Методика пломбування кореневого каналу.

      Пломбування включає наступні етапи: 

•                    1.  Вибір методу пломбування.

•                    2.  Підготовка матеріалу і інструментів.

•                    3.  Ізоляція зуба від слини.

•                    4.  Антисептична обробка.

•                    5.  Висушування каналу.

•                    6.  Пломбування каналу.

•                    7. Рентгенівський контроль пломбування.

•                    8. Пломбування порожнини.

Процес ендодонтичного лікування зуба включає в себе:

1. Відкриття зуба (доступ до кореневої системи).

2. Визначення довжини каналу. Для оптимальної очистки каналу важливо правильно визначити його довжину. Поряд з традиційними рентгенівськими зображеннями, зараз існують комп’ютерні пристрої, які можуть з максимальною точністю визначити довжину кореневого каналу, що неможливо зробити за допомогою лише рентгену.

3. Очищення кореневих каналів.Як тільки визначається довжина кореневих каналів, вони очищаються за допомогою дуже тоненьких інструментів з нікель-титанового сплаву. Гнучкі нікель-титанові інструменти дозволяють проводити лікування навіть в складних і сильно викривлених каналах. Інструменти є стерильні та використовуються одноразово.

4.Дезінфекція кореневих каналів

Під час та після препарування кореневих каналів, вони мають бути ретельно очищені дезінфікуючими розчинами. Ефективність медикаментозної обробки може бути підвищена за рахунок ультразвуку.

5.Заповнення кореневих каналів.Кінцевим етапом ендодонтичного лікування є обтурація (пломбування) кореневого каналу. Є кілька методів та матеріалів для заповнення кореневих каналів. Найкращий прогнозований результат дає так звана 3D обтурація гутаперчею. Гутаперча – це природній та еластичний матеріал, що використовується у поєднанні зі спеціальним клеєм (сіллером). Гутаперча вводиться в канал в розігрітому (рідкому) вигляді і заповнює порожнину кореневого каналу та бічні мікроканальці. Важливо, щоб канали були заповнені повністю, щоб запобігти повторному розвитку бактерій та інфекції.

 

Способи пломбування кореневого каналу.

 Залежно від засобів обтурації та методики їх застосування розрізняють кілька основних способів пломбування кореневих каналів:

— лише пластичними твердіючими пломбувальними матеріалами (силерами);

— штифтами в комбінації із заповнювачем (силером);

— гутаперчею.

Крім цього, існують різні способи використання гутаперчі для самостійного пломбування нею кореневих каналів.

Одноконусні способи:

— центрального штифта, або одного конуса;

— секційний.

Багатоконусні способи:

— холодної латеральної конденсації гутаперчі;

— гарячої латеральної конденсації гутаперчі;

— вертикальної конденсації гарячої гутаперчі;

— пломбування термопластифікованою гутаперчею (системи "Thermafil", "Quick-Fil" тощо).

Пломбування кореневого каналу пластичними пломбувальними матеріалами. Як зазначалося, за основними фізико-хімічними властивостями пластичні пломбувальні матеріали поділяють на 2 групи: 1) пластичні нетвердіючі та 2) пластичні твердіючі. Пластичні нетвердіючі пломбувальні матеріали — це пасти, які найчастіше складаються з цинку оксиду, гліцерину та різних антисептичних речовин. Вони не твердіють у кореневому каналі, досить швидко можуть розсмоктуватися (йодоформна, норсульфазолова тощо). Найчастіше їх застосовують для пломбування каналів тимчасових зубів, в яких розсмоктування кореня й пломбувального матеріалу повинно йти паралельно. Пластичні твердіючі пломбувальні матеріали твердіють після введення в кореневий канал і майже не розсмоктуються. Це пасти на основі резорцин-формаліну, епоксидних смол, цинк-евгенольні цементи та ін. Методика. Зуб ізолюють від слини ватними валиками. Порожнину зуба та кореневий канал промивають і висушують. На скляній пластинці замішують пломбувальний матеріал, набирають його кореневою голкою і вводять її в кореневий канал. Наїступні порції пломбувального матеріалу вводять у канал і коловими та поступальними рухами голки ущільнюють його у верхівковійчастині. Порожнину кореневого каналу заповнюють пломбувальним матеріалом без пухирців повітря.

