- •1. Предмет і метод загальної теорії д і п
- •35. Поняття та сутність права
- •3. Поняття та стадії застосування п
- •6. Об'єктивне і суб'єктивне право.
- •12. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •11. Реалізація норм п: поняття і форми
- •4. Організація публічної влади у первісному суспільстві.
- •5. Ознаки права.
- •7. Застосування п за ананлогією
- •90. Правова держава: сучасне розуміння та правові ознаки.
- •13 Передумови виникнення права.
- •16. Соціальна цінність права.
- •21. Прості і складні юридичні факти.
- •5. Поняття та основні ознаки держави (сутність).
- •37. Функції права.
- •24.Правопорушення: поняття, ознаки, види.
- •25.Поняття державного суверенітету
- •26.Співвідношення держави і права.
- •20. Склад правопорушення.
- •28 Основні шляхи формування правових норм
- •29.Підстави юридичної відповідальності.
- •31 Принципи права.
- •32.Види юридичної відповідальності.
- •33 Поняття та основні ознаки держави (сутність).
- •34 Правові презумпції та аксіоми
- •35.Акти застосування права: поняття, види.
- •36 Поняття та класифікація функцій держави.
- •37.Правова система: поняття, основні види правових систем сучасності.
- •38.Тлумачення правових норм: поняття та мета.
- •39. Функції сучасної української держави.
- •40.Система права: поняття і структура.
- •41. Офіційне і неофіційне тлумачення правових норм.
- •42. Форми здійснення функцій держави: поняття, види.
- •43. Система законодавства: поняття і структура.
- •44. Тлумачення норм за обсягом.
- •46. Норма права: поняття і структура.
- •47. Способи тлумачення норм права.
- •9. Політична система суспільства.
- •49. Види правових норм.
- •50. Поняття і зміст законності.
- •61. Механізм, основні елементи та стадії правового регулювання
- •78 Механізм держави: визначення, складові елементи.
- •81. Поняття і стр-ра держ апарату та його співвідношення з механізмом д-ви
- •82. Правовий прецендент як джерело права.
- •83. Види правосвідомості
- •84. Вимоги до держ-го апарату та основні засади його діял-ті.
- •85. Норматимвно-правовий акт – основне джерело п в у
- •86. Правове виховання: поняття, система
- •87. Орган держави: поняття та види.
- •88. Дія нормативних актів у часі.
- •89. Поняття та осн ел-ти правової культури
37. Функції права.
Функції права — це основні напрямки його впливу на сус-ні відносини, в яких відображується соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціального нормативного регулювання. Конкретні функції права поділяються на дві групи: спеціально-юридичні та загальносоціальні.Соціальні функції права — це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функції і т. ін.
Спеціально-юридичні функції права — це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини.. До спеціально-юридичних функцій права відносяться: 1.регулятивна функція, яка полягає у врегулюванні суспільних відносин шляхом закріплення юридичних прав і обов’язків їх учасників. Регулятивна функція як об’єкт свого впливу має нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, які право підпорядковує шляхом:( а) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканність (статична функція); б) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція). Прикладом здійснення цієї функції права може бути закріплення в його нормах порядку прийому і звільнення з роботи, прав і обов’язків подружжя у сімейних відносинах тощо;2.охоронна функція, яка спрямована на створення юридичних засо6ів охорони встановлених у праві зразків позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб’єктів. Прикладом реалізації охоронної функції права є встановлення конкретних видів юридичної відповідальності за скоєння правопорушень. Групу загальносоціальних ф-цій права складають: (інформативна функція, яка полягає у тому, що право містить у своїх нормах інформацію про волю держави щодо врегулювання тих чи інших суспільних відносин;
виховна функція, сутність якої полягає у тому, що право, врегульовуючи сус-ні відносини шляхом закріплення у своїх нормах зразків 6ажаної і недопустимої поведінки. відповідно впливає на свідомість і поведінку суб’єктів. тим самим сприяючи запобіганню прав-нь; прогностична ф-ція випливає з того, що, знаючи вимоги правових приписів, суб’єкти мають змогу перед6ачати (прогнозувати) поведінку учасників певних відносин, врегульованих конкретними нормами права. гуманістична - право охороняє і захищає права людства, народу, людини; організаторсько-управлінська - право суб’єктів права на розв’язання певних соціальних проблем; оціночно-орієнтаційна - поведінка людей оцінюється з позицій законів держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; ідеологічно-виховна - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; гносеологічна (пізнавальна) - право само виступає джерелом знань та інших ф-ції.
24.Правопорушення: поняття, ознаки, види.
Кожне прав-ня — конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких передусім належать: суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;протиправність діяння; винність особи, що скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта прав-ня; покарання і стягнення.Отож, прав-ня — це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищезазначених ознак.
Види правопорушень — класифікаційні групи прав-нь за різними підставами. Залежно від ступеня сус-ної небезпечності розрізняють злочини і проступки. Злочин — вид прав-ня, що передбачається крим з-ом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.Проступки класифікуються як адміністративні, дисциплінарні, цив-правові.
Адміністративні проступки — такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.
Дисциплінарні проступки — такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.
Цивільно-правові проступки — шкідливі, протиправні, винні порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих з ними майнових і особистих відносин, передбачених нормами сімейного, земельного, колгоспного права.
Причини правопорушень — комплекс явищ об'єктивного й суб'єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну поведінку суб'єктів права.