Класифікація ра на аес за ознаками:

1. За можливістю прогнозування на етапі проектування.

2. За можливістю радіоактивного забруднення (аварії на яких відсутні забруднення та аварії в результаті яких відбувається забруднення).

3. За масштабами РА (дивись таблицю 1).

4. За ступенем руйнування реактора (РА без руйнування реактора, РА з руйнуванням реактора)

5. За міжнародною шкалою оцінки (дивись таблицю 2).

Чорнобильська катастрофа (1986 р.) була оцінена по 7 рівню шкали МАГАТЕ. Внаслідок вибуху і руйнування 4-го енергоблоку загинуло 31 чол. персоналу і пожежників (в тому числі 28 чол. від гострої променевої хвороби). ГПХ виникла у 145 чол. – ліквідаторів аварії. Серед евакуйованого населення після аварії ГПХ не встановлено, але дозу опромінення вище допустимої отримали більше 150 тис. чоловік, в тому числі 69 тис. дітей.  В результаті аварії  радіонуклідами була забруднена територія України (3420 км²), на якій проживало понад 11 млн. чол., а також територія Білорусії (16,5 тис. км²) та Росії (8,1 тис. км²).

Характеристика радіаційного забруднення внаслідок аварії на аес залежить від:

1. Типу і потужності реактора;

2. Тривалості роботи;

3. Часу після останнього перевантаження палива;

4. Характеру руйнування реактору;

5. Відсотку викиду вмісту реактора;

6. Метеорологічних умов.

Види радіаційного впливу на людину у порядку небезпеки їх дії при ра:

1. Зовнішнє опромінення від радіоактивної хмари.

2. Внутрішнє опромінення при вдиханні радіаційної речовини (РР), від шлейфу випадів радіоактивної хмари.

3. Контактне опромінення в разі поверхневого забруднення РР шкіри, одягу, поверхонь.

4. Зовнішнє опромінення від РР, що забруднює грунт та інші поверхні.

5. Внутрішнє зараження внаслідок споживання РР з продуктами харчування і води.

Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати - хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на території України чи отримують з-за кордону для використання у господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля, у зв'язку з чим ці речовини та препарати обов'язково вносять до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

Об'єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об'єкти. При аваріях або зруйнуванні цих об'єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами.

До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:

1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

2) заводи (або їх комплекси) з переробки нафтопродуктів;

3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

5) залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. Небезпека ураження людей може виникнути при ліквідації хімічної зброї, складовою частиною якої є високотоксичні бойові отруйні речовини.