4. Види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

У системі різновидів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення розрізняють: дисциплінарну, адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність.

I. Дисциплінарна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення є окремим видом юридичної відповідальності. Відмінністю даного виду відповідальності є те, що її підстави, коло суб'єктів, види та перелік стягнень визначаються численними актами законодавства, проте останнім, на відміну від кримінального чи адміністративного законодавства, не встановлюється конкретний перелік дисциплінарних проступків у галузі охорони навколишнього середовища, за які настає відповідальність. Крім того, особливістю дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення є її застосування за одним лише фактом вчинення правопорушення незалежно від настання екологічних наслідків. Тобто підставою для застосування дисциплінарного стягнення може виступати виключно факт вчинення дисциплінарного проступку у сфері відносин, врегульованих актами екологічного законодавства, тобто у галузі використання природних ресурсів, галузі охорони навколишнього природного середовища або в галузі забезпечення екологічної безпеки.

Згідно з чинним законодавством при скоєнні правопорушень працівниками підприємств, установ та організацій усіх форм власності та господарювання, застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ).

У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну та матеріальну. Підставами їх застосування є вчинення проступків, що є винним невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків під час роботи.

Дисциплінарна відповідальність за екологічне правопорушення визначена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та КЗпПУ. Вона виражається у накладенні власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом на винного працівника дисциплінарного стягнення за невиконання або неналежне виконання пов’язаних з охороною навколишнього середовища, використанням природних ресурсів та об’єктів, трудових обов’язків, за порушення вимог екологічного законодавства, дотримання якого є його посадовим обов’язком.

Законодавством не встановлено конкретного переліку дисциплінарних проступків у галузі охорони довкілля, за які настає відповідальність, це відбувається стосовно адміністративної чи кримінальної відповідальності. Правопорушення може, наприклад, полягати у невиконанні головним інженером підприємства вимог посадової інструкції експлуатації промислового устаткування. Особливістю накладення дисциплінарного стягнення є те, що воно може накладатися на правопорушника незалежно від настання екологічних наслідків, за одним лише фактом вчинення правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність, як вид юридичної відповідальності, який може застосовуватися за вчинення земельних правопорушень, відсутній у ст. 211 Земельного кодексу України. Тому заходи дисциплінарної відповідальності можуть застосовуватися за порушення земельного законодавства лише у випадках порушення працівниками підприємств, установ та організацій, а також їх посадовими особами, своїх трудових обов’язків щодо дотримання земельно-правових норм.

Об’єкт правопорушення тут є подвійним: вимоги трудового законодавства (правила внутрішнього розпорядку) та законодавчі імперативи щодо використання та охорони земель. Для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідно співпадіння дисциплінарного проступку та земельного порушення, тобто коли невиконання працівником своїх трудових обов’язків одночасно є порушенням земельного правопорядку.

Об'єктом дисциплінарних проступків, як зазначають О. Л. Дубовик, Л. Кремер, Г. Любе-Вольфф, є "порядок діяльності, обов'язковий для дотри­мання вказаними у відповідному нормативному, правозастосовчому чи іншому правовому акті особами (керівниками чи працівниками), спеціальні і загальні вимоги щодо безпеки діяльності, визначені законним шляхом плани, програми чи інші комплексні або окремі заходи, реалізація і контроль за якими включені в службові функції".

Дисциплінарна відповідальність передбачена також за порушення лісового законодавства (ст. 105 Лісового кодексу України ). Її особливості полягають у такому, що:

– вона повинна застосовуються у випадках, передбачених трудовим законодавством;

– її підставою слугує неналежне виконання або невиконання трудових обов’язків щодо забезпечення охорони, відтворення, використання та захисту лісів і лісових ресурсів;

– таке неналежне виконання або невиконання трудових обов’язків щодо забезпечення охорони, відтворення, використання та захисту лісів і лісових ресурсів повинно становити коло службових або професійних обов’язків правопорушника.

Слід зазначити, що й порушення водного законодавства також тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності (ст. 110 Водного кодексу України). Відповідно до ст. 147 КЗпПУ до порушників можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: догана та звільнення з роботи. Як різновид дисциплінарної міри відповідальності, до посадових осіб і спеціалістів, винних у порушенні екологічних вимог, за рішенням їх управлінських органів за стосовують депреміювання, тобто повне або часткове позбавлення премій за підсумками року, наприклад, за невиконання планів і заходів щодо охорони навколишнього середовища або за порушення природоохоронного законодавства. Цей вид стягнення є більш ефективним та доцільним для профілактичного впливу, ніж звільнення працівника.[12]

II.Адміністративна відповідальність.

