Розділ 1. Теоретичні засади дослідження поетики е.Дікінсон та у. Вітмена

1.1..Новаторство поезії У. Вітмена

У 1855 році 36-річний Волт Вітмен у бруклінській друкарні сам набрав і сам надрукував невелику книжку у дев’яносто п’ять сторінок. Мала вона назву «Листя трави» і містила 12 поем і віршів. Ні сам автор, ні читачі, ні критики не знали, що судилося цій збірці закласти підвалини нової американської поезії, що витримає вона випробування роками, що і в ХХ столітті вона матиме значний вплив на творчість багатьох поетів у різних країнах. А тоді, у 1855 році, збірка не мала широкого розголосу, не зрозуміли її ні знавці мистецтва, ні читачі. Вірші Вітмена здивували й збентежили, бо дуже не були схожі на традиційні, класичні.

Навіть одного погляду на сторінку було достатньо, щоб помітити новітність їхньої форми: нічого схожого на звичну будову з чотирьох або восьми рядків, бо інколи ці рядки такі довгі, що автор змушений переносити їх. Якщо, зацікавившись зовнішньою формою, починаєш читати вірші, то дивуєшся ще більше: автор зовсім не дотримувався традиційного віршування. Слова у вірш ніби лягають вільно і невимушено, а ритм створюється не одним рядком, а накреслюється поступово від рядка до рядка, іноді змінюючись, перериваючись. Такий розкутий, вільний вірш був народжений новим змістом, таким самим вільним і розкутим. Поезія Вітмена змінювала існуюче на той час уявлення про «поетичне» «непоетичне». Своє поетичне гасло поет висловив так: «Все приймаю, нікого не кидаю, нікому не дам переваги» [11, с. 125].

Вірші Вітмена напрочуд сповідальні, відверті, поет ніби прагне подолати відстань між реальністю і її відображенням у поезії. Усе, що спостерігає поет, має право бути Поезією, бо все це прояви Життя.

Вірші Вітмена звернені до кожного, поет відчуває себе часткою людської спільноти, її самобутнім голосом:

The first, who meet on my way,

If you passed by me,

you want to talk to me,

why don't you speak to me?

Why didn't I start a conversation with you?

Перший, хто зустрінеться на моєму шляху,

Якщо ти, проходячи повз мене,

захочеш заговорити до мене,

то чого б тобі не заговорити до мене?

Чому б і мені не розпочати розмову з тобою? [9,с. 113]

Минуло чимало років, перш ніж «Листя трави» знайшло своїх шанувальників, перш ніж новаторські пошуки Волта Вітмена зрозуміли читачі. Визнання прийшло до поета не відразу тому, що його погляди на мистецтво поезії значно відрізнялись від поглядів його сучасників.

Найбільш повно ці риси вимальовуються у поемі «Пісня про себе». Найменше ця поема схожа на автобіографію, оскільки «я» Вітмена розростається до розмірів усього людства і всесвіту. Недаремно цей твір називають найдемократичнішою поемою у світовій літературі.

I glorify myself, and sing myself,

And that I accept, and you shall receive,

Because every atom, which belongs to me,

belongs to you –

Я славлю себе і оспівую себе,

І що я приймаю, приймете й ви,

Бо кожен атом, який належить мені,

належить і вам, —[9,с. 115]

так починається поема, в якій поет ставить вічні питання про людину, її сутність, надії і прагнення, про радість буття і свободу духу. Ці питання завжди хвилюють людство. Талант Вітмена полягає і в тому, що він знаходить яскраву форму вислову цих питань, зрозумілу кожному, і в тому, що знаходить свої Вітменівські відповіді на них . [11, с. 127].

Волт Вітмен називав своїм учителем філософа і поета, безумовного лідера трансценденталістів Ралфа Емерсона, який виголосив найважливіші для розуміння творчості Вітмена тези: «Природа — це символ духу», «Творення краси є мистецтво».

