Вищі навчальні заклади

(на початок навчального року)

	Кількість закладів:		Кількість студентів у закладах:, тис.
	I-II рівнів акредитації	III-IY рівнів акредитації	I-II рівнів акредитації	III-IY рівнів акредитації
2000/01	664	315	528,0	1402,9
2001/02	665	318	561,3	1548,0
2002/03	667	330	582,9	1686,9
2003/04	670	339	592,9	1843,8
2004/05	619	347	548,5	2026,7
2005/06	606	345	505,3	2203,8
2006/07	570	350	468,0	2318,6
2007/08	553	351	441,3	2372,5
2008/09	528	353	399,3	2364,5

 

(на початок навчального року)

	Прийнято студентів, тис.		Випущено фахівців, тис.		Кількість аспірантів^*	Кількість докторантів^*
	I-II рівнів акредитації	III-IY рівнів акредитації	I-II рівнів акредитації	III-IY рівнів акредитації
2000/01	190,1	346,4	148,6	273,6	23295	1131
2001/02	201,2	387,1	147,5	312,8	24256	1106
2002/03	203,7	408,6	155,5	356,7	25288	1166
2003/04	202,5	432,5	162,8	416,6	27106	1220
2004/05	182,2	475,2	148,2	316,2	28412	1271
2005/06	169,2	503,0	142,7	372,4	29866	1315
2006/07	151,2	507,7	137,9	413,6	31293	1373
2007/08	142,5	491,2	134,3	468,4	32497	1418
2008/09	114,4	425,2	118,1	505,2	33344	1476

6. Зовнішньоекономічний потенціал

В умовах інтенсифікації глобальних економічних процесів зростає значення експортного потенціалу країни. Так, в 2010 році основними торговими партнерами України виступали:

• щодо експорту – Російська Федерація (26,1%), Туреччина (5,9 %), Італія (4,7 %), Білорусь (3,7 %), Польща (3,5 %), Німеччина (2,9 %), Індія (2,8 %), Єгипет (2,6 %), Китай (2,6 %), Казахстан (2,5 %), Ліван (2,0 %), Іран (2,0 %), Ліван (2,0 %);

• щодо імпорту – Російська Федерація (36,5%), Китай (7,7 %), Німеччина (7,6 %), Польща (4,6 %), Білорусь (4,2 %), США (2,9 %), Італія (2,3 %), Туреччина (2,1 %), Угорщина (2,0 %),

З одного боку, подібна структура, свідчить про низький рівень диверсифікації та значний рівень залежності від основних торгових партнерів, особливо від Російської Федерації. Тому дуже важливо шукати альтернативні ринки збуту продукції вітчизняного виробництва. При цьому, якщо йдеться про продукцію скажімо авіа-, автомобіле- або машинобудування, то в першу чергу, слід орієнтуватися на ринки країн, що розвиваються, та країн СНД, де рівень конкуренції нижче, ніж в розвинених країнах. Якщо ж йдеться про сировину, сільгосппродукцію або харчові продукти, то розширювати ринки збуту необхідно за всіма напрямами, включаючи розвинені країни. Дуже важливим і болючим для України є питання зниження енергетичної залежності від Російської Федерації. Можливими кроками в цьому напрямі є пошук альтернативних партнерів (прямі торгові зв’язки з Туркменістаном та Казахстаном, співробітництво з Венесуелою за прикладом Білорусі), а також розробка вітчизняних родовищ нафти та природного газу.

З іншого боку, така географічна структура експортно-імпортних операцій України є свідченням того, що основними покупцями вітчизняної продукції виступають саме країни митного союзу: Росія, Білорусь та Казахстан. Отже забезпечення стабільних торгових зв’язків з цими країнами є запорукою нарощування українського експорту і економічного зростання країни в цілому.

Наразі своїм основним стратегічним партнером Україна вважає Європейський союз, стати членом якого вона прагне. На цьому шляху вона змушена стримувати зближення з митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану. Доцільність таких дій є предметом дискусії як економістів, так і окремих політиків, адже обсяг торгівлі України з ЄС менший обсяг торгівлі з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Так, в 2010 р на країни ЄС припадало 25,4 % вітчизняного експорту та 31,4 % імпорту. Відповідні цифри для митного союзу становили 32,3 % та 42,0 % відповідно.

