Зміст лекції вступ

Ми вже знаємо, що бій – основна форма тактичних дій військ. Він являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

 Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.

Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вести бій з повним напруженням моральних і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик та офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир зобов'язаний вселяти цю рішучість всім підлеглим.

Вірність Військовій присязі, психологічна стійкість, військова дисципліна і бойова згуртованість воїнів – найважливіші умови досягнення успіху в бою.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

На сьогоднішній лекції (слайд 1) ми почнемо вивчати організацію наступу механізованого взводу та тактики його дій в різних умовах бойової обстановки. Лекція вміщує загальні підходи до цих питань і носить оглядовий характер. Але матеріал лекції буде широко застосовуватися при вивченні конкретних питань тактики взводу і тому має важливе значення у вашої тактичній підготовці.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об'єктами місцевості). Найбільш типовим для підрозділів на початку війни буде перехід в наступ із положення оборони.

Взвод в наступі знищує противника вогнем своєї зброї і швидко використовує результати вогню артилерії та ударів авіації для виконання поставленого бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі.

Взвод, маючи сучасне озброєння, здатний (слайд 2):

• надійно уражати:

• живу силу;

• танки;

• бойові машини піхоти;

• бронетранспортери;

• протитанкові та інші вогневі засоби;

• вести боротьбу з низько літаючими літаками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника;

• стрімко наступати;

• діяти в розвідці, охороні та виконувати інші завдання.

Слід згадати, що механізований (танковий) взвод (слайд 3) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти. В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостійно. Механізований взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті.

Залежно від завдання, яке виконується, характеру місцевості та інших умов обстановки механізований взвод може діяти в пішому порядку (взимку – на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) та десантом на танках.

Механізованому взводу можуть додаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, – механізований підрозділ.

Ви знаєте також, що під час виконання бойових завдань (слайд 4) механізований взвод залежно від обстановки може діяти у похідному, передбойовому та бойовому порядках, а танковий взвод – у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу – колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок – шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок (слайд 5) – шикування взводу для ведення бою. У наступі він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати:

• повне використання бойових можливостей підрозділів;

• надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку;

• швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості;

• можливість маневру в ході бою;

• найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;

• підтримування безперервної взаємодії;

• зручність управління підрозділами.

Як і в обороні (слайд 6) успішне виконання бойового завдання взводу в наступі досягається:

• бойовою готовністю;

• своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем;

• рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій;

• вживанням заходів щодо обману противника;

• умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру;

• постійною і чіткою взаємодією;

• умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості;

• бойовим забезпеченням та твердим управлінням підрозділами.

3. Бойове застосування взводу в наступі

   1. Мета, сутність та способи ведення наступу (слайд 7)

1. Мета наступу

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

2. Сутність наступу

Наступ полягає:

• в ураженні противника всіма засобами, які є;

• рішучій атаці противника;

• стрімкому просуванні підрозділів в глибину бойового порядку оборони противника;

• знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки противника;

• захопленні намічених районів (рубежів) місцевості.

Особовий склад взводу, використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ:

• з повним напруженням сил;

• безперервно вдень і вночі;

• в будь-яку погоду;

• в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника, який обороняється.

3. Способи ведення наступу

Наступ взводу на противника, який обороняється, може здійснюватися:

• з положення безпосереднього зіткнення з ним;

• з ходу.

4. Місце взводу у бойовому порядку роти і батальйону

Механізований (танковий) взвод може наступати (слайд 8):

• у складі роти;

• самостійно, якщо призначений:

• в резерв батальйону;

• в штурмову групу;

• в бойовий розвідувальний дозор.

Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300 м.

5. Бойове завдання взводу в наступі

Механізованому (танковому) взводу в наступі вказуються (слайд 9, рис. 1.1):

• об'єкт атаки;

• напрямок продовження наступу.

Під час постановки бойового завдання по радіо взводу може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки механізованого (танкового) взводу, як правило, призначаються:

• противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту;

• окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.

6. Бойовий порядок механізованого взводу

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку (слайд 10, рис. 1.2), складається із:

• цепу;

• бойових машин піхоти (бронетранспортерів);

• засобів посилення.

Бойовий порядок механізованого відділення, який наступає в пішому порядку (рис. 1.3), складається із цепу з інтервалом між солдатами 6...8 м (8...12 кроків) і бойової машини піхоти (бронетранспортера).

Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в цепу можуть висуватись трохи вперед або в бік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти (бронетранспортер) діє за цепом відділення, на його фланзі або безпосередньо в цепу.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) (слайд 11, рис. 1.4), і танкового взводу (рис. 1.5) складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

2. Ведення наступу

Перед атакою механізованих та танкових підрозділів (слайд 12) проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу – вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині.

Танковий взвод, механізований взвод на бойових машинах піхоти та протитанковий взвод у повному складі або окремими машинами (комплексами) можуть виділятися для знищення вогневих засобів противника, які спостерігаються, стрільбою прямою наводкою в ході вогневої підготовки атаки.

