4. Вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій, доступ і

можливість обміну науково-технічною інформацією призводить до

інтернаціоналізації досягнень світової культури, філософських і етичних

поглядів, до розмивання бар'єрів між ринками праці, змінення ролі, активність і

спрямованість педагогічних шкіл, роль викладача в системі освіти.

Формування професійно-комунікаційної компетенції потребує нових

мотивів і потреб особистості, їх супідрядності новим реаліям і баченню

майбутнього розвитку цивілізації, критичного ставлення до одержуваної

інформації, усвідомлення потреб безперервного професійного навчання і

розвитку Психолог, як інформаційний працівник та користувач

інформаційними послугами повинен бути “партнером” у системі безперервної

життєвої освіти та удосконалювання особистості. Виховування бажання

вчитися в суспільстві постійно зростаючих знань, спрямування мотивів на цілі

професійної діяльності будуть успішними, якщо психолог сам є “вічним”

студентом, що має інноваційне мислення, уміння бачити і прогнозувати

перспективи розвитку суспільства, якщо він є особистістю, що ставиться до

навколишнього світу як до простору з обрієм нескінченних знань, якого

необхідно досягти. Кваліфікація бібліотекаря як інформаційного працівника

обумовлена не тільки рівнем його професійних знань, але також умінням

екстраполювати розвиток навколишнього світу, що визначається такими його

здібностями:

 здатність до автентичності і достовірної оцінки своєї професійної

діяльності;

 комунікативність, високий рівень професійної культури, що сприяють

самоорганізації;

 здатність бачити взаємозв'язок між дисциплінами, що вивчаються, і

світом, що розвивається;

 саморефлексія, здатність до безперервного довічного утворення і

самопізнання.

5. Індивідуум у сучасному суспільстві має потребу в стабільній, високій

самооцінці, у самоповазі або почутті власної гідності та у повазі оточуючих,

потребу в самоактуалізації, задоволенні когнітивних і естетичних потреб, волі

самовираження та одержання знань і доступу до інформації. Сучасній людині

властиво дивитися на світ зі своєї критичної точки зору, обговорювати її з

навколишніми і брати участь в удосконаленні і керуванні своєю освітою і

життям у цілому.

Складові частини професійної культури. Моральний і духовний прогрес

суспільства неможливий без підвищення загальної і професійної культури

майбутніх спеціалістів. У ХХІ ст. термін ‘ культура спеціаліста ’ означає не

статичність, а здатність виразити себе, зрозуміти світ і творити в ньому.

Поняття «культура» вже саме по собі є неоднозначним, особливо - якщо в його

контексті закладено розуміння культури праці, поведінки, людини, нації,

професійної культури, інтелігентності.

Відомо, що в культурі діють два начала – консервативне, звернене до

минулого і раритетів якоїсь визначеної спільноти, а в рамках антропології –

вивчення культурних звичаїв, традицій, мистецтв, і творче начало, звернене до

майбутнього і направлене на створення нових цінностей, що базуються на

розвитку «розуму», досягнень науки, економіки і технологій. Нова культура

з'являється в результаті зіткнення і злиття цих двох начал. Професіоналізм і

знання спеціаліста, культура, світогляд формують його сприйняття реального

світу. Інтерпретація сучасних інформаційних потоків, знань визначається

когнітивними здібностями спеціаліста (перцептивні, інтелектуальні, що

стосуються навчання), тобто комплексом адаптивних інструментів, у число

функцій яких входить і задоволення наших базових потреб (самоактуалізації,

естетичних потреб у повазі і визнанні оточуючих). Отже, культура відіграє

ключову роль у формуванні професіоналізму спеціаліста .

Раніше поняття культури як глобального феномена співпадали майже як

синоніми феноменів освіти, цивілізації, інтелігентності. Зараз освічена чи

професійно-освічена людина означає особистість інформовану, але не завжди

здатну до відтворення знань, культури.

Аналіз професійної майстерності фахівців із приблизно однаковими

особистісними характеристиками показує, що вони різняться по стилю

діяльності, що визначається особливостями їх індивідуальності. Сутністю

професійної культури фахівця є не тільки високий рівень знань, майстерності та

вмінь якісно виконувати свої професійні функції, але й здатність суб'єкта до

професійної творчості, тобто до розвитку індивідуальності.

В останні роки професійна діяльність і розвиток професійної культури

фахівця розглядається з погляду продуктивності, факторів удосконалювання

професійної майстерності, що можливо лише за умови рішень функціональних

обов'язків на основі творчості й творіння. Тому визначальними є творчі якості

особистості: критичність мислення, цілісність сприйняття, здатність до

переносу досвіду, ініціативність, рішучість, оцінка суджень тощо. Учені

досліджували це і раніше, аналізуючи різні постановки завдань досліджень і

їхніх результатів: механізм творчої діяльності та можливість керування їм;

розвиток творчої уяви та діяльності; вплив соціального середовища і його

аксіологічного змісту; виховання творчої особистості в колективі.

Індивідуальність людини як унікальна самобутня особистість, що

реалізується у творчій професійній діяльності, відображає специфіку

індивідуального буття людини. Сучасна наука збагатилася ще одним поняттям

«творча індивідуальність». Як відзначають вчені, творча сторона людини –

приналежність не загального, а одиничного, характеристика не особистісна, а

суб'єктивна, що складає сутнісну основу індивідуальності .