- •F 68. Принцип Ферма
- •§ 69. Плоске і сферичне дзеркало
- •§ 70. Повне відбивання
- •§ 71. Лінза. Формула тонкої лінзи. Збільшення лінзи
- •Предмет з відстанівід лінзи наблизили до неї в* від станьОптична сила лінзадатр. На скільки ир« щиту шіатшмлш зображення предмета?
- •Зашийка свічка знаходиться на відстанівід екрана. Де треба помістити збнрву лінзу, щоб дістати 20-кратне збільшення свічки? Якою мав бути оптична сила лінзи?
- •При відстані предмета від лінзивисота зображення
- •§ 72. Побудова зображень у лінзах
- •§ 73. Сферична і хроматична аберація
- •§ 74. Оптичні системи
- •§ 75. Око як оптична система
- •§ 7 В. Дефекти зору. Окуляри
- •§ 77. Світловий потік. Сила світла
- •Як треба змінити час експозиції під час друкування фотографії за допомогою фотозбільшувача при переході від збільшення 6x9 до збільшення 9x12?
- •§ 79. Суб'єктивні і об'єктивні характеристики випромінювання
- •§ 80. Оптичні прилади
- •§ 81. Роздільна здатність оптичних приладів
- •§ 82. Принцип відносності Ейнштейна
- •§ 83. Релятивістський закон додавання швидкостей
- •§ 84. Маса й імпульс в теорії відносності
- •§ 85. Закон взаємозв'язку маси й енергії
- •§ 87. Фотоелектричний ефект і його закони
- •§ 88. Рівняння Ейнштейна. Кванти світла
- •§ 89. Фотоелементи та їх застосування
- •§ 90. Фотон
- •§ 92. Дослід Боте
- •§ 93. Тиск світла
- •§ 94. Хімічна дія світла та її застосування
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 95. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •§ 97. Закономірності в атомному спектрі водню
- •§ 98. Квантові постулати Бора
- •§ 99. Експериментальне підтвердження
- •1 1. У чому полягала ідея досліду Франка і Герца? Який висновок можна було зробити на основі його результатів? 2. Які істотні недоліки теорії Бора?
- •§ 100. Гіпотеза де Бройля. Хвильові властивості електрона
- •§ 101. Корпускулярно-хвильовий дуалізм у природі
- •§ 102. Поняття про квантову механіку. Співвідношення неозначеностей
- •§ 103. Вимушене випромінювання. Лазери та їх застосування
- •§ 104 Поняття про нелінійну оптику
- •§ 105. Склад атомного ядра. Ізотопи. Ядерні сили
- •§ 106. Енергія зв'язку атомних ядер
- •§ 107. Спектр енергетичних станів атомного ядра. Ядерні спектри
- •§ 108. Ефект Мессбауера
- •§ 109. Радіоактивність
- •§ 110. Загадки бета-розпаду. Нейтрино
- •§ 111. Штучна радіоактивність. Позитрон
- •§ 112. Експериментальні методи реєстрації заряджених частинок
- •§ 113. Закон радіоактивного розпаду
- •§ 114. Штучне перетворення атомних ядер. Відкриття нейтрона
- •§ 115. Ядерні реакції
- •Під час бомбардування ізотопу азоту нейтронами одер жується бета-радіоактивний ізотоп вуглецю Записати рівняння обох реакцій.
- •§ 116. Енергетичний вихід ядерних реакцій
- •§ 117. Поділ ядер урану
- •§ 118. Ланцюгова ядерна реакція
- •Що таке коефіцієнт розмноження нейтронів і від чого він залежить?
- •У чому труднощі практичного здійснення ланцюгової ядерної реакції? Які існують шляхи їх подолання?
- •§ 119. Ядерний реактор
- •§ 120. Атомні (ядерні) електростанції
- •§ 121. Термоядерні реакції. Токамак
- •§ 122. Одержання радіоактивних ізотопів
- •§ 123. Використання радіоактивних ізотопів у науці й техніці
- •§ 124. Поглинута доза випромінювання та її біологічна дія. Захист від випромінювань
- •§ 126. Античастинки і антиречовина
- •§ 127. Взаємні перетворення частинок і квантів електромагнітного випромінювання
- •§ 128. Класифікація елементарних частинок
- •§ 129. Кварки
- •§ 130. Типи фізичних взаємодій у природі
- •§ 131. Закони збереження в мікросвіті
- •§ 132. Сучасна фізична картина світу
- •§ 133. Фізика і науково-технічний прогрес
§ 70. Повне відбивання
Із закону заломлення світла (67.2) випливає, що при переході світла з оптично більш густого середовища в оптично менш густе (наприклад, із скла або води в повітря) кут заломлення завжди більший за кут падіння. Справді,
з формули (67.2) sin p* = -^-sina. Але якщо Лі>л2, то
sin p>sina і p>a. Зі збільшенням кута падіння заломлення також зростає і при певному гострому куті падіння буде дорівнювати 90°. При подальшому збільшенні кута
падіння світло не переходитиме в друге оередовище, а відбиватиметься від поверхні розділення всередину оптично більш густого середовища (мал. 152).