Товарна структура зовнішньої торгівлі України в 2010 році була наступною:

• щодо експорту:

• недорогоцінні метали та вироби з них (33,7 %, у тому числі чорні метали 28,4 % та вироби з них 3,9 %);

• мінеральні продукти (13,1 %);

• механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; (11,0 %, у тому числі котли, машини, апарати і механічні пристрої 6,1 %  та електричні машини і устаткування 4,9 %);

• продукти рослинного походження (7,7 %, у тому числі зернові культури 4,8 % та насіння і плоди олійних рослин 2,1 %),

• продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей (6,8 %);

• транспортні засоби та шляхове обладнання (6,3 %, у тому числі залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання 4,7 %)

• жири та олії рослинного або тваринного походження (5,1 %),

• готові харчові продукти (5,0 %) та ін.;

• щодо імпорту:

• мінеральні продукти (34,8 %, у тому числі енергетичні матеріали: кам’яне вугілля, природний газ, нафта та продукти її перегонки 32,3 %);

• механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; (13,4 %, у тому числі котли, машини, апарати і механічні пристрої 7,5 %  та електричні машини і устаткування 5,9 %);

• продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей (10,6 %, у тому числі фармацевтична продукція 4,0 %);

• недорогоцінні метали та вироби з них (6,8 %, у тому числі чорні метали 3,2 % та вироби з них 1,5 %);

• транспортні засоби та шляхове обладнання (6,0 %, у тому числі наземні транспортні засоби, крім залізничних 5,5 %);

• полімерні матеріали, пластмаси та каучук (6,0 %);

• готові харчові продукти (4,1 %);

• текстиль та вироби з текстилю (3,3 %);

• маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів (2,7 %, у тому числі папір та картон 2,4 %);

• продукти рослинного походження (2,6 %, у тому числі плоди, горіхи, цитрусові 1,2 %);

• продукти тваринного походження (2,0 %) та ін.

Наведені дані свідчать про те, що експорт України є низькотехнологічним. Країна в основному продає продукцію добувної промисловості та таку, що пройшла первинну обробку (метали та прокат з них, азотні добрива, цемент), а також продукцію сільського господарства та харчової промисловості. Експорт машин, устаткування та транспортних засобів становить менше 20 %. Все це свідчить про низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів. До того ж очевидною є низька диверсифікація поставок на зовнішні ринки: лише метали та вироби з них складають близько третини українського експорту. Все це зумовлює високу залежність економіки України від світової кон’юнктури та значно знижує рівень її економічної безпеки.

В структурі імпорту найбільшу частку займають енергетичні матеріали (близько третини), що показує високу енергетичну залежність України від зовнішніх ринків. Частка високотехнологічної продукції в імпорті є також незначною. Це свідчить, з одного боку, про консервування застарілої, низькоконкурентної структури національної економіки, а, з іншого, про низький рівень купівельної спроможності населення.

Проведений аналіз дозволяє чітко визначити основні напрями вдосконалення товарної структури зовнішньої торгівлі України: диверсифікація експорту, підвищення і ньому частки продукції сільського господарства і харчової промисловості, нарощування частки високотехнологічної продукції як в експорті, так і імпорті, зниження енергетичної залежності від зовнішніх ринків через впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії та розробку внутрішніх родовищ.

Україна бере участь в унікальному міжнародному проекті "Морський старт". Проект передбачає запуск українського ракетоносія "Зеніт-3SL" з морської платформи на екваторі. Крім цього, Україна є однією з шести країн світу з повним циклом виробництва літаків. Українські літаки АН-140 та АН-225 широко відомі. 

У травні 2008 року Україна вступила до Світової організації торгівлі. Зі вступом у ВТО Україна отримала зниження експортних торгових бар'єрів і підвищення економічних перспектив. Наступним важливим кроком у справі зміцнення зовнішньоекономічної діяльності є вступ до Зони вільної торгівлі (ЗВТ), що в даний час є предметом переговорів з ЄС.