1.Поняття, завдання та види пред’явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання - це слідча та судова дія, здійснювана в порядку,регламентованому кримінально-процесуальним законом, яка полягає у пред'явленні потерпілому, свідку, підозрюваному, звинувачуваному або підсудному тих або інших осіб, трупів, предметів із метою встановлення останнім за уявним образом тотожності або розходження з об'єктами, котрі він спостерігав раніше у зв'язку з обставинами розслідуваної події (ст.228-231 КПК України).

До визначення мети пред'явлення для впізнання в криміналістиці існує два підходи. Відповідно до першого, метою цієї слідчої дії може бути встановлення тотожності (тобто проведення ідентифікації) та групової приналежності (А. Н. Колєсніченко, Н. В. Терзієв). Прибічники другого підходу метою пред'явлення для впізнання вважають встановлення лише тотожності (А. В. Дулов, Н. В. Жогін, Ф. Н. Фаткулін), що в тактичному аспекті є більш виваженим, адже слідчий, приймаючи рішення щодо пред'явлення для впізнання певного об'єкта, має на меті фіксацію факту впізнання чи невпізнання певного об'єкта. Сутність пред'явлення для впізнання полягає в тому, що впізнавач, зіставляє пред'явлені йому схожі об'єкти з уявним образом об'єкта, сприйнятого ним раніше (пов'язаного з розслідуваною подією), і визначає тотожність чи відмінність цього об'єкта, тобто за сутністю пред'явлення для впізнання є криміналістичною ідентифікацією за уявним образом у процесуальній формі.

Суб'єктом впізнання може бути потерпілий, свідок, підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний.

Об'єктом впізнання може бути: людина, труп та його частини, різні предмети, домашні тварини.

Види пред'явлення для впізнання виділяють за такими підставами:

1) за об'єктом, що підлягає впізнанню, виділяють: пред'явлення для впізнання людей, предметів (різноманітних речей матеріального світу; стосовно документів питання є дискусійним у науці), тварин, трупів людей і тварин, приміщень та ділянок місцевостей (також є дискусійним у науці);

2) за суб'єктом упізнання (за процесуальним статусом суб'єкта): впізнання свідком, потерпілим, підозрюваним, звинувачуваним, підсудним;

3) залежно від того, в якому вигляді пред'являють об'єкти: в натурі чи за копією (фотознімками, відео -, кінозображеннями, звукозаписом, масками, зліпками, заливками);

4) залежно від ознак, за якими впізнають людей: за анатомічними чи функціональними ознаками (мова, хода, міміка, жести тощо);

5) залежно від контакту між особою, яка впізнає, і особою, яку впізнають: з безпосереднім контактом чи без такого між ними (поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають, що здійснюється з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає);

6) залежно від черговості впізнання: початкове та повторне (припускається лише у виняткових випадках за умови повного дублювання початкового, зокрема: якщо в момент першого впізнання впізнавач перебував у стані тимчасового суттєвого розладу психіки, зору, слуху, через що не міг адекватно сприймати те, що відбувається; коли під час початкового впізнання умови сприйняття об'єкта були гіршими, ніж при початковому спостереженні особи або предмета (забруднення предметів, змінений зовнішності особи, пред'явлюваної для впізнання, наприклад, наявність бороди, вусів, відрослого волосся, ушкоджень на обличчі);

7) залежно від спрямованості процесу при впізнанні живої людини: одностороннє та зустрічне (або двостороннє впізнання, коли слідчий планує пред'явлення для впізнання, наприклад, потерпілому звинувачуваного, де обидві особи виступають поперемінно в ролі впізнавача й особи, яку впізнають). Пред'явлення для впізнання тісно пов'язано з психологічною діяльністю - "впізнаванням". Це складний психофізіологічний процес, під час якого людина зіставляв об'єктивну реальність, що сприймається в конкретний момент, із зафіксованими раніше суб'єктивними образами і доходить висновку про наявність тотожності (М. О. Головецький та М. В. Салтевський). Процес упізнавання вміщує певні етапи, які збігаються з етапами формування свідчень впізнавача, зокрема:

1. формуючий етап, на кому здійснюється сприйняття людиною об'єкта за допомогою органів чуттів, їх запам'ятовування (здатність нервової системи людини і тварин зберігати інформацію, що за певних умов може бути виведена з цієї системи без порушення її властивостей і характеру);

2. репродукційний етап, на якому здійснюється відтворення інформації, повторне запам'ятовування об'єкта (словесне пригадування його ознак, наприклад, під час допиту);

3. етап власне порівняння та розпізнавання об'єкта (безпосереднє зіставлення особою раніше сприйнятого об'єкта з уявним образом).

Тому процес "впізнавання" є підґрунтям для процесу "впізнання" та більш широким поняттям. Факт упізнавання відображають у протоколах будь-якої слідчої дії (допиту, обшуку, пред'явлення для впізнання тощо) або в рапортах працівників органів дізнання та оперативно-розшукових підрозділів (оперативне впізнання).