Перевірим© ці висновки на досліді. Закріпимо скляний пів-циліндр на оптичній шайбі так, щоб пучок світла від освітлювача падав нормально на бічну поверхню циліндра (мал. 153). У цьому випадку кут падіння променя дорівнює нулю і на поверхні циліндра світло не заломлюється. Промінь світла, який проходить усередині скляного півциліндра (падаючий промінь), падає на плоску грань півциліндра, заломлюється і переходить у повітря. Кут заломлення більший за кут падіння. Крім падаючого променя, всередині скла видно і відбитий промінь. Його слід можна помітити на матовій поверхні півциліндра. Переміщенням освітлювача збільшуватимемо кут падіння а на плоску грань півциліндра. Зі збільшенням кута падіння яскравість заломленого променя зменшується, а відбитого — зростає.
При певному куті падіння (близько 42°) заломлений промінь ковзає вздовж плоскої грані півциліндра (кут Р=90°) і при незначному збільшенні кута падіння зникає зовсім. А яскравість відбитого променя різко зростав і стає однаковою з яскравістю падаючого променя. При
подальшому збільшенні кута падіння спостерігається лише відбитий промінь, тобто буде повне відбивання світла. Найменший кут падіння, при якому настає повне відбивання, називають граничним кутом повного відбивання. Граничному кутові падіння відповідає кут заломлення Р=90°.
Граничний кут повного відбивання ос„ можна просто обчислити, знаючи показник заломлення середовища. Запишемо закон заломлення світла для випадку переходу світла з якогось середовища з показником заломлення п\
у повітря (показник заломлення п2— 1):Вра-
ховуючи, що По== 1, sin p= sin 90°= 1, дістанемо
(70.1)
За формулою (70.1) можна обчислити граничні кути для різних речовин, коли другим середовищем в повітря.
Повним відбиванням пояснюється яскравий блиск краплинок роси, сніжинок, тріщин у склі, пухирців повітря у воді тощо. Це явище використовується при огранпд і шліфовці дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння. Оброблюваному камінцю прагнуть надати такої форми, щоб більшість падаючих на нього променів після заломлення відбивалась від внутрішніх граней. Якщо таких граней багато і вони повністю відбивають практично кожен промінь, то камінець сильно виблискує при будь-якому повороті. Особливо значний ефект досягається, якщо оптична густина оброблюваної речовини дуже велика (наприклад, в алмазу).
Останнім часом повне відбивання світла знайшло оригінальне технічне застосування. Мова йде про волоконну оптику, суть якої можна зрозуміти з такого прикладу. Тонка скляна нитка (п\) покривається шаром оптично менш густої речовини (лз). Пучок світла, падаючи на торець такої нитки, проходить через усю нитку, зазнаючи багатократних відбивань від її бічної поверхні (мал. 154), і виходить через другий її торець незалежно від того, яким чином зігнута нитка. Джгут, складений з великої кількості таких ниток, утворює світловод, який дає можливість як завгодно викривляти траєкторію світлового пучка. Якщо перед торцем світловода помістити освітлений об'єкт, то на другому кінці світловода виникне його точне зображення. Світловод може бути довільним способом
зігнутий, навіть зав'язаний у вузол, але зображення він передає без спотворення.
Світловоди використовуються в різних галузях техніки, медицини. Зокрема, з них виготовляють гнучкі зонди для огляду об'єктів, недоступних для бевпосереднього спостереження (наприклад, внутрішніх поверхонь шлунка людини, циліндра автомобільного двигуна, підшипників тощо).
? 1. У яких випадках спостерігається повне відбивання світла? 2. Чи можна спостерігати повне відбивання під час падіння світлового променя з повітря на воду? Під час переходу з води в повітря? 3. Який кут називають граничним кутом повного відбивання?
Вправа 8
-
Граничний кут повного відбивання для алмазу а=24°30\ Визначити його показник заломлення.
-
У цистерні з сірководнем на глибині h = 26 см під поверхнею рідини знаходиться точкове джерело світла. Обчислити площу круга на поверхні рідини, в межах якого можливий вихід променів у повітря. Показник заломлення сірководню п= 1,64.
-
Водолаз, що стоїть на дні річки, бачить зображення відбитих від поверхні води предметів, які розташовані від нього на відстані 9,4 м і більше. Визначити глибину річки, якщо відстань від дна до очей водолаза дорівнює 1,75 м.