Волт Вітмен творить свій поетичний всесвіт, в якому перемагає гармонія. Його поетичні образи прості, як сама природа, і разом із тим багатовимірні і таємничі, як прояви духу. Саме такі образи переважають у «Поемі про себе». У простих і звичних речах Вітмен побачив прояви вічного і прекрасного, всесвітнього і дуже особистого. Поет ніби закликає подивитися на світ новими очима, очима дитини, безпосередньої і чистої. Згадаймо, дитина принесла повні пригорщі трави й запитала: «Що таке трава?» Що може відповісти поет? Це прапор моїх почуттів, кольору надії. Це хусточка, яку подарував людині на згадку Бог. А можливо, трава сама є дитина, немовля землі. Можливо, це таємний знак єдності усіх людей, бо трава росте скрізь, всіх приймає однаково, бідних і багатих, білих і темношкірих людей, робітника і політика. А можливо, вона прекрасне волосся могил і росте з грудей померлих, нагадуючи про смерть і безсмертя, і кожен її пагін свідчить про те, що смерті насправді немає.

Новаторство Вітмена полягає в тому, що він створює низку конкретних, яскравих образів, які поступово розкривають сутність життя. Ці особливості вітменівської поезії потребували від читача розмірковувати, співчувати, розуміти поета. Це залучення читача до творчої співпраці — ще одна з новаторських ідей поезії Вітмена . [6, с. 87].

Таким чином, новаторські пошуки Волта Вітмена відкрили нові можливості поезії. Його вільний вірш, верлібр, дав поштовх для розвитку нових прийомів віршування. Новітність його тематики змінила уявлення про сутність поезії, про «поетичне» і «непоетичне». Емоційна, духовна наснага його образів дала читачеві можливість творчої співпраці з поетом.

1.2.. Образи природи в поезії Е. Дікінсон. Аспект перекладу.

Що стосується перекладу опису природи, то тут перекладачеві необхідно бути гранично уважним, щоб передати слова автора таким чином, щоб читачеві стала зрозумілою основна ідея вірші. Адже Емілі Дікінсон особливо добре ставилася до опису природи, яка в її віршах виступає не тільки як опису пейзажів і природних явищ, але й допомагає передати образи, почуття і емоції, що виникають в уяві поетеси. Так як природа є для Дікінсон живим організмом, то у віршах поетеси зустрічається велика кількість уособлень ( the Grass so little has to do - як мало в трави турбот (А. Гаврилов), The Leaves unhooked themselves from Trees - листя обірвалася з гілок (А. Гаврилов), the Leaves conferred - шепочуться листи (А. Гаврилов)), метафор (greedy wave - жадібна хвиля, meadows wide і т.д.). Найбільш точний переклад опису природи є найбільш важливим для розуміння образів поезії Е. Дікінсон. Так як дані опису особливо насичені різними стилістично-виразними засобами, то адекватність та еквівалентність їх перекладу є найбільш важким завданням для перекладача. Багатство, подароване поетесі природою, вона повертала світу з прибутком, вважаючи себе довіреною особою природи, посередником між нею і людьми, тому часто в її віршах ставлення Е. Дікінсон до світу і що відбуваються в ньому події описано з допомогою її ставлення до природи . [10, с. 141].

Варто відзначити, що переклад описів природи з-за великої кількості уособлень і метафор, використовуваних поетесою у віршах, процес трудомісткий. Природно, що кожен перекладач інтерпретує інтернаціоналізовані вірші по-своєму, і використовує різні способи перекладу [9,с. 117].

Також варто відзначити, що особлива труднощі при перекладі віршів загалом аспекті полягає в необхідності пошуку рими мовою переводить мови.

Розглянемо кілька прикладів перекладу віршів про природу Е. Дікінсон. Наприклад, вірш.

Talk not to me of Summer Trees

The foliage of the mind

A Tabernacle is for Birds

Of no corporeal kind

And winds do go that way at noon

To their Ethereal Homes…

Ты мне о лесе не толкуй –

В листве моей души

Находят птицы свой приют

Не хуже, чем в глуши,

И ветры поспешают там

В свои дома… [9,с. 118]

(пер. А. Гаврилова)

Тут чітко простежується розуміння перекладачем основної думки автора і бажання передати цю думку при перекладі найбільш точно, зберігши при цьому авторський стиль. Словосполучення The Summer Trees передано одним словом «ліс», вираз Talk not to me перекладач бачить як просторічна вираз «би не тлумачити», що створює у читача відчуття простоти мови автора оригіналу. А Далі. Гаврилов використовує метафоричність перекладу: The foliage of the mind - «у листі моєї душі», і також, як поетеса, використовує прийом уособлення: «поспішають вітри» [2, с. 117].

Розглянемо переклад іншого вірші.

The Daisy follows soft the Sun -

And when his golden walk is done -

Sits shyly at his feet -

He - waking - finds the flower there -

Wherefore - Marauder - art thou here?

