Висновок

Усі предмети, що нас оточують, мають певні розміри, протяжність у різних напрямках, переміщуються один відносно одного. Так само всі об'єкти виникають і змінюються у часі. Простір і час є загальними формами буття всіх матеріальних систем і процесів. Не існує об'єкта, який перебував би поза простором і часом, як немає простору і часу самих по собі, поза матерією, що рухається. Абсолютного простору як нескінченої порожньої протяжності не існує. Всюди є матерія в тих чи інших формах (речовина, поле), а простір виступає як загальна властивість (атрибут) матерії. Так само немає і абсолютного часу, час завжди нерозривно зв'язаний з рухом, розвитком матерії. Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості, але зовсім не від матерії.

Поняття простору і часу є фундаментальними поняттями людської культури. Вони настільки фундаментальні, що на певному ступені розвитку людського пізнання (або незнання) їх розглядали як абсолютну субстанцію світу.

Зовсім інший напрям розвитку уявлень про простір і час започатковується у працях Галілея, Декарта та Ньютона: створення класичної механіки ознаменувало народження нового фізичного підходу до пізнання простору і часу. Було створено низку фундаментальних фізичних теорій (спеціальна і загальна теорія відносності, релятивістська космологія, квантова геометродинаміка та ін.), у руслі яких оригінальні, більш ускладнені метричні, топологічні і інші структури простору і часу.

Сучасні вчені у пошуках нових ідей починають досліджувати фізику мікросвіту, де поняття простору і часу можуть мати зовсім інший зміст, а ніж ті, що прийняті на сьогодні.

Література

1. Аристотель. Сочинения в четырёх томах. Т. 1. - М ., 1975. – 550с.

2. Аристотель. Сочинения в четырёх томах. Т. 3. - М ., 1975. – 613с.

3. Ахундов М. Д. Пространство и время в физическом познании. — М.: Мысль, 1982. — 253 с.

4. Бич А.М. Природа времени: гипотеза о происхождении и физической сущности времени. М.: «Изд. Астрель», 2002. – 288с.

5. Горбачук І.Т., Дідович М.М., Мусієнко Ю.А. Симетрія і закони збереження. Ч.І. – К.: НПУ. – 1997. – 140с.

6. Гарднер М. Теория относительности для миллионов. – М.: «Атомиздат», 1967. – 191с.

7. Ейнштейн А. Собрание научных трудов в четырёх томах. Т. 1. Работы по теории относительности 1905 – 1920. Под редакцией И. Е. Тамма, Я. А. Смородинского, Б. Г. Кузнецова. М.: Наука, 1965. - 700 с.

8. Ейнштейн А. Собрание научных трудов в четырёх томах. Т. 4. Статьи, рецензии, письма. Эволюция физики. Под редакцией И. Е. Тамма, Я. А. Смородинского, Б. Г. Кузнецова. М.: Наука, 1965. - 700 с.

9. Кирик Л.А. Уроки фізики. 11клас: Календарно – тематичне планування. – Харків: Ранок – НТ, 2004. – 416с.

10. Маковельский А. О. Досократики. Ч. I. Доэлеатовский период. Элеатовский период., Ч. 1.— Казань, 1914. – 784с.

11. Марио Льоцци. История физики. Перевод Э.Л. Бурштейна. – М.: Мир, 1970. – 464с.

12. Сазанов А.А. Четырьохмерный мир Минковского. – М.: Наука. Гл. ред. физ. – мат. лит., 1988. – 224с.

13. Фейнман Р., Лейтон Р., Сэндс М. Фейнмановские лекции по физике. Пространство. Время. Движение. - Издательство: Едиториал УРСС, ЛКИ, 2007. – 165с.

37