Тема 16. Правові системи сучасності
1. Поняття та класифікація правових систем.
2. Романо-германська правова система.
3. Система загального права.
4. Інші правові системи.
1. Поняття правової системи.
Аналіз правової системи дає можливість аналізувати і оцінювати всю правову реальність в цілому, а не її окремі елементи.
Правова система — це система всіх специфічних юридичних явищ, характерних для певної держави чи групи держав.
Правову систему складають:
-
різноманітні правові акти: нормативно-правові, акти тлумачення і застосування норм, а також діяльність відповідних суб'єктів зі створення таких актів;
-
різноманітні види та прояви правосвідомості;
-
стан законності та його деформації, тобто акти правомірної і неправомірної поведінки.
Правова система в статиці охоплює сукупність:
а) норм, принципів, інститутів (нормативний бік системи);
б) правових установ (організаційний елемент);
в) правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних даному суспільству (ідеологічний елемент).
Кожна держава виробляє своє власне право, залежно від притаманних їй характеристик, стану розвитку, домінуючої філософії, ідеології, вірувань і прагнень. Саме тому, різним політичним системам, різним країнам і навіть різним історичним епохам притаманні різні державні правові системи зі своїми особливими базовими принципами, юридичними концепціями і категоріями, зі своєю особливою побудовою, виконанням і призначенням правових норм. Так, цілком природно, відрізняються одне від одного українське право, німецьке право, французьке право, японське право і т.д.
Національна правова система — конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних правових явищ і юридичних засобів певного суспільства.
У той же час, незважаючи на подібну багатоманітність права різних держав, простежуються ряд спільних рис і певний технічний, політичний та культурний взаємозв'язок. Аналіз цих спільних рис та взаємозв'язків дає можливість розподілити право різних країн на кілька великих груп, які і називаються правовими сім’ями (типами).
Сім’я правових систем — це сукупність національних правових систем, об’єднаних спільними умовами історичного формування, структурою, джерелами, основною культурою, понятійним апаратом юридичної науки.
Правові сім’ї:
І. Романо-германська правова сім’я (континентальна або нормативно-актна):
-
романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія);
-
германська група (Німеччина, Австрія);
-
скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія);
-
латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай);
-
слов’янська (Росія, Білорусія, Україна);
-
правова система Японії.
ІІ. Англо-американська правова сім’я (система загального права або судово-прецедентна):
-
правова система Англії;
-
правова система США;
-
правова система країн Британської співдружності.
ІІІ. Сім’я ідеологічно-релігійних правових систем:
-
мусульманське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія);
-
канонічне право християнських церков (Ватикан — державоподібне утворення);
-
іудейське право (або єврейське право: Ізраїль);
-
індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).
ІV. Сім’я традиційно-общинних правових систем: звичаєве право народів Африки, Південно-східної Азії, Океанії.
V. Сім’я соціалістичних правових систем національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.
Класифікатор |
Романо-германська |
Англо-американська |
Релігійно-традиційна |
Основне джерело права |
НПА |
Судовий прецедент |
Релігійно-канонічний текст |
Правотворчі органи |
ОДВ, крім судів |
Суди |
Священнослужителі, мудреці |
Розуміння норми права |
Загальнообов’язкове правило поведінки |
засіб вирішення спору |
Відсутність розмежування правових та інших соціальних норм |
Система права |
Поділ на галузі та інститути, кодифікованість, ієрархічність |
Принципова не кодифікованість, пріоритет думки судді над велінням закону |
Інтегрованість юридичних та неюридичних приписів |
Історичне походження |
Рецепція римського права |
випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями (1066) |
Надприроднє походження |
|
|
|
|