Тема 9. Соціологія молоді

приписів. У підсумку свідомо виховувалося покоління, нездатне на соціальну творчість і новації, зате слухняне і спокійне. Сучасне розуміння соціології виключає такі орієнтації і вимагає розгляду молоді як повноправного суб'єкта всіх ланок суспільного життя.

Визначення соціології молоді

та її проблематики

Соціологія молоді — це соціологічна дисципліна, яка функціонує на трьох рівнях: загально методологічному (базуючись на визнанні молоді як окремої спільноти та суб'єкта суспільного розвитку), спеціально-тео­ретичному та емпіричному, що дає можливість дотримуватися єдності вихідних теоретичних понять, операційних визначень конкретно-істо­ричного змісту й емпіричних індикаторів. Соціологія молоді в науковій літературі визначається як галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну спільноту, котра перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної та поза сімейної соціалізації та адаптації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, соціальних ролей і статусу. Цей процес знаходить прояв у специфічно молодіжних формах поведінки й свідомості, у поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо. Активна роль молоді у процесах соціалізації зумовлюється тим, що вона не лише копіює усталені взірці адаптивної поведінки і взаємодії, а й здатна вносити в них новий зміст залежно від умов життя, які постійно змінюються. Основними напрямами досліджень у молодіжному середовищі та завданням соціології молоді нині вважають:

• дослідження ЇЇ ролі й місця в соціальному розвитку суспільства;

• вивчення тенденцій зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів;

• аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі;

• виявлення і прогнозування на цій основі напрямів розвитку моло­діжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді.

Поняття «молодь»

Молодь — це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні і т. ін. властивості, які характеризують її іосоціальне дозрівання як здійснення самовияву її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси на відміну від представників старших поколінь і вікових груп перебувають у стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

234

жень, а отже, сприяє отриманню репрезентативних (тобто таких, що описують всю сукупність) даних, підсилених статистичною базою. Тра­ диційно в радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку визначались інтервалом від 16 до ЗО років. Однак в останні часи дедалі більшого поширення набувають погляди, згідно з якими вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою — 35 років. В основі цього лежить висловлене деякими науковцями міркування про пролонгацію (або продовження) часу молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку людства: з одного боку, все наполегливіше висувається завдання більшранньої соціалізації молоді, включення її до трудової практики на більранніх етапах, з другого — зростають межі середнього і старшого віку тривалості життя в цілому, подовжуються терміни навчання та соціаль­ но-політичної адаптації, стабілізації сімейно_:побутового статусу молодих людей. Однак, виходячи з певних практичних міркувань та ресурсів держави, у прийнятих законодавчих актах України зазначається: молод­ дю вважаються молоді громадяни віком від 14 до 28 років.

Поняття

«молодь»

у західній

соціології

У західній соціології термін «молодь» був уведений до наукового обіг лише в середині 70-х років XX ст. Це досить пізнє впровадження терміну «молодь» зумовлювалося тим, що доіндустріальний період розвитку західної цивілізації знав поділ населення лише на дітей і дорослих; перехід до індустріальної фази висунув потребу введення окремого вікового проміжку «юність», пов'язаного з необхідністю відповідної освітньої та фахової підготовки робітників. Цей термін «юність» з віковим інтервалом 11/12—18 років виробив у своїх працях американ­ ський дослідник Г.Голл 1904 р., позначаючи ним період життя між дитинством і дорослістю. Однак вступ до фази постіндустріального розвитку та зумовлена цим необхідність подовження часу набуття знань і навичок складних професій, заснованих на суперскладних технологіях, висунули потребу вироблення нового терміну, власне молодості, для позначення певної стадії життєвого циклу, що лежить між юністю і дорослістю. Вікові кордони цієї стадії становили 19—26/30 і більше років. Разом із тим, дослідниками вирізнені ті завдання, які молодим особам необхідно було розв'язувати під час проходження через цю нову стадію, та її відмінності від стадій дитинства, юності й дорослості. Ці моменти були представлені у працях таких англомовних авторів, як К.Кеністон, Х.Сіболд та інших, лише із середини 70-х років і залишилися поза увагою багатьох радянських дослідників, які за традицією продовжували порівнювати розгляд проблем юнацтва в західні літературі з розглядом проблем молоді — в радянській.