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

1. Під час атаки в пішому порядку (слайд 13):

• особовий склад механізованого взводу діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї;

• бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просуваються за своїми відділеннями на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особового складу, який атакує, а бойові машини піхоти із стабілізованим озброєнням – безпосередньо в цепу своїх відділень;

• після спішування особового складу механізованого взводу в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються навідники-оператори (кулеметники бронетранспортерів), механіки-водії (водії) та заступник командира взводу, які вогнем озброєння бойових машин підтримують бій своїх підрозділів.

2. Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) механізований взвод діє в бойовій лінії за танками на віддаленні 100...200 м.

Механізований взвод на автомобілях атакує противника, як правило, в пішому порядку. При бездоріжжі, наявності глибокого снігового покриття та в деяких інших випадках, особовий склад механізованих підрозділів може атакувати противника на окремих ділянках десантом на танках.

1. Наступ з положення безпосереднього зіткнення в противником

0. Наступ на противника з положення безпосереднього зіткнення з ним (слайд 14) взвод починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку.

Вихідне положення може займатися взводом:

• в ході перегрупування із положення оборони;

• одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

1. В ході перегрупування (зміни) взвод розташовується:

Механізований взвод розташовується на вихідній позиції роти:

• особовий склад – у першій траншеї;

• бойові машини піхоти (бронетранспортери):

• займають вогневі позиції поряд зі своїми відділеннями або позаду них на віддаленні до 50 м;

• у випадку неможливості потайного заняття вогневих позицій зі своїм взводом біля переднього краю – разом з машинами інших взводів роти можуть розташовуватися спільно із взаємодіючим танковим підрозділом на його вихідній або вичікувальній позиції.

Танковий взвод розташовується в раніше зайнятому для оборони опорному пункті або у складі роти знаходиться на вихідній (вичікувальній) позиції.

2. Дії взводу під час проведення вогневої підготовки атаки

Наступ з положення безпосереднього зіткнення в противником (слайд 15) взвод починає після проведення вогневої підготовки атаки, під час якої він вогнем своєї зброї знищує виявлені вогневі засоби, а також живу силу противника. Командир взводу управляє вогнем підлеглих, веде спостереження за цілями, які підлягають знищенню в ході вогневої підготовки атаки на напрямку наступу взводу, і про результати спостереження доповідає командиру роти.

3. Висування бойових машин взводу на рубіж переходу в атаку

В установлений час (слайд 16) за командою (сигналом) старшого командира танковий взвод, який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до рубежу переходу в атаку.

За танками починають рух і розташовані з ними бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих взводів.

З підходом до рубежу переходу в атаку танковий взвод розгортається в бойову лінію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух, знищуючи противника з ходу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) виходять до своїх відділень.

4. Початок атаки

Під час атаки в пішому порядку (слайд 17) з підходом танків до вихідного положення для наступу командир механізованого взводу командує: «Приготуватися до атаки», – і потім: «Позначити проходи для танків».

Після проходження танками вихідного положення командир механізованого взводу подає команду: «Взвод, в атаку – ВПЕРЕД», за якою особовий склад вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танками атакує противника, рухаючись в напрямку проходів у загородженнях. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), рухаючись за своїми відділеннями (бойові машини піхоти із стабілізованим озброєнням – безпосередньо в цепу взводу), вогнем підтримують атаку танків і особового складу.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) (слайд 18) посадка в них особового складу механізованого взводу здійснюється під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступу.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) за командою (сигналом) командира взводу потай підходять до своїх відділень, використовуючи складки місцевості і роблять зупинку.

Особовий склад за командами командира: «Взвод – до машини», «На місця» швидко робить посадку в машини і приготовляється до ведення бою з ходу, а з переходом в атаку відкриває вогонь.

З переходом підрозділів в атаку командир взводу уточнюють положення противника, а при необхідності – бойові завдання відділенням (танкам) і порядок подолання загороджень.

5. Подолання загороджень

Подолання загороджень перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і стрілецької зброї.

Танки і бойові машини піхоти, які оснащені мінними тралами (слайд 19), долають мінне поле противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що не мають тралів, і бронетранспортери – встановленим порядком по проробленому проходу.

Особовий склад механізованого взводу, який атакує противника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проходу.

З підходом особового складу до загороджень за командою командира «Взвод, в напрямку такого-то предмета, в колону по два (по три), напрямне – перше відділення, в прохід, бігом – РУШ» або «Взвод, за мною, в колону по два (по три), в прохід, бігом – РУШ» відділення у встановленому порядку на ходу займають місця в колоні взводу.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цей час вогнем з коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особовому складу долати загородження. Вони долають загородження за колоною взводу.

Якщо взвод оснащений бойовими машинами піхоти зі стабілізованим озброєнням, то вони можуть долати загородження в колоні безпосередньо за танком. Особовий склад взводу в цьому випадку долає загородження слідом за бойовими машинами піхоти.

Мінне поле, раптово встановлене засобами дистанційного мінування на напрямку висування (атаки) взводу, долається по проходу, як правило, у взводній колоні.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки без тралів, які знаходилися в бойовій лінії і які опинилися на замінованій місцевості, рухаються до проробленого проходу по виходах, які розміновуються особовим складом відділення (екіпажами танків) з використанням табельних возимих комплектів розмінування та іншими способами.

