- •Розділ 1
- •1.2. Фізико-хімічна механіка як наукова дисципліна, її задачі
- •1.3. Дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем з позицій фізико-хімічної механіки композиційних матеріалів
- •1.3.6. Періодичні колоїдні системи.
- •1.4. Особливості властивостей колоїдних систем
- •1.5. Короткий історичний огляд
- •Розділ 2
- •2.2. Змочування і набухання
- •2.3. Спонтанні процеси на межі розділу фаз
- •Розділ 3
- •3.2. Теорія мономолекулярної адсорбції Ленгмюра
- •3.3. Полімолекулярна адсорбція
- •3.4. Рівняння Гіббса. Двомірний тиск
- •3.5. Правило Дюкло-Траубе
- •3.6. Адсорбція на межі тверде тіло – розчин
- •Розділ 4
- •4.2. Класифікація пар за хімічною будовою
- •4.3. Аніоноактивні пар
- •4.4. Катіоноактивні пар
- •4.5. Класифікація пар за механізмом дії
- •4.6. Термодинамічні, поверхневі й об'ємні властивості розчинів пар у зв'язку зі стійкістю дисперсних систем
- •4.7. Використання пар в техніці
- •Розділ 5
- •5.1.1. Будова подвійного електричного шару (пдеш)
- •5.2. Стійкість і коагуляція дисперсних систем
- •5.3. Седиментаційна (кінетична) стійкість
- •5.4. Процеси стабілізації дисперсних систем і їхня роль у техніці
- •Розділ 6
- •6.2. Загальні відомості про структуроутворення в дисперсних системах
- •Розділ 7
- •7.2. Методи реологічного моделювання
- •7.3. Криві течії і в'язкості
- •7.4. Методика побудови реологічних кривих
- •7.5. Моделі і рівняння течії структурованих дисперсних систем
- •7.6. Про реологічні криві течії і в'язкості структурованих рідин на прикладі цементобетонних сумішей
- •Іі частина
- •8.2. Розчинення в'яжучих речовин
- •8.3. Основні закономірності кінетики кристалізації нової фази з пересичених розчинів і фазовий склад цементного каменю
- •8.4. Формування структури цементного каменю
- •Розділ 9
- •9.2. Основні параметри вібраційного ущільнення бетонної суміші
- •9.3. Вібродиспергування та виброперемішування суміші
- •9.4. Основи технології виробництва дорожніх бетонів на основі органічних в'яжучих
- •9.4.2. Принцип та метод визначення температури перемішування сумішей
- •9.4.3. Температурні параметри приготування сумішей
- •9.4.4. Змочування кам'яних матеріалів в'яжучим як фактор якості перемішування
- •9.4.5. Зміст процесу ущільнення асфальтобетону.
- •9.4.6. Шляхи інтенсифікації ущільнення сумішей
- •Розділ 10
- •10.1. Склад, структура і властивості кам'яновугільних дорожніх дьогтів
- •10.2 Склад, структура і властивості нафтових дорожніх бітумів
- •10.3. Бітумні емульсії
- •10.3.2. Бітумні емульсії – мікрогеторогенні дисперсні системи
- •10.3.3. Технологія виробництва
- •Технічна характеристика диспергатора дб – 1
- •Технічна характеристика триступеневого диспергатора
- •10.3.4. Фізико-механічні властивості та технологічні вимоги.
- •10.3.5. Галузі застосування.
- •Бітумополімерні в’яжучі і асфальтобетони на їх основі
- •Розділ 11
- •11.2. Дьогтебетон
- •11.3. Асфальтобетон
- •11.3.1. Утомленісна довговічність асфальтобетонів і роль агресивних середовищ
- •11.4. Дьогтебетони і асфальтобетони з комплексно-модифікованою мікроструктурою
- •Рекомендована література до вивчення теоретичного матеріалу
Іі частина
ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ФІЗИКО-ХІМІЧНОЇ МЕХАНІКИ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
РОЗДІЛ 8
СТРУКТУРОУТВОРЕННЯ В ДИСПЕРСНИХ МІНЕРАЛЬНИХ В'ЯЖУЧИХ РЕЧОВИНАХ
8.1. Термодинамічні аспекти процесів гідратаційного твердіння в'яжучих речовин
8.2. Розчинення в'яжучих речовин
8.3. Основні закономірності кінетики кристалізації нової фази з пересичених розчинів і фазовий склад цементного каменю
8.4. Формування структури цементного каменю
8.1. Термодинамічні аспекти процесів гідратаційного твердіння в'яжучих речовин
З погляду термодинаміки процес гідратації зводиться до перетворення у воді в'яжучих речовин, що мають надлишок вільної енергії, у гідратні новотвори, вільна енергія яких менше і які тому термодинамічно більш стійкі в даних умовах. Таким чином, процеси гідратаційного твердіння зв'язані зі зменшенням вільної енергії і тому протікають самовільно.
