Таблиця 4.5

Градація основних учасників світового господарства за даними щодо приросту обсягів продаж провідних ТНК та приросту загальносвітового ВВП (млн дол.) [ 94, с. 5]

1	США	9810
2	Японія	4765
40	Сінгапур	92
41	Малайзія	90
42	Колумбія	81
43	Філіппіни	75
44	Чилі	71
45	«Exxon»	63
46	Пакистан	62
47	«General Motors»	56
48	Перу	53
49	Алжир	53
50	Нова Зеландія	51
51	Чехія	51
52	ОАЕ	48
53	Бангладеш	47
54	Угорщина	46
55	«Ford Motor»	44
56	«DaimlerChrysler»	42
57	Нігерія	41
58	«General Electric»	39
59	«Toyota Motor»	38
60	Кувейт	38
61	Румунія	37
62	«Royal Dutch/ Shell»	36
63	Марокко	33
64	Україна	32
65	«Siemens»	32
66	В’єтнам	31
67	Лівія	31
68	«BP»	30
69	«Wal-Mart Stores»	30
70	«IBM»	27

Результати дослідження показали, що ВВП зростав швидкіше, ніж обсяг продаж у ТНК. Частка 50 провідних ТНК у світовому ВВП знизилася, що суперечить твердженням антиглобалістів (за даними ЮНКТАД, додана вартість, створена 100 найкрупнішими компаніями у 1990 р., складала 3,5 % світового ВВП, а у 2000 р. — 4, %. У той ж час питома вага провідної «двадцятки» компаній знизилася з 1,8 до 1,5 %) [94, с. 5].

Становище є суттєво різним за регіонами. В Африці, яка розвивалася низькими темпами, обсяг продаж ТНК зростав швидкіше, ніж ВВП африканських країн. Протилежна ситуація спостерігалася у Східній і Південно-Східній Азії.

Потенціал ТНК дуже складно піддається математичній оцінці. За думкою бельгійських аналітиків, доцільно розрізняти економіч­ний потенціал і політичний потенціал. Перший вчені розуміють як наявність у ТНК реальних можливостей досягти цін, що перевищують граничні витрати і, отже, одержати надприбуток. Ступінь здатності ТНК забезпечити такі результати власної діяльності залежить від двох факторів: по-перше, від замінності про­дукції, що поставляється на ринок корпорацій, другим фактором є конкуренція.

Економісти велику увагу приділили питанню зміни економічного потенціалу корпорацій в останні десятиліття. Використовувались показники концентрації, за допомогою яких визначалася частка, наприклад, чотирьох провідних корпорацій на даномуринку. В цілому ж, як свідчать вчені, на практиці переконливі факти на користь якоїсь однієї тенденції відсутні. Не можна ствер­джувати, наприклад, що індекси концентрації систематично зростали. В деяких галузях концентрація зросла, в деяких зменшилася

Приблизно 150 років тому значна кількість соціологів і економістів прогнозували посилення монополізації капіталістичної економіки. Антиглобалісти дотримуються цієї ж точки зору, хоча і дотепер це твердження не доведено.

Політичний потенціал ТНК оцінити ще складніше, ніж економічний. Крім цього, часто буває досить складно диференціювати політичний і економічний потенціали корпорацій. Реалізацію політичного потенціалу в загальних рисах можна уявити наступним чином. Корпорація, що успішно функціонує, зазвичай характеризується здатністю витісняти конкурентів з ринку завдяки дешевиз­ні чи високій якості власної продукції. Кульмінацією успішної діяльності може вважатися придушення всіх конкуруючих господарюючих суб’єктів унаслідок виходу цієї корпорації на ринок з продукцією, що явно переважає за якісними ознаками продукцію, яка пропонується конкурентами, тобто вийти на монопольну позицію. Реалізація курсу на зайняття монопольної позиції є достат­ньо складною без підкупу впливових політиків, які приймають політичні і економічні рішення, які можуть бути вигідними для корпорації. Дослідники вважають неможливим дати одностайну відповідь на питання, чи зросте потенціал корпорації через проведення такої політики.

