- •– Завідувач кафедри, д.Ф.Н., професор Доля в.С.
- •Передмова
- •Тематичний план
- •2011-2012 Навч. Рік.
- •2. Реакція на ефірну олію
- •1. Підготувати лікарську рослинну сировину для мікроскопічного дослідження
- •Тестові завдання
- •Основні питання, які належить розібрати
- •Класифікація та склад
- •Фізико-хімічні властивості
- •Способи одержання жирів
- •Дослідження жирів
- •Біологічна дія та використання
- •Питання для самостійної роботи
- •Назви сировини, рослин, родин на українській латинській та російській мовах;
- •Відновлення базисних знань з раніш вивчених тем і дисциплін.
- •Програма самостійної підготовки.
- •Визначення активності ліпази насіння гарбуза
- •Реакція аглютинації лектинів омели білої
- •Заняття№5
- •Фітохімічний аналіз вітамінів
- •Самостійна робота студентів:
- •Тести для виявлення кінцевого рівня знань
- •Актуальність теми.
- •Мета навчання.
- •1. Тести для контролю початкового рівня знань
- •2. Тести для контролю кінцевого рівня знань
- •Начальний час: 4 години
- •Фізико-хімічні властивості
- •Методи виділення і аналіз
- •Біологічна дія і застосування в медицині
- •Начальний час: 4 години
- •Локалізація у рослинах
- •Біологічна дія.
- •Тести для виявлення кінцевого рівня знань
- •Начальний час: 4 години
- •Методи виділення і аналіз
- •Вплив онтогенетичних і зовнішніх факторів на накопичення в рослинах ефірних олій.
- •Питання для самопідготовки`
- •Тести для виявлення кінцевого рівня знань
- •Конрольні питання
- •Контроль змістового модуля 2
- •Тестовый контроль
Начальний час: 4 години
Навчальна мета: Вивчити макроскопічні діагностичні ознаки сировини, яка містить сесквітерпеноїди, сесквітерпенові лактони, похідні фенілпропану , проводити стандартизацію лікарської рослинної сировини згідно вимогам аналітичної нормативної документації, проводити аналіз ефірних олій, визначати кількісний вміст та фізико-хімічні константи ефірних олій.
Студент повинен
-знати :
-Назви сировини, рослин, родин на українській латинській та російській мовах.
- Морфологічну характеристику рослин, ареал їх розповсюдження, райони вирощування, характеристику сировинної бази
-Періоди заготівлі лікарської рослинної сировини.
- основи промислового вирощування лікарських рослин і рослин, які містять ефірні олії, що застосовуються в косметиці та парфумерії;
- характеристику зовнішніх морфологічних ознак сировини. Основні їх відмінності від домішок.
- Хімічний склад лікарської рослинної сировини.
- Основні способи і форми застосування лікарської рослинної сировини у фармацевтичній практиці та косметології;
- Вміти :
- визначати за морфологічними ознаками лікарські рослини у живому та гербаризованому вигляді;
- проводити заготівлю та сушіння, первинну обробку І зберігання лікарської сировини;
- визначати тотожність лікарської рослинної сировини у цільному, рі заному та порошковому вигляді;
- розпізнавати домішки ботанічно близьких рослин при збиранні, прийманні та аналізі сировини;
- проводити аналіз ефірних олій,
- визначати кількісний вміст та фізико-хімічні константи ефірних олій.
Мінімальний обсяг теоретичного матеріалу, який повинен знати студент
Сесквітерпеноїди
1. Ациклічні сесквітерпени
Ациклічні сесквітерпени утворюються із трьох С5-одиниць по ізо-преноїдному правилу "голова до хвоста". Ациклічні сесквітерпени, представлені β-фарнезеном і спиртом фарнезол, містять такі рослини, як липа серцелиста, липа дрібнолиста.
2. Циклічні сесквітерпени
Розрізняють 3 групи циклічних сесквітерпенів:
а) моноциклічні;
б) біциклічні;
в) трициклічні.
2.1. Моноциклічні сесквітерпени містять циклогексановий цикл, незамкнуте гідроароматичне кільце та 2-4 подвійних зв'язки. В природі розповсюджені сполуки типів бісаболану, елеману, гумулану. В ефірній олії квіток ромашки аптечної міститься спирт бісаболол.
2.2. Біциклічні сесквітерпени мають два конденсованих вуглецевих кільця і 2-4 подвійних зв'язки. Основними типами є кадинан, евдесман і гвайан, які відрізняються буцовою кілець, типом конденсації і зв'язків.
До евдесманолідів відноситься алантолактон із оману високого та сантонін з полину. До лактонів типу гвайонолідів відносяться матрицин, артабсин, які мають потенційну протизапальну властивість завдяки утворенню похідних азулену - хамазулену і гвайазулену.
У деяких ефірних маслах (аїру та ін.) моно- і біциклічні сесквітерпени присутні одночасно. Це визначає їх біологічну близькість. Особливою групою серед похідних біциклічних сесквітерпенів є похідні азулену. їх розрізняють за розташуванням функціональних груп. Розрізняють два основних типи похідних азулену - хамазулен (олія блакитного кольору), гвайазулен (олія фіолетового кольору).
2.3. Трициклічні сесквітерпени- це сполуки із 3-ма конденсованими кільцями без етиленових зв'язків. У природі зустрічаються не часто. Вони знайдені в ефірних маслах евкаліптів (аромадендрен), деяких видів сосни (геєраболен), санталової деревини (сантален), ледол в ефірній олії багна болотного Фізико-хімічні властивості і числові показники
Ефірні олії не мають забарвлення або мають дещо жовтуватий відтінок рідини, яка буває прозорою, з приємним запахом та гірким смаком. Деякі мають синій колір, обумовлений присутністю азулену (олія ромашки, деревію, полину). Зустрічаються зеленуваті (бергамотова олія), червоні (олія кмину). Питома вага олій лежить на межі від 0,700 г/см2 до 1,060 г/см2. Більшість із них оптично активні.
Ефірні олії переганяють з водяною парою. Як складні суміші вони не мають певної точки кипіння. Перегонкою при різній температурі їх можна розподіляти на фракції: монотерпеноїди, які представляють собою фракцію з низькою температурою кипіння, і сесквітерпеноїди - з високою температурою. При охолодженні деяких ефірних олій випадає кристалічний осад (м'ятна, анісова, камфорна олія).
Ефірні олії добре розчинні у спирті, петролейному ефірі, хлороформі, жирах.
На відміну від жирних олій, ефірні олії не залишають жирних плям на папері.