6. Атака переднього краю оборони противника

Після подолання загороджень (слайд 20) танковий взвод стрімко атакує противника, знищуючи вогнем з ходу в першу чергу його протитанкові засоби.

• Механізований взвод, який атакує в пішому порядку, подолавши загородження, за командою командира: «Взвод, в напрямку такого-то предмета – до бою, ВПЕРЕД» або «Взвод, за мною – до бою, ВПЕРЕД» бігом у встановленому порядку розгортається в цеп, відкриває вогонь зі своєї зброї і стрімко атакує противника. Наблизившись до траншеї противника на 25...40 м, за командою командира: «Взвод, гранатами – ВОГОНЬ» особовий склад закидає противника гранатами і в точно встановлений час («Ч») з криком «ура» слідом за танками вривається на передній край оборони, знищує противника вогнем впритул і безупинно продовжує атаку в указаному напрямку.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), подолавши загородження по проходах, доганяють свої підрозділи, вогнем своєї зброї підтримують їх атаку, діючи за цепом своїх підрозділів.

Бойові машини піхоти зі стабілізованим озброєнням, вийшовши слідом за танком із проходу, розгортаються в бойову лінію і вогнем прикривають рух по проходу та розгортання в цеп особового складу взводу.

Додані взводу вогнеметники, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудженнях.

Командир механізованого взводу (слайд 21) під час дій особового складу в пішому порядку спішується і просувається за цепом взводу на віддалені до 50 м в такому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу та управляти ним.

Управління вогнем та рухом бойових машин піхоти (бронетранспортерів) командир взводу здійснює через свого заступника.

• Механізований взвод під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), подолавши мінне поле, слідом за танками у точно встановлений час («Ч») стрімко вривається на передній край оборони противника, знищує його вогневі засоби, в першу чергу протитанкові, і, використовуючи результати вогневого ураження, швидко і безупинно наступає в глибину.

У тому випадку, коли перед механізованим взводом танки не діють (слайд 22), взвод атакує противника слідом за розривами снарядів своєї артилерії.

Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає:

• для танка – 200 м;

• для бойової машини піхоти (бронетранспортера) – 300 м;

• для особового складу, який атакує противника в пішому порядку, – 400 м.

7. Бій в глибині оборони противника

Бій в глибині оборони противника (слайд 23) характеризується нерівномірністю просування підрозділів та розвивається у складній та швидкозмінній обстановці. Успішне просування хоча б одного відділення (танка) або сусідів командир взводу негайно використовує для розвитку успіху.

При відставанні сусідів взвод, не припиняючи атаки, частиною вогневих засобів подавляє цілі, які заважають просуванню сусідів. Найкраща допомога сусідам – просування взводу вперед.

Опорний пункт, в якому противник чинить опір, взвод обходить та атакує його у фланг або в тил (рис. 1.6). Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки в бойових порядках та відкриті фланги противника, з метою маскування можуть застосовуватися аерозолі (дими).

При неможливості обійти опорний пункт противника командир взводу:

• зосереджує вогонь взводу, доданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню;

• висуває відділення (танки) на вигідний для переходу в атаку рубіж;

• одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях.

Взвод, використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту завершує його знищення та продовжує рух вперед.

По мірі послаблення опору противника (слайд 24) механізований взвод, що наступає в пішому порядку, за командою (сигналом) старшого командира робить посадку в машини або десантом на танки.

Для цього бойові машини піхоти (бронетранспортери) за командою командира взводу доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку (танки, виділені для дій з десантом, роблять зупинку).

Особовий склад за командою командирів відділень «До машини» бігом рухається до своїх бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), ставить зброю на запобіжник, потім за командою «На місця» швидко робить посадку та приготовляється для ведення вогню з ходу.

Навідники-оператори бойових машин піхоти (навідники кулеметів бронетранспортерів, навідники гармат танків) під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі.

Діючи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах, десантом на танках), взвод продовжує виконувати завдання.

Командир механізованого взводу, який діє десантом на танках, зобов'язаний розподілити відділення та додані вогневі засоби по танках, вказати підлеглим командирам завдання, уточнити сигнали на посадку, спішування та способи цілевказання.

Діючи десантом на танках, взвод своїм вогнем знищує протитанкові засоби ближньої дії.

Для знищення противника, який перешкоджає просуванню танків, а також для надання їм допомоги в подоланні загороджень і перешкод особовий склад може спішуватися. При першій можливості взвод знову робить посадку десантом на танки і продовжує рух вперед.

На важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод під час наступу в пішому порядку випереджає танки та наступає під прикриттям їхнього вогню та вогню бойових машин піхоти (бронетранспортерів). По мірі подолання цих ділянок танки знову виходять вперед, а взвод продовжує наступати за ними.

Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу, системи високоточної зброї, взвод, уміло використовую чи приховані підступи, стрімко виходить до них, рішучою атакою знищує живу силу противника і виводить з ладу установки (гармати, міномети).

Загородження, перешкоди, які зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить або долає по проробленому проходу.

