- •Передмова
- •1. Вступ
- •1.1. Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"
- •1.2. Мета, завдання і структура посібника
- •1.3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності
- •2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Базові уявлення дисципліни
- •2.1.2. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів
- •2.2. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "безпека життєдіяльності
- •2.2.1. Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни
- •2.2.2. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності
- •2.2.3. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила
- •2.2.3.1. Закони та їх зміст
- •2.2.3.2. Основні принципи та їх зміст
- •2.2.3.3. Правила та їх зміст
- •2.2.3.5. Класифікації в безпеці життєдіяльності
- •2.2.4. Елементи теорії, що відбудовують моделі безпеки життєдіяльності
- •2.2.5. Елементи теорії, що формують системні уявлення
- •2.2.6. Елементи теорії, що поєднують методи і засоби оцінки стану життєдіяльності
- •3. Людина як об'єкт, який потребує захисту в умовах середовища, що оточує сільськогосподарські виробництва
- •3.1. Стан людини та середовища, де реалізується її діяльність
- •3.1.1. Середовище, де реалізується діяльність людини
- •3.1.2. Людина як об'єкт середовища
- •3.1.3. Потреби людини на рівні забезпечення життєдіяльності
- •3.1.4. Класифікація основних форм трудової діяльності людини
- •3.1.5. Зміни у фізіологічному стані людини під час роботи
- •3.2. Передумови, що створюють напрями захисту людини
- •3.2.1. Працездатність людини
- •3.2.2. Антропометричні характеристики людини
- •3.2.3. Фізіологія і психологія діяльності людини
- •3.2.4. Психологія в здійсненні безпеки
- •3.3. Вплив небезпечних факторів на людину
- •3.3.1. Системи людини, які сприймають стан навколишнього середовища
- •3.3.1.1. Зоровий аналізатор людини
- •3.3.1.2. Слуховий аналізатор людини
- •3.3.1.3. Характеристики шкірного аналізатора
- •3.3.1.4. Кінестетичний аналізатор
- •3.3.1.5. Нюховий аналізатор
- •3.3.1.6. Смаковий аналізатор
- •3.3.2. Мікроклімат і його вплив на людину
- •3.3.3. Небезпечні речовини
- •3.3.4. Небезпечні вібрації та акустичні коливання
- •3.3.5. Вплив електромагнітних випромінювань
- •3.3.6. Небезпечні фактори пожеж і вибухів
- •3.3.7. Негативні дії електричного струму
- •4. Діяльність людини як джерело небезпек, що діють в середовищі життєдіяльності
- •4.1. Техногенні небезпеки
- •4.1.1. Небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів
- •4.1.2. Небезпеки, пов'язані з використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів
2.1.2. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів
Основним завданням безпеки життєдіяльності є визначення і реалізація надійних засобів захисту і заходів, необхідних і достатніх для реалізації умов виживання. Розв'язання такого завдання можливе тільки з позицій системного підходу, який реалізує одночасно комплексні розв'язки у всіх сферах матеріального виробництва і життєдіяльності суспільства.
Виконання поставлених завдань досягається на основі аналізу стану безпеки на трьох рівнях взаємодій.
Рис. 2.4. Структура СЗБЖ. Зв'язки прямого і зворотного формування системи
1. На першому рівні розглядається існування і встановлення взаємодій в системі "природа — суспільство".
2. На другому — визначаються небезпеки, які мають місце при функціонуванні вищезгаданої системи.
3. На третьому рівні визначаються небезпечні фактори, що формують небезпеки і безпосередньо впливають на об'єкт (суспільство, людину, довкілля і т. ін.).
У загальному вигляді визначено три рівні пошуку, що складають системний підхід у здійсненні аналізу безпеки (див. рис. 2.5).
Відповідно до діючих небезпек, небезпечних та шкідливих факторів формується зміст СЗБЖ, яка утворюється з таких підсистем:
1) науково-методологічного забезпечення — вирішує питання теоретичних основ (їх елементів), що дають змогу сформувати уявлення про процеси, які мають місце в практиці встановлення безпеки;
2) проектно-конструкторського та технологічного забезпечення — формує умови безпеки при проектуванні та експлуатації обладнання, системи машин та технологій сільськогосподарського виробництва;
3) організаційно-методичного забезпечення — формує оптимальні побудови форми організації виробничих процесів за принципами встановлення безпеки;
4) правового регулювання — формує передумови розробки законодавчо обґрунтованих засобів і заходів безпеки та ін.;
5) комплексного контролю стану безпеки — дає можливість своєчасно впроваджувати заходи попередження, ліквідації небезпек і поліпшення стану безпеки;
6) інформаційного забезпечення — реалізує принципи накопичення, передавання, зберігання та дозування інформації;
7) кількісної оцінки і прогнозування — формує апарат і методи оцінки для визначення об'єктивного стану безпеки життєдіяльності;
8) оптимального управління — формує управлінський простір методів та заходів, які у своїй сукупності сформують комфортні умови життєдіяльності людини.
Комплексний підхід ґрунтується на всеохоплюючому розгляді і обліку впливів на людину, середовище. До середовищ в цьому разі належать: сільськогосподарські помешкання (суспільство, що мешкає на цій території), територія (робочої зони) сільськогосподарських підприємств, довкілля та територія дії надзвичайних ситуацій.
Рис. 2.5. Зміст рівневого пошуку розвитку небезпек у процесі життєдіяльності.
При цьому необхідно розглядати три елементи, що формують безпеку життєдіяльності:
— стан людини;
— стан середовища;
— характер взаємодій.
Розглядаючи системи впливів, треба використовувати відповідну систему небезпечних факторів, які впливають і формують стан людини, а також механізми їх впливів на ці три елементи.
При цьому небезпечний фактор (за змістом) виконує роль універсального елемента, який дає змогу визначити вплив, стан, систему взаємодій і систему реалізації безпеки життєдіяльності. Суть взаємодій при забезпеченні безпеки людини подано на рис. 2.6, с.36.