Злочини у сфері господарської діяльності

Суб’єктивнастороназлочинухарактеризується умиснимвчиненням вказаного у цій статті діяння і умисною або необережною формами вини стосовно названого наслідку.

Суб’єктзлочину— службоваособаемітента, якадосягла16-річного віку.

Участині2 ст. 2322 ККпередбачена підвищенавідповідальність за вчинення цього злочину повторно.

§6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та захисту їх прав

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини щодо захисту прав і законних інтересів споживачів у сфері господарської діяльності з виробами із дорогоцінних металів. Ці відносини регулюються Законом «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р.1 та іншими нормативно-правовими актами.

Предмет злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу воднійтисячіваговиходиницьсплаву. Длякожноговидудорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти), наприклад для платини— 900 та950 проби. Предметомзлочинуможебутиякнезаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об’єктивну сторону злочину характеризують альтернативні дії: незаконневиготовлення, збутабовикористаннядержавногопробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти як повне створення державного пробірногоклейма, таківідновленнянепридатногодлявикористання клейма. У всякому випадку тут ідеться про виготовлення предмета (приладу), яким клеймується виріб, а не самого знака на виробі.

Збут державного пробірного клейма — це його відчуження в будьякий спосіб (продаж, дарування, обмін тощо). Збутом є відчуження як законно виготовленого, так і незаконно виготовленого державного

1 Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 9. – Ст. 34.

247

Розділ VIII

пробірного клейма. В останньому випадку дії особи, яка сама незаконновиготовилаклеймо, слідкваліфікуватиякнезаконневиготовлення та збут, а в інших випадках — тільки як незаконний збут.

Використання означає незаконне нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб. Таке нанесення можливе: 1) законно виготовленим або незаконно виготовленим клеймом; 2) на ювелірні та побутові вироби із дорогоцінних металів або на інші вироби (включаючи ті, що виготовлені не із дорогоцінних металів); 3) особами, яким надано право клеймувати вироби, або іншими особами.

Диспозиція ст. 217 КК є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності дій, зокрема до зазначеногоЗакону, Інструкціїпроздійсненнядержавногоекспертно-пробірного контролюзаякістюдорогоціннихметалів, вставокдорогоцінногокаміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння (у редакції наказу Міністерства фінансів України від5 лютого2004 р. №1431), таін. Наприклад, незаконнимвикористанням державногопробірногоклеймаможутьвизнаватися: клеймуваннявиробів невласноговиробництвачинезаконновиготовленихвиробів; клеймування виробів, покритих іншим дорогоцінним металом, не за основним сплавом; нанесення відбиткупробірногоклейма, якеневідповідає пробі сплаву, зякоговиготовленовиріб.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробупідвиглядомвиробуздорогоцінногометалупотребуєдодаткової кваліфікації за ст. 190 як шахрайство. Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб із дорогоцінного металу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, збуту або використання.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 217 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Обман покупців та замовників (ст. 225 КК). Безпосереднім об’єктомцього злочину є суспільні відносини у сфері реалізації товарівтанаданняпослугсуб’єктамигосподарськоїдіяльності. Додатковий об’єкт — власність покупців та замовників.

1 Офіц. вісн. України. – 2004. – № 13. – Ст. 921.

248

Злочини у сфері господарської діяльності

Предметом злочину можуть виступати товари або гроші. Об’єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння —

обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідком.

Обмірювання як спосіб учинення цього злочину характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо виміру, зокрема, довжини, площі чи об’єму, внаслідок чого при обчисленні оплати товарів чи послуг враховуються завищені результати виміру. При обважуванні аналогічний обман стосується виміру ваги.

Обмірюваннятаобважуванняпідчасреалізаціїтоварівпризводить до того, що покупці одержують їх у меншій, ніж оплачено, кількості вимірниходиниць, тобтоменшезадовжиною, площею, об’ємом, вагою тощо. Обманний вимірможливийякпідчас безпосередньої реалізації товарів, так і під час їх попереднього фасування. Обмірювання та обважування під час надання послуг, зокрема, може виражатися в обмані щодовимірунаданих послуг(наприклад, тривалості телефонних переговорів), отриманих від замовника предметів тощо.

Обраховування характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо розрахунку вартості товарів, послуг, використаних матеріалів, або щодо кількості одиниць товарів, які реалізуються, або щодо суми грошей, які приймаються чи видаються під час оплати товарів чи послуг.

Під іншим обманом покупців та замовників слід розуміти продаж фальсифікованих товарів (наприклад, розбавлених водою молока чи пива) або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно, перевищення встановлених цін на товари чи послуги, приписку робіт, що не виконувалися, тощо.

Загальною ознакою обману в цьому складі злочину є те, що особа умисно повідомляє потерпілому неправдиві відомості чи приховує певні обставини з метою ввести його в оману або продовжити стан омани щодо тих дій, якими завдається матеріальна шкода. Унаслідок цього потерпілий, перебуваючи в стані омани, більше передає або менше одержує грошей чи іншого майна.

249

Розділ VIII

Для кваліфікації обману покупців та замовників не має значення, де вчинюється цей злочин: на підприємствах торгівлі, комунального господарства, громадського харчування (ресторанного господарства), побутового обслуговування населення, на ринках чи в інших місцях.

