60.Поліструктурність мови.

Природна мова -

• мова, яка використовується для спілкування людей, створена не штучно, а тому вона не має автора.

• Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.

• Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки.

Функції природної мови

• інформаційна

• комунікативна

Властивості природної мови

• універсальність

• багатозначність

• семантична замкнутість

•

Штучна мова - спеціально створена семіотична система. Поняття «штучна мова» протиставляється поняттю «природня мова» (яке позначає мову, яка виникла природнім, випадковим шляхом).

До штучних мов належать універсальні мови, створені для міжнародного спілкування, що представляють собою сурогати природних мов (есперанто, ідо, ложбан і т. д.), і спеціалізовані знакові системи для запису необхідної інформації із певних галузей науки і техніки. Серед останніх виділяються штучні мови призначені для автоматичної переробки інформації.

61.Поняття соціокультурної комунікації.

Комунікаційні процеси-це обмін інформацією. Комунікація походить від лат. communicatio – єдність, передача, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом лат. communico – роблю спільним, повідомляю, з’єдную. Соціокультурна комунікація- це процес обміну між людьми або іншими соціальними суб‘єктами цілісними повідомленнями, у яких відображена інформація, ідеї,емоції, творчість тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві. Соціокультурна комунікація здійснює інформаційну функцію, завдяки якій в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії. Прагматична функція спонукає людину до певної дії та реакції в процесі комунікації. Експресивна функція надає здатність передавати оцінюючу інформацію про предмети або явища.

62.-----------

63.Об'єкт і предмет філософії історії.

Місце і значення філософії історії в суспільствознавстві, її співвідношення з іншими його галузями зумовлюються природою філософсько-історичного пізнання, особливостями не тільки об'єкта, яким виступає історичний процес загалом, а й предмета цього пізнання, що є зрізом даного об'єкта, властивим саме і тільки для філософії історії. Історична дійсність, що становить об'єкт філософського дослідження, — утворення складне й багатогранне. Вона не тільки твориться, а й штеріоризується кожним із нас, утворюючи внутрішній, духовний світ особистості. Тому в певному розумінні не тільки всесвітня історія живе в людських індивідах, реалізується через людей — їх діяльність, стосунки, спілкування, свідомість та інші вияви буття, а й довільна особа носить у собі свою власну історію, сама є не тільки однією з незліченних граней всезагальної історії, а й її своєрідним, хай не завжди свідомим, уособленням. Тому зі смертю кожної людської особистості вмирає в одному зі своїх вимірів цілий історичний світ. Серед усіх рівнів і різновидів історії як галузі знань про минуле в аспекті розмежування об'єкта й предмета філософсько-історичного вивчення набуває особливої ваги розрізнення історії як системи спеціально-наукових знань про минуле та історії як системи таких знань про минуле, що мають характер філософських. Іншим шляхом пішли в розумінні предмета філософії історії та історичної науки представники наукобіжно^генденщї, зокрема нео-кантіанської філософії історії (Г. Ріккерт, В. Віндельбанд тощо) та ті філософи історії, що репрезентують так звану філософію життя (В. Дільтей, О. Шпенглер та ін.). Ці мислителі, принаймні їх значна частина — Віндельбанд, Ріккерт, Дільтей, теж іще виходять з поділу людського пізнання на «науки про природу» й «науки про культуру» (Віндельбанд, Ріккерт) або ж «науки про природу» та «науки про дух» (Дільтей). Вищим ступенем узагальнень щодо наук про природу постає філософія природи, а стосовно наук, що вивчають розвиток людства, — філософія історії. Предметом наук першого напряму є природа, другого — культура, або дух.

64.--------