4.Нормативно-правові акти Рахункової Палати

З метою створення належних умов для здійснення Рахунковою палатою своїх функцій, Закон „Про Рахункову палату" передбачав надання їй ряду повноважень імперативного характеру. Зокрема, статтею 12 Закону передбачалось надання Рахунковій палаті права вилучати документи на об'єктах, що перевіряються – у разі виявлення в ході перевірки підлогів, підробок, привласнень або зловживань (аналогічними повноваженнями законодавство України наділяло органи дізнання та попереднього слідства); відповідно до статті 31 Закону Рахункова палата мала право давати керівникам об'єктів, що перевіряються, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень у сфері фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки; а у разі невиконання відповідних приписів – приймати рішення про зупинення операцій на рахунках об'єктів перевірок.

Проте варто відзначити, що розгляд законопроекту „Про Рахункову палату" відбувався паралельно з розглядом проекту нової Конституції, при цьому у кінцевому варіанті Основного Закону, підписаного Президентом, не було враховано положення Закону „Про Рахункову палату". Так, у статті 98 Конституції передбачалось, що Рахункова палата є органом, який здійснює контроль лише за витрачанням (а не надходженням) коштів, причому – витрачанням коштів лише Державного бюджету, а не тих коштів, які перебувають поза межами коштів Державного бюджету (коштів Пенсійного та інших фондів, коштів органів місцевого самоврядування, отриманих як субвенції з Державного бюджету тощо).

Неузгодженість майже одночасно прийнятих Конституції та Закону „Про Рахункову палату" в подальшому дала підстави Президенту звернутись до Конституційного Суду України з поданням про невідповідність Конституції України низки положень Закону „Про Рахункову палату".

Конституційний Суд України визнав неконституційними ті положення Закону, які закріплювали за Рахунковою палатою владно-розпорядчі повноваження – право давати обов'язкові до виконання об'єктами перевірок приписи, а також зупиняти рух коштів на рахунках об'єктів перевірок у разі невиконання цих приписів. Свою позицію орган конституційної юрисдикції аргументував тим, що здійснення Рахунковою палатою – органом, який має похідні від парламенту функції – владно-розпорядчих повноважень суперечить принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Такий висновок Конституційного Суду гостро поставив питання щодо того, яким чином Рахункова палата зможе реалізовувати покладені на неї функції та чи не будуть ті організації з приводу яких буде проводитись перевірка ігнорувати висновки діяльності Рахункової палати. На теперішній час, Рахункова палата України може видавати такі нормативно-правові акти:

1. Постанови

2. Висновки

3. Узагальнення

4. Пропозиції

5. Звіти(перед Верховною Радою України)

Відповідно до ст.29 Закону України "Про Рахункову Палату" Рахункова палата за результатами проведених контрольних заходів направляє органам виконавчої влади, керівникам підприємств, установ і організацій, банків і кредитних установ, які перевірялись, постанови та висновки, затверджені Колегією Рахункової палати, для відповідного реагування і вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, завданих державі, поновлення правового режиму загальнодержавної власності та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства України, безгосподарності та марнотратстві.

Постанови та висновки Колегії Рахункової палати повинні бути розглянуті у встановлений нею термін, але не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня їх отримання.

Про заходи реагування на отримані постанови і висновки Колегії Рахункової палати вона повідомляється негайно. В необхідних випадках Рахункова палата може надавати консультації та роз'яснення з питань застосування норм чинного законодавства України щодо об'єктів, на яких проводився контроль.

У разі виявлення в процесі перевірок і ревізій привласнення грошових або матеріальних ресурсів, а також виявлення фактів корупції та інших зловживань Рахункова палата зобов'язана негайно за рішенням її Колегії передати матеріали перевірок або ревізій до правоохоронних органів та повідомити про це Верховну Раду України.

Рахункова палата систематично аналізує підсумки планових і поточних контрольних заходів, узагальнює та досліджує причини і наслідки виявлених відхилень і порушень у процесі формування доходів та витрачання коштів Державного бюджету України, зберігання та використання майна, що є об'єктами права державної власності, надання валютних і кредитно-фінансових ресурсів за їх цільовим призначенням.

У ході аналізу і узагальнення інформації, яку отримує Рахункова палата під час здійснення перевірок, ревізій та обслідувань, вона розробляє і подає Верховній Раді України пропозиції про удосконалення законодавчих актів, що регулюють бюджетні, фінансово-кредитні, цивільно-правові та інші відносини.[1;ст.29,30]

Що ж стосується звітів перед Верховною Радою, то Рахункова палата звітує перед парламентом про свою діяльність трьома основними способами:

а) шляхом надсилання народним депутатам України бюлетенів із висновками про результати проведених перевірок і ревізій, матеріалів перевірок;

б) шляхом подання на розгляд парламенту щорічного Звіту про свою діяльність;

в) шляхом надання відповідей на запити народних депутатів України, направлених Рахунковій палаті.