                                                                        

Пломбування каналу ручним методом

правильне (б) и неправильне (а, в)

пломбування кореневих каналів

 

Для заповнення широких кореневих каналів використовують каналонаповнювач. Ним набирають невелику порцію пломбувального матеріалу, вводять його вканал і включають бормашину на невеликих обертах. Обережно, без особливого тиску просувають каналонаповнювач у глибину каналу й повільно, не виключаючибормашину, виводять його з каналу. Маніпуляцію повторюють кілька разів до остаточного заповнення кореневого каналу. Надлишок пломбувального матеріалу в устях ущільнюють тугою ватною кулькою, що сприяє його кращій конденсації та запов- ненню каналу. Порожнину зуба ретельно очищають від надлишківпломбувального матеріалу. Незважаючи на низку недоліків, на практиці для пломбування кореневих каналів досить часто застосовують резорцин-формалінову суміш і препарати на її основі. Рідину суміші готують ex tempore, послідовно змішуючи 2 частини формаліну (40 % розчин формальдегіду), 2 частини насиченого розчину резорцину й 1 частину 10 % розчину натрію гідроксиду (їдкого натру). Після змішування компонентів рідина набуває рожевого кольору, який швидко переходить у темно-вишневий. Для приготування пасти рідину змішують з порошком — 2 частини цинку оксиду та 1 — вісмуту сульфату. Цинку оксид надає суміші пластичностіта знижує зменшення об'єму пасти під час затвердіння в кореневому каналі, вісмут надає їй рентгеноконтрастності. Правильно замішана суміш має досить рідку консистенцію й легко стікає зі шпателя. Висушений кореневий канал перед пломбуванням зволожують за допомогою кореневої голки резорцин-формаліновоюрідиною, вносять замішану пломбувальну масу й кореневою голкою просувають її вздовж усього каналу. У подальшому пломбувальну масу замішують густіше, порціями вносять за допомогою голки в канал і конденсують у ньому до заповнення. Пломбування завершують накладанням на устя каналу пломбувальної масигустої консистенції, яку ущільнюють натисканням ватною кулькою в напрямку кореневого каналу. Після заповнення кореневого каналу порожнину зуба дуже ретельно промивають спиртом до повного видалення з неї залишків пломбувальної маси. Якщо резорцин-формалінова суміш залишиться в коронковій частині

зуба, це призведе до забарвлення коронки зуба в рожевий колір. У разі пломбування кореневого каналу цементами (фосфат-цементом, полікарбоксилатним цементом) висушений канал спочатку змочують рідиною цементу за допомогою турунди. Далі замішують цемент до напіврідкої консистенції — замішана цементна маса повинна стікати зі шпателя, витягуючись у тонку нитку. За допомогою кореневої голки порції цементу вводять у кореневий канал і коловими рухами просувають у верхівкову частину. Перші кілька порцій просувають по стінці каналу, щоб не утворилася повітряна пробка. Якщо канал досить широкий, доцільно також користуватися каналонаповнювачем. Пломбувальну масу в каналі ущільнюють у напрямку кореневого каналу. Усі ці маніпуляції необхідно проводити досить швидко — протягом 1 — 1,5 хв, тому що цементи швидко твердіють.

Методика пломбування кореневого каналу пастою

з використанням каналонаповнювача (пояснення в тексті):

1 — каналонаповнювач; 2 — паста; 3 — стоматологічний пінцет;

