- •Еристика Мистецтво полеміки
- •§ 1. Із історії мистецтва суперечки
- •§ 1. Із історії мистецтва суперечки
- •§2. Поняття про суперечку. Види суперечок
- •§ 3. Види аргументації
- •§ 4. Техніка аналізу аргументації
- •§ 5. Поняття про критику. Види критики
- •2. Правило заборони кола: визначення не повинно утворювати кола.
- •§ 2. Правила і помилки щодо аргументів
- •§ 3. Правила і помилки щодо форми
- •§ 2 . Поняття про маніпулювання.
- •§ 3. Софізми в суперечках
- •§ 5. Психологічні прийоми маніпулювання в суперечках
- •§ 6. Невербальні прийоми маніпулювання в суперечках
§ 3. Види аргументації
Доказова та недоказова аргументація
Доказова аргументація- це не що інше, як доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких вже заздалегідь визначена. Формою такої аргументації повинно бути дедуктивне міркування. Теза в цьому випадку - достовірне твердження.
Основна задача доведення полягає у ствердженні істинності певної тези. Саме цим воно відрізняється від інших розумових процедур, які покликані тільки частково підтримати тезу, надати їй більшої або меншої переконливості.
Недоказова аргументаціябуває трьох видів.
Перший вид: істинність аргументів, зокрема деяких з них, не встановлена, тобто всі аргументи або деякі з них не є достовірними твердженнями; форма аргументації - дедуктивне міркування, або міркування за схемою «повна індукція»; теза - правдоподібне твердження.
Другий вид: аргументи є достовірними твердженнями, тобто їх істинність вже встановлена; форма аргументації - недедуктивне (правдоподібне) міркування; теза - правдоподібне твердження.
Третій вид: аргументи не є достовірними твердженнями; форма аргументації - недедуктивне (правдоподібне) міркування; теза - правдоподібне твердження.
Розглянемо аргументацію давньогрецького філософа Платона і спробуємо з'ясувати її вид.
Він міркував приблизно так. Накресліть на піску коло. Воно не є досконалим і, звичайно, відрізняється від ідеального кола. Але ж так легко, дивлячись на нього, уявити собі ідеальне коло і побудувати щодо нього точну науку. Чому ж цей метод, який є досить простим, не застосувати також до людського суспільства. Злочинцю треба сказати, що він злочинець, і показати, що це дуже погано. Він одразу ж перестане бути злочинцем, і на перший план вийде його ідеальна людська поведінка.
Наведене обґрунтування можна віднести до третього виду недоказової аргументації. Воно побудоване за допомогою аналогії предметів; аргументи не є достовірними твердженнями, отже, і теза, що висувається, може мати тільки правдоподібний характер.
Розглянутий матеріал щодо видів аргументації узагальнимо у вигляді таблиці.
Структура аргументації |
Доказова аргументація |
Недоказова аргументація | ||
I |
II |
III | ||
Аргументи |
достовірні висловлювання |
правдоподібні висловлювання |
достовірні висловлювання |
правдоподібні висловлювання |
Форма аргументації
|
дедуктивні міркування |
дедуктивні міркування |
правдоподібні міркування |
правдоподібні міркування |
Теза |
достовірне висловлювання |
правдоподібне висловлювання |
правдоподібне висловлювання |
правдоподібне висловлювання |
Пряма та непряма аргументація
У випадку прямої аргументації міркування спрямоване від аргументів до тези. Теза безпосередньо обґрунтовується аргументами.
Розглянемо приклад прямої аргументації. У результаті аналізу обставин однієї справи слідчий дійшов висновку, що постріл у потерпілого Н. був зроблений з близької відстані, що суттєво вплинуло на рішення про винуватця злочину. Для обґрунтування тези слідчий навів два аргументи:
Навколо вогнепальної рани на тілі Н. були знайденісліди пороху, який не згорів.
Такі сліди залишаються навколо вогнепальної рани лише тоді, коли постріл був зроблений з близької відстані.
Аргументація слідчого мала такий вигляд.
Аргументи:
Якщо навколо вогнепальної рани знаходять сліди порох, що не згорів, то постріл був зроблений з близької відстані.
Навколо вогнепальної рани на тілі потерпілого Н. знайдено сліди пороху, що не згорів.
Теза:
Постріл у потерпілого Н. був зроблений з близької відстані.
