ЛЕКЦІЯ
по темі № 7 “Договір морського агентування та транспортного експедирування”.
з дисципліни “ Морське право України”
Одеса - 2008
План.
Питання 1. Договір морської експедиції.
Питання 2. Договір морського агентування.
Література.
Договір морської експедиції.
Загальні положення договору транспортної експедиції.
Договір транспортної експедиції зовнішньоторговельного вантажу по своїй правовій сутності є договором про організацію перевезень.
Що стосується взаємин сторін такого договору клієнта (відправника вантажу й одержувача) і експедитора, то вони регулюються правовими нормами договору транспортної експедиції.
За договором транспортної експедиції (експедитор) зобов'язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором експедиції послуг, зв'язаних з перевезенням вантажу.
З метою стандартизації оформлення договору транспортної експедиції ФИАТА в 1984 році створила проформу експедиторського доручення — FIATA Forwarding Instruction – FFI.
На сьогодні склалася практика використання цієї проформи для оформлення оферти - пропозиції клієнта укласти договір транспортної експедиції. Письмова згода експедитора на виконання виданого йому доручення з вказівкою в ньому розміру експедиторської винагороди — вважається укладанням договору. ФИАТА видала також інструкцію з заповнення граф доручення, що містить навіть рекомендацію заповнювати бланк без пропусків, викреслюючи непотрібні графи. Під час перевезення небезпечного вантажу до доручення на бланку потрібно додавати оформлену на бланку ФИАТА декларацію відправника вантажу на перевезення небезпечного вантажу — FIATA STD, а також сертифікат завантаження автофургона або пакувальний аркуш контейнера, оформлені на стандартному бланку.
У 1998р. ФИАТА розробила бланк «Міжнародного сертифіката відправника вантажу про вагу вантажу, перевезеного в контейнері в змішаному сполучені». Уведення такого сертифіката викликано прийняттям у США в 1997р. закону, по якому всі контейнери, що прибувають або ті які вивантажуються з портів США, повинні мати ваговий сертифікат (якщо вага контейнера брутто перевищує 29000 фунтів (1315 4 кг) — FIATA SIC. Цей сертифікат також додається до інструкції.
Необхідно, однак, відзначити, що подібний порядок висновку договорів експедиції при перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів украй рідкий. Звичайно полягає договір довгострокового контракту на організацію перевезень вантажів, у якому спеціально обмовляється процедура оформлення разових експедиторських доручень з використанням бланка РР1. Структура договору експедирування проста: сторони, предмет договору з переліком наданих послуг; права, зобов'язання і відповідальності сторін; погоджені тарифи, збори, ставки; експедиторська винагорода; страхування, митні операції, загальна аварія, порядок розрахунків за послуги, а також задоволення претензій і позовів; угода сторін про арбітраж і про норми застосовуваного права, обмовляються умови припинення виконання договору, інші умови, юридичні адреси і банківські реквізити сторін.
Ніякі відповідальності за непред'явлення заявлених обсягів вантажів, число або вид послуг, що робляться, за часом виконання в договорі, як правило, не передбачаються. Вони виникають тільки після видачі разового доручення (РР1).
На надання експедитором визначеної послуги, зв'язаної з конкретним вантажем, і після письмового акцепту такого доручення експедитором. Така процедура розглядається як юридичний акт, у результаті якого між сторонами в писемній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору транспортної експедиції. В експедиторській практиці часто бувають випадки, коли видане доручення вимагає негайних дій з боку експедитора. Звичайно, такі дії вважаються акцептом експедитором виданого йому клієнтом доручення, тобто висновком конкретної угоди.
Кооперація експедиторів, проходження визначеним Правилам національних асоціацій експедиторів змушує експедиторів передбачати в договорі право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб для надання як основних, так і додаткових експедиційних послуг, залишаючись при цьому відповідальним перед клієнтом за виконання договору.
Будь-яке видане експедиторові доручення обов'язкове зв'язано з обслуговуванням вантажу. З цієї причини правові норми, що зобов'язують клієнта надати експедиторові документи й інша інформація про властивості вантажу, про умови його перевезення, а також іншу інформацію, необхідну для виконання його обов'язків вносяться в текст договору.
Експедитор зобов'язаний повідомити клієнтові про виявлені недоліки отриманої інформації, а у випадку неповної інформації запросити в клієнта необхідні додаткові дані. До надання клієнтом необхідної інформації, експедитор вправі не приступати до виконання відповідних обов'язків.
Клієнт гарантує експедиторові вірогідність наданої інформації і несе відповідальність за збитки, заподіяні експедиторові внаслідок невірогідності інформації або порушення обов'язків по наданню інформації.
Експедиторське законодавство особливо виділяє вимоги до сторін у відношенні небезпечних вантажів.
Клієнт зобов'язаний вчасно надати експедиторові всі документи, що стосуються вантажу, необхідні відповідно до митних, санітарних або інших адміністративних правил, і несе відповідальність перед експедитором за збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасної передачі, невірогідності або неповноти цих документів.
Все експедиторське законодавство будується на основі принципу виконання експедиційних послуг за рахунок клієнта. Однак порядок авансування або фінансування клієнтом експедитора не регламентується. Що стосується винагороди експедитора, то і тут формулювання носять загальний характер.
Клієнт зобов'язаний сплатити експедиторові винагорода в розмірі й у порядку, встановленому в договорі транспортної експедиції.
Якщо в договорі транспортної експедиції розмір винагороди не передбачений і він не може бути визначений, виходячи з умов договору, винагорода підлягає сплаті за ціною, що при порівнянних обставинах звичайно стягується за аналогічні послуги.