4 — ватна кулька; 5 — пов'язка

Пломбування штифтами в комбінації із заповнювачем (силером). Ця методика передбачає використання штифта (філера) у комбінації з пластичним твердіючим матеріалом (силером). Для цього використовують різні штифти: срібні, титанові, гутаперчеві, пластмасові. Уведення штифта в кореневий канал забезпечує кращу конденсацію й щільніше прилягання пластичного пломбувального матеріалу до стінок каналу, сприяє надійнішому заповненню верхівкового отвору й прискорює процесс пломбування. Розмір і довжину штифта визначають за розміром останнього інструмента (файла), використаного для розширення каналу. На обраному штифті бором позначають робочу довжину кореневого каналу. За допомогою кореневої голки або каналонаповнювача канал заповнюють одним із силерів, обраних лікарем залежно від конкретної клінічної ситуації. Після цього в нього вводять попередньо вкритий тонким шаром замішаного пломбувального матеріалу штифт. Його обережно просувають углиб на позначену робочу довжину до фізіологічного звуження каналу. Штифт уводять у кореневий канал повільно, що, з одного боку, дозволяє рівномірно розподілити силер у каналі, а з іншого — запобігає виведенню пломбувального матеріалу за верхівку кореня. Надлишок пломбувального матеріалу в устях видаляють, а частину штифта, що виступає в порожнину зуба, відламують або зрізають бором. Гутаперчевий штифт зрізають розігрітою гладилкою або екскаватором.

                                                           

Заповнення кореневого каналу силером

                                                                                      Заповнення кореневого каналу філером

Пломбування гутаперчею. Пломбування кореневих каналів гутаперчею має певні переваги перед іншими методиками. Воно забезпечує надійнішу обтурацію каналу та герметизацію верхівкового отвору. Тиск, що створюють інструменти під часконденсації розігрітої гутаперчі, забезпечує її проникнення в дельтоподібні

розгалуження кореневого каналу і взагалі в усю його анатомічну систему. Гутаперча не розчиняється у воді та тканинній рідині, що гарантує тривалу й надійну обтурацію кореневого каналу та його ізоляцію від тканин періодонта. За умови правильного виконання методики пломбування гутаперча практично не виводиться за верхівку зуба і не травмує періодонт;нарешті, вона є біологічно інертним матеріалом, тому не подразнює тканини періодонта і не впливає на організм загалом. Проте деякі методики заповнення каналів гуттаперчею є досить складними. Вони потребують певних умов і застосування, крім зазначених ендодонтичних інструментів, спеціальних інструментів: спредерів (spreader, боковий ущільнювач гутаперчі), плагерів (plagger, вертикальний ущільнювач гутаперчі, вертикальний конденсор) і переносників тепла (heat-carrier). Ці інструменти мають різні розміри та довжину для роботи у відповідних частинах кореневого каналу. Спредери — це конічної форми інструменти із загостреним кінчиком, який залежно від конструкції нагадує зуболікарський зонд або файл. Під час уведення гострого кінчика спредера в кореневий канал, попередньо заповнений гутаперчею, він відтісняє її вбік (до стінок каналу). У такому разі також відбувається її бокове ущільнення (латеральна конденсація). Залежно від конструкції спредери мають довгу ручку, як у зуболікарського зонда, або ж коротку, як у файлів. Плагери, або вертикальні ущільнювачі, за конструкцією нагадують спредери, проте їх гострий робочий кінчик має зрізану плоску верхівку. Тому в разі введення в кореневий канал, заповнений гутаперчею, він проштовхує й конденсує її у вертикальному напрямку. Конструкція ручок така сама, як і в спредерів. Інколи ці інструменти з короткими ручками називають ще пальцевими спредерами й плагерами. Переносники тепла мають гострий робочий кінчик, як у спредерів та плагерів, і безпосередньо на ньому — булавоподібне стовщення. Під час нагрівання його на полум'ї спиртівки або вспеціальній печі воно передає тепло робочому кінчику. Цей інструмент призначений для розм'якшення теплом гутаперчі та її гарячої конденсації (латеральної або вертикальної) безпосередньо в кореневому каналі.Ураховуючи складність і відносну тривалість виконання деяких методик пломбування гутаперчею, великого значення набуває надійна ізоляція пломбованого зуба від ротової рідини. Для цього використовують валики з вати, слиновідсмоктувачі тощо, проте найбільш надійною є ізоляція за допомогою кофердаму. Останнім часом значного поширення набувають простіші методики пломбування кореневих каналів гутаперчею, які дозволяють скоротити час пломбування (методики "Thermafil" і "Quick-fil").