У таблиці 8.1 наведені значення середньої енергії зв'язку в деяких безводних оксидах, що досить широко використовуються у будівництві: оксидах кальцію і магнію (для порівняння також і кремнію) і в штучному мономінералтрикальцієвому силікаті, а також у маловодній мономінеральній в'яжучій речовині – напівгідрату сульфату кальцію. Так само наведені дані і про середню енергію зв'язку в продуктах взаємодії перерахованих сполук з водою, що підтверджують сказане. Про це свідчать і матеріали табл. 8.2, у яку зведені значення стандартних ентальпій енергії Гіббса (вільної енергії) при гідратації деяких мономінеральних в'яжучих матеріалів.
Таблиця 8.1
Середня енергія зв'язку (кДж / зв'язок) у деяких мінеральних в'яжучих речовинах і їх гідратних новотворах (за В.І. Бабушкіним і О.П. Мчедловим-Петросяном)
Формула |
Зв'язок |
Середня енергія |
СаО |
Са – О |
538,4 |
Са(ОН)2 |
Са – О |
539,3 |
3СаО · SiО2 |
Са – О |
557,3 |
3СаОSiО21,17H2O |
Са – О |
589,1 |
SiO2 |
Si – O |
441,4 |
СаSО40,5H2O |
Са – О |
652,8 |
СаSО42H2O |
Са – О |
695,5 |
MgO |
Mg – O |
500,3 |
Mg(OH)2 |
Mg – O |
515,8 |
Таблиця 8.2
Стандартні значення ентальпії та енергії Гіббса (вільна енергія),, кДж/моль при гідратації деяких мономінеральних в'яжучих речовин
(за В.І.Бабушкіним і О.П. Мчедловим-Петросяном)
Реакція гідратації | ||
СаО + H2O = Са(ОН)2 |
-65,4 |
-55,3 |
СаSО4 · 0,5 H2O + 1,5 H2O = СаSО4 · 2 H2O |
-19,3 |
-5,5 |
3СаО · SiО2 · 2,17H2O = 2СаО · SiО2 · 1,17H2O+Са(ОН)2 |
-10236 |
-77,5 |
β · 2СаО · SiО2 + 1,17H2O = 2СаО · SiO2 · 1,17H2O |
-22,6 |
-9,4 |
3СаО·Al2O3 + 15H2O = 0,75 (4СаОAl2O3 + 19H2O) + 0,25(Al2O3·3H2O) |
-357,7 |
-203,7 |
8.2. Розчинення в'яжучих речовин
В'яжучі матеріали в розчині дисоціюють на іони. Наприклад, основні складові портландцементного клінкера при розчиненні у воді дисоціюють: аліт Са3SiО5·(3СаО·SiО2 чи умовно С3S) і беліт β- Са2 SiО4 (2СаО·SiО2, чи умовно β- С2S) на іони кальцію і силікатні іони; трикальцієвий алюмінат Са3(AlО3)2 (3СаО·Al2O3, чи умовно С3А) – на іони кальцію і алюмінатні іони, а чотирикальцієвий алюмоферит Са3 (AlО3)2 · Са (Fe2О3)2 (4 СаО·Al2O3·Fe2O3), чи умовно С4АF) – на кальцій іони, алюмінатні і феритні іони (природно, що іони у воді гідратовані відповідно за звичайною схемою їх розчинення).
Технологічний процес виробництва портладцементного клінкеру при високій температурі забезпечує одержання термодинамічно хитливих, тобто метастабільних фаз, що обумовлюють багато властивостей в'яжучих.
Метастабільність в'яжучих речовин вносить істотні особливості в кінетику їх розчинення. Такі метастабільні, хитливі при взаємодії з водою сполуки утворюють розчини, пересичені стосовно кінцевих продуктів гідратації. Це і зрозуміло, адже вільна енергія системи може бути виражена через розчинність (точніше, активність) речовини за допомогою наступного співвідношення (8.1):
Δ Z = RT ℓg C + φ (p, T) (8.1)
Таким чином, умова С1>С2, де С1 – розчинність в'яжучої речовини, а С2 – розчинність новотвору, означає, що вільна енергія системи зменшується, тобто процес йде самовільно. Як випливає з таблиці 8.3, у всіх випадках розчинність в'яжучих перевершує розчинність термодинамічно стійких у даних умовах новотворів. В міру розчинення маса в'яжучої речовини систематично убуває, перетворюючись завдяки кристалізації через розчин у гідратні новотвори високої дисперсності.
Таблиця 8.3
Розчинність у воді деяких мономінеральних в'яжучих речовин
і продуктів їх гідратації
Речовина |
Температура, °С |
Розчинність, моль/л |
Напівгідрат сульфату кальцію СаSО4·0,5H2O |
20 40 60 |
0,06 0,05 0,04 |
Трикальцієвий алюмінат 3СаОAl2O3 |
20 40 60 |
0,0071 0,0076 0,0078 |
Трикальцієвий силікат 3СаОSiO2 |
10 20 |
0,0015 0,0015 |
Беліт β2СаОSiO2 |
20 40 |
0,0011 0,0012 |
Гіпс СаSО42 H2O |
20 40 |
0,0153 0,0154 |
Гіллебрандит 2 СаОSiО2ag |
20 |
0,0011 |
Ксонотліт СаОSiО2 ag |
25 |
0,0002 |
Тоберморит 5СаО6SiО2ag |
25 |
0,0002 |