- •8. Етика усного професійного спілкування
- •15. Види пудбычного виступу
- •19. Вимоги до термыныв
- •20. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових
- •33. (Выписал все, вдруг надо будет)
- •34. Словник – зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з
- •Словники прийнято поділяти на два типи: енциклопедичні і лінгвістичні.
- •Словникова стаття –
- •35. Термінологізація – явище переходу лексичної одиниці зі стану до терміна в форму терміна.
- •Деякі складнощі відмінювання прізвищ
- •38. Імена по батькові
- •42. Узгодження числівників з іменниками
- •44. Рід невідмінюваних іменників
- •45. Вживання особових займенників у документах
- •Присвійні займенники в документах
- •47. Відмінювання числівників
19. Вимоги до термыныв
1) однозначність (у межах одніеї галузі слово повынно мати одне значення)
2) системнысть (термін є терміном лише у межах однієї системи)
3) мотивованість (дозволяе краще зясувати термін)
4) точність і лаконічність
20. Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових
понять: планування виробництва, капіталодефіцитні країни.
Терміни-словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів.
Синтаксичний спосіб - найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш
час.
22. Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної
галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в
словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій
галузі, а частина ( і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові
за ступенем спеціалізації їхнього значення.
Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх
галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон,
концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі
терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення,
пор.: валютна система, осушувальна система, теорія економічного ризику.
До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина
(дощувальна машина), пристрій, агрегат).
Вузькогалузеві терміни ( це терміни, характерні лише для певної галузі,
наприклад: лізинг, банківська гарантія, зрошувальна вода, дрена, чип.
Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному
спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах,
текстах, в офіційному усному мовленні.
23. Синонімія у термінології – це теж вияв загальномовної закономірності. Особливістю цього явища в термінології є те, що терміни-синоніми співвідносяться з одним і тим самим поняттям й об’єктом. Тому в термінології наявні абсолютні синоніми, що позбавлені стилістичних відтінків. Однак терміни-синоніми відрізняються іншими ознаками, наприклад, структурою, походженням, особливостями функціонування.
Причинами появи синонімів у термінології є:
-
вживання запозиченого терміна й автохтонного (адаптація – пристосування, асиміляція – уподібнення, прогрес – розвиток), кількох запозичених термінів (боніфікація – рефакція), декількох автохтонних номінацій (злука – возз’єднання);
-
існування повного варіанта терміна й абревіатури чи короткого варіанта (підсилювач високої частоти – ПВЧ, перфораційна карта – перфокарта);
-
використання прізвищевого терміна і терміна, створеного на основі класифікаційної ознаки (булева алгебра – алгебра логіки);
-
наявність словесного і символічного позначення понять (О2 – кисень, + – плюс, % – відсоток);
-
вживання словотвірних варіантів, що мають ідентичні значення (антигрипозний – протигрипозний), що мають ідентичні та неідентичні значення, оскільки терміни, утворені безафіксним способом, мають значення процесу і результату (перевід – переведення, нагрів – нагрівання), що відрізняються позначенням тривалості дії (відтворення – відтворювання, заземлення – заземлювання);
-
використання застарілих і сучасних термінів (реґент – диригент, ікт – акцент).
Синонімію вважають небажаною в термінології: вона свідчить про етап формування терміносистеми. Але, зважаючи на несприятливі умови для української наукової мови в період національної бездержавності, синонімічні найменування вважаємо позитивним явищем. За сприятливих умов розвитку термінології постає можливість відібрати найвдаліші з-поміж синонімних номінацій.
Тому в межах термінології існують лише терміни-дублети й не існує термінів-синонімів
24. необхідно усвідомити, що явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного вживання слів. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.
Уміння розрізняти патронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні - неодмінний складник культури мови.
