2. Медична послуга як об'єкт медичних правовідносин. Види медичних послуг

Насамперед необхідно звернути увагу на той факт, що в чинному законодавстві відсутнє визначення поняття "медична послуга". У ст. 3 Основ лише роз'яснюється зміст поняття "медичне обслуговування", під яким розуміють діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою.

Взагалі під послугою, відповідно до законодавства (ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів"), розуміють діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Отже наразі єдиним критерієм для розмежування понять медична допомога і медична послуга виступає оплатність останньої. Хоча й наведений критерій не можна вважати достатнім для юридично обґрунтованого розмежування цих правових категорій, проте сьогодні він є єдиним легально закріпленим у законодавстві.

Заслуговує на увагу думка О. Беденко- Зваридчук, яка визначає медичну діяльність як будь-які заходи, що спрямовані на охорону здоров’я, збереження життя людини, профілактику захворювань, і які провадяться співробітниками лікувально-профілактичних закладів будь-якої форми власності або медичним працівниками, які займаються приватною практикою.

На думку вчених медичні послуги – це вид взаємовідносин щодо надання медичної допомоги, врегульований договором на надання медичної послуги. Можна вважати, що медична послуга - це одна із складових медичної допомоги, яка не тотожна медичній допомозі, оскільки медична допомога є ширшою за своїм змістом.

Окремі науковці вважають медичну послугу медичною допомогою певного виду і обсягу, що надається медичною установою пацієнту в певних правових формах. На думку інших вчених медична послуга є одним з різновидів послуг, сферою застосування якої є ті суспільні відносини, в яких громадяни для задоволення своїх особливих потреб, як правило, за станом здоров’я, одержують особливу споживну вартість у вигляді спеціалізованої медичної діяльності медичної організації або окремого фахівця у сфері медицини.

Таким чином можемо констатувати, що однією із суттєвих особливостей медичної послуги є те, що вона надається тільки на підставі договору.

Як вважають окремі вчені, медична послуга має притаманні лише їй спеціальні властивості (ознаки) і до основних з них зокрема належать наступні: вона невідчутна і не може бути збережена, її не можна відокремити від джерела, непостійна за якістю, не має чіткої товарної форми і споживацьких властивостей.

Якість медичної послуги визначається щонайменше чотирма критеріями:

– матеріально-технічна база;

– підготовлені кадри;

– раціональне використання ресурсів охорони здоров’я;

– задоволеність пацієнта.

Деякі автори виділяють також такі складові якості послуги як: задоволеність пацієнта, технічна якість (відповідність стандартам), економічність і безпека.

Законодавство Росії ("Основные положения стандартизации в здравоохранении", утвержденные Приказом МЗ РФ от 12 декабря 1997 р.) визначає медичну послугу як захід або комплекс заходів, які спрямовані на профілактику захворювань, їх діагностику та лікування, що мають самостійне завершене значення і певну вартість. Але це поняття не містить ознак послуги як об’єкта цивільних прав.

Медичну послугу також пропонується визначати як діяльність послугодавця, що спрямована на досягнення такого результату, корисні властивості якого здатні задовольнити потреби особи в відновленні і (або) підтриманні її здоров’я, безпосередньо в процесі протікання доцільної діяльності послугодавця, який не має упредметненого вираження (матеріальної форми) і не може бути гарантований послугодавцем.

Отже спробуємо виділити декілька специфічних особливостей медичної послуги:

– медична послуга – це діяльність (сукупність дій), яку можуть здійснювати не всі особи. Пропонуючи таку послугу, до виконавця законом пред’являються підвищені вимоги до кваліфікації. Саме це є основою для видачі ліцензії на здійснення діяльності суб’єкту господарювання. Таким чином "медична послуга" – це професійна діяльність чи сукупність професійних дій.

– будь - яка діяльність здійснюється для досягнення певної мети. Пацієнт (замовник), звертаючись до лікаря, має на меті усунення певних психофізіологічних негативних проявів свого організму (третьої особи). Медична діяльність базується на "об’єктивній потребі людей у збереженні та відтворенні свого тілесного існування".

– за загальним правилом медична послуга не має матеріального результату. У той же час вона може бути поєднана зі створенням матеріального компонента. Але, як зазначалось, останній не являє собою самостійну матеріальну цінність, а входить як складова до способу лікування.

– як правило, результат послуги не може бути гарантований виконавцем. Це пояснюється двома чинниками: по-перше, медична послуга являє собою не односторонні дії виконавця, а також зустрічні дії з боку пацієнта; а по-друге, необхідно враховувати індивідуальні особливості кожного людського організму. Проте специфіка правового регулювання медичних послуг зумовлена тим, що досягнення реального результату має певне юридичне значення. Вказівка на об’єктивну можливість досягнення результату повинна включатися в поняття медичної послуги, що має практичне значення при вирішенні питання про належне чи неналежне здійснення виконавцем своїх обов’язків.

– медична послуга, будучи об’єктом цивільних прав, має визначену вартість, тому її надання супроводжується еквівалентним обов’язком з її оплати. Оплата включає витрати виконавця на її надання та його винагороду.

Чітко визначених критеріїв завершеності більшості медичних послуг не існує (так само, як і відповідності обсягу складових їх дій розміру оплати), тому сторони визначають їх на свій розсуд. Згідно з чинним законодавством, по-перше, за ініціативою споживача допускається розірвання договору у будь-який час; по-друге, є покриття ним фактичних витрат виконавця, а не відшкодування вартості послуги. Не слід забувати, що повнолітній дієздатний пацієнт відповідно до частини четвертої статті 284 ЦК України може відмовитися від лікування на будь-якому його етапі.

Крім того, як стверджує С.В.Антонов, згідно з Законом України “Про захист прав споживачів" медична організація як виконавець послуг зобов’язана вчасно надавати споживачеві необхідну, повну і достовірну інформацію про послуги ще й для того, щоб забезпечити право споживача на вибір медичного закладу та лікуючого лікаря. Чинним законодавством України не визначено форми та обсяги інформування пацієнтів щодо медичних втручань. Вітчизняні медичні заклади змушені самостійно розробляти форми інформованих згод та інших документів, за допомогою яких фіксується факт такого інформування