1.Переясловська угода. Березневі статті 1654р. Події 1655-1663рр. (гетьман Виговський)

8 січня 1654р між Гетьманщиною та Московією підписано Переяславський договір проте жодного офіційного документу не було. Лише в лютому суддя Самойрович-Залудний везе до Москви напрацьовані 23 статті договору, які в березні будуть затверджені московським урядом (Березневі статті). 11 статей із 23. Що стало підґрунтям до Переяславської домовленості, але Московія воювала за власні інтереси і швидко приєднала території Білорусії тощо.1656р Москва і Польща підписала перемир’я . 1657р гетьман Іван Мазепа. Політику, що проводить Виговський відрізняється пі посередників. Навесні 1658р. в Полтаві вибухнуло повстання проти Виговського. Виговський домовляється з кримським ханом, який вимагав окрім грошей ще і мир (полон людей). Внаслідок важкого протистояння з обох боків загинуло близько 50тис.укр. Виговський домовляється з Польщею про новий договір який буде підписаний в Гадячі вересень 1658р. влітку 1658р Виговський разом з польським королем і кримським ханом завдає поразки під Конотопом. Трійця намагається піти на Москву, але несподівано стало відомо, що кримські татари повернулись обратно, і Іван Сірко грабує кримський півострів. Восени Виговський втік до Польщі позбувшись булави.

2.Державотворчі процеси 2005-2012рр.

Державотворчим процесом називається процес формування і становлення основних інститутів влади, їх конституційне оформлення, визначення національних інтересів. Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед укр.. народом нові завдання, а саме: 1.будівництво тоталітарних власної суверенної держави, 2.демонтаж політичних структур і будівництво правової демократичної держави, 3.трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соц.. проблеми людей, 4.національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні, 5.устновлення рівноправних зв’язків із далекими та ближніми сусідами. Ключовим завданням перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади законодавчої, виконавчої, судової. Єдиним органом законодавчої влади України є парламент Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало законів і постанов із прийнятих парламентом ХІІ(І) (1990-1994рр) і ІІ(1994-1998рр), ІІІ (1998-2002рр), ІV (2002-2006рр), V (2006-2007рр), VІ (2007-…). У 2006 і 2007 рр були проведені вибори до ВРУ за пропорційною системою, але й вона не забезпечила стабільності в роботі ВРУ. У вересні 2007р відбулися позачергові вибори до ВРУ. Прем’єр-міністром було обрано Тимошенко. Главою держави є президент України. Першим президентом незалежної України став Кравчук (1991-1994рр), згодом цю посаду обійняв Кучма (1994-2005рр), потім Ющенко, а тепер Янукович.

Білет 25.

1.Голодомори в Україні.

Голод 1921 - 1923 років. На початку 20-х років голод охопив лише район Поволжя.Так, у вересні 1921 року повноважний представник УНР Олександр Шульгін звернувся з проханням про допомогу голодуючому українському населенню до Нанесена, а через місяць це питання місія УНР поставила в Парижі. На жаль, тоді західний світ ще не пройнявся трагедією українського селянства, страшний голод продовжував поширюватися півднем України. До Катеринославщини, Запоріжжя та Донеччини наприкінці 1921 року додається Миколаївщина та Одещина. І на початку січня 1922 року кількість голодуючих тут сягнула 1890000 осіб, у березні — 3250000, в червні — 4103000. Охопивши такі величезні простори, голод спричинився до збільшення смертних випадків. Зокрема, якщо за січень-березень 1922 року в Херсоні народилося 918 осіб, то вмерло —

5405. У чотирьох містах Миколаївщини за цей період з'явилося на світ 1199 осіб, а пішло з нього — 7323.

Голод 1932 — 1933 років. Цю трагедію для України можна було вже передбачувати в 1925 році, коли XIV з'їзд більшовицької партії взяв курс на індустріалізацію. Вона мала здійснюватися за рахунок села, для чого і було ухвалено невідповідність цін на промислові та сільськогосподарські товари. Але комуністична влада не збиралася робити українського селянина вільним. Вона навіть у неврожайний 1928 рік змусила його продати перед жнивами торішні запаси за державними цінами, що прирікало наших хліборобів на голод. Але факт його Уряд УСРР визнав лише в листопаді, повідомляючи, що в Україні є 76 неврожайних районів з 732.000 селянських господарств. Українська влада змушена була за таких умов бути співорганізатором голоду, свого народу, оскільки не могла сама затверджувати навіть свій бюджет.Уважне вивчення документів, багато з яких друкуються вперше; дає можливість усвідомити: голодомор планувався з Москви, а українські більшовики були слухняними виконавцями вказівок Кремля. Це підписи тих, кого нам представляли жертвами сталінізму, стоять на постановах про знищення України голодом.У 1932-1933 роках, коли бракувало в Україні хліба, більшовицька влада не припиняла його експорту: його вивезено відповідно 1,72 і 1,68 мільйона тонн.Одначе, як тільки минув голод, експорт хліба одразу ж різко зменшився — 770 тисяч тонн у 1934 році, тобто більш як у два рази менше.

Голод 1946-1947 років. Страшні голодомори в Україні, які були організовані більшовицькою владою в 20—30-х роках, виявилися не останнім випробуванням на виживання для нашого народу. Черговою спробою етноциду українців був голод 1946-1947 років. Так, 1946 рік був неврожайним, давалася взнаки і повоєнна розруха. Але того збіжжя, що вродило на українських ланах, вистачало, аби не допустити нового голодомору. Однак під тиском Москви з України вимітали все, що можна було.А чи пам'ятаємо ми і те, що в 1946-1947 роках в Україні не повторилася трагедія в масштабах 1932-1933 років тільки тому, що нас врятувала Західна Україна, де ще не було колгоспів, і селянин-одноосібник міг лишками своєї продукції поділитися з голодними братами зі східних областей? Так, саме "бандерівці", як у нас зневажливо дехто називає українців із західного регіону, подали допомогу східнякам.