Покупцямиізамовникамивзначенніст. 225 ККвиступаютьтільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

Злочин вважається закінченим з моменту, коли матеріальна шкода

увищезазначеній сумі була фактично завдана покупцеві або замовникові. Як правило, це момент закінчення розрахунків за товари чи послуги.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єктзлочину — особа, яка після досягнення 16-річного віку реалізуєтовариабонадаєпослугивідіменізареєстрованогосуб’єктагосподарювання (юридичної особи чи громадянина — підприємця). Обман громадянинаприреалізаціїтоваруабонаданніпослугивіншихвипадках, наприкладпідчаспродажупродукції, вирощеноївособистомупідсобномугосподарстві, кваліфікується якшахрайство(ст. 190 КК).

Участині 2 ст. 225 КК встановлена підвищена відповідальність за вчинення цього злочину особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК). Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення єдності вимірювань в Україні, захисту громадян і національної економіки від наслідківнедостовірнихрезультатіввимірювань. Цівідносинирегулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність»

уредакції від 15 червня 2004 р.1 та іншими нормативними актами.

Предмет злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти.

Приладитаінструментиєвидамизасобіввимірювальноїтехніки— технічних засобів, які застосовуються під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики. Вимірювання приладами базується надії самого приладу, який конструктивно здатний досамостійної роботи та відображення результатів вимірювання, наприклад вимірювання лічильниками спожитої електроенергії, води чи газу. Інструменти використовуються людиною в процесі вимірювання як допоміжнийзасіб, наприкладвимірюваннямікрометром, штангенцир-

1 Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 37. – Ст. 449.

250

Злочини у сфері господарської діяльності

кулем тощо. Належність технічних засобів до засобів вимірювальної техніки визначається в порядку, передбаченому відповідним наказом ДержавногокомітетуУкраїнизпитаньтехнічногорегулюваннятаспоживчої політики від 4 травня 2005 р. № 1101.

Фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти зовні виглядають як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовнісправнітаточнітерезинасправдіпоказуютьнеточнувагу, оскільки переналагоджено роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

Об’єктивна сторонацього злочину характеризується виготовленням, переробленнямабозбутомфальсифікованихвимірювальнихприладів чи інструментів.

Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов’язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Дії, якимифальсифікується приладчиінструмент, можутьвиявлятисяузамінідеталей, частинчиблоків, внесенні зміндоконструкторськоїсхемироботиприладуабодойогопрограмитощо. Фальсифікація можевиражатисятакожуспеціальнійтехнічнійналадці, якапов’язана із втручанням у внутрішню роботу приладу, проте її слід відрізняти від неправильних дій при використанні нефальсифікованого приладу, які можутьпризводитидонедостовірнихрезультатіввимірювання, наприклад неправильновиставляються механічні терези, приладексплуатується в умовах надто високої або низької температури чи вологості тощо.

Поняттямзбутуохоплюютьсябудь-яківидивідчуження фальсифікованихвимірювальних приладів чиінструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї дії, вказаної у ст. 226 КК.

Суб’єктивнастороназлочинухарактеризуєтьсяпрямимумислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів учиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

1 Офіц. вісн. України. – 2005. – № 21. – Ст. 1173.

251

Розділ VIII

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 226 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК).

Безпосереднійоб’єктзлочину— суспільнівідносини, щозабезпечують випуск та реалізацію доброякісної продукції і товарів, захист прав споживачів. Додатковим безпосереднім об’єктом може бути життя і здоров’я споживача.

Предметом злочину є недоброякісна або некомплектна продукція і товари.

Недоброякісністьпродукціїтатоварівуст. 227 ККвизначаєтьсяяк їх невідповідність встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Застосування стандартів чи їх окремих положень єобов’язковимувипадках, передбаченихч. 2 ст. 15 ГКУкраїни. Правові та організаційні засади стандартизації в Україні визначені Законом України «Простандартизацію» від17 травня 2001 р. №2408-ІІІ1, апорядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів встановлений Законом України «Про стандарти технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р.2 Недоброякісну продукцію та товари взагалі не можна використовуватизапризначенням абоможналишепісля суттєвоїпереробки. Причининедоброякісностіможутьбутирізними, зокремапов’язані безпосередньо звиробничимпроцесом, порушеннямправилзберігання товару, закінченням строків їх реалізації тощо.

Некомплектність продукції та товарів у цій статті розуміється як така їх невідповідність існуючим вимогам за ознакою комплектності, за якої їх взагалі неможливо використовувати за цільовим призначенням або таке використання є значно утрудненим.

Об’єктивна сторона злочину виражається у випуску на товарний ринокабоіншійреалізаціїспоживачамнедоброякісноїабонекомплектної продукції і товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах — більшетрьохсотнеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян(згідно з приміткою до ст. 227 КК).

Під випуском продукції натоварнийринокслід розумітипередачу абовідправленнявиробленоїчиімпортованоїпродукціїітоварівіншим суб’єктам, які діють на ринку: торговим посередникам, комісіонерам тощо.

1Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.

2Офіц. вісн. України. – 2005. – № 52. – Ст. 3246.

252