Зони зараження взвод, як правило, долає на бойових машинах (бронетранспортерах, автомобілях) з використанням засобів індивідуального захисту або обходить їх по напрямку, вказаному командиром роти.

8. Противника, який контратакує, (слайд 25) взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою з ходу або за вказівкою командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу (рис. 1.7), при цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) займають вогневі позиції за найближчими укриттями, а особовий склад механізованого взводу спішується та займає вигідні позиції, як правило, попереду них. Потім взвод атакою завершує знищення противника.

Взвод, який не зазнав контратаки, прискорює своє просування з метою виходу у фланг та в тил противнику, що контратакує.

9. Виявивши відхід противника (слайд 26), командир взводу негайно організовує переслідування та доповідає про це командиру роти.

Під час переслідування взвод:

• уміло використовуючи складки місцевості та інші маскуючи властивості, виходить на шляхи відходу противника;

• сковує його дії;

• рішучою атакою наносить йому ураження;

• якщо неможливо вийти на шляхи відходу противника:

• рішучими діями вклинюється в бойові порядки підрозділів прикриття;

• у взаємодії із сусідами знищує їх та проривається до основних сил противника, який відходить.

Механізований взвод переслідує противника, як правило, на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках.

10. Під час закріплення захопленого рубежу (об'єкта) (слайд 27) командир взводу діє так саме, як при організації оборони.

У взводі в короткі терміни організовується система вогню та виконуються інші заходи щодо підготовки до відбиття контратаки противника.

Особлива увага приділяється організації протитанкової оборони.

11. Механізований (танковий) взвод, який складає резерв батальйону (слайд 28), використовуючи маскуючи властивості місцевості, пересувається за ротами першого ешелону, на віддаленні 1,5 – 2 км в готовності до розвитку наступу, знищення противника, який залишився в тилу підрозділів, що наступають, або до виконання інших завдань.

Одержавши завдання, командир механізованого (танкового) взводу на ходу ставить завдання відділенням (танкам). При цьому він вказує на місцевості:

• положення противника і місця розташування його вогневих засобів;

• рубіж вводу в бій;

• об'єкт атаки;

• напрямок продовження наступу.

Взвод під час підходу до вказаного рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

2. Наступ з ходу

1. Висування до рубежу переходу в атаку

Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод (рис. 1.8, слайд 29) в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти.

Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження:

• самостійно з максимально допустимою швидкістю виходять на свої напрямки;

• з

  Рис 11. Райони, пункти та рубежі, що призначаються підрозділу у наступі з ходу

  підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти:

• розгортаються у бойовий порядок;

• знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника.

При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи противнику можливості відсікти себе від танків.

2. Порядок спішування

Під час атаки в пішому порядку (слайд 30) командир механізованого взводу з підходом до встановленого рубежу спішування подає, а командири відділень дублюють команду «Взвод (відділення), приготуватися до спішування». За цією командою:

• бойові машини піхоти (бронетранспортери) доганяють танки;

• особовий склад:

• ставить зброю на запобіжник;

• виймає її із бійниць;

• підготовляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу «Взвод – до машин»:

• механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків, зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які є, роблять коротку зупинку;

• відділення:

• за командою своїх командирів «До машини» швидко спішуються;

• за командою «Відділення, на такий-то предмет – до бою, ВПЕРЕД», розгортаються в цеп;

• ведучи інтенсивний вогонь на ходу, прискореним кроком або бігом продовжують рух до переднього краю.

3. Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині (слайд 31) взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним.

2. Наступ взводу з форсуванням водяних перешкод

Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу (слайд 32).

Командир взводу під час висування до водної перешкоди вказує відділенням (танкам):

• місце переправи;

• порядок ведення вогню під час форсування;

• завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин піхоти (бронетранспортерів) до форсування проводиться під час підходу до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність зачинення люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність та щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який знаходиться в машинах, одягає рятувальні жилети.

Підготовка танків для переправи під водою проводиться у вихідному районі для форсування та завершується в районі герметизації.

0. Механізований взвод з виходом до водної перешкоди при підтримці вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсує її на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), переправно-десантних засобах або по захопленій переправі.

Противника, який чинить опір, взвод знищує вогнем всіх засобів на плаву.

З виходом на протилежний берег він безупинно розвиває наступ у вказаному напрямку.

0. Танковий взвод долає водну перешкоду по мосту, вбрід або на поромах. У складі роти він може переправлятися під водою.

З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, не затримуючись, спільно з іншими підрозділами знищує противника, який обороняється, і розвиває наступ в глибину.

2. Наступ взводу вночі

Підготовка до наступу вночі (слайд 33) проводиться в світлий час доби.

Командир взводу, організовуючи наступ вночі, крім звичайних питань визначає:

• видні в темний час доби орієнтири;

• азимут напрямку наступу взводу і напрямне відділення (танк);

• порядок позначення:

• відділень (танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів);

• проходу в загородженнях;

• порядок освітлення місцевості;

• порядок використання приладів нічного бачення;

• порядок підготовки зброї взводу для стрільби вночі;

• сигнали пізнавання;

• організовує забезпечення відділень (танків) освітлювальними та сигнальними засобами, трасуючими снарядами та кулями.

