- •Розділ 1 машинобудівне виробництво та його характеристика §1. Виробничий і технологічний процеси
- •§ 2 Види (типи) виробництва та їхня характеристика
- •Розділ 2 фізико-механічні основи обробки металів різанням
- •§1. Класифікація рухів у металорізальних верстатах. Схеми обробки різанням
- •§ 2. Методи формоутворення поверхонь деталей машин
- •§ 3. Елементи різання й геометрія шару, який зрізається
- •§ 4. Елементи токарного прохідного різця
- •§ 5. Координатні площини для визначення кутів різця
- •§ 6. Кути токарного різця
- •§ 7. Різання як процес послідовного деформування шару металу, який зрізається
- •Рис 2.11. Схема процесу утворення стружки
- •§ 8. Види стружок і їхня усадка
- •§ 9 Сили різання
- •§ 10. Наріст на різальному інструменті
- •§ 11. Явище наклепу при обробці різанням
- •§ 12. Теплові явища, що супроводжують процес різання
- •§ 13. Вплив мастильно-охолоджувальних рідин і газів на процес різання
- •§ 14. Спрацювання та стійкість різального інструменту
- •§ 15. Вібрації при різанні металів
- •Розділ 3 основні відомості про металорізальні верстати
- •§ 1 Класифікація моделей металорізальних верстатів
- •Розділ 4 обробка заготовок на верстатах токарної групи
- •§ 1. Характеристика методу точіння
- •§ 2. Характеристика методу точіння
- •§ 3. Обробка заготовок на токарно-гвинторізних верстатах
- •§ 4 Пристрої для токарних верстатів Класифікація пристроїв
- •Центри, хомутики, повідкові патрони Центри.
- •А) зубчастий, б) зі зворотним зубчастим конусом, в) штирковий, г) рифлений центр Цангові та мембранні патрони
- •Способи закріплення деталей
- •§ 5 Обробка заготовок на токарно-револьверних верстатах
- •§ 6 Обробка заготовок на токарно-карусельних верстатах
- •§ 7 Обробка заготовок на багаторізцевих токарних напівавтоматах
- •§ 8 Обробка заготовок на токарних одношпиндельних автоматах
- •§ 9 Обробка заготовок на токарних багатошпиндельних автоматах і напівавтоматах
§ 2. Методи формоутворення поверхонь деталей машин
Деталь — це елемент, що є складовою частиною машини або її вузла . Просторова форма деталі обмежується геометричними поверхнями. Наскільки б не була складна форма деталі, її завжди можна представити у вигляді окремих геометричних поверхонь, з яких найбільш часто зустрічаються плоскі, лінійчаті, кругові циліндричні й конічні, кульові, торові й гелікоїдні (гвинтові) поверхні (рис. 2.3).
Будь-яку поверхню розглядають як сукупність послідовних положень (слідів) однієї виробляючої лінії, яка називається утворюючою (1), що рухається по іншій виробляючій лінії, яка називається напрямною (2, 2' і 2").
Для отримання плоскої поверхні (рис. 2.3, а) необхідно утворюючу пряму лінію 1 переміщати по напрямній прямій 2. Для утворення циліндричної поверхні (рис. 2.3, в) треба утворюючу пряму лінію 1 переміщати по напрямній лінії — окружності 2 і т.д.
Плоскі, лінійчаті й циліндричні поверхні є оборотними, так як для їхнього відтворення утворюючі й напрямні лінії можна міняти ролями. Крім оборотних поверхонь, є необоротні, наприклад гелікоїдна, торова, кульова й конічна поверхні. Конічну поверхню (рис. 2.3, г) одержують при переміщенні одного кінця прямої твірної лінії 1 по напрямній лінії 2 — окружності основи конуса, а другий кінець утворюючої прямої лінії 1 повинен бути нерухомим.
Рис. 2.3. Види поверхонь:
а — плоска; б — лінійчата; в — циліндрична; г — конічна;
д — кульова, е — торова; ж — гелікоїдна
У реальних умовах утворення поверхонь деталей на металорізальних верстатах утворюючі й напрямні лінії в більшості випадків є уявними. При обробці вони відтворюються комбінацією погоджених між собою рухів заготовки та інструменту. Рухи різання і є формотворчими рухами, так як вони відтворюють у часі утворюючі й напрямні лінії. Формотворчих рухів може бути один або кілька.
Існуючі методи формоутворення поверхонь розглянемо на конкретних прикладах обробки різанням.
Утворення поверхонь за методом копіювання полягає в тому, що форма ріжучого леза інструмента є твірною лінією 1, що збігається за формою з твірною лінією поверхні (рис. 2.4, а) або яка має форму, зворотну їй (рис. 2.4, б). Напрямна лінія 2 відтворюється обертанням заготовки (рис. 2.4, а) або поступальним рухом інструмента (рис. 2.4, б), які і є формотворчими. Другий рух, який спрямований перпендикулярно оброблюваній поверхні, необхідно для отримання певного розміру поверхні. Цей метод використовують при обробці фасонних поверхонь на металорізальних верстатах.
Утворення поверхонь за методом слідів полягає в тому, що твірна лінія 1 є траєкторією руху точки (вершини) ріжучого леза інструмента, а напрямна лінія 2 — траєкторією руху точок заготовки (рис. 2.4, в). У цьому випадку обидва рухи різання (і)є формотворчими. Цей метод формоутворення поверхонь розповсюджений найбільш широко.
Утворення поверхонь за методом дотику полягає в тому, що напрямною лінією 2 є дотична до ряду геометричних допоміжних ліній, що є траєкторіями руху точок різального інструменту. Твірною лінією 1 є ріжуче лезо інструмента (рис. 2.4, г), а формотворчим рухом – подача .
Утворення поверхонь за методом обкатування (огинання) полягає в тому, що твірна лінія 1 (рис. 2.4, д) є кривою ряду, що огинає послідовні положення ріжучого леза інструмента в результаті двох погоджених відносних рухів заготовки та інструмента (і ). Напрямна лінія 2 утворюється поступальним рухом інструмента.
Рис. 2.4. Схеми методів формоутворення поверхонь
На металорізальних верстатах залежно від виду оброблюваної поверхні використовують різні методи їхнього формоутворення.