50. Оцінка ефективності діяльності фірми власниками.

Об’єктивна оцінка ефективності діяльності фірми має особливе значення для його власників, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки. ВЛАСНИКИ, МАЮТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ ПОСТІЙНИЙ МОНІТОРИНГ ефективності діяльності. Вони прагнуть до максимальної віддачі від вкладеного капіталу та досягнення успішного функціонування бізнесу.

РЕКОМЕНДУЮТЬ ОЦІНЮВАТИ ТАКІ ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ:

- ефективність діяльності підприємства в цілому;

- ефективність участі в капіталі підприємства (ефективність власного капіталу власника підприємства або ефективність інвестицій у статутний капітал фірми його учасників). Подібні розрахунки здійснюються з метою підтвердження для кожного з учасників доцільності його участі в капіталі фірми і належать до класу розрахунків доцільності інвестування.

НА ПЕВНИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ФІРМИ ТАКИЙ МОНІТОРИНГ МАЄ РІЗНІ ЦІЛІ. Якщо після завершення першого року функціонування новоствореної фірми інвестору цікаво, чи не помилився він у своєму інвестиційному рішенні, то оцінка ефективності в подальшому має на меті визначення рівня привабливості фірми (можливо, для сторонніх інвесторів, у разі потреби в залученні додаткового капіталу). На основі оцінки здійснюється пошук резервів зростання ефективності, з'ясовується доцільність перспектив розвитку існуючого бізнесу або необхідність переорієнтації підприємницьких зусиль. Здійснити моніторинг ефективності можна за допомогою показників ефективності діяльності фірми.

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ пов'язана з визначенням відповідного критерію ефективності і формуванням системи показників. Визначення загальної ефективності діяльності фірми вимагає врахування багатьох чинників. Розраховані показники порівнюються з показниками за попередній період, який називають базовим, або із її новим значенням дохідності капіталу на ринку.

ІСНУЄ ПРОБЛЕМА ЧАСОВОГО ІНТЕРВАЛУ при оцінці ефективності. Інколи витрати і результати важко пов'язати в межах одного періоду. При оцінці ефективності необхідно враховувати, що витрати фірми, пов'язані з її діяльністю, можуть бути здійснені у різні періоди часу, а моменти досягнення результатів можуть не збігатися з моментами здійснення витрат. Тому при оцінці ефективності має значення не тільки загальна величина витрат і результатів, а й розподіл їх у часі.

КРІМ ТОГО, НЕ ВСІ ВИТРАТИ МОЖНА ВАРТІСНО ВИЗНАЧИТИ. Наприклад, зусилля менеджменту з налагодження зв'язків, підвищення репутації підприємства тощо не можна визначити кількісно, проте саме вони можуть призвести до зростання результату в майбутніх періодах.

Чіткої, регламентованої системи показників із заданими кількісними значеннями їх параметрів, придатних для оцінки ефективності діяльності фірм різних за видами економічної діяльності, формою власності, розмірами і цілями діяльності, не існує.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ ВЛАСНИКАМИ проявляється через основну мету діяльності фірми – максимізацію чистого доходу: ЧД = ВД – (U + ОП),

де ВД – величина виручки від реалізації продукції, товарів, послуг, робіт;

U - сумарні витрати фірми;

ОП – величина усіх можливих обов’язкових платежів.

50 (1/3)

50 (2/3)

ПРИБУТОК ТИМ БІЛЬШИЙ, ЧИМ менші витрати діяльності і навпаки. В умовах ринкової економіки він на рівні фірми виступає як безпосередня мета, що зумовлена іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Тому основним завданням є максимілізація прибутку, а така максимілізація є водночас провідним, безальтернативним шляхом до підвищення ефективності діяльності фірми.