Розглянута аргументація побудована за схемою дедуктивного міркування, а саме — умовно-категоричного силогізму.
У непрямій аргументації істинність/ великий ступінь правдоподібності тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності/малого ступеня правдоподібності антитези.
Непряма аргументація буває двох видів: апагогічна аргументація та розділова аргументація.
У випадку аналогічної аргументації хід міркування такий. Треба обґрунтувати деяку тезу (Т). Висувається твердження, яке є запереченням тези (не-Т). Воно називається антитезою. З аргументів та антитези виводять протиріччя, тобто два твердження, одне з яких є запереченням іншого. На підставі цього робиться висновок про хибність/малий ступінь правдоподібності антитези й істинність/великий ступінь правдоподібності тези.
Для прикладу розглянемо таку задачу.
Задача.Три мудреці вирішували питання: хто з них є наймудрішим, але так і не змогли порозумітися між собою. Тоді вони звернулися до випадкового перехожого, щоб той допоміг їм визначити істину. У відповідь перехожий дістав із мішка п'ять ковпаків - 3 білих і 2 чорних - і показав їх мудрецям. Потім він запропонував їм заплющити очі і надягнув на кожного з них по білому ковпаку, а два чорних сховав у мішок. Після цього перехожий дозволив мудрецям розплющити очі і загадав їм загадку: «Хто з вас, - сказав він, - першим здогадається, якого кольору ковпак у нього на голові, той і буде наймудрішим».
Довго сиділи мудреці, дивлячись один на одного. Через деякий час один із них вигукнув: «На мені білий ковпак». Як він здогадався?
Рішення.Мудрець міг міркувати так: «Припустимо, що у мене на голові чорний ковпак, тоді другий мудрець, побачивши на мені чорний ковпак, міг би міркувати так: «Якщо у мене на голові чорний ковпак, тоді третій мудрець бачить перед собою два чорних ковпаки, і він повинен був вже сказати, що на ньому білий ковпак. Але він мовчить. Отже, на мені не чорний, а білий ковпак». Але другий мудрець мовчить і нічого не говорить про колір свого ковпака. Отже, перехожий надягнув на мене не чорний, а білий ковпак».
У наведеному міркуванні наймудрішого схема апагогічної аргументації застосовується двічі.
Розділова аргументація - це обґрунтування тези, яка є членом деякої диз'юнкції висловлювань, шляхом встановлення хибності й виключення всіх інших конкуруючих із тезою положень - членів цієї диз'юнкції.
На відміну від апагогічної аргументації, де тезі (Т) суперечить антитеза (не-Т), у розділовій аргументації тезі (Т) протиставляють декілька положень, кожне з яких, по-перше, претендує на роль тези і, по-друге, повністю або частково виключає інші припущення.
Хід міркування у випадку розділової аргументації такий. У процесі обґрунтування доводять безпідставність усіх членів диз'юнкції, крім одного. Тим самим опосередковано стверджують істинність тези, тобто висловлювання, що залишилось.
Слід зазначити, що у розділовій аргументації істинність тези гарантується лише тоді, коли диз'юнктивне висловлювання буде повним, тобто якщо у ньому будуть враховані всі можливості. У випадку розгляду лише деяких варіантів рішення, метод розділової аргументації не може забезпечити достовірність тези. Вона буде мати лише правдоподібний характер і потребувати подальшої перевірки.
Розділова аргументація дуже часто застосовується в судово-слідчій практиці в процесі висування та обґрунтування версій злочину, при поясненні причин конкретних явищ, при виборі статті для кваліфікації правопорушень та у багатьох інших випадках.
Розглянемо такий приклад. Під час розслідування справи про вбивство А. слідчий міркував таким чином: -«Можна припустити, що вбивство А. було вчинене з метою пограбування. Але це здається малоймовірним,, бо А. був одягнений погано і коштовностей при собі не мав. Убивство могло бути вчинене з помсти, але люди, які знали А., характеризували його як чоловіка скромного, тихого. Останні три роки він працював сторожем при школі і ні з ким не сварився.
Ці обставини приводять до думки, що вбивство було вчинене з хуліганських мотивів».
У цьому прикладі обґрунтування тези «Убивство було вчинене з хуліганських мотивів» слідчим проводиться за методом розділової аргументації. Спочатку він висуває всі можливі версії причин вбивства, а потім виключає ті, які здаються йому малоймовірними.