Практикум Сфери застосування механізмів комунікаційного менеджменту

1. «Технологічний ланцюг» комунікаційного процесу.

2. Комунікатор, цільова аудиторія, повідомлення, канали і засоби комунікацій.

3. Етапи технологічного процесу управління комунікаціями.

4. Семантика і вербальна мова.

5. Бар’єри інформаційних потоків.

1. Технологічний ланцюг» комунікаційного процесу Понятійний простір та термінологія:

Комунікація – міжособистісні відносини між суб'єктами-контрагентами в ході їх взаємодії (спілкування). При цьому відносини, як більш загальна категорія, включають у свої понятійні рамки й обмін інформацією, і емоційне, а також семантична взаємодія, і вербальне й невербальне спілкування.

Стейкхолдер – Частина з них, що не залежить від впливу організації, відносять до стейкхолдерам (Stakeholders) – незалежній референтній групі соціальних партнерів або зацікавлених суб'єктів суспільства.

Контакт – це фактично відбувся (установлена) комунікативний зв'язок у формі одиничної або декількох епізодичних зустрічей представника організації зі своїм контрагентом;

Зв’язок – це доцільні (істотні для інтересів організації) стійкі й довгочасні зовнішні комунікації.

Відносини – це періодично поновлювані й спеціально підтримувані в інтересах організації комунікації, що не є для неї істотною обставиною;

Комунікативна сфера

Лобіювання

Спілкування – соціально обумовлений процес обміну думками, почуттями, продуктами підсвідомості людей, які відбуваються переважно у вербальній формі. Тоді як комунікація – це спосіб спілкування, який дозволяє обмінюватися інформацією.

Зовнішніми зв'язками (External Communication) звичайно йменують довгочасні стійкі відносини, що складаються під впливом обставин або по запланованих діях організації і її менеджерів.

Внутрішні комунікації організації (Internal Communication) – сукупність керуючих відносин, взаємин по моделі «керуючий – керований», обмін інформацією між паралельними підрозділами й дивізіонами, інформаційні потоки усередині організації, система контролю й звітності – значна частка всього того, що звичайно мають на увазі під нудним терміном «адміністрування».

Комунікаційна сфера актуалізується в сценарії проведення комунікації, інакше – дискурсі. Особливістю комунікаційної сфери є мінливість і динамічність, тобто здатність самоваріювання залежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, але при цьому не міняючи своєї доцільності й відповідності вмотивованості контрагентів-комунікаторів. Варіативність виражається в зміні тематичного поля дискурсу. Розрізняють наступні характерні види дискурсу:

• комплементарний (одержання додаткової інформації);

• координуючий (пошук істини шляхом координації всієї доступної інформації);

• компететивный (прагнення довести, переконати контрагента).