Мета максимізації доходів власників не завжди збігається з цілями інших груп інтересів, які перетинаються на фірмі (великі власники, дрібні власники, менеджери, працівники, фіск, клієнти, партнери). Також різні власники мають різні преференції щодо окремих складових доходів, які вони можуть одержати: одні прагнуть отримати максимальний прибуток у вигляді дивідендів, інші віддають перевагу реінвестуванню доходів з тим, щоб досягти збільшення вартості корпоративних прав у майбутньому.

ІСНУЄ ДВА ВИДИ ФАКТОРІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПРИБУТОК:

ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ – впливають на розмір прибутку через збільшення обсягу випуску і реалізації продукції, поліпшення якості продукції, підвищення відпускних цін і зниження витрат виробництва і реалізації продукції (рівень господарювання; компетентність керівництва і менеджерів; конкурентоспроможність продукції; рівень організації виробництва і праці; продуктивність праці; стан і ефективність виробничого і фінансового планування);

ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ – не залежать від діяльності фірми, але можуть мати значний вплив на величину прибутку (кон’юнктура ринку; рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси; норми амортизаційних відрахувань; природні умови; державне регулювання цін, тарифів, відсоткових ставок, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій).

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість. Всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності.

ЗРОСТАННЯ ПРИБУТКУ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ, насамперед, через зниження собівартості продукції. На собівартість продукції впливають продуктивність праці, економія матеріалів і сировини, рівень накладних (постійних) витрат. Собівартість залежить також від обсягу реалізованої продукції.

ВЛАСНИКА ФІРМИ ЦІКАВИТЬ НЕ ТІЛЬКИ проблема підвищення ефективності діяльності фірми, а й зростання вартості й капіталізації бізнесу, за якою ціною, у разі потреби, його можна продати.

Відповідь на це питання можна отримати, здійснюючи оцінку підприємства паралельно з розрахунками ефективності його діяльності. Динаміка зростання вартості фірми опосередковано відображає зростання ефективності її функціонування, оскільки зростання вартості фірми може відбуватися за рахунок, у тому числі й реінвестованого прибутку, дії чинників нематеріального характеру, які не піддаються вартісній оцінці у складі витрат періоду. У разі, коли власник підприємства не спрямовує прибуток на виплату дивідендів, а реінвестує його, для опосередкованого визначення ефективності діяльності фірми в довгостроковому періоді можна використати темпи зростання вартості й капіталізації фірми.

ЗАДЛЯ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ОЧІКУВАНЬ ВЛАСНИКІВ щодо забезпечення прибутковості бізнесу доцільно використовувати показники рентабельності власного капіталу та рентабельності продажів, які дають можливість отримати узагальнюючий висновок щодо ефективності господарсько-фінансової діяльності.

50 (3/3)

В БУДЬ-ЯКОМУ РАЗІ ВЛАСНИК ПОВИНЕН ОТРИМАТИ ПРИБУТОК.

Це плата за те, що він організовує виробництво, керує ним, упроваджує інновації, ризикує. Виконуючи свої функції, підприємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції над витратами на виробництво.

У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ДІЯЛЬНІСТЮ ФІРМИ, ЇЇ ВЛАСНИКИ Є ЗАЛИШКОВИМИ ПРЕТЕНДЕНТАМИ НА ДОХІД. Цей дохід вони можуть одержати тільки після того, як задоволені економічні вимоги всіх інших суб'єктів – працівників, постачальників, кредиторів, держави.

У той час як задоволення вимог інших учасників носить відносно гарантований характер (зарплатня персоналу, оплата поставок товарів, відсотки за кредит, податкові відрахування і платежі), економічні вимоги власників через залишковий принцип їх формування можуть залишитися незадоволеними (при збитковій роботі фірми) або задоволеними не повністю (при низькорентабельній її діяльності). Тому власники як кінцеві претенденти на дохід найбільшою мірою порівняно з іншими учасниками зацікавлені в ефективності функціонування фірми і цей стимул полягає в збільшенні їх добробуту, що відбивається в зростанні ринкової вартості фірми.