Щорічні звіти Рахункової палати, як правило, мають однакову структуру, яка включає:

а) узагальнення результатів контрольної діяльності Рахункової палати;

б) результати реагування на висновки і рекомендації з боку підконтрольних об'єктів;

в) інформацію про організаційне, матеріальне та кадрове забезпечення Палати у звітному році.

Закон „Про Рахункову палату" не встановлює чітких строків подання щорічних звітів та форм реагування парламенту на інформацію, викладену у звітах. Тому з 1998 року парламент не ухвалював жодних рішень за результатами розгляду звітів РП. Також слід відзначити, що в окремі роки „повноцінні" звіти Палатою взагалі не подавались. Зокрема, у 1998 році РП підготувала лише прес-реліз з викладом основних результатів своєї діяльності, у 2006 році вона прозвітувала лише про використання бюджетних коштів, виділених на її утримання у 2005 році (Звіт про діяльність РП за 2005 рік на розгляд парламенту внесений не був). Не висока ефективність в роботі з Верховною Радою пояснюється тим, що на відміну від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в структурі Рахункової палати відсутній структурний підрозділ, відповідальний за взаємодію з парламентом на політичному рівні. Як правило, взаємовідносини Рахункової палати з парламентськими комітетами, керівництвом парламенту та фракціями здійснюються або на рівні керівництва РП і відповідних органів, або ж на рівні спеціалістів РП, які беруть участь у засіданнях парламентських комітетів під час обговорення законопроектів, по яких Рахунковою палатою підготовлено експертні висновки. Разом з тим, Голова РП наділений значним обсягом повноважень по забезпеченню діяльності РП, що не дозволяє йому постійно відволікатись на формальні та неформальні візити до керівників фракцій і груп, комітетів, окремих народних депутатів.

Отже, підсумовуючи все вищесказане можна зробити висновок, що юридична сила нормативно-правових актів, які являють результатом діяльності Рахункової палати на місцях перевірок з початку створення була більшою за теперішню. Зокрема можна зауважити ,що своїм рішення Конституційний Суд України виніс досить інтересну тему для полеміки з приводу того чи можливе якісне реагування відповідних об'єктів перевірок на висновки Рахункової палати. Проте не потрібно забувати про те, що все ж засоби впливу у Рахункової палати залишились, а отже її робота повинна бути високо професіональною та суворо відповідати вимогам закону.

Висновки

Отже,виконавши індивідуальну роботу та дослідивши різні аспекти діяльності цього органу, можна зробити висновок, що Рахункова палата займає особливе місце в системі контролюючих органів держави, оскільки її діяльність не залежить від виконавчих органів влади і їм не підпорядкована. Рахункова палата здійснює не тільки контрольно-ревізійні, а й аналітичні функції з визначеного кола питань і, крім того, готує пропозиції щодо удосконалення відповідного законодавства.

У своїй діяльності Рахункова палата видає нормативно-правові акти , причому слід зауважити, що на початку свого створення юридична сила цих актів була більшою за теперішню(рішенням Конституційного Суду надання Рахунковою Палатою приписів забиралось з її компетенції), що може вплинути на сумлінність виконання цих рішень суб'єктами нагляду.

Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України. Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ.

Вимога керівників Рахункової палати та посадових осіб її апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Рахункова палата регулярно публікує інформацію про свою діяльність у засобах масової інформації. Щорічний звіт про роботу Рахункової палати перед Верховною Радою України підлягає обов'язковому опублікуванню.

Тож, як бачимо, творіння України – вищий орган державного фінансового контролю Рахункова палата ствердився. Незважаючи на всі проблеми і труднощі, Рахункова палата України день за днем доводить свою дієздатність, щоразу демонструючи значні результати.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року, №315/96-ВР

2. Постанова Верховної Ради України „Про створення територіальних представництв Рахункової палати" від 15 червня 2004 року

3. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання створення територіальних представництв Рахункової палати" від 18 листопада 2004 року № 1577

4. Бюджетний менеджмент: Підручник/За ред. В. Федосова. – Київ: КИЇВ, 2004 року.

5. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року

6. Василик О. Д. Бюджетна система України – Підручник/О. Д. Василик, К. В. Павлюк – Київ: КНЕУ, 2004.

7. Юрій С. І., Бескид Й.М. Бюджетна система України.: Навчальний посібник – К: 2004.

8. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право.