                         

CALAMUS DUAL - Прилад для обтурації кореневих каналів розігрітою гутаперчею. Інтегрований апарат для тривимірної обтурації кореневих каналів технікою вертикальної конденсації і «сквірт»-техніки. Комплектується двома наконечниками, які використовуються для конденсації (Pack) і заповнення (Flow) кореневих каналів. Наконечник Calamus ® Pack можна також застосовувати з термічною насадкою для проведення діагностичного тесту на вітальність пульпи зуба. Плаггери доступні в чорному, жовтому та синьому кольорах по ISО, які відповідають наступним значенням діаметра робочої частини і конусності – 40/03, 50/05 і 60/06 відповідно. Наконечник Calamus ® Flow використовується в комбінації з картриджем з гутаперчею, забезпеченим канюлею для ін`єкції гарячої гутаперчі ввідпрепарованих канал в процесі фази backpack. Картриджі є одноразовими, і доступні в 20 і 23 размерах. Один картрідж розрахований приблизно на 5-6 каналів. Температуру нагрівання і швидкість ін`єкції можна задати індивідуально. Мікромотор контролює точну подачу гутаперчі. Швидка зміна картриджів досягається за рахунок простого механізму їх фіксації і вилучення Гнучкі і довгі теплопровідні канюлі зі сплаву срібла також підходять для викривлених каналів.

Спосіб центрального штифта, або одного конуса. Цю методику застосовують у тих випадках, коли кореневий канал прямий і широкий з відносно паралельними стінками. Для визначення розміру центрального штифта (master point) із гутаперчі необхідно, щоб він досить щільно й туго входив у кореневий канал в апікальній його частині. Якщо канал великих розмірів і не вдається підібрати стандартний штифт, то його виготовляють з 2 —3 штифтів меншого розміру. їх підігрівають до розм'якшення на полум'ї спиртівки й потім на скляній пластинці скручують разом у конус більшого діаметра. Довжина підібраного штифта повинна бути на 1 — 1,5 мм меншою за робочу довжину кореневого каналу. Цю величину позначають інструментом на конусі. Штифт фіксують затискачем, занурюють його кінчик на 4 —5 мм у розчин хлороформу, який, розчиняючи гутаперчу, розм'якшує кінчик конуса. Попередньо висушений канал зволожують розчином хлороформу або антисептика і вводять штифт на всю робочу довжину каналу, виймають його і знову занурюють кінчик штифта у хлороформ; процедуру введення в канал повторюють кілька разів. Необхідно надійно фіксувати гутаперчевий конус у затискачі й вводити його в канал в одному й тому самому положенні. Після такогоприпасування створюється конус гутаперчі, який досить точно відображає нерівності кореневого каналу. Проміжок між конусом

гутаперчі та стінками каналу стає мінімальним, а верхівка конуса практично заповнює апікальний отвір. Припасований штифт до заключного пломбування занурюють у 70 % розчин ізопропілового спирту (мал. 107). Кореневий канал промивають і висушують, після чого вводять у нього невелику кількість обраного силера. Гутаперчевий конус також укривають тонким шаром силера і вводять у кореневий канал на визначену робочу довжину. У разі повільного введення конус видавлює надлишок силера в коронкову частину зуба, а не за верхівку кореня в періодонт. Через 3 —4 хв після твердіння силера частину конуса гутаперчі, що виступає в порожнину зуба, зрізають розігрітою на полум'ї гладилкою або екскаватором.

Метод пломбування кореневого каналу з використанням одного штифта:

1 — робоча довжина; 2 — заклинювання штифта в апікальній

частині каналу; 3 — паста; 4 — К-файл; 5 — К-ример; 6 — штифт;