Крім сплати винагороди клієнт зобов'язаний відшкодувати експедиторові усі витрати, зроблені їм за рахунок клієнта.
У тому випадку, коли експедитор при настанні непередбачених обставин діє в інтересах клієнта, усі додаткові витрати і збори покладаються на клієнта.
При відсутності в договорі транспортної експедиції умов про порядок сплати винагороди і відшкодування витрат вважається, що клієнт зобов'язаний сплачувати за аналогією з договором агентування винагороду і відшкодовувати зроблені за рахунок клієнта витрати протягом тижня з моменту надання йому експедитором звіту про виконання експедиційних послуг.
Експедитор вправі утримувати вантаж, який знаходиться в його розпорядженні до сплати винагороди і відшкодування витрат, зроблених їм за рахунок клієнта, або надання належного забезпечення. На практиці ж дуже часто клієнт і експедитор обмовляють винагороду у вигляді відсотка від суми провізних платежів без обліку ПДВ, а компанії, що співробітничають і довіряють один одному багато років, узагалі вуалюють розмір винагороди у формі видаткової статті в акордній ставці за послугу, що фігурує в договорі, дорученні й акцепті. Що стосується заставного права («на утримання»), то випадки його застосування є вкрай рідкими.
Навпаки, усе, що стосується відповідальності сторін договору транспортної експедиції, то тут формулювання завжди мають «твердий характер».
Експедитор несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором транспортної експедиції, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим унаслідок нездоланної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин.
У відношенні послуг, що не відносяться до перевезення вантажів, таких як збереження, складування, обробка, упакування, розсилання вантажів, а також додаткових робіт, зв'язаних з цими послугами, експедитор несе відповідальність у випадках:
якщо ці послуги виконувалися їм самим з використанням власних засобів або власних службовців;
якщо експедитор виразив чіткий і прямий намір узяти на себе зобов'язання нести відповідальність.
В обох цих випадках відповідальність експедитора підтверджується виданим їм документом з його підписом і печаткою.
Експедитор, є відповідальним за дії і недогляди третьої сторони, що він найняв для виконання договору перевезення або інших послуг, тією ж мірою, у якій він був відповідальний, якби такі дії і недогляди були зроблені їм самим.
Відповідальність експедитора за вантаж настає з моменту прийняття вантажу у своє ведення до моменту видачі вантажу одержувачеві з виключенням з цього часу перебування вантажу в розпорядженні перевізника. При цьому експедитор розташовує, визначеними правами, відповідно до законодавства або діючих звичаїв і правилам у відношенні вибору «методу і маршруту перевезення». Вони наступні.
Експедитор зобов'язаний здійснювати експедиційні послуги відповідно до договору транспортної експедиції і вказівками клієнта, погодженими з експедитором.
Експедитор вправі відступати від указівок клієнта, якщо по обставинах справи це необхідно в інтересах клієнта й експедитор не міг попередньо запросити клієнта, або не одержав у розумний термін відповідь на свій запит. Експедитор зобов'язаний повідомити клієнта про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим.
Якщо вказівки клієнта неточні, неповні, або не відповідають договорові, експедитор вправі за рахунок і на риск клієнта діяти як він вважає необхідним, виходячи з інтересів клієнта.
Якщо в договорі не передбачене інше, експедитор вправі обирати або заміняти вид транспорту і маршрут перевезення, організовувати перевезення вантажу на палубі судна або під палубою обирати або заміняти порядок обробки, укладання, збереження і транспортування вантажу.
Дуже актуальним є питання про обмеження відповідальності експедитора, оскільки більшість транспортно-експедиторських фірм не мають значного статутного капіталу, а оборотний, найчастіше, є позиковим. Така ситуація ставить в утруднення страхові підприємства. Загальноприйнятою думкою є необхідність по можливості розумно обмежити цю відповідальність, відповідно зобов'язати експедиторів її страхувати, а різницю між розміром обмеження відповідальності експедитора і вартістю вантажу — рекомендувати клієнтам страхувати окремо. За аналогією з транспортними конвенціями обчислювати цю відповідальність у «розрахункових одиницях» — «одиницях спеціального права запозичення» Міжнародного валютного фонду. Вносяться, зокрема, що випливають пропозиції.
Відповідальність експедитора за втрату або ушкодження вантажу при експортно-імпортних і транзитних перевезеннях не може перевищувати 2 розрахункових одиниці за один кілограм маси брутто втраченого або ушкодженого вантажу, якщо тільки більш висока сума не отримана від імені, за дії якого експедитор несе відповідальність.
У перерахуванні на долари США ця сума складає біля $2,8 і відповідає розмірові обмеження відповідальності експедитора під час перевезення вантажу по експедиторському коносаменті перевезення вантажу в змішаному повідомленні.
Відповідальність експедитора за втрату, нестачу або ушкодження вантажу, не поширюється на випадки, коли втрата, нестача або ушкодження вантажу відбулися при виконанні договору перевезення.
Вантаж вважається втраченим, якщо він не був виданий протягом тридцяти днів після закінчення терміну доставки, обговореного в договорі транспортної експедиції, або, якщо такий термін у договорі не був обговорений, протягом шістдесятьох днів із дня прийняття експедитором вантажу у своє ведення.
Збитки, заподіяні експедиторові або особі, перед яким експедитор несе відповідальність, унаслідок невиконання або неналежного виконання договору транспортної експедиції, а також неправильності або неповноти зведень щодо вантажу, наданих клієнтом, підлягають відшкодуванню.