Законодавство України про адміністративні право­порушення має завданням охорону суспільного ладу Ук­раїни, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку управління, державного та громадського по­рядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, законів, поваги до прав, честі й гідності інших громадян тощо.

Суб'єкт адміністративної відповідальності - юри­дичні та фізичні особи, дія або бездіяльність яких призве­ла до порушення вимог природоохоронного законо­давства.

Об'єкт адміністративної відповідальності - еколо­гічна безпека, тобто такий стан захищеності життєво важливих екологічних інтересів людини, котрі забезпе­чують його права на життя, на чисте природне середо­вище.

Суб'єктивна сторона адміністративної відповідаль­ності - екологічні проступки можуть бути в формі умис­лів, необережності.

Об'єктивна сторона адміністративної відповідально­сті - відсилання до діючих правил, вимоги котрих по­рушуються.

Важливим аспектом практичного застосування по­ложень Кодексу України про адміністративні правопо­рушення (КУАП) є адміністративне провадження.

Адміністративне провадження включає такі про­цедури: адміністративне розслідування за фактом проступ­ку, порушення справи про адміністративне пересліду­вання

Треба розрізняти підставу і приводи порушення справи про адміністративне правопорушення.

Підставою для порушення справи і провадження розслідування у справі є здійснення особою діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, яке ха­рактеризується ознакою протиправності та пов'язане з недодержанням установлених правил у сфері охорони природи.

Приводом до порушення справи є інформація про протиправне діяння. Такою інформацією можуть бутизаяви очевидців, повідомлення службових осіб, безпосе­реднє виявлення факту порушення працівниками орга­нів Мінекобезпеки України при проведенні перевірки стану виконання вимог природоохоронного законодав­ства на підприємствах, в організаціях і т. д.

Адміністративне розслідування - це попередня пе­ревірка фактичних обставин конкретного порушення статей природоохоронного законодавства, огляд місця події, збирання пояснень у порушників та очевидців тощо.

Доказами в справі про адміністративне правопору­шення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визна­ченому законом порядку службова особа контролюючих органів встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.[8; стр. 77]

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення в Україні визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Кодекс визначає наступні види адміністративних правопорушень у галузі охорони природи використання природних ресурсів:

• порушення правил використання земель; самовільне відхилення від про­стів землеустрою; самовільне зайняття земельної ділянки; перекручення або приховування даних державного земельного кадастру; порушення вимог щодо охорони надр;

• самовільне випалювання рослинності або її залишків; порушення законо­давства про захист рослин;

• недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд; порушення порядку здій­снення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів; порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ;

• недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд;

• випуск в експлуатацію та експлуатація транспортних, інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах;

• порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезен­ня, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення;

• порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешко­дження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів;

• порушення правил використання об'єктів тваринного світу; порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин;

• експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням;

• порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Чер­воної книги України;

• порушення правил охорони та використання територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду;

• невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських про­позицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів;

• перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів; приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та роз­міщення відходів;

• відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації.[13]

В актах екологічного законодавства можуть бути сформульовані й інші склади адміністративних проступків. Питання притягнення відповідальності за такі правопорушення можна ставити, довівши, що у цих правопорушеннях є також порушення норм Конституції України.

За екологічні правопорушення Кодексом встановлені наступні види ад­міністративної відповідальності. Найбільш поширеними є адміністративні штрафи у розмірі зафіксованих санкцією неоподатковуваних мінімумів (на­приклад, за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідро­технічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від пяти до двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Окрім штрафу, винній особі може бути оголошене адміністративне поперед­ження, наприклад, за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряд­дями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або пора­нення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування.

Законодавець також передбачає можливість конфіскації знарядь і за­собів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих у результаті екологічного правопорушення об'єктів природи або позбавлення спеціального права (за повторне порушення правил полювання - полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин).