7 — лінія зрізу; 8 — розігріта гладилка; 9 — пов'язка

Секційний спосіб. Цю методику рекомендують для пломбування досить викривлених каналів. її суть полягає в заповненні кореневого каналу невеликими шматочками (секціями) конуса гутаперчі завдовжки 2 — 3 мм. Центральний конус гутаперчіпідбирають і припасовують за описаною вище методикою, потім його розрізають на шматочки (секції) даної довжини. Для пломбування також необхідні 1 — 2 вертикальні ущільнювачі (плагери) з діаметром робочої частини, дещо меншим за діаметр каналу в апікальній та середній його третині. На них позначають необхідну робочу довжину: на тонкому — на 2 —3 мм коротшу від робочої довжини каналу, на більш товстому — близько половини її довжини для роботи в середній третині. У канал за допомогою кореневої голки або ручного канало-наповнювача вводять невелику кількість замішаного силера. На полум'ї нагрівають кінчик плагера і до нього, як ковпачок, приклеюють за товщий кінець апікальну секцію гутаперчевого конуса.Після охолодження цю секцію занурюють у розчин еукаліптолу або хлороформу і дуже обережно вводять у кореневий канал на визначену робочу довжину. Не витягуючи з каналу, плагер звільняють від розміщеної в каналі секції гутаперчевого конуса, яка повинна надійно обтурувати апікальний отвір. Це дуже важливий етап, тому за необхідності правильність його виконання контролюють рентгенографічно. Аналогічно вводять інші додаткові секції гутаперчевого конуса до заповнення каналу кореня. Для заповнення середньої третини використовують плагер більшого діаметра. Ця методика досить складна й потребує постійної уваги стоматолога. Необхідно дуже чітко дотримуватися робочої довжини каналу, тому що в разі сильного введення апікальної секції конуса її можна проштовхнути за верхівку кореня зуба.

Холодна латеральна конденсація гутаперчі. Методику рекомендують для пломбування широких і викривлених каналів, в яких важко повноцінно припасувати центральний штифт. Часто такі канали мають овальну чи навіть неправильну геометричну форму. Особливу увагу під час препарування та формування таких каналів надають створенню апікального уступу, який запобігає виведенню пломбувального матеріалу за верхівку кореня зуба. Для виконання цієї методикипідбирають Зспредери відповідного діаметра. Спредером із найменшим діаметром робочої частини оперують в апікальній частині, другим — у середній і третім (з найбільшим діаметром) — в устьовій частині каналу. Діаметр робочої частини обраного спредера повинен становити приблизно 2/3 діаметра відповідної частини кореневого каналу. Підбирають по 2 —3 стандартні штифти гута- перчі з діаметром, що відповідає діаметру спредерів, і плагер, діаметр робочої частини якого дорівнює 2/3 діаметра устя каналу. Підбирають і, якщо можливо, припасовують центральний штифт. У кореневий канал уводять невелику кількість силера, кінчик центрального штифта вкривають тим самим силером й обережно вводять на визначену довжину. Верхівка гуттаперчевого конуса повинна герметично заповнювати апікальний отвір. Через 1 — 2 хв поряд із центральним штифтом уводять спредер найменшого діаметра. Він конденсує гутаперчу введенного штифта до стінок кореневого каналу й створює простір для введення додаткового штифта. Не виймаючи спредера з каналу, ротаційними рухами його звільняють від гутаперчі, виймають із кореневого каналу і відразу вводять стандартний штифт відповідного діаметра. Цю маніпуляцію повторюють кілька разів, використовуючи спредери та штифти різного діаметра, до заповнення кореневого каналу.

Обтурація вважається закінченою, якщо спредер уже не можна ввести в кореневий канал. Частини штифтів, що виступають у порожнину зуба, зрізають розігрітим інструментом, а гуттаперчу в усті кореневого каналу конденсують плагером.

Методика холодної латеральної конденсації

гутаперчі:

1 — робоча довжина; 2 — заклинювання штифта в апікальній частині

каналу; 3 — Finger Spreader; 4 — К-файл; 5 — основний штифт;

6 — паста; 7 — додатковий штифт; 8 — лінія зрізу; 9 — штифти

і паста в каналі; 10 — розігріта гладилка; 11 — пов'язка

 

