Начальний час: 4 години

Навчальна мета: Вивчити макроскопічні діагностичні ознаки сировини, яка містить сесквітерпеноїди, сесквітерпенові лактони, похідні фенілпропану , проводити стандартизацію лікарської рослинної сировини згідно вимогам аналітичної нормативної документації, проводити аналіз ефірних олій, визначати кількісний вміст та фізико-хімічні константи ефірних олій.

Студент повинен

-знати :

-Назви сировини, рослин, родин на українській латинській та російській мовах.

- Морфологічну характеристику рослин, ареал їх розповсюдження, райони вирощування, характеристику сировинної бази

-Періоди заготівлі лікарської рослинної сировини.

- основи промислового вирощування лікарських рослин і рослин, які містять ефірні олії, що застосовуються в косметиці та парфумерії;

- характеристику зовнішніх морфологічних ознак сировини. Основні їх відмінності від домішок.

- Хімічний склад лікарської рослинної сировини.

- Основні способи і форми застосування лікарської рослинної сировини у фа­рмацевтичній практиці та косметології;

- Вміти :

- визначати за морфологічними ознаками лікарські рослини у живому та гербаризованому вигляді;

- проводити заготівлю та сушіння, первинну обробку І зберігання лікарської сировини;

- визначати тотожність лікарської рослинної сировини у цільному, рі­ заному та порошковому вигляді;

- розпізнавати домішки ботанічно близьких рослин при збиранні, прийманні та аналізі сировини;

- проводити аналіз ефірних олій,

- визначати кількісний вміст та фізико-хімічні константи ефірних олій.

Мінімальний обсяг теоретичного матеріалу, який повинен знати студент

Сесквітерпеноїди

1. Ациклічні сесквітерпени

Ациклічні сесквітерпени утворюються із трьох С₅-одиниць по ізо-преноїдному правилу "голова до хвоста". Ациклічні сесквітерпени, представлені β-фарнезеном і спиртом фарнезол, містять такі рослини, як липа серцелиста, липа дрібнолиста.

2. Циклічні сесквітерпени

Розрізняють 3 групи циклічних сесквітерпенів:

а) моноциклічні;

б) біциклічні;

в) трициклічні.

2.1. Моноциклічні сесквітерпени містять циклогексановий цикл, незамкнуте гідроароматичне кільце та 2-4 подвійних зв'язки. В при­роді розповсюджені сполуки типів бісаболану, елеману, гумулану. В ефірній олії квіток ромашки аптечної міститься спирт бісаболол.

2.2. Біциклічні сесквітерпени мають два конденсованих вуглецевих кільця і 2-4 подвійних зв'язки. Основними типами є кадинан, евдесман і гвайан, які відрізняються буцовою кілець, типом конденсації і зв'язків.

До евдесманолідів відноситься алантолактон із оману високого та сантонін з полину. До лактонів типу гвайонолідів відносяться матри­цин, артабсин, які мають потенційну протизапальну властивість завдя­ки утворенню похідних азулену - хамазулену і гвайазулену.

У деяких ефірних маслах (аїру та ін.) моно- і біциклічні сесквітер­пени присутні одночасно. Це визначає їх біологічну близькість. Осо­бливою групою серед похідних біциклічних сесквітерпенів є похідні азулену. їх розрізняють за розташуванням функціональних груп. Роз­різняють два основних типи похідних азулену - хамазулен (олія бла­китного кольору), гвайазулен (олія фіолетового кольору).

2.3. Трициклічні сесквітерпени- це сполуки із 3-ма конденсова­ними кільцями без етиленових зв'язків. У природі зустрічаються не часто. Вони знайдені в ефірних маслах евкаліптів (аромадендрен), дея­ких видів сосни (геєраболен), санталової деревини (сантален), ледол в ефірній олії багна болотного Фізико-хімічні властивості і числові показники

Ефірні олії не мають забарвлення або мають дещо жовтуватий відтінок рідини, яка буває прозорою, з приємним запахом та гірким смаком. Деякі мають синій колір, обумовлений присутністю азулену (олія ромашки, деревію, полину). Зустрічаються зеленуваті (бергамо­това олія), червоні (олія кмину). Питома вага олій лежить на межі від 0,700 г/см² до 1,060 г/см². Більшість із них оптично активні.

Ефірні олії переганяють з водяною парою. Як складні суміші вони не мають певної точки кипіння. Перегонкою при різній температурі їх можна розподіляти на фракції: монотерпеноїди, які представляють со­бою фракцію з низькою температурою кипіння, і сесквітерпеноїди - з високою температурою. При охолодженні деяких ефірних олій випадає кристалічний осад (м'ятна, анісова, камфорна олія).

Ефірні олії добре розчинні у спирті, петролейному ефірі, хлоро­формі, жирах.

На відміну від жирних олій, ефірні олії не залишають жирних плям на папері.