Існує непрямий метод виміру еволюції політичного і економіч­ного потенціалів ТНК. Аналізується, наприклад, наскільки швидко компанії з’являються і зникають з ринку. Там, де одні й ті ж самі структури протягом тривалого часу залишаються лідерами на ринку, є висока ймовірність створення ними потужних політичних структур, що сприяють збереженню завойованих позицій на відповідному ринку. На протилежність цьому там, де компанії швидко з’являються (в числі лідерів) і зникають, можливості для забезпечення ними ефективної політичної підтримки порівняно обмежені.

Бельгійські дослідники вивчили цю проблему шляхом аналізу швидкості зміни списку 10, 20 і 50 провідних промислових корпорацій, починаючи з 1980 р. За 20 років тільки половина ТНК залишилася у такому вузькому привілейованому переліку. Друга половина була витіснена неофітами. Отже, група найкрупніших корпорацій не вирізняється статичністю. Подібне явище можна розглядати як сприятливе з того погляду, що ті ТНК, які в потуж­ного були достатньо потужними, на сьогодні повністю або частково позбулися минулого впливу; інші, що не мали перспективних стартових позицій, швидко нарощували власний політичний потенціал. Отже, міць корпорацій є достатньо нестійкою категорією навіть протягом одного-двох десятиліть.

З 1994 р. стала доступною інформація про компанії зі сфери послуг. На її базі був проведений аналіз, що охоплює період 1994—2000 рр. Незважаючи на досить невеликий часовий відрізок, можна помітити, що список лідерів швидше залишають компанії, які спеціалізуються на наданні послуг, ніж ті, що задіяні в промисловості.

Також був проаналізований ступінь дисперсії розмірів компанії у кожному зі списків лідерів. Концентрація за розмірами в такому переліку розглядається як показник потенціалу. Чим більш нерівномірним є розподіл за розмірами в кожному списці, тим біль­шим є потенціал компаній, що знаходяться на початку переліку, в процесі вчинення політичного і економічного тиску. Був також розрахований коефіцієнт варіації та його зміна в часі. Виявлено, що даний показник мав тенденцію до падіння в 1994—2000 рр. Розподіл компаній за розміром у списку 10, 20 і 50 компаній-лідерів ставав більш рівномірним, тому відносна силова позиція фірм, що знаходяться на початку списку, послаблювалася. Проте досліджений період є недостатньо тривалим, отже незрозуміло, є вказані зміни наслідком визначення тенденцій чи циклічності процесу [94, с. 16].

Таким чином висновок бельгійських дослідників полягав у тому, що за останні 20 років економічний потенціал суверенних держав не зріс, ТНК не стали більш впливовими. Водночас значні зміни відбулися не стільки в економічній площині, скільки у сприйнятті людей.

Багато економістів вважає, що ТНК зростали за розмірами і потенціалом швидкіше, ніж національні економіки. Бельгійські ж фахівці вважають, що популярність ідей змінюється циклічно. 60—70-ті роки, а також після перерви (що охоплювала 80-ті — початок 90-х рр.) у другій половині 90-х років XX століття популярними були антикапіталістичні ідеї. Стикаючись з підвищеною невизначеністю у економічній сфері, більшість намагається ухопитися за певну теорію, проте пізніше відмовляються від неї на користь іншої, яка, може бути тільки на перший погляд, більше відповідає, сучасним реаліям.

На нашу думку, поки що зарано визначати навіть організаційно реформовані і високо консолідовані корпорації як ті суб’єкти глобального бізнесу, які будуть визначати подальші контури трансформацій світової системи. Скоріше за все за ними так і залишиться певна прибуткова ніша, яка проте не буде гарантувати їм стійких конкурентних позицій протягом тривалого періоду. На перші позиції в глобальній перекомпозиції все ж таки будуть претендувати держави і міжнародні організації, хай і завдяки дещо зміненим у порівнянні з класичним функціональним портфелем.