Гаряча латеральна конденсація гутаперчі. Для ущільнення холодної гутаперчі та її адаптації до стінок каналу необхідно створювати на неї значний тиск. Ця процедура значно полегшується, якщо гутаперчу в кореневому каналі нагріти. Для розігрівання гутаперчі використовують переносники тепла. Для такого пломбування необхідні 3 пари спредерів та аналогічних їм переносників тепла (з таким самим діаметром робочої частини) для оперування в апікальній, середній та устьовій частинах кореневого каналу, а для завершальної конденсації гутаперчі в усті каналу потрібен плагер, діаметр якого дорівнює розміру устя. Техніка пломбування на перших етапах аналогічна способу холодної латеральної конденсації. Припасовують центральний штифт і вводять його з невеликою кількістю силера в кореневий канал. На полум'ї спиртівки нагрівають переносник тепла найменшого діаметра (для роботи в апікальній частині) і вводять поряд із центральним штифтом. Необхідно ввести його якомога глибше, приблизно на 2 мм менше за робочу довжину. Після занурення в гутаперчу переносник тепла повертають по осі його робочої частини в межах 45°, тому що він охолоджується і може приклеїтися до гутаперчі. Виймають переносник тепла і зігріту ним гутаперчу конденсують холодним спредером. В утворений простір уводять додатковий штифт гутаперчі; процедуру повторюють до остаточного заповнення кореневого каналу. Розігріта гутаперча краще заповнює бокові розгалуження системи кореневого каналу, що значно підвищує якість пломбування. Надлишки гутаперчі в порожнині зуба зрізають гарячим інструментом, а матеріал в усті каналу конденсують плагером. У практичній роботі застосовують спеціальні пристрої з робочою частиною, як у переносників тепла, що нагріваються за допомогою електричного струму — батарейок, — це "Endotec"__ ("Dentsply"), "Touch & Heat" ("Analytic Technology"), "Thermopact" ("Degussa") та ін. Використання таких нагрівачів дозволяє уникнути відкритого полум'я й полегшує процедуру пломбування.

Гарячу латеральну конденсацію також можна виконувати спеціальними пристроями з робочою частиною у формі спредера, яка активується ультразвуком. Ультразвукові коливання інструмента, крім того, генерують виділення тепла, тому такий спредер дозволяє якісніше провести латеральну конденсацію гутаперчі.

hh

              

Вертикальна конденсація гарячої гутаперчі. Ця методика передбачає уведення в підготовлений канал центрального штифта з мінімальною кількістю силера, розм'якшення введеної гутаперчі за допомогою переносників тепла та поступове вертикальне її ущільнення серією підібраних плагерів для повної обтурації системи кореневого каналу в трьох напрямках. Це дозволяє надійно заповнити всі розгалуження кореневого каналу власне гутаперчею, на відміну від інших методик, де канал заповнюється силером.

У проведенні цієї методики виділяють 3 етапи.

1. Припасування і введення в канал центрального штифта.

2. Фаза низхідної конденсації.

3. Фаза остаточного заповнення кореневого каналу.

Підбирають і припасовують основний штифт, який уводять у канал на робочу довжину з невеликою кількістю силера. Якщо штифт не повністю виповнює простір кореневого каналу, то поряд з ним уводять додаткові штифти аналогічно методу латеральної конденсації. Розігрітою гладилкою або екскаватором зрізають надлишки штифта і холодним плагером конденсують гутаперчу в усті кореневого каналу. Для того щоб розм'якшенатеплом гутаперча не прилипала до плагера, його попередньо занурюють у порошок силера. Цей етап вертикальної конденсації іноді називають "перша хвиля конденсації", оскільки гуттаперча конденсується і заповнює всі нерівності в межах устьової частини кореневого каналу. Власне з цього починається фаза низхідної конденсації. Для продовження пакування маси гутаперчі на глибину З — 4 мм уводять розігрітий до червоного переносник тепла. Його досить швидко виймають, щоб не встиг охолонути (бо тоді до нього прилипне розігріта гутаперча). Розігріту гутаперчу кон- денсують у каналі холодним плагером відповідного розміру, при цьому вона просувається в апікальному напрямку на 2 — 3 мм. Аналогічно розігрівають і вводять у канал переносник тепла з розміром робочої частини відповідно до середньої третини каналу. Холодним плагером такого самого розміру гутаперчу конденсують. Процедуру повторюють інструментами найменшого діаметра для оперування в апікальній частині кореня. Унаслідок проведення цієї "другої хвилі конденсації" розігріта й розм'якшена гутаперча апікальної частини кореневого каналу разом з невеликою частиною силера вдавлюється в усі нерівності та розгалуження цієї частини каналу. Таким чином уся апікальна третина каналу та його розгалуження заповнюються гутаперчею. Остаточне заповнення каналу виконують аналогічно методиці секційного способу. Шматочки гутаперчевого штифта відповідного розміру приклеюють за товстий кінець до переносника тепла або спредера і швидко вносять у канал. Інструмент злегка повертають по осі, щоб звільнити його від сегмента гутаперчі. Холодним плагером відповідного розміру ще теплу гуттаперчу конденсують у каналі. Цю процедуру повторюють до остаточного заповнення каналу гутаперчею.