У ході наступу вночі особливу увагу приділяють:

• веденню розвідки;

• дотримуванню напрямку;

• своєчасному позначенню свого положення.

При загрозі застосування противником ядерної зброї для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості техніки, особовий склад веде бій в спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні прилади, прилади нічного бачення та шибки кабін підготовляються для послаблення діяння світлового імпульсу.

Механізований взвод вночі наступає, як правило, в пішому порядку. При цьому танки та бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють в цепу механізованих підрозділів.

Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати свої бойові порядки.

У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника.

2. Наступ взводу в особливих умовах

   1. Наступ у місці (населеному пункті)

У місті (населеному пункті) (слайд 34) взвод наступає, як правило, вздовж вулиць по одній або обох її сторонах. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, які розташовані на протилежній стороні вулиці.

Механізований взвод (відділення) та додані йому гранатомети і вогнемети знищують противника вогнем та гранатами в першу чергу у підвалах та нижніх поверхах будинків.

Танки, як правило, діють в цепу механізованого взводу або за цепом і знищують своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків та інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу механізованих підрозділів.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) діють за танками стрибками від укриття до укриття і вогнем своєї зброї знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу і танків.

Перед атакою бойові машини піхоти, танки, гармати і протитанкові керовані ракетні комплекси вогнем прямою наводкою знищують противника в будинку, який атакують, та сусідніх. Одночасно особовий склад механізованого взводу (відділення) і додані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях та амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (спорудження), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об'єкта.

По мірі наближення механізованого взводу (відділення) до об'єкта, який атакують, вогонь танків, гармат та інших вогневих засобів переноситься по верхніх поверхах та горищах. Діючи сміливо та відважно, відділення під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) вриваються в будинок і, переходячи знизу вверх з поверху на поверх по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем впритул із автоматів, кулеметів та гранатами. Противник, який веде вогонь з вікон та з дахів будинків, знищується снайперами та спеціально призначеними кулеметниками і стрільцями. Додані взводу сапери в цей час пророблюють проходи в стінах та міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок.

Захопивши будинок та очистивши його від противника, взвод (відділення) атакує наступний об'єкт.

Для захоплення підготовлених до оборони особливо міцних будинків та споруджень (слайд 35) механізований взвод, а іноді і відділення можуть діяти у складі штурмової групи.

До складу штурмової групи крім механізованого підрозділу можуть включатися:

• танки;

• гармати, переважно самохідні;

• міномети;

• протитанкові керовані ракетні комплекси;

• гранатомети;

• вогнемети;

• інші вогневі засоби;

• підрозділи інженерних військ з підривними зарядами.

Штурмовій групі видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних та протитанкових гранат, аерозольних (димових), запалювальних та сигнальних засобів, а також пристроїв для штурму будинків та подолання перешкод.

Міцно укріплені будинки блокуються, а потім висаджуються у повітря.

2. Наступ у горах

Механізований взвод у горах (слайд 36) на важкодоступних ділянках місцевості може діяти самостійно, у відриві від роти. Механізований взвод, як правило, діє в пішому порядку.

Танковий взвод наступає, як правило, на танкодоступній місцевості. Він може додаватися механізованій роті і атакувати противника в цепу або за цепом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки взвод долає після захоплення їх механізованими підрозділами, дії яких він підтримує вогнем.

У ході наступу посилюється спостереження, особливу увагу звертають на своєчасне придушення вогневих засобів противника, який веде фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів та снайперської гвинтівки.

Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби та жива сила подавлюються одночасно на всіх ярусах.

Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу (відділення) веде вогонь по противнику на наступних ярусах і по його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки переміщаються по доступній для них місцевості і підтримують взвод вогнем.

Командир взводу під час організації наступу в горах крім звичайних питань повинен:

• ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, які ведуть фланговий вогонь;

• вести спостереження і бути готовим для знищення засад противника;

• вибрати приховані підступи для наступу і напрямок для маневру відділень (танків);

• визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника;

• встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, осипів, наявність та характер природних перешкод та порядок їх подолання.

3. Наступ у лісі

У лісі (слайд 37) взвод наступає, як правило, вздовж дороги, просіки або за вказаним азимутом.

Командир взводу під час організації наступу в лісі крім звичайних питань, які передбачаються при підготовці наступу, повідомляє командирам відділення:

• азимут напрямку наступу;

• встановлює порядок:

• подолання лісових завалів;

• знищення противника, який веде вогонь з дерев.

Командир взводу просувається в цепу напрямного відділення.

Механізований взвод діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами і відділеннями скорочуються.

Танковий взвод може додаватися механізованій роті.

Танки діють на доступній для них місцевості, як правило, в цепу механізованих взводів або за цепом і підтримують їхню атаку своїм вогнем.

Особовий склад механізованих підрозділів указує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника та забезпечує просування танків.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку наступають за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків.