Because, Sir, love is sweet!

Цветок следит за солнцем взглядом,

И к вечеру, заметив рядом

С собой глаза цветка,

Оно ворчит, склонившись низко:

Зачем ко мне садишься близко?

Затем, что жизнь сладка! [9,с. 119]

(пер. И. Кашкин)

У даному перекладі подібні вирази вірші переведені не так образно, як вони звучать в оригіналі, а саме метафору And when his golden walk is done І. Кашкин переводить просто як «до вечора». Даний вибір способу перекладу, ми вважаємо, не випадковий, оскільки перекладачеві необхідно знайти риму на переводящем мовою, а зниження образності використовуваної лексики на переводящем мовою виправдано тим, що, в цілому, вірш за стилем не є піднесеним, вона описує прості явища, тому головне при перекладі тут передати події, про які розповідає поетеса, а через них основну ідею вірші [11, с. 125].

У наступному вірш перекладач робить практично дослівний переклад.

As if some little Arctic flower

Upon the polar hem -

Went wandering down the Latitudes

Until it puzzled came

To continents of summer -

To firmaments of sun -

To strange, bright crowds of flowers -

And birds, of foreign tongue…

Представь, что маленький цветок

Из северных широт

Спустился вниз вдоль долготы

И вот, открывши рот,

Глядит на летний континент,

На солнце без границ,

На пеструю толпу цветов,

На иностранцев-птиц [9,с. 121]

(пер. В.Марковой)

Отже, подібний спосіб перекладу цілком доречний, так як перекладач зумів підібрати найбільш наближені до оригіналу слова, гармонійно і точно передавальні основну ідею вірші без використання способу функціональної заміни у перекладі: Upon the polar hem - «з північних широт», continents of summer - «літній континент», crowds of flowers - «натовп кольорів».

Висновки до першого розділу

Таким чином, віршовані тексти Є.Дікінсона та У. Вітмена давно привертають увагу дослідників, які прагнуть пояснити їх образну самобутність, аналізуючи як мовленнєві одиниці текстів, так і фактори життя та творчості.

Через поки ще недостатню кількість власне лінгвістичних досліджень поезії Е.Дікінсон та У. Вітмена особливе місце займають літературознавчі розвідки творчості авторів (І.О.Кашкін, R.Hagenbьchle, Р.Pettingell, M.Shackford). Загалом такі роботи стосуються аналізу композиційної структури віршів (G.Monteiro, D.Rutledge, M.Shaw), ключової тематики текстів (J.Dean) та основних засобів і прийомів досягнення образності авторського стилю (Д.Д.Інцкірвелі, С.Д.Павличко). Значна частина розвідок виконана у руслі лінгвостилістики (A.Cazẻ, J.Deppman, C.Hallen, J.Shakespear, С.Hogue). Перші дослідження творчості авторів часто були фрагментарними у зв'язку з недоступністю повного зібрання текстів та неточним відтворенням рукописів у розрізнених на той час публікаціях.

Інтерес науковців до вивчення творчості Е.Дікінсон та У. Вітмена пожвавлюється у ХХ столітті.

У вітчизняній літературознавчій школі вивчення поезії Е.Дікінсон та У. Вітмена починається з появою дисертаційних досліджень С.Д.Павличко, яка аналізує творчість Е.Дікінсон , Р.Емерсона й У.Уїтмена,що досліджують творчість У. Вітмена та Г.В.Чеснокової, де порівнюються творчість Е.Дікінсон та Л.Українки.

На початку ХХІ століття найбільш плідні результати наукових досліджень стають можливими завдяки поєднанню досягнень і методик різних наук. Залучення здобутків когнітивної науки та психології до лінгвістичних вчень сприяло глибшому розумінню взаємозв'язку процесів мислення та вербалізації думок. Для дослідження віршованих текстів перспективною вбачається інтеграція напрацювань таких філологічних дисциплін, як лінгвостилістика (О.М.Мороховський, О.П.Воробйова, І.В.Арнольд, І.Р.Гальперін, К.А.Долінін), когнітивна лінгвістика (Дж.Лакофф, М.Тернер, Ж.Фоконьє, С.А.Жаботинська), когнітивна поетика (Р.Цур, П.Стоквелл, М.Фрімен, О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова) та літературознавство (М.М.Бахтін). Такий міждисциплінарний підхід до вивчення специфіки поетичних текстів і поетики Е.Дікінсон та У. Вітмена.