17. Релігія стародавніх слов'ян.

Давні слов'яни у своїх віруваннях пройшли через поклоніння:

предметам - фетишизм: каменям;

деревам - друїди: культ дуба, осики;

тваринам - тотемізм: лисичка, вовчик, ведмідь, корова, жаба, козлик;

духам природи - анімізм: водяники, русалки, лісовики, домовики (годують

кашею 10 лютого), кікімори (виганяють 17 березня);

предкам - культ предків: Чур-родоначальник, поминання батьків в певні дні. На зміну антропоморфізму (людиноуподібненню) та анімізму приходить політеїзм - багатобожжя. Характерною рисою релігії стародавніх слов'ян є співіснування багатьох вірувань. Абстрактне слово «бог» у слов'ян носить земний характер і походить від «багатий» - той, що має Бога, Долю. А звідси, «убогий» - той, шо не має Бога, Долі.

Найдавнішим верховним божеством у слов'ян був Род - Бог неба, грози. родю юсті. Це володар землі і всього живого, язичницький Бог-творець. У мові втілилось шанування Рода у словах: народ, родина, народження, урожай, родник. Шанованим був Вслес - Бог скотарства і багатства, небесний пастух.

За часів князя Володимира у Київській Русі створюється пантеон богів на чолі з Псруном - Богом грози, блискавки та війни. Його дружина Мокоша Богиня родючості. води, покровителька жіночої долі. Сварог - Бог небесного вогню, покровитель ковалів. який розбивав стрілами-променями хмари і відкривав небо і сонце. Даждьбог - Бог сонця, син Сварога. Русичі вели своє походження від сонця і вважали себе онуками Даждьбога. Він сприяв могутності держави, добру і багатству («Дай же нам Боже» - співали у колядках). Дружина Даждьбога Коляда - Богиня неба, мати Божича (Сонця). Свято Коляди тривало з 24 грудня до 6 січня. На свято запалювали вогонь на честь нового Бога світла Божича, посипали зерном у домі на врожай, водили хороводи (коло - сонце), співали колядки, спалювали колоду (символ зла- Мару), пекли круглий хліб - коронуй. У православному християнстві цій даті відповідає Різдво. Хоре - теж Бог Сонця, можливо, Хоре і Даждьбог - дві іпостасі сонячного божества (Феб-Аполон, Вакх-Діоніс). Стрибої -Бог вітру, бурі, повітряних стихій. Захисниками дому та сім'ї були Жива - Богиня життя, жіночого щастя (шанували па- печатку травня у храмі). Богинею вірного шлюбу, кохання і щастя була Лада (свято Лади з 25 травня до 25 червня). Родючість і багатий урожай дарували Рожаниці - дві Богині - мати і донька, які жили на небі і ототожнювались з сузір'ями Великою і Малою Ведмедицями. їх культ виник у період матріархату і пов'язаний з культом жіночої родючості. У християнстві він злився з культом Богородиці. Шанованою була Берегиня -Богиня добра і захисту людини від зла, яка оберігала оселю, сім'ю, дітей. Зображувалася Берегиня як жінка з піднятими руками. Графічно її образ трансформувався у тризуб. У християнстві - образ Богоматері-Оранти. Для захисту від чорних сил обереги вишивали на сорочках та рушниках, які вішали над вікнами і дверима. Антиподом Берегині була Мара - Богиня темряви і зла, страшних снів, хвороб, смерті. Опудало Мари кожної весни спалювали чи топили у воді. Слава - Богиня перемоги на війні та удачі на полюванні.

Існували і зооморфні (твариноподібні) боги: Тур - Бог сили, захисник воїнів у вигляді рогатого бика із золотою шерстю; Семаргл - оборонець посівів, якого зображували у вигляді крилатого пса. Язичницькі свята:

- Масляниця - проводи зими, зустріч весни. Готувалися млинці і борошняна їжа як запорука майбутнього урожаю. Центральним був обряд спалювання опудала масляниці.

Русальний тиждень (7-й четвер після пасхи) - як поминання померлих предків і розквіт весни. Символ свята - молода береза у лісі, навколо якої водили хороводи лише дівчата (разом з русалками).

Івана Купала (7 липня) - свято розквіту природи, поклоніння культу сонця,

води і вогню. Купання у воді, стрибки через вогнище, ритуальні оргії і

пустунство мали очищувальне значення і впливали на примноження урожаю. В

ніч на Купала відбувалися чудеса: цвіла папороть, відьми псувати худобу.

чаклуни перетворювалися на собак.

Святилищами були привабливі місця у гаях, на березі річки чи озера, на пагорбах,

де ставили ідолів і жертовники - капище чи требище. Ідолам приносили жертви - треби у

вигляді їжі. Жерців не було, тому треби приносили старійшини чи князі. Волхви - відуни,

лікарі, шамани, мудреці, що мали стосунки з божествами.

Таким чином, усі релігії Стародавнього світу пройшли через стадії ранніх релігій і зберегли зв'язок з ними. Сьогодні вони як такі не існують, зберігаючись лише як- міфи. перекази, легенди або як свята, забобони, прикмети тощо. Для релігій Стародавнього світу характерний є язичництво ( від церковно-слов'янського слова язицьі - «народи», «іноземці») - комплекс релігійних обрядів, вірувань, уявлень, що передували виникненню світових релігій і стали їх основою. Це релігії, в яких присутній політеїзм і поклоніння природним стихіям.