- •79000, М.Львів, вул. Січових Стрільців, 14.
- •1. Програма курсу Тема 1. Предмет і методи Історії правових і політичних учень
- •Тема 2. Політичні і правові вчення у давнину
- •Тема 3. Правові вчення Візантії.
- •Тема 4. Політичні і правові вчення в Європі у період Середньовіччя.
- •Тема 5. Правові і політичні вчення епохи Відродження і Реформації.
- •Тема 6. Правові і політичні вчення в Голландії та Англії в період ранніх буржуазних революцій
- •Тема 7. Правові та політичні вчення в Англії епохи Славної революції, Реставрації та становлення конституційної монархії
- •Тема 8. Правові та політичні вчення в Німеччині та Італії на початку Просвітництва
- •Тема 9. Правові та політичні вчення епохи Просвітництва в Україні
- •Тема 10. Правові та політичні вчення періоду Великої Французької революції
- •Тема 11. Правові та політичні вчення в сша в період боротьби за незалежність
- •Тема 12. Правові та політичні ідеї класичної німецької філософії
- •Тема 13. Європейська правова та політична думка хіх ст.
- •Тема 14. Правові та політичні доктрини в Україні у хіх ст.
- •Тема 15. Правові та політичні вчення хх-ххі ст.Ст.
- •2. Плани практичних занять Тема 1. Правові і політичні вчення у країнах Давнього Сходу
- •Тема 2. Правові і політичні вчення у Стародавній Греції
- •Тема 3. Політико-правові вчення у Стародавньому Римі
- •Тема 4. Політико-правові вчення періоду Середньовіччя у країнах Європи
- •Тема 5. Правові і політичні ідеї Відродження і Реформації
- •Тема 6. Політико- правові погляди Гуго Гроція
- •Тема 7. Політико- правові погляди Томаса Гобса
- •Тема 8. Зародження і розвиток теорії розподілу влади. Політико- правові погляди Джона Лока
- •Тема 9. Розвиток теорії розподілу влади у політико-правовій концепції ш.-л. Монтеск’є
- •Тема 10. Політико-правові погляди Жана-Жака Русо
- •Тема 11. Правові і політичні вчення кінця XVIII-хіх ст.
- •Тема 12. Зародження та розвиток лібералізму в хіх ст.
- •Тема 13. Правові і політичні вчення у країнах Європи у другій половині хіх – початку хх ст.
- •Тема 14. Правові і політичні концепції хх ст.
- •Тема 15. Правова і політична думка періоду Козацької доби в Україні
- •Тема 16. Українська ідея у правовій і політичній думці середини хіх ст.
- •Тема 17. Основні напрями української політико-правової думки другої половини хіх ст. – середини хх ст.
- •Тема 18. Головні правові і політичні концепції сучасності
- •3. Рекомендована література
- •I. Першоджерела
- •Іі. Навчальна та наукова література
- •4. Текст лекцій
- •4.1. Предмет і методи дослідження Історії правових і політичних учень
- •4.2. Правові і політичні вчення Давнини Правові і політичні вчення у давніх Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї, у давніх іудеїв
- •4.3. Правові і політичні вчення Давнини. Грецька правова і політична думка
- •4.4. Правові і політичні вчення Давнини. Римська правова і політична думка
- •4.5. Правові та політичні вчення Середньовіччя
- •4.6. Правові та політичні вчення Нового часу
- •4.7. Політико-правова думка в Україні (XVII – поч. Хх ст.)