(Пароніми (грецьк. parа - біля, мимо і опута - ім’я) - слова, подібні за зовнішньою формою у морфемному складі і звучанні, але відмінні за значенням. Найчастіше - це спільнокореневі слова: авторитетний - авторитарний, програмний - програмовий, надягати - одягати, пригадати - прогадати. Цілеспрямоване використання паронімів - ефективний засіб посилення виразності, підвищення дієвості тексту художньої літератури, публіцистики, усного публічного мовлення.)
26. 1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
27. 1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:
-
а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.
-
б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.
2. Апостроф не пишеться:
-
а) Перед йо: курйоз, серйозний.
-
б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.
Ь
1. Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
-
а) Перед я, ю, є, ї, йо: адью, кондотьєр, конферансьє, монпансьє, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї.
-
б) Відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катафалк і т. ін.
-
в) Відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.
2. Знак м’якшення не пишеться перед я, ю коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю.
28. Номенклату́ра (лат. nomenclatura — перечень, роспись имён) – це сукупність умовних символів, графічних позначок, греко-латинських назв на позначення певного маркування. До номенклатури зараховуємо серійні марки машин, верстатів, приладів, підприємств, організацій, установ, географічні назви. Наприклад, півострів, острів, море, гора – це терміни, а Крим, Корсика, Сардинія, Чорне море, Альпи, Карпати – номенклатурні назви.
-
Сукупність назв продукції, що виробляється, напр., Н. кабелів, тросів, грохотів, сит, доліт, електродвигунів, центрифуг, фільтрів, конвеєрів, екс-каваторів тощо.
-
Сукупність прийнятих для наукового вжитку назв, термінів, що застосовуються в тій чи іншій галузі знання.
-
Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія.
-
Перелік документів, напр., номенклатура карт — система позначень окремих аркушів багатоаркушних карт.
-
Систематизований перелік найменувань справ із зазначенням строків зберігання.
-
Працівники, призначені чи затверджені вищими органами на якісь посади.
-
Панівний клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.
29. Загалом, розрізняють такі типи абревіатур:
-
буквено-звукова — абревіатура ініціального типу, в якій поєднуються буквена та звукова вимова (наприклад: ІНДЗ — ін-де-зе — індивідуальне науково-дослідне завдання; ЦСКА — це-ес-ка — Центральний спортивний клуб армії);
-
звукова — абревіатура, що складається з початкових звуків (ЛАЗ — Львівський автобусний завод, НАН — Національна академія наук);
-
ініціальна — абревіатура, що складається з початкових літер слів, які виступають твірною базою для певного похідного (наприклад: УПА — Українська повстанська армія, СБУ — Служба безпеки України);
-
ініціальна буквена — ;
-
ініціальна звукова — ;
-
ініціально-цифрова — ;
-
-
комбінована — ;
-
літерна — ;
-
мішана (змішана) — ;
-
складова — ;
-
словоформна — поєднання частини слова з відмінковою словоформою (Наприклад: завкафедри, коомроти, завскладу);
-
телескопічна — абревіатура, утворена шляхом поєднання початкової і кінцевої частин твірного слова (Наприклад: мерон — малоеластичний капрон);
-
уламкова — поєднання в абревіатурі асемантичних частин слова (Наприклад: педфак, медсанбат, студком, мехамат);
-
усічено-словесна — абревіатура, утворена шляхом поєднання частини слова з повноцінним словом (Наприклад: запчастини, продтовари, Казахфільм)
Складноскорочені слова, різновид складних слів ; слова, що виникли на основі складених найменувань і термінів шляхом скорочення всіх або частини слів, їх складових. Основні типи С. с.: 1) утворені з початкових звуків або назв початкових букв слів (звукові абревіатури — вуз, МХАТ(Московський Художній академічний театр СРСР імені М. Горького); буквені абревіатури — ЦК (це-но); буквено-звукові абревіатури — ЦДСА (це-де-са), ЦДРІ (це-дрі); 2) утворені з початкових частин слів — місцевком, продмаг; 3) змішаний тип, що поєднує елементи перших два, — міськвно (міський відділ народної освіти), ІМЛІ (Інститут світової літератури); 4) утворені поєднанням початку першого слова з початком і кінцем (або лише кінцем) другого — мопед (мотоцикл-велосипед), есмінець (ескадрений міноносець); 5) утворені поєднанням початковій частині слова (або слів) з цілим словом — запчастини, пологовий будинок, комроти. У С. с. можуть бути представлені не всі слова, складові повне найменування, причому порядок їх дотримання може бути змінений — Держплан (Державний плановий комітет), кожіміт (імітація шкіри). С. с. набули широкого поширення в офіційно-діловій документації в багатьох мовах світу.