                                                                                         

Пломбування кореневих каналів термопластифікованою гутаперчею. Одним із недоліків використання гутаперчі в ендодонтичній практиці є складність методик пломбування. Тому методи пломбування кореневих каналів гуттаперчею постійно вдосконалюються. Розроблено системи, в яких передбачене використання а- і (3-гутаперчі, поєднання секційного способу заповнення кореневих каналів із конденсаційним застосуванням (3-гутаперчі. Так, система "Alfa Endodontic concepts" (QUA) складається з альфа- і бета-гутаперчі в спеціальних пластмасових шпри- цах-тубах, пристрою для термічного розм'якшення гутаперчі, наповнювача кореневих каналів і кутового наконечника з низькою швидкістю обертання. Методика пломбування. Наповнювач каналу попередньо вкривають розм'якшеною (3-гутаперчею, потім відразу ж а-гутаперчею і вводять у канал, не доводячи до верхівкового отвору на 1 мм. За допомогою наконечника наповнювач обертають зі швидкістю 5000 обертів за 1 хв. Через 4 — 6 с, не виключаючи бормашини, наповнювач виймають із кореневого каналу. Цього часу достатньо для повноцінної обтурації каналу.Новим варіантом цієї техніки пломбування кореневих каналів є використання ендодонтичних обтураторів — носіїв гутаперчі— система "Thermafil" (мал. 109).Обтуратор-термафіл — це конусоподібний стержень, на який нанесено шар гутаперчі. Він може бути виготовлений із пластмаси,титану чи нержавіючої сталі. За розмірами та формою він відповідає стандартам ISO (020—140).

  

Ендодонтичний обтуратор "Thermafil":

1 — загальний вигляд; 2 — вигляд у розрізі; 3 — позначення довжини

стержня; 4 — поперечний розріз стержня

 

Обтуратори системи "Thermafil" мають довжину 25 мм і ко нусність 04. До системи також входить піч для точного нагрівання обтураторів. Вона забезпечує оптимальну температуру нагрівання протягом кількох хвилин. Одночасно можна нагрівати 6 обтураторів-термафілів.

                                      

 Такі обтуратори використовують з ендогерметиками, що не містять евгенолу, наприклад "Topseal" "AH Plus"; вони мають добрі пластичність, в'язкість, адгезію, мінімальну усадку, достатній робочий час. Для корекції робочої довжини кореневого каналу до складу системи входить інструмент верифер. Методика пломбування. Включають піч і прогрівають її протягом 20 хв. За допомогою верифера уточнюють робочу довжину, фіксуючи її стопором. Підбирають обтуратор, який за розміром і довжиною відповідає вериферу. Обтуратор обробляють 5 % розчином натрію гіпохлориту протягом 5 хв, промивають у 70 % розчині етилового спирту та висушують. Підготовлений кореневий канал заповнюють невеликою кількістю пластичного силера. Обтуратор нагрівають у печі протягом 15 с і вводять у кореневий канал на попередньо визначену робочу довжину з достатнім апікальним тиском, не згинаючи й не прокручуючи його, після чого видаляють ручку обтуратора. Пластмасовий штифт в устях каналів зрізають фісурним або конусоподібним бором, гуттаперчу навколо обтуратора ущільнюють плагером. Ця методика забезпечує швидку тривимірну обтурацію кореневих каналів та їх розгалужень.

Методика пломбування кореневих каналів

з використанням системи Термафіл:

1 — конусність 04; 2 — лійкоподібне розширення; 3 — верифікатор;

4 — ендогерметик; 5 — надлишок гутаперчі та ендогерметика;

6 — пластиковий стержень; 7 — гутаперча; 8 — проникнення матеріалу

в бокові розгалуження; 9 — лінія зрізу; 10 — устя каналу; 11 — штопфер;

12 — пломба