Розділ 1. Основи економіки і організації виробництва.

1. Галузева структура промисловості. Підприємство – головна ланка економіки. Галузева структура промисловості.

Структура виробництва в будь-якому суспільстві формуєть­ся під впливом суспільного поділу праці. Загальний поділ праці призвів до виділення таких галузей народного господарства, як промисловість, сільське госпо­дарство, зв'язок, транспорт, будівництво.

Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу України і вона являє собою велику галузь народного господарства, яка здійснює переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів в тому числі засобів виробництва. Провідна роль промисловості пояснюється її значенням у впровадженні в життя досягнень науково-технічного прогре­су, у визначенні економічного потенціалу країни.

Основні ознаки , що впливають на формування галузі:

- виробництво в значних масштабах однорідної або спо­рідненої продукції;

- специфічні технологічні процеси і організація праці;

- однорідність споживаної підприємствами сировини;

- особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

За економічним призначенням продукції промисловість ділиться на групу А ( виробництво засобів виробництва ) і групу Б ( виробництво предметів споживання ).

За характером впливу на предмет праці всі галузі промис­ловості поділяються на добувні і обробні. Галузеву структуру промисловості характеризують кіль­кісне співвідношення між окремими галузями.Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників наприклад:

питома вага випуску продукції окремими галузями в за­гальному обсязі випуску продукції промисловістю.

Підприємство – головна ланка економіки.

Підприємство — це організаційно відокремлений, самостійний суб’єкт , що має права юридичної особи , здійснює господарську діяльність ( виробничу, обслуговуючу, науково – технічну…) з метою одержання прибутку.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяль­ність підприємств в Україні, є Закони України: "Про влас­ність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інші.

Діяльність підприємства також регулюється його стату­том та колективним договором.

Статут підприємства — це зібрання обов'язкових пра­вил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єк­тами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

Колективний договір — це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Підприємства мають такі ознаки:

1) виробничо-технічна єдність;

2) організаційно-соціальна єдність;

3) фінансово-економічна самостійність..

Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:

- Форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні . індивідуальні).

- Правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, товариства).

- Галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські та інш.).

- Розмір за чисельністю працівників (малі, середні, ве­ликі).

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетин­гову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну ді­яльність. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціації, кор­порації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

— асоціація — найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

— корпорація — договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виробничих інте­ресів з делегуванням їй окремих повнова­жень;

— консорціум — тимчасове статутне об'єднання промисло­вого і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

— концерн — об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з вико­ристанням принципу диверсифікації вироб­ництва;

— холдинг — організаційна форма об'єднання інвести­ційних ресурсів; утворення, яке безпосеред­ньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.