- •4.8. Сучасні теорії пізнання права і держави
- •Соціологічна юриспруденція
- •Школа вільного права – напрям соціологічної юриспруденції
- •Теорія солідаризму
- •Теорія інституціоналізму
- •Прагматична юриспруденція (правовий функціоналізм) р. Паунда
- •Реалістична школа права
- •Органічна теорія
- •Консерватизм
- •Лібералізм
- •Анархістські ідеї у вченнях про право і державу
- •Елітарні та технократичні теорії
- •Теорія плюралістичної демократії
- •Теорія поліцейської держави
- •Теорія «держави загального благоденства»
- •Теорія соціальної правової держави
- •5. Додаток (Витяги з першоджерел) Конфуцій
- •Представники цинізму
- •Ціцерон
- •Х. Томазій
- •Г.Бректон
- •Г.Гроцій
- •Т. Гобс
- •Дж. Локк
- •Ш. Монтеск’є
- •І. Кант
- •Н. Макіавеллі
- •В. Окам
- •Б. Спіноза
- •Г. Кельзен
- •Слово про Закон і Благодать
- •Данило Заточник
- •Іван Франко
- •Л. Петражицький
- •Г. Шершеневич
- •Ф. Тарановський
- •Л. Гумплович
- •В.Хвостов
- •Г. Гегель
- •Представники лібералізму
- •М. Вебер
- •Г. Пухта
- •Є. Бентам
- •В. Соловйов
- •Й. Покровський
- •6. Запитання для самоконтролю
Школа вільного права – напрям соціологічної юриспруденції
Головні програмні засади цього напряму запропонував творець «школи вільного права» Євген Ерліх (1862-1922) – основоположник соціології права, у нерозривному зв’язку з якою він і розробив свою теорію «вільного суддівського знаходження права». Головні праці вченого – «Вільне знаходження права і вільна наука права», яка вважається вихідним пунктом всього вільно-правового руху, та «Основи соціології права».
У своїй концепції Є. Ерліх приділяв увагу не тільки законодавству, а й дослідженню звичаєвого права, судової практики, явищ господарського життя, зазначаючи, що «центр ваги розвитку права в наш час, як і у всі інші часи, знаходиться не в законодавстві, не в юриспруденції або судочинстві, а у самому суспільстві». В цьому, власне, і полягав зміст будь-якої основи соціології права.
У Є. Ерліха право проявляється у подвійному порядку: один порядок містить норми, які виробляються при вирішенні спорів, другий – норми, за якими здійснюється повсякденна людська діяльність. Перші він називає нормами рішень, другі – організаційними нормами або суспільним правом. Суспільне право проявляється безпосередньо через суспільні сили, а правові положення виникають завдяки судовим рішенням і закону. Правопорядок, який створюється самостійно, суперечить правопорядку, який утворюється через правові положення і тільки через діяльність суду та державних установ проводиться в життя. «Тільки ті норми, які містять у собі обидва ці порядки, складають фактично ціле право суспільства», - підкреслював Є. Ерліх.
Під суспільством вчений розумів сукупність людських об’єднань, які він поділяв на самобутні (генетичні) і нові. До перших належать рід, сім’я, родина. З об’єднання цих самобутніх спілок, які у примітивному суспільстві є єдиними організованими групами, які виконують всі суспільні завдання, будучи одночасно господарськими, релігійними, військовими і правовими спілками, зі спільністю мови та звичаїв, - і утворюється держава. Пізніше ці завдання, писав Є. Ерліх, приймають на себе інші спілки, що утворюються і які вже є усвідомленими, цілеспрямованими людськими творіннями. До таких належать магістрати, держави, релігійні громади, політичні партії, суспільні групи, які прагнуть досягнути своїх цілей. Суспільство, з точки зору вченого, це не сукупність окремих індивідів, а сплетіння людських спілок. Тому, підкреслює він, «щоб зрозуміти витоки, розвиток і сутність права, слід, перш за все, вивчити порядок, який існує у спілках».
Право завжди соціальне. Окремий індивід розглядається правом тільки як одна ланка багатьох спілок, і право вказує йому всередині кожної спілки його місце і завдання.
Правом є норми, які самі по собі формуються у суспільстві, воно твориться не тільки законами, а й громадською самодіяльністю. Водночас, він відзначав роль держави у суспільстві, стверджуючи неможливість розвитку суспільства при повній анархії. «Все стає зрозумілим тоді, - підкреслював вчений, - коли держава розуміється не як сутність, яка висить у повітрі, а як орган суспільства... Зрозуміло, що все у суспільстві належить самому суспільству; все, що у суспільстві відбувається, стосується суспільства; тому виникає потреба всім самостійним суспільним спілкам встановлювати єдину правову основу через державу».
Розуміючи право набагато ширше, ніж правотворчість держави, Є. Ерліх заперечував примус як обов’язкову і специфічну ознаку права, оскільки правопорядок, як таких, що задовольняє в цілому все суспільство, підтримується ним і без примусу, завдяки «почуттю необхідності правопорядку». Право, зазначав Є. Ерліх, не застигла догма, а мінлива, жива сила, і те, що законодавець мав на увазі вчора, може застаріти сьогодні.