Музиканти, композитори

Во́льфґанґ Амаде́й Мо́царт, повне ім'я Йоганн Вольфґанґ Хризостом Теофіл Моцарт  1756 — †5 грудня 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму, який вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства. Творчий доробок Моцарта складає понад 600 творів: більш як 40 симфоній, понад 20 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Знаходячись під великим впливом Гайдна, музика Моцарта стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. (Викрадення із Сераля, Чарівна флейта)

Лю́двіг ван Бетхо́вен (16 грудня 1770, Бонн — † 26 березня 1827,Відень) — німецький композитор.

Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композитору незмінно властиві ясність та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, які є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, в музиці — зокрема. У цьому значенні Бетховена можна назвати прямим послідовником не тільки Ґлюка, Гайдна і Моцарта, а й самого основоположника класичного строю в музиці — француза Люллі, який творив за сто років до народження Бетховена. Найбільше він проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були розроблені музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Гайдна та Моцарта. Музика Бетховена значно відрізняється від музики композиторів епохи Просвітництва. Їй притаманний величезний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса Бетховенської естетики, як і всіх композиторів-класиків XVIII ст., — чуття гармонії зі світом, зв'язок з людством та світом у цілому. Його творчість пройнята тією силою, вірою, радістю життя, які прийшли до кінця в музиці з початком «романтичної епохи». Завершуючи епоху музичного класицизму, Людвіг ван Бетховен одночасно відкривав дорогу наступаючій епосі. Його музика вища від усього, що було створено його сучасниками.

1900 Тлумачення сновидінь (Die Traumdeutung)

1905 Дотепність та її відношення до несвідомого

1910 Леонардо да Вінчі - Спогад дитинства

Франц Пе́тер Шу́берт (31 січня 1797, Ліхтенталь—†19 листопада 1828, Відень) — австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці, автор понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.

Інтерес до музики Шуберта за життя був помірним, але значно зріс після смерті й витримав випробування часом — твори Шуберта досі не втратили популярність і належать до найвідоміших зразків класичної музики.

Йо́ганн Штра́ус (батько) (нім. Johann Strauß, *14 березня 1804, Відень — †25 вересня 1849, там же) — австрійський композитор, скрипаль і диригент. Його вважають родоначальником музичної династії Штраусів. Народився у Відні. В 1825 році організував свій власний танцювальний оркестр, з яким здійснив ряд, що супроводжувався великим успіхом концертних поїздок по Європі. З 1838 року Штраус - диригент придворного бального оркестру у Відні. Штраус був творцем нового типу вальсу, так званого віденського, що отримав широке поширення завдяки ритмічної гнучкості і мелодійної виразності. Штраус - автор понад 250 творів, серед яких вальси, галопы, марші, польки, фантазії.Грі на скрипці навчався у Полишанского, теоретичні предмети вивчав у І. ДО. Зейфрида. У ранній юності почав грати у віденському танцювальному оркестрі М. Памера, де і познайомився зблизився з І. Ланнером. З 1819 року грав на альті в квартеті Ланнера, потім в його оркестрі. В 1825 році організував власний танцювальний оркестр із 14 чоловік, який незабаром завоював широку популярність у Відні. У 1833 році Штраус подвоїв склад оркестру і зробив з них концертну поїздку країнами Європи, яка мала великий успіх. З 1835 року Штраус був керівником придворного бального оркестру у Відні. Подібно Ланнеру, Йоганн Штраус створив багато творів танцювальної музики. Особливий успіх мали вальси, в яких він розвинув і збагатив форму популярного віденського танцю. .Серед вальсів найбільш були відомі - "Тальони", "Вікторія", "Габриэлен", "Цецилія", "Лорелея". Крім вальсів, популярність придбав його "Марш Радецького". У 1889 році Йоганн Штраус-син видав повне зібрання творів свого батька в 7 томах; у перших 5 томах опубліковані тільки вальси.

Польки (14) й Галопи (29): Галоп подихів (Seufzer-Galopp), Галоп-Качуча (Cachuca-Galopp), Індійский галоп (Indianer-Galopp),Полька-Катенька (Kathinka-Polka).

Кадрилі (34): Кадриль Віденського карнавалу (Wiener-Carnevals-Quadrille), Ювілейна кадриль (Jubel-Quadrille), Кадриль Муз (Musen-Quadrille).

Марши (16): Тріумфальний Австрійський марш (Triumph-Marsch Österreichischer), Парадний марш (Defilir-Marsch), Марш Радецького (Radetzky-Marsch).

АКТОРИ

То́біас Море́тті (нім. Tobias Moretti, * 11 липня 1959) — австрійський актор, відомий своєю роллю у телевізійному серіалі «Комісар Рекс» з 1994 до 1998.

Тобиас Моретти родился 11 июля 1959г. в Тироле, в Австрии (по другим сведениям - в Вилле(Инсбрук). Его настоящая фамилия Лоеб, а Моретти – девичья фамилия его матери. Тобиас взял её как сценический псевдоним. Перед тем, как стать актёром, он даже работал водителем грузовика. После обучения на композитора в Венской музыкальной консерватории, австрийский актёр в 1980г пошёл заниматься в Фалькенбергскую драматическую школу в Мюнхене. где он был быстро «открыт» театром Резиденз и театром Каммершпиль. Он приобрёл мировую известность после участия в сериале «Комиссар Рекс».

Ма́ртін Ва́йнек (нім. Martin Weinek ; *30 червня 1964, Леобен, Австрія) — австрійський актор театру і кіноактор, відомий, перш за все, роллю інспектора Фріца Кунца (нім. Fritz Kunz) в телесеріалі «Комісар Рекс»; також виробник вин.

У 1983—86 рр. Вайнек вивчав акторську майстерність під керівництвом проф П.Йоста (нім. Peter P. Jost), потому грав у різнихвіденських театрах.

В цей же час дебютував у кіно, знявшись у епізодичній ролі ліфтера в стрічці After-season (нім. Nachsaison).

У 1987 році М.Вайнек узяв участь у театральному фестивалі в Реклінгаузені, де зіграв одну з провідних ролей у виставі режисера Ґеорґа Мітендрайна (Georg Mittendrein) Der Lechner Edi schaut ins Paradies (за п'єсою Ю.Зойфера). Також знявся у фільмі режисера Дітера Бернера (Dieter Berner) «Сміттєманія» (нім. Müllomania) в ролі сміттяра.

У 1988—89 рр. Вайнек грає в театрі ім. Юри Зойфера у Відні, а також і деяких інших невеликих трупах, де навіть виступає в ролі режисера, постановника, продюсера тощо.

Після зйомок у 1989 році в серіалі Calafati Joe, Вайнек дістає посаду керівника Гернальзерського театру в Відні.

З 1999 року грає роль інспектора Кунца в телесеріалі «Комісар Рекс», що принесла йому широку популярність і визнання в Європі, також знімається в інших стрічках.

На дозвіллі М.Вайнек разом з дружиною Євою займається улюбленим хобі — виноробством. Подружжя володіє виноградникомплощею 3 га неподалік від Хайліґенбруна (Heiligenbrunn).