У ході наступу у взводі (відділенні, танку) ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення та знищення протитанкових засобів і безпосередню охорону. Противник, який веде вогонь з дерев, знищується снайпером та спеціально призначеними кулеметниками та стрільцями. Для безпосередньої охорони взводу командир взводу висилає дозорних. Взвод (відділення) просувається в лісі, уникаючи полян та просік. Із-за товстих стовбурів дерев вогонь ведеться з будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – із положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестись з використанням дерев як опори. При раптовому зіткненні з противником взвод закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашній сутичці.

Лісові завали та інші загородження взвод (відділення, танк), як правило, обходить, а при неможливості обходу долає по проробленому проходу. Під час підходу до завалів та загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти та розвідати.

4. Наступ зимою

Особовий склад механізованого взводу зимою (слайд 38) при глибокому сніговому покритті наступає, як правило, на лижах.

Спішування особового складу і постановка на лижі під час наступу з ходу проводяться, як правило, на більшому, ніж в звичайних умовах віддаленні від противника.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), діючи за танками, вогнем своєї зброї знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах, підтримуючи взвод вогнем.

Атака на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) можлива по насту або льодовому простору.

Танковий взвод при глибокому сніговому покритті наступає, як правило, в цепу механізованих підрозділів або за цепом, важкопрохідні ділянки долаються з використанням навісного обладнання.

Командир взводу під час організації наступу особливу увагу звертає на підготовку озброєння, техніки та засобів індивідуального захисту до застосування в умовах низьких температур і на запобігання переохолодження та обмороження особового складу, вживає заходів для забезпечення маскувальними халатами, а озброєння і техніка фарбуються у білий колір.

2. Робота командира взводу при організації наступу

   1. Загальний порядок роботи командира взводу по організації бою

Бій командир взводу, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо – по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Загальний порядок роботи командира взводу ми вивчали на попередньої лекції. Він залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Одержавши бойовий наказ (слайд 39), командир взводу

• з’ясовує його;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• проводить рекогносцировку;

• віддає бойовий наказ;

• організовує:

• взаємодію;

• бойове забезпечення;

• управління;

• підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою;

• перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;

• доповідає про це в установлений час командиру роти.

1. Під час з’ясування одержаного завдання командир взводу повинен:

• зрозуміти завдання роти і взводу;

• які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

• завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

• час готовності до виконання завдання.

1. Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен

• вивчити:

• склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

• стан, забезпеченість і можливість взводу та доданих підрозділів;

• склад, положення та характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

• характер місцевості, її захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

• врахувати: стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

1. У рішенні командир взводу визначає:

• способи виконання одержаного завдання:

• якому противнику, де і якими засобами нанести ураження;

• які при цьому заходи вживаються для його обману;

• завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам та вогневим засобам;

• організацію управління.

1. Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості

• вказує положення противника і найбільш можливий характер його дій;

• уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов’язані з використанням місцевості в бою:

• місця позицій відділень;

• місця вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів;

• місця загороджень і проходів в них;

• маршрут висування взводу;

• місця спішування механізованих відділень.

1. У бойовому наказі командир взводу указує:

• орієнтири;

• склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

• завдання роти і взводу;

• об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

• бойові завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, - завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

• час готовності до виконання завдання;

• своє місце і заступника.

1. Під час організації взаємодії командир взводу повинен:

• узгодити зусилля штатних і доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання;

• добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання;

• указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

1. Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує:

• порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї;

• порядок інженерного обладнання позицій;

• заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

1. Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить):

• радіодані;

• порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку.

2. Особливості роботи командира взводу при організації наступу

   1. Послідовність роботи

Послідовність роботи в основному співпадає з загальним порядком роботи командира (див. 2.1). Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє обстановка, то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості.

При цьому рішення на наступ командир взводу приймає, як правило, в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром. Якщо обстановка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості).

2. Особливості проведення рекогносцировки

У рекогносцировці (слайд 40), як правило, беруть участь командири відділень (танків), а іноді і механіки-водії (водії).

1. Загальний зміст рекогносцировки

У ході рекогносцировки командир взводу:

• вивчає місцевість;

• указує орієнтири;

• уточнює:

• зображення переднього краю оборони противника;

• розташування його вогневих засобів, особливо протитанкових;

• місця і характер загороджень, перешкод;

• цілі, які уражаються засобами старшого командира;

• бойові завдання відділень (танків) та доданих вогневих засобів;

• рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення;

• місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення;

• місця оснащення танків катковими мінними тралами.

2. Особливості проведення рекогносцировки по видах наступу

Командир взводу, крім того, уточнює (слайд 41):

1. Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником:

• вихідну позицію (ділянку траншеї, окопи) для наступу;

• маршрут виходу бойових машин піхоти (бронетранспортерів) до взводу;

• місця для пропускання танків і їхнє позначення.

2. Під час наступу з ходу:

• маршрут висування;

• рубежі розгортання;

• місця посадки десантом на танки та спішування.

3. Зміст бойових завдань підлеглим у бойовому наказі командира взводу на наступ

Під час постановки завдань (слайд 42) командир взводу в бойовому наказі вказує:

• Командирам відділень:

• об'єкт атаки;

• напрямок продовження наступу;

• рубіж переходу в атаку.