30. Віддієслівні іменники є необхідним і виправданим мовним засобом ділового стилю - заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами неможлива. На перший погляд, із точки зору загальнолітературних естетичних та експресивних норм ці іменники збільшують обсяг речення, бо «ведуть» за собою цілі ряди означень і додатків у родовому відмінку; через їх вживання збільшується кількість пасивних зворотів; виникає тенденція до вживання слів без достатнього змістового наповнення (справа здійснення, з метою створення, шляхом відмовлення).
Проте деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для ділового стилю, закріплюють їх за офіційним діловим писемним спілкуванням. Насамперед цьому сприяє здатність віддієслівного іменника називати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, порівняйте:
давати вказівки — вказувати,
провести операцію — оперувати,
зробити огляд — оглянути та ін.
Як бачимо, тут відбувається певна смислова диференціація: дієслово називає дію вужчу, конкретнішу (шукати); це саме висловлення «розщеплене» на допоміжне дієслово і віддієслівний іменник,— дію широку, узагальнену (вести пошук).
31. Полісемія термінів – вияв загальномовної закономірності, яка полягає в тому, що одному мовному знакові (слову) може відповідати декілька значень. Спостереження показують, що багатозначність розвивається в таких самих розрядах слів-термінів, що й у системі загальнолітературної мови. Наприклад, абстрактні іменники виявляють здатність розвивати конкретні значення (геометрія – геометрія крила літака), назви процесів називають також результати цих процесів (композиція, вимірювання). Отже, полісемія термінів – це природний прояв загальних законів розвитку лексики. Проте слід домагатися однозначності терміна, тобто співвіднесеності лише з одним поняттям у межах терміносистеми і споріднених з нею систем.
Омонімія в терміносистемах виникає, коли значення багатозначного в минулому слова розходяться настільки, що втрачається спільна основа. Такі слова входять у різні терміносистеми (морфологія – в природознавстві та мовознавстві, реакція – в хімії та фізиці). Омоніми виникають також внаслідок творення термінів за допомогою використання побутових слів (лапка, хвіст, шийка). Ставши термінами, ці слова наповнюються зовсім новим термінологічним значенням.
Багатозначні терміни і терміни-омоніми можуть існувати, не змінюючи семантики, і поза контекстом. Цим терміни відрізняються від загальновживаних слів, які можуть змінювати значення залежно від фразового оточення.
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці»; луг «угіддя для сінокосу», луг «хімічна речовина певного складу»; стигнути «достигати», стигнути «холонути».
Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.
32. Оскільки діловодство, законодавство, дипломатичне службове спілкування ведеться в писемному вигляді, цей різновид мовлення передбачає продумування, монологічний характер викладу, прагнення до логічної впорядкованості тексту, до точної відповідності між позначуваним і позначенням, а також передачі думок лише традиційними мовними засобами. У складі лексики офіційно-ділового мовлення можна виділити такі досить виразні ряди: а) загальномовну, або міжстильову, лексику та фразеологію; б) напівтерміни – спеціальну терміновану і детерміновану лексику, фразеологію та номенклатуру; в) терміни різних галузей науки і виробництва; г) власне ділову – стилістично марковану – лексику та фразеологію