5. Підсистеми міста та їх взаємодія
Місто займає певну частину земної поверхні, має в складі популяцію людей з високим показником щільності, промисловий комплекс, інфраструктуру і специфічну природну, штучну і соціально – культурне середовище існування, представляючи таким чином урбогеосоціосистему, або скорочено урбасистему.
Урбасистема – це нестійка природно – антропогенна система, яка складається на урбанізованих територіях з архітектурно-будівельних об’єктів із різко змінених природних екосистем, і соціальний блок в якій виконує функцію управління. Місто – це урбосистема, яка складається із ряда простіших урбасистем. (місто – район – школа – клас...)
Урбосфера – сукупність усіх урбоекосоціосистем на планеті.
Отже, місто представляє собою комплексну систему(урбоекосоціосистему), в склад якї входить:
урбоекосистема - це сукупність живих компонентів міст, середовища їх існування та процесів, що відбуваються в наслідок їх взаємодії та взаємодії з іншими компонентами міської системи. Урбоекосистема – видозмінена під дією людини екосистема міської території. Саме через дану підсистему місто „вмонтоване” в структуру покрива Землі, і через яку він зберігає зв’язки з біосферою.
соціальна підсистема – функціонально диференційована сукупність людей, або соціосфера міста
промисловий комплекс, або техносфера міста.
Місто є функцією даних трьох підсистемУЕС=Ф (П + С + Т)
Порушення в одній із підсистем негативно проявляється в системі місто і в інших підсистемах. Наприклад соціальна нерівність вплива на озеленення. Відсутність озеленення негативно вплива на соціальну підсистему. Недосконалість технічного середовища негативно вплива на стан НПС. Ці порушення можуть привести до екологічної кризи чи екологічної катастрофи
Екологічна криза – ситуація, що виникла в природних системах в результаті порушення рівноваги під дією стихійних явищ через дію антропогенних факторів (може відновитися). Екологічна катастрофа – зміни необоротнього характеру, що відбулися в екосистемі чи біосфері.
Підсистеми міста взаємодіють, при цьому соціосфера бере на себе „представлення інтересів” природної екосистеми перед техносферою, відповідно обмежуючи негативний вплив останньої.
Місто функціонує на основі природної екосистеми, яка змінюється і функціонує під впливом техногенних і соціальних факторів. До техногенних факторів відносяться архітектурно – планувальні рішення міст, промислове виробництво, транспортні потоки і інші види господарської діяльності. До соціальних – управління функціонуванням міського комплексу через органи влади і засоби масової інформації, демографічні процеси тощо.
Головна ціль людства на сучасному етапі – гармонізувати відношення між даними підсистемами, де провідне місце б належало не соціальній, а природній підсистемі. Тобто, будь – яке рішення людство повинно враховувати і передбачати негативний вплив на довкілля, раціональне збереження природних ресурсів тощо.
Якщо повно розглядати сучасну міську екосистему, то в ній крім соціальної, природньої, технічної підсистем також вирізняються наступні елементи: підсистема управління (вона відбиває соціальні завдання), просторову підсистему (оскільки за весь період історії міст крім природного середовища освоювався і простір), часову підсистему (потрібна для дослідження генезису екосистем, для складання довгострокових прогнозів, прийняття управлінських рішень), внутрішньо – зовнішню підсистему енергії (крім сонячної споживається велика кількість антропогенної енергії)
Отже: УЕС = Ф (П + С + Т + У + Пр + Ч + Е).
Підсистеми міста постійно взаємодіють, впливаючи одна на одну.
В урбосистемі та в самих підсистемах можуть виникати наступні зв’язки:
суплетивні – збагачують взаємодіючі підсистеми, піднімають їх на вищий організаційний рівень
компенмаційні– компенсують завдані витрати, організаційний рівень не підвищується і не понижується.
редукційні – сприяють заміні порушених зв’язків іншими (відновлюють)
деструктивні - в яких під дією ланцюгів зворотного зв’язку порушується функціонування взаємодіючих підсистем, причому залежно від інтенсивності зворотних явищ виникають:
а) деградації – внаслідок яких дана система переходить з вищого організаційного рівня на нищий, зберігаючи можливості для свого функціонування
б)дегенерації – порушують функцонування системи і є процес незворотній
в)дисфункції – обмежують можливості виконання певних функцій.