Командир механізованого взводу під час атаки в пішому порядку вказує також:

• місця спішування;

• Своєму заступнику:

• порядок ведення вогню бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами);

• їх місце в бойовому порядку взводу;

• Снайперу (кулеметнику ПК):

• цілі для знищення;

• порядок ведення вогню;

• місце в бойовому порядку взводу;

• Стрільцю-санітару:

• завдання;

• місце знаходження.

4. Особливості організації взаємодії

Організовуючи взаємодію, командир взводу повинен:

1. Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником (слайд 43) указати порядок:

Командир механізованого взводу:

• заняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу;

• пропускання танків через бойовий порядок;

• виходу і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами).

Командир танкового взводу:

• проходження танків через позиції механізованих підрозділів;

• ведення вогню під час руху в атаку.

2. Під час наступу з ходу

• вказати порядок:

• висування до рубежу переходу в атаку;

• розгортання в бойовий порядок;

• ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків;

• руху в атаку;

• пророблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

3. Незалежно від виду наступу командир взводу, організовуючи взаємодію, повинен:

• узгодити дії відділень (танків) між собою і з доданими вогневими засобами та сусідами;

• вказати порядок:

• ведення вогню по повітряних цілях;

• заходи щодо захисту від високоточної зброї противника;

• повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир механізованого взводу, крім того, вказує:

• номери (пізнавальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, та напрямок їх наступу;

• під час атаки в пішому порядку – місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

2. Робоча карта командира взводу

   1. Інформаційні можливості робочої карти командира

Робота, яку проводить командир при підготовці та в ході бою, неможливо виконати, використовуючи лише даними особистого спостереження за полем бою. Тому, в сучасних умовах організовувати бій підрозділу та управляти їм в ході бою без топографічної карти неможливо. Застосування карти як особливої форми передачи інформації дозволяє командиру вивчити незнайому місцевість, а також положення об’єктів і військ на неї.

Топографічна карта (слайд 44), на якій графічно за допомогою умовних тактичних знаків і скорочених позначень зображується тактична обстановка та її зміни в ході бою, називається робочою картою командира.

За допомогою робочої карти командир може:

• з’ясувати одержане бойове завдання;

• вивчити і оцінити обстановку;

• прийняти рішення;

• поставити задачи підлеглим підрозділам;

• віддати вказівки щодо взаємодії та всебічному забезпеченню;

• скласти донесення старшому командиру;

• інформувати сусідів;

• особисто доповісти про обстановку старшому командиру;

• орієнтуватися на місцевості під час руху;

• вирішувати вогневі завдання та ін.

Одне з найважливіших елементів обстановки є зведення про противника.

До них належать:

• положення противника до визначеного часу (розташування його підрозділів на місцевості: в колонах, у передбойовому або бойовому порядку, в районах зосередження, на вогневих чи стартових позицій, рубежах розгортання, вогневих рубежах, тощо);

• характер дій й нумерація його підрозділів(напрямок наступу, нові рубежі оборони, висування для атаки чи контратаки, пересування колон, напрямки відходу і місця закріплення на рубежах та зосередження в районах, тощо);

• місця розташування його вогневих засобів, пунктів управління;

• інженерне обладнання позицій, рубежів, районів.

В першу чергу наносяться перевірені зведення, а неперевірені – наносяться з відміткою про необхідність перевірки.

На робочої карті командира взводу зведення про противника наносяться з подробицею до окремого вогневого засобу на глибину бойових задач взводу.

Не менш важливими елементами обстановки, що наносяться на робочу карту командира, є положення і характер дій своїх підрозділів та сусідів. Обсяг та повнота зведень про них звичайно більше, ніж про противника.

Перед тим, як прийняти рішення, командир повинен ретельно вивчити та оцінити за картою місцевість:

• рельєф;

• умови спостереження, ведення вогню, розташування, маскування, пересування, маневру;

• гідрографію, тощо.

2. Вимоги до робочої карти командира

Найважливішими вимогами до робочої карти командира є наочність, повнота і точність нанесення обстановки (слайд 45).

1. Наочність робочої карти досягається:

• правильним використанням і чітким викресленням тактичних умовних знаків;

• виділенням положення військ, щодо різного часу;

• правильним розташуванням службових та пояснювальних написів;

• правильним і чітким зображенням фактичного положення військ та характеру їхніх дій, що передбачаються;

• правильним підняттям карти.

2. Повнота нанесення обстановки на робочу карту визначається наявністю на карті тих даних обстановки, що дійсно необхідні командиру для організації і ведення бою. Залишкова інформація відбирає час та сприяє збереженню у таємниці задуму командира і його старшого начальника на організацію та ведення бою.

На робочу карту командира механізованого (танкового) взводу звичайно наноситься (слайд 46):

• положення своїх підрозділів та вогневих засобів;

• склад, положення та можливий характер дій противника на глибину задачи, яка поставлена взводу, і на його флангах;

• бойова задача взвода, що поставлена старшим командиром;

• положення і задачи безпосередніх сусідів (праворуч і ліворуч, попереду), їхні командно-спостережні пункти;

• розмежувальні лінії між батальйонами (якщо вони примикають до взводу);

• об’єкти і цілі, які знищуються засобами старших командирів, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню вогневих засобів старших командирів, що плануються на напрямку дій взводу;

• місця розташування (позиції) і задачи підлеглих вогневих засобів;

• місця установки інженерних загороджень;

• маршрути висування (руху);

• командно-спостережні пункти старшого командира і сусідів;

• дані радіаційної, хімічної та біологічної обстановки (при необхідності).

