- •IV. Зміст навчання
- •V. Орієнтовна основа дії
- •Vі. Завдання для перевірки кінцевого рівня знань.
- •Vіі. Методика проведення заняття і організаційна структура заняття
- •Методичні вказівки для роботи студентів на практичному занятті Тематичний модуль 1
- •Практичне заняття № 24
- •Загальна хірургія /за ред. С.П.Жученка, м.Д.Желіби, с.Д.Хіміча. - Київ, 1999.
- •Методичні розробки для аудиторної і самостійної роботи студентів.
- •Остеомиелит / Акжигитов г.Н., Галеев м.А., Сахаутдинов в.Г., Юдин я.Б. – м.: Медицина, 1986. – 208 с.
- •Тести для перевірки вихідного рівня знань
V. Орієнтовна основа дії
Техніка методичної дозованої перкусії кістки при гострому гематогенному остеомієліті.
Для встановлення вогнища остеомієліту необхідне обережне постукування над кісткою. Постукування в ділянці п'яткової кістки виявляє больовий синдром за віссю кінцівки. Поява різкого болю в одному з метаепіфізів вказує на локалізацію гострого гнійного запалення в кістці. У пізніші терміни шкірні покриви над ураженою частиною кінцівки стають напруженими, інфільтрованими, а потім гіперемованими. При пальпації визначаються інфільтрати м'яких тканин, болючість і місцева гіпертермія. При порівняльному вимірюванні кінцівок в симетричних ділянках визначається збільшення обсягу ураженої кінцівки, обумовлене наростаючим набряком.
Рентгенологічні ознаки остеомієліту.
Перші зміни в кістці зазвичай визначаються з 2-го тижня захворювання у вигляді зникнення структури губчастої і коркової речовини кости, потім з'являються вогнища обмеженого остеопорозу і деструкції. Вогнища найчастіше вражають метафіз кістки і мають овальну і подовжену форму.
Одночасно відмічаються і репаративні процеси у вигляді періостальної реакції, що виявляється потовщенням і відшаруванням окістя. Зміни її виникають перш за все поблизу епіметафізу і розповсюджуються у напрямку до діафізу у вигляді поздовжньої смужки.
Лінійний періостит – патогномонічна рентгенологічна ознака остеомієліту. Вираженість періостальної реакції обумовлюється локалізацією остеомієлітичного вогнища: найбільшою вона виявляється при ураженні діафізу, меншою – при запаленні епіфізу. На початку періостит виникає з одного боку кістки, при цьому є гладкий зовнішній і злегка нерівний внутрішній контур. При формуванні підокісного абсцесу відбувається відшарування окістя і руйнування його.
На 14-21 добу захворювання рентгенологічна картина гострого гематогенного остеомієліту стає найбільш виразною. Некроз, що триває, і розсмоктування кісткової тканини обумовлюють на ренгенограмах витончення коркової речовини кістки і посилення остеопорозу. Запалення переходить на діафіз, збільшуючи число вогнищ і зону деструкції. При прогресуванні запального процесу вся кістка стає порозною, прозорою; вогнища деструкції зливаються, утворюючи окремі порожнини. При високих репаративних властивостях окістя розвивається надмірна періостальна реакція.
Приблизно до 30-ї доби деструкція кістки закінчується утворенням однієї або декількох порожнин, в яких зазвичай розташовуються секвестри – змертвілі відторгнені фрагменти кістки. Секвестри – інша патогномонічна рентгенологічна ознака гострого гематогенного остеомієліту.
Диференційна діагностика гострого гематогенного остеомієліту (ГГО)
Симптоми ГГО |
Перелом |
Ревматизм |
Бешиха |
Саркома Юінга |
Вивих |
Міжм’язова флегмона |
1. Згинальна контрактура |
+ |
– |
– |
– |
+ |
– |
2. Висока t° тіла |
– |
– |
+ |
+ |
– |
+ |
Техніка внутрішньокісткової пункції з метою діагностики та лікування остеомієліту.
Екстрений скринінг-тест в діагностиці гострого гематогенного остеомієліту. Принцип ранньої діагностики гострого гематогенного остеомієліту (ГГО). Остання обмежується 3 годинами, впродовж яких черговий лікар повинен відхилити або підтвердити діагноз.
Провівши загальне обстеження хворого, при підозрі на ГГО пальпацією, перкусією і термометрією шкіри окреслюють з чотирьох сторін локалізацію вогнища запалення. Потім під загальною анестезією в центрі чотирикутника роблять насічку шкіри і під кутом 70-80° до поверхні пунктують м'які тканини голкою-канюлею з термоелектродом. Визначають внутрішньокісткову температуру і температуру окістя. Після цього в пункційній голці термоелектрод замінюють голкою Дюфо або Касирського для забору біоптату. Проводять остеопункцію, голку з кістковомозковим біоптатом видаляють для проведення цитологічного, бактеріологічного і -скопічного досліджень, включаючи кількісно-якісний аналіз мікробної флори на 1 г кісткової тканини.
Потім з метою визначення меж розповсюдження запалення іншою голкою-канюлею пунктують кістку в іншій ділянці, на 5 см дистальніше першої або, відступивши на 1 см від видимих змін шкіри. Проводять аналогічні етапи скринінг-тесту.
Основними показами до проведення екстреного скринінг-тесту є підозра на ГГО (наявність больового синдрому в проекції кістки у поєднанні з щонайменшим підвищенням температури тіла) і необхідність його диференційної діагностики з травмою, артритами і іншими захворюваннями.
Абсолютним доказом гострого гематогенного остеомієліту є отримання гною при остеопункції.