Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

1. Назвіть осіб, щодо яких не здійснюється особливий порядок кримінального провадження:

1. Президент України;

2. народний депутат України;

3. народний засідатель;

4. адвокат.

2. Хто здійснює письмове повідомлення про підозру Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

1. Генеральний прокурор;

2. заступник Генерального прокурора України;

3. прокурор Автономної Республіки Крим;

4. прокурор міста Києва.

3. Хто здійснює письмове повідомлення про підозру Генеральному прокурору України:

1. Генеральний прокурор;

2. заступник Генерального прокурора України;

3. прокурор Автономної Республіки Крим;

4. прокурор міста Києва.

4. Яким особам повідомлення про підозру здійснюється виключно Генеральним прокурором України:

1. депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. секретарю Рахункової Палати.

3. судді Конституційного Суду України.

4. адвокату.

5. Обрання стосовно судді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди:

1. голови суду;

2. З’їзду суддів України;

3. територіального управління Державної судової адміністрації України;

4. Верховної Ради України.

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

1. Кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи здійснюється:

1. будь-яким слідчим органу прокуратури;

2. будь-яким слідчим органу внутрішніх справ;

3. лише слідчим, який має досвід роботи на займаній посаді не менше п’яти років;

4. слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення таких повноважень.

2. Відповідно до КПК України неповнолітніми вважаються особи, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до:

1. 14 років;

2. 16 років;

3. 18 років;

4. 21 року.

3. У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх крім загальних обставин, що підлягають доказуванню, також встановлюються:

1. ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

2. умови життя та виховання неповнолітнього;

3. наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення;

4. все вище зазначене.

4. Яка експертиза призначається у разі необхідності вирішення питання про наявність у неповнолітнього обвинуваченого психічного захворювання та його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації:

1. судово-психологічна;

2. судово-психіатрична:

3. комплексна психолого-психіатрична;

4. судово-медична.

5. Поняття «умови життя та виховання неповнолітнього» не охоплює:

1. ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;

2. склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

3. обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

4. зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

6. За загальним правилом неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом:

1. через батьків або інших законних представників;

2. через службу у справах дітей;

3. через психолога;

4. безпосередньо.

7. Виключно за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину до неповнолітнього може застосовуватися такий запобіжний захід:

1. особисте зобов’язання;

2. домашній арешт;

3. застава;

4. тримання під вартою.

8. Крім запобіжних заходів до неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого не може застосовуватися:

1. передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників;

2. грошове стягнення;

3. затримання;

4. передання їх під нагляд адміністрації дитячої установи.

9. Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє:

1. підприємство, установу чи організацію, в яких навчався чи працював неповнолітній;

2. службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей;

3. батьків або інших законних представників та міліцію;

4. законного представника, педагога чи психолога.

10. Умовами складання прокурором клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру є:

1. вчинення ним вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості;

2. висновок прокурора про можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання;

3. згода неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника;

4. усе вище перелічене.

1. Яке із нижченаведених положень не відповідає вимогам КПК України:

1. під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього;

2. досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх;

3. участь захисника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх є обов’язковою;

4. особу може бути поміщено до приймальника-розподільника для дітей на строк до 10 днів на підставі ухвали слідчого судді.

2. Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється в судовому засіданні за участю:

1. законного представника, психолога та представників служби у справах дітей, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання;

2. прокурора, законного представника, представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання;

3. прокурора, захисника, педагога, представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, та лікаря – у разі необхідності;

4. прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання.

3. Які питання з’ясовує суд під час постановлення ухвали у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру:

1. чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2. чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3. чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме;

4. всі наведені відповіді правильні.

4. Застосовуючи до неповнолітнього примусовий захід у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу, суд покладає обов’язок доставити туди неповнолітнього на:

1. службу у справах дітей;

2. кримінально-виконавчу інспекцію Державної пенітенціарної служби України;

3. орган досудового розслідування;

4. кримінальну міліцію у справах дітей.

5. Ухвалою якого суду неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру:

1. суду апеляційної інстанції;

2. суду, який застосував примусовий захід;

3. суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа;

4. суду за місцем проживання неповнолітнього.