236

У західних англомовних дослідженнях молоді містяться спроби визначити найхарактерніші специфічні риси молодої людини, котра ще не досягла статусу дорослості; серед них — нерівномірність, напруженість, наявність повторюваність конфліктних ситуацій, підвищина критичність тощо. Як бачимо, при наявних відмінностях у трактуванні молоді та її меж пошук у площині молодіжної тематики нашої та західної соціології йде приблизно в однаковому напрямку.

Поняття

молодіжної

свідомості

та її рівнів

Однієїї з провідних у соціології молоді є проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні варто виходити з того, що свідомість молоді, і спільнісна, і групова, — це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами через аналіз її основних форм (політико- пра-вової, економічної, екологічної, моральної тощо), що функціоную на конгнітивному (або теоретико-пізнавальному), емоційно-чуттєвому та конативному (або поведінковому) рівнях.

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди; і знання, які служать основою для формування наукового світогляду твердих переконань, сукупності моральних норм і принципів, п визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатнії об'єктивно й адекватно оцінювати дійсність. Емоційний рівень станови взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдносі і цілісності. Він має бути тісно взаємопов'язаним зі змістом когнітивного рівня і перебувати у певній залежності від нього, інакше голові особливість молодіжної свідомості — надмірна емоційність — загрожує перетворитися в її ваду. Конативний рівень містить у собі соціалі. установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльнії якісно.

Взаємозв'язок

Рівнів

молодіжної

свідомості

Слід наголосити, що свідомість молоді є цілісним діалектичнії переплетінням всіх складових рівнів, які вирізняються суто з мірку ви і логіко-теоретичного характеру та з метою полегшення процс соціологічного дослідження. Тому, наприклад, соціальна установка як така включає у себе також елементи когнітивного рівня і є емоцій і забарвленою, а переконання містять у собі й емоційні, й поведінко компоненти. Цілісність усіх складових свідомості молоді не виключ; наявності суперечностей і всередині кожного рівня, і в їх взаємодії, і ця контроверсійність, будучи внутрішнім джерелом духовного розвитку особистості, дає можливості для подальшого вдосконалення. Однак; внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою межу,тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціальних установок може призвести до руйнації цілісності особи, її дисгармонійності, духовного дискомфорту. Проявами такого порушення

237

міри можуть бути, з одного боку, двоякість моралі і свідомості взагалі; почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінкових установок, а з другого — невідповідність між словом і ділом, свідомістю й діяльністю. Такі явища у молодіжному середовищі отри­мали назву соціальної незрілості, інфантилізму і фіксуються дедалі більшим колом науковців.

Молодіжні

проблеми

та їх типи

Окремої уваги заслуговує також з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми. Висловлюється думка, що соціальні проблеми молоді — це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лише ті, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі «суспільство — молодь». Молодіжні проблеми поділяються на два типи: у першому означенні зростаючі вимоги суспільства до молоді, в другому — особистісні сподівання і прагнення молодих людей та складнощі з їх реалізацією. Докладніше про це йтиметься у третьому питанні теми.

З'ясувавши основні поняття і категорії молоді, перейдемо до розгляду конкретних молодіжних проблем та використання знання про них у державній молодіжній політиці.

Стан дослідження молодіжних проблем

та необхідність розвитку соціології молоді в Україні

Розвиток

соціології

молоді в

сучасній

Україні

Як уже зазначалося в попередній частині теми, в Україні соціологія молоді як науковий напрям до часів незалежності ледве жевріла і не мала вагомого практичного значення. Однак від 1991 р. ситуація суттєво змінилася. З'явилася низка загальних і спеціальних дослідницьких центрів та осередків із вивчення загальносоціальних і молодіжних проблем (і в межах академічної науки, і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі та вироблення науково обґрунтованих рекомендацій, скерованих на вирі­шення молодіжних проблем з урахуванням інтересів і молоді, і держави. Це діяльність Інституту соціології НАН України, вже згадуваного Українського інституту соціальних проблем тощо. Їх представники здійснили багато цікавих досліджень у молодіжному середовищі, які не лише допомогли чіткіше уявити весь спектр молодіжних проблем, а й безпосередньо сприяли конкретним крокам у напрямку їх вирішеним. Ця плідна співпраця нині триває.

238

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з'ясування суті й змісту процесів життєвого самовизначенні мюдої людини. Ці процеси поділяються на:

• соціальне,

• політичне,

• професійне,

• економічне самовизначення.

Складний комплекс проблем, пов'язаний із цими процесами, і досліджує

соціологія молоді.