3. Підготовка карти

Підготовка карти складається із вибору, оцінки, склеювання, складання та підняття карти.

1. Вибір і оцінка карти

Для роботи командира взводу по організації і веденню бою найкраще підходять крупномасштабні карти масштабу 1:50000 і 1:25000. Точність вимірювання для них забезпечується не гірше 50 і 25м відповідно. Координатна сітка, висота перерізу, деталізація зображення рельєфу цих карт дозволяють командиру взводу організувати впевнене орієнтування на місцевості, визначити її прохідність, умови спостереження, здійснення маневру силами, засобами та вогнем, взаємодії та управління.

2. Склеювання карти (слайд 47)

Як правило робоча карта командира складається з декількох номенклатурних аркушів, які потребують правильної обрізки та склейки (рис. 3.1).

3. Підняття карти

Карта піднімається квітними олівцями із застосуванням умовних скорочень, позначень і картографічних знаків.

Кольори використовуються:

• зелений – для підняття гаїв, лісів та чагарників;

• синій – для підняття гідрографії і боліт;

• світло-коричневий – для рельєфу;

• темно-коричневий – для дорожньої мережі (крім залізниць);

• чорного – для останніх об’єктів і для написів.

4. Складання робочої карти (слайд 48)

Правильне складання робочої карти (рис. 3.2, 3.3) забезпечує:

• зручне розташування карти у планшеті, польовій сумці;

• користування картою без повного її розгортання;

• швидке знаходження на карті потрібного району;

• збереження карти від завчасного зношування.

Під час роботи на місцевості доцільно складати карту за формою і розмірами планшету або польової сумці. Не слід складати карту за лінією склейки, щоб на розірвати її за цією лінією. Щільне складання карти забезпечує більш сприятливі умови для роботи з нею.

5. Підписання робочої карти

П

РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА 1 мв

Почата:

Закінчена:

Командир 1 мв (військове звання, прізвище).

ідготовка робочої карти закінчується її підписанням, яке включає службовий заголовок, вказівку про час початку і закінчення ведення карти, підпис посадовій особи, наприклад:

6. Нанесення обстановки на карту

Дані обстановки (слайд 49) наносяться акуратно, тонкими лініями і установленими знаками, розміри яких повинні узгоджуватися з величиною військових одиниць, які наносяться, добре читатися та не заступати топографічну основу карти.

Умовні знаки, які позначають війська, вогневі засоби і бойову техніку (свої і противника), наносяться відповідно їх положенню на місцевості по напрямку дії або ведення вогню.

Лінійні замкнені і напівзамкнені умовні знаки (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі, тощо) є масштабні, вони наносяться на карту за масштабом.

Немасштабні умовні знаки, крім командних пунктів, наносяться таким чином, щоб середина умовного знаку знаходилася у точці розташування об’єкта на місцевості. Командно-спостережні пункти батальйонів (дивізіонів) і командні пункти наносяться таким чином, щоб вертикальна пряма лінія своїм нижнім кінцем торкалася точки розташування об’єкта на місцевості. При цьому фігура знаку відносно цієї лінії повинна направлятися в сторону «від противника», якщо бойові дії ведуться в напрямках «схід-захід», а якщо в широтному напрямку, то свої – праворуч, а противника – ліворуч.

Нанесення обстановки на карту здійснюється у такий послідовності (слайд 50)

1. Положення взводу під час одержання бойового завдання (якщо взвод виконує задачу на фланзі батальйону наноситься розмежувальна лінія між батальйонами);

2. Дані про противника в напрямку дій взводу і про сусідів;

3. Задачи взводу;

4. Задачи сусідів;

5. Вихідна (вичікувальна позиція), маршрут руху, рубежі розгортання, переходу в атаку, спішування та час виходу на них;

6. Ділянки (рубежі) нанесення вогневих (авіаційних) ударів засобами старших командирів на напрямку дій взводу і сусідів;

7. Місця проходів в інженерних загородженнях;

8. Місця розташування КСП роти, батальйону і сусідів.

9. Рубежі вводу в бій других ешелонів, вогневі рубежі протитанкових резервів, рубежі мінування, якщо вони призначені в межах бойової задачи взводу.

Дані, які не можуть відобразитися на карті графічно, (слайд 51) оформлюються текстуально на вільному місці карти або у робочому зошиті (розподіл сил і засобів, сигнали взаємодії оповіщення і управління тощо), із застосуванням скорочень, що прийняті.

Можливий характер дій противника і рішення командира наносяться на карту переривчастими лініями.

Більш докладно питання ведення робочої карти доведено у книзі Помбрик И. Д., Шевченко Н. А. Карта офіцера. — М.: Воениздат, 1985. — 176 с.