стійких насаджень навіть на батьківщині - на Далекому Сході. В культурах України за однакових інших умов зі збільшенням частки бархата в складі насаджень підвищується ступінь задерніння ґрунту, погіршується очищення

.стовбурів від гілок, а також знижується висота, запас стовбурової деревини, а головне - вихід корки. Найбільша частка дерев бархата амурського в насадженнях, яка ще не зумовлює зниження приросту за висотою і сприяє формуванню добре очищених стовбурів від гілок, становить 30% за умов рівномірного розміщення їх по площі.

Слід наголосити, що в природних насадженнях Далекого Сходу зростають сахалінський, японський, китайський і амурський види бархату. Із всіх цих чотирьох видів бархату тільки на стовбурах останнього утворюється промислова корка. Всі ці види бархату легко утворюють гібриди. Тому, в насадженнях України є дерева бархату, на якому утворюється товстий м'який на дотик шар корки і є багато дерев з товстим і навіть тонким, але твердим ш а р о м корки, яка непридатна д л я використання в н а р о д н о м у господарстві . Щ о б запобігти перехресному запиленню дерев бархата різних видів, але з непридатною для використання коркою, їх необхідно зрубувати при рубках догляду в насадженнях. Ягоди для отримання насіння слід збирати тільки з дерев, які мають цінну корку.

Під культури бархата амурського слід добирати рівні ділянки в умовах свіжих і вологих дібров та судібров. У південних районах культури можна створювати у нижній частині північних та північноіахідних схилів, а у північних - на південно-західних схилах. Для

506

507