Екологічна складова присутня і в адміністративних правопорушеннях, що вчиняються в промисловості, будівництві, у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, у сільському господарстві, ветеринарії, у сфері меліорації тощо. До таких, зокрема, належать: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості; по­рушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості; порушеним правил і норм ядерної та радіаційної безпеки; порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання; потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермер­ських господарств; порушення вимог щодо виконання фітосанітарних заходів; ввезення в Україну, вивезення з України, транзит через її територію, вивезення і карантинних зон або ввезення до них об'єктів регулювання, які не пройшли фітосанітарного контролю; порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог тощо.

Ознаками розмежування адміністративного правопорушення від кримі­нального злочину є повторність здійснення екологічного правопорушення, наявність умислу, систематичність, тяжкість наслідків тощо.

Застосування адміністративної відповідальності в галузі охорони довкіл­ля, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки має свої особливості. Однією з таких особливостей, зокрема, є те, що справи про адміністративні правопорушення в цій галузі уповноважене розглядати широке коло суб'єктів, що досить ускладнює розгляд таких справ і в цілому застосування інституту адміністративної відповідальності в цій галузі.[2; стр. 347]

III.Кримінальна відповідальність.

Правові засади цього виду відповідальності передбачені КК України. Вона настає за вчинення екологічного злочину. Під ним ро­зуміється суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок.

Основною метою кримінальної відповідальності за екологічні злочини є забезпечення виконання правил охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, захист екологічних прав та інтересів громадян.

Екологічним злочинам притаманний ряд основних ознак: 1) вона становлять суспільно небезпечні діяння (дію чи бездіяльність); 2) високий ступінь суспільної небезпеки злочинів цього виду обумовлений тим, що об’єктом їх посягання є екологічна безпека, якість навколишнього природного середовища, екологічні права громадян, а внаслідок їх вчинення заподіюється шкода або створюється загроза життю та здоров’ю людини, а також природнім екологічним системам, атмосферному повітрю, землі, її надрам, водам, лісам, тваринному і рослинному світу, генетичному фонду, природним ландшафтам; 3) екологічні злочини є протиправними та заборонені кримінальним законом.

У КК України екологічні злочини виділені в окремий розділ – «Злочини проти довкілля», який містить 19 складів: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); забруднення атмосферного повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247); незаконне полювання (ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст.249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушення ветеринарних правил (ст. 251); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252); проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське використання земель (ст. 254).

Крім того, до екологічних злочинів за наявності заподіяння еко­логічної шкоди можуть бути віднесені також деякі склади, що сфор­мульовані в інших розділах КК України: незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265); незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265^і); погроза вчинити викра­дання або використати радіоактивні матеріали (ст. 266); порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речо­винами або радіоактивними матеріалами (ст. 267); порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267^і); порушення встановлених зако­нодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270); порушення правил без­пеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272); по­рушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273); порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274); пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (ст. 292); жорстоке пово­дження з тваринами (ст. 299); порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326); застосування зброї масового знищення (ст. 439); екоцид (ст. 441).[14]

Екологічні злочини слід відрізняти від екологічних адміністратив­них проступків. Ступінь цієї небезпеки для злочинів є більшим, ніж для адміністративних проступків.

Об'єктом екологічних злочинів є суспільні відносини, що стосу­ються охорони навколишнього природного середовища, охорони і використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпе­ки. Тобто екологічні злочини посягають на два родові об'єкти: навко­лишнє природне середовище як певну сукупність екосистем і при­родних об'єктів та екологічну безпеку як певний (оптимальний) стан природного середовища, що забезпечує йому і людині сприятливі (нормальні) умови для життєдіяльності та розвитку.

Об'єктивна сторона цих злочинів виражається у злочинному діянні (дії чи бездіяльності), що порушує екологічний правопорядок, негативних наслідках такого діяння та причинному зв'язку між ними. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 Кодексу).

Суб'єктом екологічних злочинів є фізична осудна особа, яка вчи­нила відповідний злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Цей вік для всіх екологічних злочинів настає з 16 років.

До суб'єктів екологічних злочинів належать громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

У випадках притягнення до кримінальної відповідальності за еко­логічні злочини службових осіб, які вчинили їх з використанням сво­го службового становища, дії цих осіб можуть кваліфікуватися також і за відповідними статтями КК України, якими передбачена відпові­дальність за службові злочини.

