Тема 12. Виробнича і соціальна інфраструктура

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі і значення виробничої і соціальної інфраструктури в діяльності підприємства.

1. Сутність, види і значення інфраструктури.

2. Система технічного обслуговування: ремонтне та інструментальне господарство.

3. Транспортне, енергетичне і складське господарство.

4. Характеристика соціальної діяльності підприємства.

5. Капітальне будівництво, його планування і проектування виробничих об'єктів.

Iнфраструктура (вiд лат. infra — нижче, та structura — побудова, розмiщення) — це сукупність складових частин будь-якого об’єкта, що мають пiдпорядкований (допомiжний) характер i забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цiлому.

Iнфраструктура підприємства - це комплекс цехiв, господарств i служб пiдприємства, якi забезпечують необхiднi умови для функцiонування пiдприємства в цiлому. Розрiзняють виробничу та соцiальну iнфраструктури (рис.12.1).

Рис.12.1. Елементи iнфраструктури пiдприємства

До виробничоi iнфраструктури пiдприємства належать пiдроздiли, якi не беруть безпосередньо участi у створеннi профiльної продукцiї, але своєю дiяльнiстю створюють умови, необхiднi для роботи основних виробничих цехiв. Соцiальна iнфраструктура забезпечує задоволення соцiально-побутових i культурних потреб працiвникiв пiдприємства.

У цiлому успiшне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так i виробничої та соцiальної iнфраструктур пiдприємства.

Необхiдними умовами нормального перебiгу виробничих процесiв на пiдприємствi є: постiйне пiдтримування в робочому стані машин та устаткування, iнших засобiв працi; свосчасне забезпечення робочих мiсць сировиною, матерiалами, iнструментом, енергiєю; виконання транспортних операцiй та iнших пов’язаних з ними робiт. Усе це має здiйснювати ефективно дiюча система технiчного обслуговування виробництва.

Функцiї технiчного обслуговування виробництва:

• ремонт технологiчного, енергетичного, транспортного та iншого устаткування, догляд за ним i налагоджування;

• забезпечення робочих мiсць iнструментом i пристосуваннями як власного виробництва, так i придбаними у спецiалiзованих виробників;

• перемiщення вантажiв, виконання вантажо-розвантажувальних робiт;

• забезпечення пiдроздiлiв пiдприємства електричною й тепловою енергiєю, паром, газом, стиснутим повiтрям тощо;

• своєчасне забезпечення виробничих цехiв (дiльниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допомiжними матерiалами, паливом;

• складування та зберiгання завезених матерiальних ресурсiв, а також напiвфабрикатів окремих складальних одиниць, готових виробiв.

До системи технiчного обслуговування виробництва входять :

1.Ремонтне господарство.

Складається з вiддiлу головного механiка, ремонтно-механiчного цеху, ремонтно-будiвельного цеху, цехових ремонтних баз.

Залежно вiд того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрiзняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) i систему ремонту за результатами технiчної дiагностики.

Суть системи ПЗР полягає в тому, що всi запобiжнi заходи та ремонти здiйснюються вiдповiдно до встановлених заздалегiдь нормативiв.

Визначення обсягiв i видiв ремонтних робiт у системi ремонту за результатами технiчної дiагностики здiйснюється залежно вiд фактичної потреби в них пiсля об’єктивного контролю технiчного стану того іншого виду засобiв працi.

На вiтчизняних пiдприємствах найбiльш поширеною є система ПЗР. Вона передбачає проведення технiчного (мiжремонтного) обслуговування конкретних засобiв працi, їхнiх перiодичних планових ремонтiв i модернiзацiї. У процесi технiчного обслуговування усуваються дрiбнi несправностi засобiв працi, проводяться огляди стану окремих вузлiв та агрегатiв, здiйснюється замiна мастила та регулювання певних механiзмiв.

Плановi ремонти залежно вiд обсягу, складностi й термiну проведення робiт подiляються на поточний ремонт та капiтальний ремонт.

2. Iнструментальне господарство — це сукупнiсть внутрішньовиробничих підрозділів пiдприємства, зайнятих придбанням, проектуванням виготовленням, вiдновленням i ремонтом технологiчноi оснастки, облiком, зберiганням i видачею на робочi мiсця.

Складається з іструментального вiддiлу, iнструментального цеху, централыного iнструментального складу, цехових iнструментально-роздавальних комор.

Безпосереднiй процес управлiння iнструментальним господарством передбачає: визначення потреби в iнструментi; органiзацiю власного виробництва оснастки; придбання необхiдного iнструменту в спецiалiзованих виробникiв (продавцiв); організацiю належної експлуатацїi iнструменту виробничими пiдроздiлами пiдприємства.

Розрахунки рiчної потреби в iнструментi здiйснiюють, виходячи iз запланованих обсягiв виробництва продукцiї, номенклатури потрiбної для цього оснастки i норм витрат iнструменту. Норму витрат iнструменту встановлюють залежно вiд типу виробництва. У масовому виробництвi її розраховують на операцiю, деталь або вирiб. В одиничному та дрiбносерiйному виробництвi норма витрати iнструменту встановлюється в узагальненому виглядi.

3. Транспортне господарство – це комплекс пiдроздiлiв, які займаються вантажно-розвантажувальними роботами та перемiщенням вантажiв.

Складається з транспортно-технологiчного вiдлiлу, транспортного цеху (цехи за видами транспорту - залiзничного, автомобiльного, електрокарного).

Уся сукупнiсть транспортних операцiй на пiдпiриємствi здiйснюється за допомогою трьох взаємозв’язаних видiв транспорту:

• зовнiшнiй транспорт, забезпечує зв’язок пiдприємства з приймальними пунктами транспорту загального користування (залiзничними станцiями, водними та аеропортами), а також зi складами мiсцевих контрагентiв.

• мiжцеховий транспорт використовусться для перевезень вантажiв на територiї пiдприємства (мiж цехами, службами, складами).

• внутрiшньоцеховий транспорт виконує транспортнi операцiї в межах окремого цеху. Вiн, у свою чергу, подiляється на загальноцеховий (перевезення вантажiв мiж цеховими складами, дiльницями, технологiчними лiнiями) i мiжоперацiйний (зв’язок мiж окремими робочими мiсцями).

Планування роботи транспортного господарства полягає в розробцi рiчних (квартальних) i календарних (мiсячних, добових) планiв, а також у оперативному регулюваннi перевезень. У рiчних i квартальних планах розраховуються обсяги перевезень вантажiв, кiлькiсть транспортних засобiв i механiзмiв, обсяги вантажно-розвантажувальних робіт тощо.