Суб'єктивна сторона екологічних злочинів характеризується психічним ставленням особи до вчиненого діяння, тобто її виною. Остання може бути у формі умислу чи необережності. Умисел поді­ляється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідо­млювала суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непря­мим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний ха­рактер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо допуска­ла їх настання.

Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та зло­чинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, як­що особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розра­ховувала на їх відвернення. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпеч­них наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. 25 КК України).

Для класифікації екологічних злочинів можна використовувати різні критерії. З точки зору функцій, які ними виконуються, що ма­ють відношення до природокористування і охорони навколишнього природного середовища, екологічні злочини можна поділити на три категорії: спеціальні, суміжні і додаткові. Спеціальні склади еко­логічних злочинів, в основному, містяться в окремому розділі «Злочи­ни проти довкілля». Суміжними складами злочинів у сфері охорони навколишнього природного середовища і природокористування вважаються такі, що виконують екологічні функції за певних обставин об'єктивного порядку (наприклад, статті 270, 274, 292, 326 КК Ук­раїни). До додаткових складів можна віднести злочини, які за своєю природою не є екологічними, але за певних обставин можуть бути ви­користані у сукупності з екологічними складами (наприклад, статті 367, 364, 365 КК України). Передбачені цими статтями злочини мо­жуть бути застосовані до службових осіб, які своїми діями чи бездіяльністю сприяли заподіянню шкоди навколишньому природ­ному середовищу або окремим його компонентам.[5; стр. 303]

IV.Цивільна-правова відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про охо­рону довкілля обумовлена особливостями об'єкта правопорушення і має на меті відновлення довкілля або компенсацію заподіяної екологічними правопорушен­нями шкоди. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення передбачена Цивільним кодексом України, положення якого застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також іншими актами законодавства.

Запровадження інституту цивільно-правової відповідальності пов'язане з необхідністю компенсації порушником екологічного законодавства завданої потерпілим сторонам матеріальної і моральної шкоди поряд з іншими видами відповідальності за порушення екологічного законодавства – адміністративною, кримінальною та дисциплінарною.

Під екологічною шкодою розуміють будь-яке погіршення стану навколиш­нього середовища внаслідок порушення правових екологічних вимог. Цивільно-правова відповідальність за порушення екологічного законодавства передбачає відшкодування матеріальної шкоди природному середовищу, здоров'ю і майну громадян, майну юридичних осіб, оскільки наслідком екологічного право­порушення може бути також заподіяння шкоди здоров'ю і майну громадян, юридичних осіб.

Відшкодування екологічної шкоди здійснюється у добровільному порядку або шляхом подання позовів з приводу порушення права на сприятливе навко­лишнє середовище відповідно до норм цивільного і цивільно-процесуального законодавства в судовому порядку.

Форми компенсації екологічної шкоди можуть бути різни­ми. Насамперед, при можливості, доцільно застосовувати від­шкодування шкоди в натурі, коли порушник за власний кошт повинен усунути негативні наслідки своїх протиправних дій (посадити ліс, провести рекультивацію земель тощо). Якщо ж такий спосіб неприйнятний, то порушник зобов'язаний відшко­дувати заподіяні збитки, розрахунок яких в екологічному праві має свої особливості, оскільки при заподіянні шкоди природ­ним об'єктам не завжди можна визначити реальні збитки, осно­вна вага в їх змісті належить неодержаним доходам, значне міс­це займають затрати на відновлення, покращання природного середовища.

В літературі розрізняється ряд способів обчислення розмі­рів збитків при екологічних правопорушеннях, а саме: затратний (за фактичними затратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища і здоров'я людей), нор­мативний (за встановленими нормативами), розрахунковий (за відповідними методиками розрахунку розміру шкоди), таксовий (на підставі наперед встановлених такс).[15; стр. 137]

Особливості застосування цивільної відповідальності за порушення екологічного законодавства визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища», статтею 69 якого передбачається, що шкода, заподіяна порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі, без застосування зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок елегійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

У випадку заподіяння екологічними правопорушеннями шкоди здоров'ю громадян її відшкодування здійснюється шляхом надання таким особам пільг і компенсацій, оформлення лікарняних, вжиття заходів соціально-економічного захисту. Законодавство також передбачає страхування ризику заподіяння шкоди здоров'ю чи майну громадян у результаті забруднення навколишнього природного середовища тощо.